Постанова

від 12.06.2024 по справі 910/4685/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4685/20 (910/19880/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сіті Сервіс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024

у справі

за позовом ліквідатора ТОВ "Квартал Трейдінг" Данілова Артема Івановича

до 1) ОСОБА_1 , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сіті Сервіс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна,

про визнання недійсним правочину та скасування рішення про реєстрацію права власності

в межах справи № 910/4685/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Трейдінг"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Трейдінг».

2. 27.12.2023 від ліквідатора ТОВ «Квартал Трейдінг» Данілов А.І. надійшла позовна заява до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Сіті Сервіс» (про визнання недійсним правочину та скасування рішення про реєстрацію права власності, в якій він просить суд:

- визнати недійсним правочин від 21.06.2023, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ПАРК СІТІ СЕРВІС», про передачу майна в якості внеску до статутного капіталу;

- визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності державного реєстратора Гатненської сільської ради Київської області Корнієнка Андрія Валерійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

3. Одночасно з поданням позову ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Данілов А.І. звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, в якому просить суд вжити заходів забезпечення позову та накласти арешт (заборону відчуження) на майно, власником якого наразі є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРК СІТІ СЕРВІС».

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 у справі №910/4685/20(910/19880/23), яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024, клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Сіті Сервіс.

4.1. Судові рішення мотивовано тим, що - захід забезпечення позову, який просить вжити арбітражний керуючий, є співмірним та адекватним заходом забезпечення вимог кредиторів, оскільки боржник-банкрут - ТОВ «Квартал-Трейдінг» немає активів у складі ліквідаційної маси, які можна було б використати для задоволення вимог кредиторів. Єдиним можливим джерелом погашення таких вимог є майно відповідачів, на яких покладено судом субсидіарну відповідальності у зв`язку з доведенням ТОВ «Квартал-Трейдінг» до банкрутства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

5. ТОВ "Парк Сіті Сервіс" (Далі-скаржник) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі №910/4685/20 (910/19880/23), в якій просило вказані судові рішення скасувати, а у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

6. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник у касаційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14, від 28.12.2021 у справі №911/1101/21, від 02.10.2018 у справі №910/18036/ 17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанові Великої Палати ВС від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

-Скаржник вказує, що суд першої та апеляційної інстанції не дослідив повністю та об`єктивно докази у справі та не надав оцінку обставинам справи.

-Скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутні, позивачем не надано, а судом першої інстанції не отримано від позивача додаткових (достатніх) доказів (заяви про отримання судових наказів про примусове виконання, актуальних відомостей щодо розслідування досудового кримінального провадження), що свідчить про невиконання вимог судом першої інстанції частини третьої та четвертої статті 140 ГПК, що відповідно в порушення вказаних вище норм не стало наслідком у використанні судом першої інстанції частини сьомої статті 140 ГПК, адже наявні докази, що покладенні в основу оскаржуваної ухвали надають підстави стверджувати, що позивачем під час подання відповідного клопотання не дотримано вимог пунктів 3,6,7, частини першої статті 139 ГПК.

- ТОВ "Парк Сіті Сервіс" також посилається на необґрунтованість відмови судом апеляційної інстанції у відводі судді та порушення, у зв`язку з цим статей 35, 38, 40 ГПК України. Вказує, що з матеріалів вбачається, що 13.02.2024, 14.02.2024 під час вирішення питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Парк Сіті Сервіс" у справі № 910/4685/20(910/19880/23) на ухвалу від 28.12.2023 суддя Отрюх Б.В. не приймав участі та перебував у відпустці, відповідно у останнього не виникало право підписувати ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 13.02.2024, крім того, судом апеляційної інстанції не було повторно подано на автоматичний розподіл між суддями апеляційної скарги ТОВ "Парк Сіті Сервіс" на заміну судді, що перебував у відпустці, що свідчить про упередженість в розгляді цієї справи.

7. Відзиву на касаційну скаргу не подано

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

8. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишенні оскаржуваних судових рішень без змін, виходячи з такого.

9. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

10. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову та постанова, якою залишена вказана ухвала без змін.

11. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

12. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.

13. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

14. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

15. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

16. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

17. Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

18. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі № 902/483/18).

19. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

20. Задовольняючи заяву про забезпечення позову судами попередніх інстанцій для висновку стосовно обґрунтованого припущення взято до уваги факт вчинення правочину про передачу майна в якості внеску до статутного капіталу, що є предметом цього позову.

21. Під час розгляду справи судами встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/4685/20 було частково задоволено клопотання ліквідатор банкрута арбітражного керуючого Данілова А.І. про забезпечення вимог кредиторів; накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідачів, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в межах суми заявлених до них позовних вимог про покладення субсидіарної відповідальності зв`язку з доведенням ТОВ «Квартал-Трейдінг» до банкрутства - 205 542 345,47 грн. У іншій частині (а саме, в частині накладення арешту на активи інших співвідповідачів за позовом про покладення субсидіарної відповідальності, зокрема ОСОБА_1 ) було відмовлено в задоволенні клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича про забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

22. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/4685/20 було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі № 910/4685/20.

23. У подальшому, ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.02.2023 у справі № 910/4685/20 про банкрутство ТОВ «Квартал Трейдінг» покладено субсидіарну відповідальність на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, зокрема, на ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діану Гагіківну в сумі - 16 112 157,60 грн, а також на ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «Ессеншал»; попередня назва: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології «А РГО» в сумі 205 542 345,47 грн.

