Постанова

від 11.06.2024 по справі 910/12441/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12441/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 (суддя Бондаренко - Легких Г. П.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 (Гончаров С. А. - головуючий, судді: Шаптала Є. Ю., Яковлєв М. Л.) у справі

за позовом Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця"

до: 1) Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський",

2) Міністерство культури, молоді та спорту України (Міністерство молоді та спорту),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Київська міська рада,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву,

2) Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради,

про скасування рішень про державну реєстрацію прав та звільнення самовільно зайнятої ділянки,

(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Малиновська В. Д., Шаповал Д. В., Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" - Шейкін О. Л., Міністерства молоді та спорту - Коваленко О. М.).

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" та Міністерства молоді та спорту України, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив:

1. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 04.01.2019 № 44966535 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Тараненко Ольги Олегівни за Державою Україна в особі Міністерства молоді та спорту України на об`єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель, що складається з: склад ангар (літ. А), складське приміщення 2-х поверхове (літ. Ж), гараж з боксами та автомайстернею (літ. В), павільйон П-3 (літ. Г), з одночасним припиненням права власності Держави Україна в особі Міністерства молоді та спорту України на це майно;

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію права господарського відання від 15.02.2019 № 45557045 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновської Олесі Анатоліївни за Державним підприємством "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на об`єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель, що складається з: склад ангар (літ. А), складське приміщення 2-х поверхове (літ. Ж), гараж з боксами та автомайстернею (літ. В); павільйон П-3 (літ. Г) з одночасним припиненням права господарського відання Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на це майно;

3. Зобов`язати Міністерство молоді та спорту України (код ЄДРПОУ: 38649881) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1274 га, що є частиною земельної ділянки за кадастровим № 8000000000:82:052:0060, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна 16, 18, 24 А та повернути Національному історико-архітектурному музею "Київська фортеця", привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення (демонтажу) комплексу будівель, що складається з:

гаражу з боксами та автомайстернею, (літ. В), площа будівлі в межах ділянки 170 м2, загальна площа будівлі - 162,8 м2;

склад ангару (літ. А), площа будівлі в межах ділянки 729 м2, загальна площа будівлі - 667,5 м2;

складського приміщення 2-х поверхове (літ. Ж), площа будівлі в межах ділянки 246 м2, загальна площа будівлі - 362,1 м2;

павільйону П-3 (літ. Г), площа будівлі в межах ділянки 129 м2, загальна площа будівлі - 135,5 м2.

4. Зобов`язати Державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" (код ЄДРПОУ: 1А297707) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,321 га, що є частиною земельної ділянки за кадастровим № 8000000000:82:052:0060, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна 16, 18, 24А та повернути Національному історико-архітектурному музею "Київська фортеця", привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення (демонтажу):

сходів, що ведуть на вихід з території Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський", площею 167 м2;

дорожнього покриття, яке використовується як і паркувальний майданчик, площею 3 043 м2;

паркану, який відокремлює частину земельної ділянки за кадастровим № 8000000000:82:052:0060, яка використовується для експлуатації та обслуговування будівель та споруд автогосподарства Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський", довжиною 30 м;

паркану, який відокремлює частину земельної ділянки ,за кадастровим № 8000000000:82:052:0060, яка використовується як санітарно-захисна зона навколо свердловиного водозабору Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський", довжиною 44 м;

паркану, який відокремлює частину земельної ділянки за кадастровим № 8000000000:82:052:0060, яка є прилеглою до суміжної земельної ділянки у пров. Лабораторному 7А, довжиною 116 м.

Позов аргументовано тим, що частина земельної ділянки КН 0060 за адресою м. Київ, вул. Госпітальна, 18, яка знаходиться на праві постійного користування у позивача, є самовільно зайнятою відповідачами та використовується ДП "НСК "Олімпійський" не за цільовим призначенням.

На вказаній земельній ділянці КН 0060 м. Київ, вул. Госпітальна, 18, яка знаходиться на праві постійного користування у позивача, самочинно збудовані споруди без згоди постійного користувача в особі позивача, що дає підстави останньому вимагати її звільнення та приведення земельної ділянки у попередній стан шляхом демонтажу таких споруд.

Зі змісту рішень Виконавчого комітету Київської Міської Ради Народних Депутатів від 04.07.1978 та від 16.10.1978 неможливо встановити чи є передана Управлінню спортивних споруд Комітету по фізичній культурі і спорту при Раді Міністрів УРСР земельна ділянка тією ж самою ділянкою, на якій розміщені спірні об`єкти, що використовуються відповідачем-1.

У відповідача-1 право постійного користування земельною ділянкою по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі міста Києва площею 1,97 га виникло у 2003 році з подальшим припиненням в 2005 році, що свідчить про неможливість проведення державної реєстрації будь-яких речових прав на нерухоме майно, що розташоване на такій земельній ділянці в 2018 та 2019 роках.

ДП "НСК "Олімпійський" не оформило право користування на відведену в 2003 році земельну ділянку належним чином, а отже жодних правовстановлюючих документів на право користування спірною ділянкою (зокрема, чинного на той час акта на право постійного користування) у відповідачів немає.

Відповідачі, як заінтересовані особи, не звертались до Київської міської ради стосовно вирішення питання про режим користування розташованими на земельній ділянці об`єктами, а позивач не повинен, як користувач земельної ділянки вирішувати питання долі будівель, що на ній розміщені.

Відповідачі не надали суду доказів того, що спірне майно було розміщене на земельній ділянці за часів наявності у відповідача-1 права користування нею.

ДП "НСК "Олімпійський" використовує: земельну ділянку за відсутності правових підстав та не вчиняє жодних дій, щодо вирішення зазначеного питання з її власником (користувачем), а саме позивачем, що свідчить про наявність складу правопорушення у виді самовільного заняття земельної ділянки.

Реєстрація речових прав на об`єкти за відповідачами (а саме права державної власності, що належить до сфери управління Міністерства та права господарського відання в особі НСК "Олімпійський") перешкоджає звільненню земельної ділянки під ними, та в силу статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) створює передумови для протиправного вибуття на користь відповідачів спірної земельної ділянки, що порушує порядок використання земель історико-культурного призначення та права позивача як землекористувача.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, у постійному користуванні Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" (позивач) перебуває земельна ділянка (цільове призначення: експлуатація та обслуговування пам`яток архітектури) площею 10,1454 га за кадастровим № 8000000000:82:052:0060 (далі по тексту - земельна ділянка КН0060), яка розташована по вул. Госпітальній 16, 18, 24 А, та передана на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 877/3452, що підтверджується Державним актом від 02.02.2006 № 02-9-00060.

До передання зазначеної земельної ділянки у постійне користування позивачу, частина земельної ділянки КН0060 перебувала у користуванні Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" (відповідач-1, ДП "НСК "Олімпійський") на підставі рішення Київської міської ради від 27.11.2003 № 236-4/1111 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".

Абзацом 2 пункту 1 рішення Київської міської ради від 27.11.2003 № 236-4/1111 відповідачу-1 було надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 0, 44 га для експлуатації та обслуговування будівель споруд спортивного комплексу на вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі міста Києва за рахунок земель міської забудови, а абзацом 3 пункту 1 - оформлено право постійного користування земельними ділянками загальною площею 18, 51 га (ділянка № 1 - 16, 40 га, ділянка № 2 - 1,97 га, ділянка № 3 - 3,14 га) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд спортивного комплексу по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі міста Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 04.07.1978 № 1003/36 "Про відведення земельної ділянки Управлінню спортивних споруд Комітету по фізичній культурі і спорту при Раді Міністрів УРСР для реконструкції Центрального стадіону", від 16.10.1978 № 1448/14 "Про додаткове відведення земельної ділянки Комітету по фізичній культурі і спорту під будівництво спортивного павільйону".

Рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 882/3457 "Про розгляд протесту заступника прокурора м. Києва на рішення Київської міської ради "Про надання і залучення земельних ділянок та припинення права користування землею" № 236-4/1111 від 27.11.2003 вказаний протест був задоволений частково та з рішення Київської міської ради від 27.11.2003 № 236-4/1111 вилучено слова та цифри "ділянка № 2 -1,97 га" та змінено цифри "18, 51" на цифри "16,54".

Необхідність часткового задоволення протесту прокурора була мотивована тим, що саме на цій земельній ділянці (№ 2 площею 1,97 га) відповідно до матеріалів земельно-кадастрової інформації знаходиться частина валів та ровів, які відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442 "Про доповнення списку пам`яток містобудування та архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави" є об`єктами госпітального укріплення Київської фортеці та віднесено до пам`ятки архітектури, яка має охоронюваний номер 867/8.

Не погодившись із рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 882/3457, ДП "НСК "Олімпійський" 28.11.2005 звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва з вимогою видати державні акти на право постійного користування земельними ділянками та відшкодувати всі витрати, пов`язані із затриманням видачі акта. В подальшому, 23.12.2005. ДП "НСК "Олімпійський" змінив позовні вимоги та просив суд визнати нечинним рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 882/3457 "Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва на рішення Київської міської ради "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 27.11.20023".

Постановою Господарського суду м. Києва від 17.05.2006 у справі № 40/712-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 08.12.2006, позовні вимоги ДП "НСК "Олімпійський" були залишені без задоволення. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.07.2008 рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін. Постановою Верховного Суду України від 02.12.2008 у задоволені скарги НСК "Олімпійський" відмовлено та ухвалу Вищого адміністративного суду України залишено без змін.

Проте, позивач стверджує, що до теперішнього часу ДП "НСК "Олімпійський" не звільнив частину земельної ділянки КН0060, яка належить на праві постійного користування позивачеві, хоча з 19.07.2005 позбавлений права користування нею.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було здійснено перевірку та складено акт обстеження земельної ділянки від 29.08.2014 № 1084/06, яким було встановлено знаходження на спірній земельній ділянці КН0060 об`єктів, що використовуються ДП "НСК Олімпійський", в тому числі знаходження сходів, парканів та паркувального майданчика.

28.12.2018 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Тараненко О. О. проведено державну реєстрацію прав власності Міністерства молоді та спорту України (відповідач-2) на нерухоме майно (рішення про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень від 04.01.2019 № 44966535), яке розташоване на земельній ділянці КН0060, яка належить на праві постійного користування позивачеві з липня 2005 року, а саме:

- склад ангар (Літ. А) - загальна площа 667, 5 м2;

- складське приміщення 2-з поверхове (літ. Ж) - загальна площа 361,1 м2;

- гараж з боксами та авто майстернею (літ. В) - загальна площа 162, 8 м2;

- павільйон П-3 (літ. Г) - загальна площа 135, 5 м2.

22.01.2019 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Духновського О. А. проведено державну реєстрацію права господарського відання ДП "НСК "Олімпійський" щодо перелічених вище споруд (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2019 № 45557045).

Таким чином, за висновками Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна 18 є самовільно зайнятою та використовується ДП "НСК "Олімпійський" не за цільовим призначенням, а наявність у Міністерства молоді та спорту України права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності, яка перебуває на праві постійного користування позивача та має історико-культурне цільове призначення, порушує інтереси позивача як законного користувача земельної ділянки, на якій воно розташоване, оскільки, повністю обмежує розпорядження нею та позбавляє права на здійснення заходів щодо збереження історичної пам`ятки.

Судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок експертів від 16.11.2021 № 30189/19-41/30190/19-43.

Зокрема, об`єктами дослідження, відповідно до поставлених на вирішення експертизи питань були: земельна ділянка за кадастровим №8000000000:82:052:0060, а також будівлі і споруди, що складають єдиний майновий комплекс, а саме: гараж з боксами та автомайстернею (літ. В, 162,8 м2); склад ангар (літ. А, 667,5 м2); складське приміщення 2-х поверхове (літ. Ж, 362,1 м2); павільйон П-3 (літ. Г, 135,5 м2), що належать на праві власності державі Україна в особі Міністерства молоді та спорту України, гараж площею 50 м2, сходи, що ведуть на вихід з території ДП "НСК "Олімпійський", дорожнє покриття та паркувальний майданчик, паркан, який відокремлює частину земельної ділянки площею 0,95 га, паркан, який відокремлює частину земельної ділянки площею 0,03 га, яка використовується як санітарно-захисна зона навколо свердловинного водозабору.

Згідно висновків експертів в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:052:0060 розташовані:

- гараж з боксами та автомайстернею (літ. В), площа будівлі в межах ділянки 170 м2;

- склад ангар (літ. А), площа будівлі в межах ділянки 729 м2;

- складське приміщення 2-х поверхове (літ. Ж), площа будівлі в межах ділянки 246 м2;

- павільйон П-3 (літ. Г), площа будівлі в межах ділянки 129 м2.

У межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:052:0060 частково розташовані сходи, що ведуть на вихід з території ДП "НСК "Олімпійський".

В межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:052:0060 розташоване дорожнє покриття, яке використовується як і паркувальний майданчик, площею 3043 м2.

У межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:052:0060 розташовані:

- паркан, який відокремлює частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:052:0060 і використовується для експлуатації та обслуговування будівель та споруд автогосподарства ДП "НСК "Олімпійський", довжиною 30 м;

- паркан, який відокремлює частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:052:0060, яка використовується як санітарно-захисна зона навколо свердловинного водозабору ДП "НСК "Олімпійський", довжиною 44 м;

- паркан, який відокремлює частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:052:0060 та яка є прилеглою до суміжної земельної ділянки у пров. Лабораторному 7 А, довжиною 116 м.

Експерти зазначили, що встановити дійсне розташування такого об`єкта, як гараж площею 50 м2 є неможливо, з огляду на не задоволення клопотання експертів про надання матеріалів звітної документації та технічної інвентаризації щодо такої будівлі.

Відповідаючи на питання щодо встановлення дати (період часу) або приблизного часу будівництва об`єктів (зокрема, встановлення чи будь-який з об`єктів дослідження було збудовано до 2005 року), експерти зазначили, що експертне дослідження в цій частині провести не можливо, у зв`язку з відсутністю відповідної науково-розробленої судово-експертної методики, а також у зв`язку з тим, що клопотання експертів про надання проектної документації, первинної звітної документації у будівництві, виробничої документації та матеріалів технічної інвентаризації на всі зазначені об`єкти не задоволено.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 910/12441/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення аргументовані тим, що згідно з наявними в справі витягами з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна від 03.11.2018 та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.01.2019 № 151961219 та від 15.02.2019 № 156508767, власником спірного майна є держава в особі Міністерства молоді та спорту України, правокористувачем на праві господарського відання є ДП "НСК "Олімпійський".

Отже, до складу єдиного майнового комплексу ДП "НСК "Олімпійський" входять, зокрема: склад ангар (Літ. А) - загальна площа 667, 5 м2; складське приміщення 2-з поверхове (літ. Ж) - загальна площа 361,1 м2; гараж з боксами та авто майстернею (літ. В) - загальна площа 162, 8 м2; павільйон П-3 (літ. Г) - загальна площа 135, 5 м2.

Згідно з наданими суду витягами, перелічені об`єкти нерухомого майна зареєстровані за адресою єдиного майнового комплексу ДП "НСК "Олімпійський": м. Київ, вул. Велика Васильківська (вулиця Червоноармійська, буд. 55), тобто за адресою відповідача-1, як суб`єкта до господарського відання якого належить зареєстроване нерухоме майно.

Щодо вище перелічених спірних об`єктів до матеріалів справи були надані матеріали технічної інвентаризації, а саме Технічний паспорт на комплекс будівель № 55, виготовлений станом на 30.10.2018 ТОВ "Агенція консалтингових послуг" із схемами території та зазначенням розташування будівель і споруд.

В тому числі, спір стосується інших об`єктів, що також розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні позивача (кадастровий № 8000000000:82:052:0060), а саме: сходів, що ведуть на вихід з території ДП "НСК "Олімпійський", площею 167 м2; дорожнього покриття, яке використовується як паркувальний майданчик, площею 3 043 м2; паркану, який відокремлює частину земельної ділянки за кадастровим № 8000000000:82:052:0060, яка використовується для експлуатації та обслуговування будівель та споруд автогосподарства ДП "НСК "Олімпійський", довжиною 30 м; паркану, який відокремлює частину земельної ділянки ,за кадастровим № 8000000000:82:052:0060, яка використовується як санітарно-захисна зона навколо свердловинного водозабору ДП "НСК "Олімпійський", довжиною 44 м; паркану, який відокремлює частину земельної ділянки за кадастровим № 8000000000:82:052:0060, яка є прилеглою до суміжної земельної ділянки у пров. Лабораторному 7А, довжиною 116 м.

При цьому, матеріали справи № 910/12441/18 не містять матеріалів технічної інвентаризації щодо таких споруд, оскільки вони є об`єктами благоустрою, проте позивач стверджує, що вони збудовані та використовуються саме відповідачем-1.

Наказом Міністерства України у справах молоді та спорту від 15.03.1993 № 781 "Про закріплення земельних ділянок за спортивними спорудами" за Республіканським стадіоном закріплено земельну ділянку площею 14, 8 га.

Наказом Державного комітету Молодіжної політики, спорту і туризму України від 21.03.2001 № 689 "Про закріплення земельних ділянок" територію НСК "Олімпійський" в межах огорожі закріплено за спортпідприємствами (юридичними особами), підпорядкованими Держкоммолодьспорттуризму згідно з планом. Вказаним наказом також визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства України у справах молоді та спорту від 15.03.1993 № 781.

Згідно з додатком до наказу від 21.03.2001 № 689 - Плану закріплення земельних ділянок, ним визначено територію НСК "Олімпійський" в межах огорожі.

Таким чином, рішенням Київської міської ради від 27.11.2003 № 236-4/1111 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" яким відповідачеві-1 було затверджено Проект відведення земельних ділянок загальною площею 18, 95 га НСК "Олімпійський" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд спортивного комплексу по вул. Червоноармійській 55 у Печерському районі міста Києва. Тобто рішенням Київської міської ради 2003 року земельна ділянка надавалась відопвдіачу-1 для експлуатації та обслуговування вже існуючих будівель та споруд спортивного комплексу.

З титульної сторінки затвердженого пунктом 1 рішення Київської міської ради від 27.11.2003 № 236-4/1111 Проекту відведення земельних ділянок (2001 рік), яка міститься в матеріалах справи вбачається, що його було розроблено під цільове призначення земельної ділянки - експлуатація будівель та споруд спортивного комплексу.

Крім того, в Пояснювальній записці до Проекту відведення земельних ділянок (2001 рік), зазначено, що земельні ділянки, на яких розташовані будівлі і споруди спортивного комплексу, надавались Управлінню спортивних споруд Комітету по фізичній культурі і спорту при Раді Міністрів УРСР для реконструкції Центрального стадіону та Комітету по фізичній культурі і спорту під будівництво спортивного павільйону. Такі будівлі і споруди побудовані і реконструйовані у відповідності до затвердженої постановою Ради Міністрів УРСР від 04.08.1980 № 468 проектно-кошторисної документації

З листів Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 25.04.2005 № 03-85/11900 та від 02.09.2005 № 03-85/24507 вбачається, що ДП "НСК "Олімпійський" вчиняв дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою, наданою рішенням Київської міської ради від 27.11.2003 № 236-4/1111 для експлуатації та обслуговування будівель і споруд спортивного комплексу.

Таким чином, відповідач-1, до моменту прийняття Київською міською радою рішення від 19.07.2005 № 882/3452, яким передано земельну ділянку №2 - 1,97 га у постійне користування позивачу, вчиняв дії щодо оформлення законного постійного користування земельною ділянкою, що була йому надана з метою експлуатації та обслуговування будівель і споруд спортивного комплексу, проте процедура оформлення права постійного користування не була завершена (акт так і не оформлено) через зволікання органу місцевого самоуправління (не підписання акта Київським міським головою на виконання рішення Київської міської ради).

Вжиття відповідачем заходів з оформлення спірної земельної ділянки та відсутності у нього переоформлених на його ім`я правовстановлюючих документів на земельну ділянку користування цією земельною ділянкою не є підставою для застосування до нього положень статті 212 ЗК України.

В наявних в матеріалах справи рішеннях Київської міської ради 2003 року та 2005 року містяться посилання на те, що земельні ділянки відводяться із частини земель міської забудови відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 04.07.1978 № 1003/36 "Про відведення земельної ділянки Управлінню спортивних споруд Комітету по фізичній культурі і спорту при Раді Міністрів УРСР для реконструкції Центрального стадіону", згідно якого земельна ділянка ще в 1978 році відводилась Управлінню спортивних споруд Комітету по фізичній культурі і спорту при Раді міністрів УРСР під реконструкцію Центрального стадіону.

З Пояснювальної записки до Проекту відведення земельних ділянок (2001 рік) вбачається, що на час обстеження на земельних ділянках знаходяться будівлі і споруди НСК "Олімпійський", які приведені в листі від 16.01.2001 № 02/19 та показані на викопіюванні з плану міста.

З наявного в матеріалах справи листа НСК "Олімпійський" від 16.01.2001 № 02/19 вбачається, що на балансі відповідача-1 станом на 01.01.2001 знаходяться, в тому числі, такі споруди і будівлі: приміщення майстерень, складські приміщення, ангар-склад і накриття, павільйон П-3.

Згідно з листом Держкомзему України від 14.11.2006 № 14-22-4/8460 - в межах вилученої земельної ділянки у відповідача-1 площею 1,97 га знаходяться об`єкти нерухомого майна - будинки і споруди господарського та фізкультурно-оздоровчого призначення, які перебувають на балансі НСК "Олімпійський" і є загальнодержавною власністю.

Згідно з наданими суду викопіюваннями космічних знімків земельної ділянки за кадастровим № 8000000000:82:052:0060 за адресою м. Київ, вул. Госпітальна 16, 18, 24 А з офіційного електронного сервісу Містобудівного Кадастру Києва, станом на 2005 та 2011, 2013 роки на земельній ділянці розташовані ті ж об`єкти, що і в 2001 році згідно листа НСК "Олімпійський" від 16.01.2001 №02/19 з викопіюваннями з плану міста, на якому позначено розташування складських приміщень (позиція 8), ангару-складу і накриття (позиція 33), павільйону П3 (позиція 34).

Вищенаведене встановлено і в акті обстеження земельної 1084/06 від 29.08.2014 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на який рішенням Київської міської ради від 29.09.2003 № 16/890 "Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві" покладено повноваження щодо здійснення самоврядногоконтролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель в м. Києві.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки №1084/06 від 29.08.2014 вбачається, що головним спеціалістом управління по контролю за використанням та моніторингу земель Табором Анатолієм Васильовичем в ході обмеження земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:052:0060 встановлено:

"Частина площею 0, 95 га обстеженої земельної ділянки відокремлена парканом та використовується для експлуатації та обслуговування будівель і споруд автогосподарства НСК "Олімпійський".

На частині площею орієнтовно 0, 016 га влаштовано сходи - вихід з території НСК "Олімпійський".

Частина площею 0,03 га обстеженої земельної ділянки відокремлена парканом та використовується як санітарно-захисна зона навколо свердловинного водозабору НСК "Олімпійський".

На частині площею 0,16 га обстеженої земельної ділянки, прилеглій до суміжної земельної ділянки у пров. Лабораторному, 7 А (Всеукраїнська спортивна громадська організація "Федерація футболу України") та частково відокремленій парканом автогосподарства НСК "Олімпійський", виконано благоустрій (газон і проїзд з паркувальним майданчиком) та розміщено споруду (будівлю) гаражу площею 50 м2 власника якої на час обстеження не встановлено".

У доповненнях та зауваженнях до акта зазначено: "на частині площею 0, 95 га земельної ділянки розташовані господарські споруди, що обліковуються на балансі ДП "НСК "Олімпійський" починаючи з 1980 року (гараж з боксами та автомайстернею, склад ангар, складське приміщення, павільйон). Зазначені споруди були збудовані під час наявності у ДП "НСК "Олімпійський" права постійного користування вказаною земельною ділянкою (рішення виконавчого комітету КМР народних депутатів від 04.07.1978 № 1003/36 та від 16.10.1978 №1448/14 Рішення КМР від 27.11.2003 № 236-4/1111)".

При цьому, обставини на які посилається позивач та які преюдиційно встановлені в постанові Господарського суду міста Києва від 17.05.2006 у справі № 40/712-А щодо неможливості правонаступництва відповідача-1 у правовідносинах користування земельною ділянкою через Управління спортивних споруд Комітету по фізичній культурі і спорту при Раді Міністрів УРСР, що реорганізовано в Об`єднання спортивних споруд наказом Міністерства молоді та спорту УРСР від 12.02.1990 № 223, яке в подальшому ліквідовано наказом Міністерства у справах молоді та спорту УРСР від 16.09.1991 № 1404, не входять, до предмету доказування в цій справі.

Відповідач-1 набув право користування спірною земельною ділянкою у 2003 році, отже, вирішальним є те, чи існували спірні об`єкти на земельній ділянці, яка наразі перебуває у постійному користуванні позивача, на момент прийняття рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №882/3452 (яким було відведено земельну ділянку позивачеві за рахунок частини земель, які раніше були відведені на прав постійного користування НСК "Олімпійський"), та позивач мав усвідомлювати наявність об`єктів нерухомості та їх фізичне існування на момент оформлення за собою на праві постійного користування земельної ділянки КН0060.

При дослідження судових актів у справі №40/712-А, при вирішенні спору встановлювався факт тільки щодо законності рішення від 19.07.2005 щодо зміни площі наданої відповідачеві-1 на праві постійного користування земельної ділянки та до предмету доказування не входило встановлення обставин знаходження на земельній ділянці, яка спочатку в 2003 році оформлювалась на праві постійного користування відповідачеві-1 для обслуговування майна спортивного комплексу, а потім в 2005 році була передана в постійне користування позивачеві.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням висновків експертів, суд встановив, що найбільш вірогідно підтверджується, що станом на момент оформлення в 2005 році позивачеві права постійного користування земельною ділянкою КН0060, на ній вже були розміщені (існували) такі споруди, на які в подальшому (у 2019 році) було проведено (підтверджено державою існування наявного права власності) державну реєстрацію речових прав за відповідачами: склад ангар (Літ. А), складське приміщення 2-з поверхове (літ. Ж), гараж з боксами та авто майстернею (літ. В), павільйон П-3 (літ. Г).

З аналізу наданих доказів підтверджується, що такі споруди існували ще за радянських часів, та у 2003 році, земельна ділянка була відведена відповідачеві-1 саме з метою обслуговування таких споруд спортивного комплексу.

У свою чергу, вимоги про демонтаж сходів, дорожнього покриття, яке використовується як паркувальний майданчик та парканів, в тому числі, не підлягають задоволенню.

Бетонні сходи, що ведуть на вихід з території Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" до вул. Госпітальна, 18 площею 167 м2, а також паркувальний майданчик були збудовані в ході реконструкції ДП "НСК "Олімпійський" на виконання Завдань та заходів Державної цільової програми підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затверджених додатком Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини Чемпіонату Європи 2012 року з футболу (постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 № 357).

Проект розміщення вказаних сходів було погоджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради "Київської міської державної адміністрації) 16.10.2009, Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської "Київської міської державної адміністрації) 15.04.2011, КО "Київзеленбуд" 21.04.2011, КК "Київавтодор" 18.04.2011, а також директором НІАМ "Київська фортеця" 08.04.2011 за умови реставрації історичного валу та влаштування сходів біля "Косий капонір".

Копії витягів з генерального плану об`єкту "Будівництво та облаштування функціональних зон та планування пішохідно-транспортних шляхів з розміщенням автостоянок та об`єктів громадського обслуговування до фінальної частини футбольного чемпіонату ЄВРО 2012 на території прилеглій до стадіону НСК "Олімпійський" (вул. Червоноармійська, 55) щодо розміщення сходів" наявні в матеріалах справи.

Таким чином, вказані сходи, а також паркувальний майданчик розміщено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 № 357 за погодженням з відповідними контролюючими органами, а також позивачем, про що свідчить підпис директора Кулініча В. Я. від 08.04.2011, скріплений печаткою позивача 18.04.2011 на генеральному плані.

Наявність паркану, що використовується як санітарно-захисна зона було встановлено і в акті обстеження від 29.08.2014 № 1084/06.

Проте, встановлення санітарно-захисної зони навколо свердловинного водозабору ДП "НСК "Олімпійський" також було погоджено належним чином у складі Генерального плану "Реконструкція існуючих та будівництво нових об`єктів в НСК "Олімпійський" щодо розміщення артсвердловини з насосною станцією 1-го підйомів, резервуарів чистої води.

Наявний паркан використовується як санітарно-захисна зона навколо свердловинного водозабору ДП "НСК "Олімпійський", зрушення якого є неприпустимим.

Щодо інших об`єктів, а саме паркану довжиною 30 м, що відмежовує частину земельної ділянки за кадастровим № 8000000000:82:052:0060, яка використовується для експлуатації та обслуговування будівель та споруд автогосподарства Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський", а також паркану, який відокремлює частину земельної ділянки за кадастровим № 8000000000:82:052:0060, яка є прилеглою до суміжної земельної ділянки у пров. Лабораторному 7А, довжиною 116 м, власника якої не встановлено, то суд не може встановити з більшою вірогідністю факт того, що такі об`єкти були зведені саме відповідачем-1 після набуття позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою у 2005 році.

Таким чином, позивач не довів наявність порушень з боку відповідачів його прав на земельну ділянку після набуття такого права постійного користування в 2005 році.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Національного історико-архітектурний музей "Київська фортеця" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і позовні вимоги задовольнити.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.1. Заявник стверджує, що судами не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.07.2019 у справі № 910/10932/17 щодо застосуванні статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про те, що при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування статті 376 ЦК України (в частині наявності/відсутності дозвільної документації на будівництво) лише на підставі листів, пояснювальних записок та припущення про їх зведення за радянських часів. Без з`ясування наявності та аналізу дозвільної документації на будівлі, введення їх в експлуатацію, дотримання будівельних норм, погодження з відповідними органами проектної документації, тощо.

Суд апеляційної інстанції, беручи за основу згадку лише про деякі об`єкти в листах та наказах 2000-х років прийшов до загального висновку про їх будівництво «за радянських часів» та відсутність ознак самочинності.

Пояснювальна записка до Проекту відведення земельних ділянок, Проектно-кошторисна документація, затверджена Постановою Ради Міністрів УРСР від 04.08.1980 № 468, Лист НСК "Олімпійський" від 16.01.2001 № 02/19, Лист Держкомзему України від 14.11.2006 № 14-22-4/8460, Викопіювання космічних знімків спірної ділянки, Акт обстеження земельної ділянки від 29.08.2014 № 1084/06 не є належними доказами в контексті самочинності спірного майна.

Не було досліджено наявність дозвільної документації щодо кожного об`єкта: Щодо самочинності гаражу з боксами та автомайстернею. Матеріали справи не містять доказів про: 1) час будівництва вказаного майна, 2) введення його в експлуатацію; 3)оформлення права власності на нього (до 2019 року); 4) наявності дозволу орану охорони культурної спадщини, який є необхідним відповідно до частини 4 статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини"; іншої дозвільної документації.

Щодо самочинності будівництва складу, ангару та павільйону П-3 (надано такі докази: Пояснювальна записка до Проекту відведення спірної земельної ділянки; Лист Центру державного земельного кадастру № 02/19; викопіювання з плану міста. Ці докази не містять інформації про ступінь готовності будівництва, наявність факту введення в експлуатацію та взагалі чи є ці об`єкти нерухомим майном.

Судами не враховано висновок Верховного Суду, наведені у постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 та від 08.11.2022 у справі № 910/11414/21 щодо застосування частини четвертої статті 75 ГПК України.

Судом у справі № 40/172-А досліджувалося питання наявності права у ДП "НСК "Олімпійський" на земельну ділянку, яка є предметом розгляду цієї справи. З рішень судів у цій справі слідує, що у 1991 році право користування спірною земельною ділянкою у Об`єднання спортивних споруд припинилось, а в подальшому, спірна земельна ділянка була відведена ДП "НСК "Олімпійський", проте право на ділянку так і не було оформлено.

Суд апеляційної інстанції, маючи доказ того, що один із спірних об`єктів будувався лише в 1993 році, мав дослідити питання наявності у Відповідача - 1 права на ділянку в цей період та врахувати обставину, встановлену в іншій справі, щодо ліквідації суб`єкта, правонаступником якого і є відповідач - 1.

Судами не враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 щодо застосування статей 120 ЗК України та 377 ЦК України щодо принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, а отже і необхідності з`ясування наявності права на ділянку у особи для подальшого встановлення наявності/відсутності права власності на будівлю, що на ній розташована.

Судом не досліджувалось питання того, хто був попереднім володільцем майна та чи було у нього право користування ділянкою, отже застосування в цьому випадку принципу цілісності нерухомості і земельної ділянки безпідставне.

4.1.2. У контексті пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України заявник стверджує, що суди не дослідили наданий відповідачем акт про прийняття в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництва складського приміщення на території республіканського стадіону у м. Києві.

4.1.3. Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник стверджує, що відсутній висновок щодо застосування статей 152, 212 ЗК України, у випадку якщо земельна ділянка була самовільна зайнята (в тому числі, шляхом розміщення на ній самочинного майна) до отримання позивачем права на неї і таке порушення є триваючим, а тому чи наявне у такої особи право для звернення із позовом про звільнення самовільно зайнятої ділянки.

4.2. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі вказують на безпідставність доводів скаржника та просять залишити без змін оскаржені судові рішення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Правовий аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва:

- об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;

- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;

- створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Вказаний висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.07.2019 у справі № 910/10932/17, якою обґрунтована касаційна скарга.

Частиною 1 статті 319 ЦК визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ж із приписами статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 212 ЗК України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Верховним Судом у постанові від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18 зазначено, що у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, якою обґрунтована касаційна скарга.

5.4. У межах справи судами, з урахуванням принципу вірогідності доказів встановлено, що на момент отримання позивачем права користування спірною земельною ділянкою, частина будівель, які є предметом позову, вже існували ще за радянських часів. Внаслідок дослідження наявних доказів, надання їм оцінки, суди дійшли висновку, що у 2003 році земельна ділянка була відведена відповідачеві-1 саме з метою обслуговування таких споруд спортивного комплексу. Водночас судами не встановлено обставин, які б вказували на незаконність набуття права власності на спірне майно, оскільки це не було предметом позову. У свою чергу, щодо будівель, побудованих після отримання позивачем права на землю, суди встановили наявність як і отримання згоди позивача, так і отримання інших дозволів для зведення вказаного нерухомого майна.

Враховуючи вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівель, позивач не довів обставин щодо самочинного зведення таких будівель. Посилаючись на те, що на момент розгляду справи відповідачі не мають належно оформленого права на спірну земельну ділянку, позивач не навів достатніх та належних доказів, які б з урахуванням приписів статей 76-79 ГПК України були оцінені судами першої і апеляційної інстанцій в контексті встановлення неправомірності зведення спірних будівель. Колегія суддів зауважує, що ні висновки якими обґрунтована касаційна скарга, ні обґрунтування щодо необхідності формування висновку у межах підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не спростовують необхідності доведення, що спірне майно є самочинно збудованим ще до оформлення позивачем за собою права постійного користування спірною земельною ділянкою.

У цьому контексті колегія суддів також відхиляє посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постановах 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 та від 08.11.2022 у справі № 910/11414/21 та твердження про необхідність врахувати обставини, встановлені у справі № 40/172-А, оскільки преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Як слідує із встановлених обставин, справи № № 40/172-А та № 910/12441/18, мають різний предмет та підстави позовних вимог. У справі № 40/172-А судами надавалася правова оцінка саме у контексті заявлених вимог та наявних доказів щодо визнання нечинним рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 882/3457. Водночас, у справі № 910/12441/18 суди звернули увагу на особливості предмету та підстав позовних вимог, дослідили посилання позивача на вказані вище обставини, навели мотиви з яких вони не є застосовними до справи яка розглядається, а тому доводи скарги в цій частині не знайшли підтвердження і не можуть бути підставою для скасування оскаржених рішень.

У свою чергу, інші доводи касаційної скарги, зокрема і в контексті пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України, стосуються хибної оцінки судами доказів, які наявні в матеріалах справи, незгоди з наданою оцінкою та необхідності інакшого врахування таких доказів.

Верховний Суд, з огляду на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості надавати оцінку доказам, які наявні у матеріалах справи, як і піддавати сумніву оцінку, надану судами, лише внаслідок незгоди із нею скаржником. Отже, доводи скарги в цій частині не містять у собі питань права чи правозастосування, а є лише намаганнями спонукати суд касаційної інстанції до здійснення нової оцінки установлених обставин справи і переоцінки наявних у матеріалах справи доказів.

Колегія суддів у контексті доводів скарги звертає увагу на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. На вказане звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.

5.5. У зв`язку із викладеним, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права не підтвердилися, в межах підстав оскарження не встановлено обставин на спростування висновків судів, а доводи скарги стосуються необхідності іншої оцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції, колегія суддів не убачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/12441/18.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/12441/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Є. В. Краснов

С. К. Могил