24. Також судами встановлено, що ліквідатор ТОВ «Квартал Трейдінг» арбітражний керуючий Данілов А.І. неодноразово звертався до Господарського суду міста Києва із заявами про видачу судового наказу для примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі № 910/4685/20) про стягнення з ОСОБА_1 205 542 345,47 грн, втім Господарським судом міста Києва вказані заяви ліквідатора не розглянуто, оскільки матеріали справи перебували у суді касаційної інстанції.

25. За твердженнями ліквідатор банкрута, наразі неможливо відкрити виконавче провадження з примусового стягнення з ОСОБА_1 205 542 345,47 грн, водночас, після винесення Північним апеляційним господарським судом постанови від 29.05.2023 у справі № 910/4685/20 відповідачем у цій справі було відчужене все належне їй нерухоме майно.

26. Отже, вчинення відповідачем вказаного правочину унеможливило задоволення вимог кредиторів ТОВ «Квартал Трейдінг» за її рахунок згідно з судовим рішенням у справі № 910/4685/20 про покладення на неї субсидіарної відповідальності в сумі 205 542 345,47 грн, оскільки у власності відповідача не залишилося ніяких активів, вартості яких вистачало би для виконання судового рішення про стягнення з неї субсидіарної відповідальності.

27. У зв`язку з наведеним, враховуючи наявність такого, що набрало законної сили, судового рішення про стягнення з відповідача боргу, зважаючи на відсутність ліквідаційної маси ТОВ «Квартал Трейдінг», ліквідатор банкрута просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на відчужене відповідачем майно.

28. Крім того, судами під час розгляду справи встановлено, що згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023102090000153 від 07.08.2023 за заявою арбітражного керуючого наразі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102090000153 від 07.08.2023 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 по факту доведення ТОВ «Квартал Трейдінг» до банкрутства та приховування свого майна від кредиторів.

29. Також судами встановлено, що субсидіарним боржником - ОСОБА_1 не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції будь-яких доказів наявності у неї після вчинення оспорюваного правочину у власності будь-якого іншого майна, за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Квартал Трейдінг» в сумі 205 млн. грн, отже укладення ОСОБА_1 оспорюваного правочину призвело до неможливості виконання судового рішення про стягнення з неї 205 млн. грн.

30. Доводи скаржника про те, що ліквідатор ТОВ «Квартал Трейдінг» умисно не отримав наказ на примусове виконання рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності в сумі 205 млн. грн, були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції та правильно відхилені останнім.

31. Наявність або відсутність судового наказу на примусове виконання рішення, у цьому випадку, немає жодного значення, оскільки субсидіарна боржниця, не була позбавлена права на добровільне виконання судового рішення, однак остання, навпаки, дізнавшись про своє зобов`язання, здійснила відчуження належного їй майна.

32. Наявність кримінального провадження № 42023102090000153 за фактом завдання ОСОБА_1 шкоди ТОВ «Квартал Трейдінг», також, не стало для суду першої інстанції підставою для вжити заходів забезпечення позову, в порядку господарського судочинства.

33. Так, підставою забезпечення позову у цій справі є факт відчуження субсидіарним боржником ОСОБА_1 всього належного їй нерухомого майна безпосередньо після винесення Північним апеляційним господарським судом постанови від 29.05.2023 р. у справі № 910/4685/20 про стягнення з ОСОБА_1 205 млн. грн на користь ТОВ «Квартал Трейдінг» у зв`язку з умисним доведенням останнього до банкрутства.

34. Отже, ключовим під час вжиття заходів забезпечення позову є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами;

35. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02. 2020 у справі № 381/4019/18);

36. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії".

37. З огляду на встановлені під час розгляду обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, який, задовольняючи клопотання ліквідатора банкрута арбітражного про накладення арешту на майно, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Сіті Сервіс, виходив з того, що захід забезпечення позову, який просить вжити арбітражний керуючий, є співмірним й адекватним заходом забезпечення вимог кредиторів, оскільки боржник-банкрут - ТОВ «Квартал-Трейдінг» немає активів у складі ліквідаційної маси, які можна було б використати для задоволення вимог кредиторів, а єдиним можливим джерелом погашення таких вимог є майно відповідачів, на яких покладено судом субсидіарну відповідальності у зв`язку з доведенням ТОВ «Квартал-Трейдінг» до банкрутства.

38. Таким чином судами попередніх інстанцій правомірно застосовано статті 136, 137 ГПК України щодо наявності правових підстав для забезпечення позову в цій справі. Так, судами встановлено наявність існування спору між позивачем та відповідачами. Позивачем у справі доведено наявність ризику щодо виконання рішення суду чи поновлення його порушених прав у разі задоволення позову та обґрунтовано співмірність обраного виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами. Крім того, судом встановлено, що позивач дійсно звернувся до суду з метою захисту порушених його прав, що виражені в укладенні 21.06.2023 правочину між ОСОБА_1 та ТОВ «ПАРК СІТІ СЕРВІС», про передачу майна в якості внеску до статутного капіталу

39. З огляду на викладене доводи касаційної скарги скаржника не знайшли своє підтвердження для скасування оскаржуваних судових рішень і ухвалення нового рішення, з мотивів викладених у цій постанові.

40. Крім цього скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що 13.02.2024, 14.02.2024 під час вирішення питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Парк Сіті Сервіс" у справі № 910/4685/20(910/19880/23) на ухвалу від 28.12.2023 суддя Отрюх Б.В. не приймав участі та перебував у відпустці.

41. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

42. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, ураховуючи доводи касаційної скарги та відзиву.

43. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

45. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

46. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

Судові витрати

47. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сіті Сервіс"

залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі №910/4685/20(910/19880/23) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков