Постанова
від 12.11.2024 по справі 916/3663/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. ОдесаСправа № 916/3663/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання - В.М. Волковінська,

за участю представників сторін:

від позивача: О.В. Турченко

від відповідача: Р.В. Пинтяк, С.О. Феленко

від третьої особи: Ю.І. Добров

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 (суддя М.Б. Сулімовська, м.Одеса, повний текст складено та підписано 26.01.2024)

у справі №916/3663/23

за позовом: Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району

до відповідача: Селянського фермерського господарства «ПИНЕ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства оборони України

про розірвання договору та стягнення 976950,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

У серпні 2023 року Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» про стягнення з відповідача на користь позивача 976950,00 грн та розірвання договору від 27.07.2017 №5-2017, укладеного між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною (КЕЧ) району та Селянським фермерським господарством «ПИНЕ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 27.07.2017 укладено договір №5-2017 з метою досягнення єдиної для обох сторін господарської мети. За доводами позивача, відповідач здійснював господарську діяльність на земельних ділянках КЕЧ, що підтверджується актами огляду земельних ділянок, складеними комісією у складі уповноважених осіб позивача. Однак відповідач з порушенням взятих на себе зобов`язань не перерахував КЕЧ частину прибутку за період з листопада 2022 року до серпня 2023 року, яка складає 976950,00 грн. З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача 976950,00 грн та у зв`язку з істотним, на думку позивача, порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору просив розірвати договір від 27.07.2017 № 5-2017, укладений між сторонами.

Короткий зміст рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2024 у справі №916/3663/23

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі №916/3663/23 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 17338,25 грн покладено на позивача та стягнуто з Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району на користь Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції встановив, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/1036/20 за позовом КЕЧ до Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» про стягнення заборгованості за договором від 27.07.2017 № 5-2017. У зазначеній справі №916/1036/20 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що договір від 27.07.2017 №5-2017, укладений між КЕЧ та Селянським фермерським господарством «ПИНЕ», за своєю правовою природою є договором оренди землі, якому намагалися надати форму договору про спільну діяльність. З урахуванням частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції з огляду на правову природу договору від 27.07.2017 № 5-2017 як договору оренди землі, зазначив, що істотним порушенням умов такого договору може вважатися тривале та/або систематичне невнесення орендної плати в установлені строки у період, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги (з листопада 2022 року до серпня 2023 року). Водночас, як установив місцевий господарський суд, протягом 2022- 2023 років проведення сільськогосподарських робіт на земельних ділянках КЕЧ було припинено Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» на підставі повідомлення позивача від 25.09.2020 №2152 про припинення таких робіт, тобто з незалежних від відповідача причин. За таких обставин господарський суд першої інстанції з посиланням на частину шосту статті 762 Цивільного кодексу України зазначив, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 976950,00 грн.

Щодо позовної вимоги КЕЧ про розірвання договору від 27.07.2017 №5-2017, укладеного між КЕЧ та Селянським фермерським господарством «ПИНЕ», то господарський суд першої інстанції зазначив, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Водночас, з огляду на встановлені обставини неможливості використання відповідачем земельних ділянок за договором від 27.07.2017 № 5-2017 з незалежних від нього причин внаслідок прямої заборони позивача, викладеної в повідомленні від 25.09.2020 №2152, відповідач звільнений від внесення плати за весь час із моменту такої заборони, в тому числі за період з листопада 2022 року до серпня 2023 року. За наведених обставин, за висновком місцевого господарського суду, відсутнє будь-яке порушення з боку відповідача умов договору від 27.07.2017 № 5-2017 щодо оплати за зазначений період як необхідна підстава для розірвання цього договору відповідно до приписів частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст та обґрунтування апеляційної скарги

09.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району, в якій остання просила рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі №916/3663/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом назначено, що:

-матеріали актів огляду земельних ділянок від 12.01.2023 та 29.05.2023 містять роздруківки кадастрових планів усіх без винятку земельних ділянок, які залучені за договором №5-2017 від 27.07.2017 з виокремленням кожної із них відповідно до акту обміру земельної ділянки від 27.07.2017, фіксацією геолокації проведення фотозйомки кожного об`єкта, відомістю наявності та використання земельних ділянок станом на 01.01.2023, тому висновок суду щодо неналежності даного доказу є таким, що не ґрунтується на безпосередньому дослідженні всіх матеріалів справи, є незаконним та необґрунтованим;

-суд першої інстанції не надав критичної правової оцінки тому факту, що відповідач не відображає у своїй фінансовій та статистичній звітності відомості про доходи, отримані від господарської діяльності за договором на землях оборони (землях державної власності);

-дії відповідача є суперечливими, оскільки він під час розгляду справи заперечував, що здійснював у спірний період господарську діяльність за договором №5-2017 від 27.07.2017 по вирощуванню сільськогосподарських культур, і одночасно підтвердив, що за платіжною інструкцією №2 від 01.04.2022 на суму 1,0 млн грн і банківської виписки з Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» від 01.04.2022 сплатив кошти за існуючим договором, а також відповідно листа Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» від 28.06.2022 №38 в однозначній для позивача формі гарантував «сплату фінансових зобов`язань у 2022 році протягом 30 (тридцяти робочих днів)», але свого зобов`язання так і не виконав;

-вивчення змісту повідомлення Білгород-Дністровської КЕЧ району від 25.09.2020 №2152 на адресу Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» свідчить про те, що підставою його направлення було порушення відповідачем пунктів 8.2.1, 8.4 договору №5-2017 від 27.07.2017, за наслідками яких було надіслано претензії щодо сплати заборгованості. На виконання зазначених претензій, умов пунктів 8.1, 8.4 договору, відповідачем 24.01.2020 було проведено часткову оплату за договором №5-2017 від 27.07.2017 за грудень 2019 року у сумі 10000,00 грн (виписка по рахунку Білгород-Дністровської КЕЧ району від 24.01.2020), 25.02.2020 - у сумі 4700,00 грн, 23.06.2020 - у сумі 3000,00 грн. Зазначені обставини часткового виконання договору Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» у 2020 році виключають наявність будь-яких припущень поза розумним сумнівом, що відповідач не відповідає за ці обставини;

-за змістом повідомлення від 25.09.2020, у зв`язку із тим, що з боку Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» перед Білгород-Дністровською КЕЧ району наявна заборгованість за договором №5-2017 від 27.07.2017, підтверджена матеріалами господарської справи №916/1036/20 (претензії (вих.11 від 02.01.2020, вих.251 від 12.02.2020, вих.346 від 27.02.2020), зазначене повідомлення було попередженням про припинення всіх робіт, а не забороною проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних з підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020-2021 сільськогосподарський рік на площі 468 га. Таким чином, на переконання скаржника, керівник Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» після отримання повідомлення від 25.09.2020 №2152 мав лише виконати свої зобов`язання за договором і погасити борг;

-за наслідками (результатами) ведення спільних справ згідно із пунктом 2.4. договору сторони зобов`язані щоквартально проводити звірку взаєморозрахунків, однак відповідачем у позасудовому порядку протягом 2020-2023 року актів звірок, на підставі яких інша сторона могла переконатись у відсутності результатів діяльності на земельних ділянках, залучених за договором №5-2017 від 27.07.2017, та фактичному припиненні використання земель, не надавались. З боку Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» підписано акт звірки між позивачем та відповідачем за період з січня - грудня 2018 року згідно договору №5-2017 від 27.07.2017;

-відсутні будь-які належні та допустимі докази з боку відповідача щодо створення Білгород-Дністровською КЕЧ району фізичних або інших перешкод, що могло фактично унеможливити відповідачу здійснювати у період з листопада 2022 року по серпень 2023 року діяльність по вирощуванню сільськогосподарської продукції на земельній ділянці площею 468 га;

-всупереч взятих на себе договірних зобов`язань протягом всього періоду дії договору(з 2017 року і по теперішній час) у визначених законодавством звітах відповідач не відображає свою господарську діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції на землях державної власності землях оборони (військового полігону);

-стягнення з позивача на користь відповідача суми 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу поза розумним сумнівом є неспівмірною із ціною позову (976950,00 грн), судовими витратами позивача (судовим збором за подання позову у справі, забезпечення явки свого представника в судові засідання у приміщеннях суду) та складністю справи для відповідача.

Позиція Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» щодо апеляційної скарги

05.03.2024 від Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№456/24/Д1), в якому відповідач просив апеляційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначив, що:

-правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем за спірним договором, вже були предметом судового розгляду у справах №916/1036/20 і №916/3198/22.

-ще в 2020 році Білгород-Дністровська КЕЧ району звернулася до Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» із повідомленням за вих. №2152 від 25.09.2020 про припинення всіх робіт, а саме: проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних з підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020-2021 сільськогосподарський рік на площі 468 га. Отримавши повідомлення за вих. №2152 від 25.09.2020, відповідачем були повністю припинені будь-які роботи з використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур;

-вищезгадане повідомлення №2152 від 25.09.2020 вже було предметом судового розгляду у справі №916/3198/22. Зокрема, досліджуючи зміст повідомлення №2152 від 25.09.2020, Південно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 12.10.2023 у справі №916/3198/22 зазначив наступне: «Як вірно встановлено судом, Білгород-Дністровською КЕЧ району було направлено на адресу Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» повідомлення від 25.09.2020 №2152, в якому вказано, що воно є попередженням про припинення всіх робіт, а саме, проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних з підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020-2021 сільськогосподарській рік на площі 468 га. Тобто, вказане Повідомлення від 25.09.2020 №2152 є прямою забороною (вольовою дією) орендодавця (позивача), яке підтверджує наявність факту неможливості використання відповідачем (орендарем) майна з незалежних від нього причин у спірному періоді з квітня 2021 року по жовтень 2022 року»;

-з боку Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» на адресу Білгород-Дністровської КЕЧ району направлявся акт звірки взаєморозрахунків між Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» та Білгород-Дністровською КЕЧ району згідно договору спільної діяльності №5-2017 від 27.07.2017 станом на 31.08.2023, згідно положень якого станом на 31.08.2023 переплата Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» за договором №5-2017 від 27.07.2017 становить 597278,66 грн. Цей акт звірки був отриманий позивачем разом із відзивом на позовну заяву, натомість станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції цей акт досі не підписаний з боку Білгород-Дністровської КЕЧ району без обґрунтування причин такої бездіяльності;

-щодо проведення Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» 01.04.2022 оплати за договором №5- 2017 від 27.07.2017 у сумі 1000000,00 грн, то за даними Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» станом на кінець 2020 року у підприємства була наявна кредиторська заборгованість перед позивачем за договором №5-2017 від 27.07.2017 у сумі 402721,34 грн, про що зазначено в акті звірки взаєморозрахунків між Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» та Білгород-Дністровською КЕЧ району згідно договору №5-2017 від 27.07.2017 станом на 31.08.2023 (період з травня по жовтень 2020 року);

-станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції переплата Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» за договором №5-2017 від 27.07.2017 становить 597278,66 грн, свідченням чого слугує акт звірки взаєморозрахунків між Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» та Білгород-Дністровською КЕЧ району згідно договору спільної діяльності №5-2017 від 27.07.2017 станом на 31.08.2023, наявний у позивача; вносячи оплату в сумі 1000000,00 грн, відповідач мав намір погасити кредиторську заборгованість у сумі 402721,34 грн, яка мала місце станом на кінець 2020 року, та показати свою готовність до подальшої співпраці;

-сторони договору про надання правничої (правової) допомоги №14/09-23 від 14.09.2023 обумовили фіксований розмір гонорару адвоката.

Позиція Міністерства оборони України щодо апеляційної скарги

11.03.2024 до суду апеляційної інстанції від Міністерства оборони України також надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№456/21/Д2), в якій третя особа, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення, просило задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Зокрема, Міністерство оборони України зазначило, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про встановлення обставин не використання відповідачем земельних ділянок за договором №5-2017 від 27.07.2017 внаслідок прямої заборони Білгород-Дністровською КЕЧ району, викладеної у повідомленні від 25.09.2020 №2152 відповідачу, а тому суд за нормами частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України безпідставно звільнив його від внесення плати за період з листопада 2022 року по серпень 2023 року.

На переконання третьої особи, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність будь-якого порушення з боку відповідача умов спірного договору щодо оплати у вказаному періоді, як необхідної підстави для його розірвання відповідно до норм частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Крім того, за доводами третьої особи, місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги неспівпадіння періодів, який зазначений в листі-повідомленні від 25.09.2020 №2152 (2020-201 сільськогосподарський рік), з періодом, який є предметом спору у даній справі і за який нарахована заборгованість позивачем (з листопада 2022 року по серпень 2023 року). Більш того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про створення Білгород-Дністровською КЕЧ району фізичних або інших перешкод щодо фактичного перешкоджання відповідачу здійснювати у період з листопада 2022 року по серпень 2023 року діяльності по вирощуванню сільськогосподарської продукції на земельній ділянці площею 468 га, яка визначена умовами договору.

Також Міністерство оборони України погодилось з доводами апелянта про те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Білгород-Дністровської КЕЧ району на користь відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є незаконним та необґрунтованим.

Короткий зміст постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 апеляційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі №916/3663/23 задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі №916/3663/23 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району задоволено. Стягнуто з Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району заборгованість у розмірі 976950,00 грн. Розірвано договір №5-2017 від 27.07.2017, укладений між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною (КЕЧ) району та Селянським фермерським господарством «ПИНЕ». Стягнуто з Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 17338,25 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 26007,37 грн. Доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, зазначив, що в матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання недійсним договору від 27.07.2017 №5-2017, тому цей договір є чинним та відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору про спільну діяльність.

За висновком апеляційного господарського суду, зміст повідомлення КЕЧ від 25.09.2020 №2152, направленого на адресу Селянського фермерського господарства «ПИНЕ», не містить жодної заборони для останнього проводити сільськогосподарські роботи, а фактично містить лише попередження про припинення всіх робіт у зв`язку з невиконанням Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» взятих на себе договірних зобов`язань, що призвело до утворення значної суми заборгованості та її щомісячного зростання.

Крім того, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів обмеження відповідача в доступі до відведених йому земельних ділянок загальною площею 468 га чи безпосередньої неможливості використовувати передані відповідачу земельні ділянки для проведення сільськогосподарських робіт, знаходитися на земельних ділянках тощо.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивач довів факт використання відповідачем земельних ділянок за період з листопада 2022 року до серпня 2023 року за договором від 27.07.2017 №5-2017, з огляду на що дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» на користь КЕЧ заборгованості за договором від 27.07.2017 №5-2017 у розмірі 976950,00 грн.

При цьому, враховуючи встановлення факту систематичного невнесення Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» плати за договором від 27.07.2017 №5-2017, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання зазначеного договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Короткий зміст постанови Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №916/3663/23

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.06.2024 касаційну скаргу Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі №916/3663/23 скасовано, справу № 916/3663/23 передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду свідчить про те, що апеляційний господарський суд не встановив правову природу договору від 27.07.2017 №5-2017 та не з`ясував фактичний характер спірних правовідносин, які склалися між сторонами.

Крім того, Верховним Судом зазначено, що обґрунтованими є доводи відповідача про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, залишив поза увагою доводи відповідача стосовно неповідомлення його належним чином про намір 29.05.2023 провести огляд земельних ділянок. Колегія суддів також визнала обґрунтованими доводи відповідача про те, що апеляційний господарський суд не надав оцінки акту звірки взаєморозрахунків між Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» та КЕЧ відповідно до договору від 27.07.2017 № 5-2017 станом на 31.08.2023 та не надав оцінки доказам, наданим відповідачем на підтвердження невикористання земельних ділянок.

Направляючи справу на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду Верховний Суд вказав, що апеляційний господарський суд під час нового розгляду повинен дослідити надані сторонами докази, надати правову оцінку предмету договору від 27.07.2017 № 5-2017, його умовам, правам та обов`язкам КЕЧ і Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» для визначення спрямованості їх волі та правових наслідків укладеного договору.

Зміст пояснень учасників справи, наданих після прийняття Верховним Судом постанови від 11.06.2024 у справі №916/3663/23

У додаткових поясненнях (вх.№2594/24 від 01.08.2024) Білгород-Дністровська КЕЧ району зазначила, що за своєю правовою природою договір №5-2017 від 27.07.2017 є договором про спільну діяльність, порядок укладення і виконання якого врегульовані, зокрема, главою 77 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим до правовідносин сторін в частині визначення розміру плати не підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998.

Щодо повідомлення про запланований огляд земельних ділянок на 29.05.2023 за вих.№568 від 23.05.2023 позивач зазначив, що таке повідомлення направлялося на адресу відповідача засобами поштового зв`язку за адресою, наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців та громадських формувань та в укладеному між сторонами договорі, однак таке поштове відправлення повернулося за зворотною адресою з довідкою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Також повідомлення направлялося на електронну адресу керівника Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» Пинтяка Романа (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка відома позивачу з 2018 року. Крім того, зазначене повідомлення КЕЧ району 24.05.2023 було надіслано на адресу Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» згідно експрес-накладної ТОВ «Нова Пошта» 59000972527381 та вручено адресату 25.05.2023 о 16:09. Однак відповідач 29.05.2023 для проведення огляду земельних ділянок не з`явився.

Поряд з цим, позивач зауважив на тому, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що у спірний період часу на земельних ділянках з відомою геолокацією місцевості були посіви сільськогосподарських культур (пшениці).

Повідомлення Білгород-Дністровської КЕЧ району від 25.09.2020 №2152 було попередженням про негативні наслідки через невиконання договірних зобов`язань та наявність боргу, а не забороною проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних з підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020-2021 сільськогосподарський рік на площі 468 га. Після отримання повідомлення Білгород-Дністровської КЕЧ району від 25.09.2020 №2152 керівник Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» мав лише виконати свої зобов`язання за договором - погасити існуючий борг і далі працювати.

Також, на переконання позивача, доданий до відзиву Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» акт звірки взаєморозрахунків між Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» та КЕЧ району відповідно до договору від 27.07.2017 № 5-2017 станом на 31.08.2023 не є належним, допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності заборгованості будь-якої із сторін за цим договором.

Селянське фермерське господарство «ПИНЕ» у додаткових поясненнях (вх.№2594/24/Д4 від 02.10.2024) зазначило, що доводи скаржника з приводу того, що за своєю правовою природою договір №5-2017 від 27.07.2017 є договором про спільну діяльність, суперечать його ж аргументам, викладеним у відповіді на відзив від 29.09.2023 і в апеляційній скарзі від 09.02.2024, що свідчить про їх необґрунтованість. Натомість у рішенні Господарського суду Одеської області від 15.10.2020 і в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 916/1036/20, у рішенні Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 і в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі №916/3198/22; у рішенні Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі № 916/3663/23 судами було зазначено, що за своєю правовою природою договір №5-2017 від 27.07.2017 є договором оренди землі.

Відповідач наполягав на тому, що позивач належним не повідомив відповідача про намір провести огляд земельних ділянок 29.05.2023, оскільки жодним із цих доказів не підтверджується факт направлення на адресу Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» саме запрошення №568 від 23.05.2023.

Отримавши повідомлення за вих. №2152 від 25.09.2020, відповідачем були повністю припинені будь-які роботи з використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про посівні площі сільськогосподарських культур та звітами про збирання врожаю. Аналіз звітів №4-сг і №37-сг і довідок Петропавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області №176 від 04.07.2022 і №234 від 19.09.2023 дозволяє встановити, що культури зернові та зернобобові Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» взагалі не засівалися у 2023 році, що повністю спростовує доводи позивача про те, що на земельних ділянках, що є предметом договору, відповідач начебто вирощував і обробляв пшеницю.

Відтак, за доводами відповідача, ним не порушувалися умови договору №5-2017 від 27.07.2017 у частині використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур після отримання повідомлення позивача за вих. № 2152 від 25.09.2020, що спростовує доводи і аргументи позивача у цій частині. Натомість будь-які намагання відповідача відновити можливість користування земельними ділянками за договором №5-2017 від 27.07.2017 виявилися марними. А тому саме активні дії Білгород-Дністровської КЕЧ району, які виразилися в направленні повідомлення за вих. № 2152 від 25.09.2020, стали каталізатором припинення використання Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» земельних ділянок за договором №5-2017 від 27.07.2017, що унеможливило отримання ним прибутку від продажу сільськогосподарської продукції, яка могла бути вирощена на цих земельних ділянках, що, у свою чергу, унеможливило проведення виплат коштів Білгород-Дністровській КЕЧ району.

Також відповідач зазначив, що акт звірки взаєморозрахунків між Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» та Білгород-Дністровською КЕЧ району згідно договору спільної діяльності №5-2017 від 27.07.2017 станом на 31.08.2023 було надано відповідачем із дотриманням норм процесуального закону та на підтвердження того, що станом на момент подання до суду відзиву на позовну заяву переплата Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» за договором №5-2017 від 27.07.2017 становила 597278,66 грн.

Міністерство оборони України у додаткових поясненнях (вх.№2594/24/Д3 від 30.09.2024) навело доводи, аналогічні тим, що викладені Білгород-Дністровською КЕЧ району у своїх додаткових поясненнях, а також зазначило, що порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим фактичним обставинам y справі №916/3663/23, призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2024, що є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції під час нового розгляду справи

02.07.2024 матеріали справи №916/3663/23 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 прийнято справу №916/3663/23 до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран. З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, цією ж ухвалою суду вирішено розглянути апеляційну скаргу Білгород-Дністровської КЕЧ району на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі №916/3663/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк та призначено справу №916/3663/23 до нового розгляду в апеляційному проваджені на 08.10.2024 об 11:00 год.

01.08.2024 від Білгород-Дністровської КЕЧ району надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№2594/24 від 01.08.2024)

30.09.2024 від Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№2594/24/Д3 від 30.09.2024).

02.10.2024 від Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№2594/24/Д4 від 02.10.2024).

12.11.2024 від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району надійшли письмові дебати (вх.№2594/24/Д5 від 12.11.2024).

У судовому засіданні, яке відбулось 08.10.2024, оголошено перерву до 12.11.2024 о 14:00 год.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

27.07.2017 між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району (стороною-1) та Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» (стороною-2) укладено договір №5-2017 (надалі - договір), за умовами якого сторони, що є суб`єктами господарювання, з метою досягнення єдиної для обох сторін господарської мети щодо отримання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил), для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності - для сторони-1, та одержання прибутку - для сторони-2, від здійснення ними господарської діяльності класу 01.11 за КВЕД-2010 з вирощування сільськогосподарських культур зобов`язалися шляхом об`єднання своїх зусиль та вкладів без створення юридичної особи спільно діяти з вирощування зернових та решти, не віднесених до інших класів культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації (пункт 1.1.).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що вкладом сторони-1 у спільну діяльність є право доступу та обробки земельних ділянок загальною площею 468,00 га (згідно з актом обміру земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору), а також ділова репутація та ділові зв`язки тощо. Вартість вкладу сторони-1 визначається на рівні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка станом на 01.01.2017 становить 27826,39 грн за 1га.

У пункті 5.2 договору визначено, що вкладом сторони-2 у спільну діяльність є внесення грошових коштів, паливно-мастильних матеріалів, техніки, виконання робіт з обробки ґрунтів, сівби, посадки, внесення добрив та засобів захисту рослин, інших необхідних дій щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв`язки тощо.

Згідно з підпунктами 8.2.1., 8.2.2. пункту 8.2. договору прибуток, що отримується в результаті спільної діяльності протягом розрахункового періоду, підлягає розподілу таким чином: грошові кошти у розмірі не менше 9% від вартості вкладу сторони-1 перераховуються стороні-1 та є коштами, отриманими нею від здійснення господарської діяльності; решта є прибутком сторони-2.

У пункті 8.4. договору передбачено, що в порядку дострокового розподілу очікуваного прибутку результатів спільної діяльності в поточному році визначена згідно з пунктом 8.2.1. частка сторони-1 перераховується їй стороною-2 у розмірі 1/12 частки щомісячно у строк до 25 числа кожного місяця. За умови належного виконання зазначеного порядку розподілу сторона-2 набуває право самостійного та на власний розсуд розпорядження рештою результатів діяльності.

У пункті 8.5. договору сторони погодили, що отримані в порядку, визначеному пунктом 8.4. договору, кошти не підлягають поверненню стороні-2 у випадку негативних результатів спільної діяльності, а також у випадку припинення договору в порядку, передбаченому пунктом 11.2., у зв`язку з відмовою сторони-2 від участі у договорі та пунктом 11.3. договору.

Відповідно до пунктів 11.1., 11.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Договір укладено до 17.04.2024.

Згідно з пунктом 11.13. договору невиконання (неналежне виконання) стороною-2 умов договору щодо ведення спільних справ, зобов`язань із витрат та розподілу прибутку є поважною причиною в розумінні частини 2 статті 1142 Цивільного кодексу України для розірвання (та відповідно припинення) договору за вимогою сторони-1 з відшкодуванням стороні-1 реальних збитків, завданих розірванням договору.

Договір підписано сторонами без жодних зауважень, підписи скріплено печатками сторін.

Відповідно до акта обміру земельної ділянки від 27.07.2017 комісією у складі головуючого: помічника начальника Білгород-Дністровської КЕЧ працівника Збройних Сил України Дробиша О.Г., членів комісії: інженера з землекористування КЕЧ працівника Збройних Сил України Колосової Т.П., із залученням Селянського фермерського господарства «ПИНЕ», з метою виконання умов пункту 1.1. договору, проведено обмір земельної ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції на підставі схеми земельної ділянки Тарутинського полігону, яка не входить до меж створюваного ландшафтного заказника місцевого значення «Тарутинський степ».

Згідно із вказаним актом, затвердженим керівником Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» Пинтяком Р.В. та т.в.о. начальника КЕЧ Зюськовим Д.Ю., сторонами за договором від 27.07.2017 №5-2017 залучено до обробки поле №1 - 46,6999 га (кадастровий номер 5124780700:01:002:0344), №2 - 46,1949 га (кадастровий номер 5124780700:01:002:0345), №3 - 200,0 га (кадастровий номер 5124780700:016:002:0343), № 4 - 55,1997 га (кадастровий номер 5124780700:016:002:0346) №5 - 118 га, у зв`язку із чим позивач зробив свій внесок з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур, насіння олійних культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.

25.09.2020 за вихідним №2152 КЕЧ направила на адресу Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» повідомлення, в якому зазначила, що у зв`язку із тим, що з боку Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» перед КЕЧ наявна заборгованість за договором від 27.07.2017 №5-2017, підтверджена матеріалами господарської справи №916/1036/20, це повідомлення є попередженням про припинення всіх робіт, а саме, проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних із підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020- 2021 сільськогосподарській рік на площі 468 га.

12.01.2023 КЕЧ у складі комісії: начальник проектно-кошторисної групи працівник Збройних Сил України Майстро С., інженер з землекористування, працівник Збройних Сил України Цівільова Н., інженер КЕЧ Попова О., у присутності начальника юридичної служби Білгород-Дністровської КЕЧ району працівника Збройних Сил України Турченко О., провели огляд та склали акти огляду земельних ділянок, які використовуються Селянським фермерським господарством «ПИНЕ», за адресою: Одеська обл., Болградський р-н (за межами населених пунктів), військове містечко №11, а саме: ділянок з кадастровими номерами: 5124780700:01:002:0344, 5124780700:01:002:0345, 5124780700:01:002:0343, 5124780700:01:002:0346, а також земельної ділянки №5 (без зазначення кадастрового номера).

За результатами огляду встановлено, що на земельних ділянках проведено осінні агротехнічні заходи з обробітку ґрунту з подальшим посівом зернової озимої сільськогосподарської культури (пшениця), про що свідчать сходи пшениці, висотою приблизно до 5 см, засіяні звичайним рядковим способом.

До вказаних актів позивачем додано відповідні фототаблиці та схеми земельних ділянок, які залучені для вирощування сільськогосподарської продукції у відповідності до умов договору №5-2017 від 27.07.2017.

13.01.2023 позивач звернувся до відповідача з листом №43, в якому повідомив, що після проведення 12.01.2023 комісією Білгород-Дністровської КЕЧ району огляду земельних ділянок, встановлено наявність на них посівів сільськогосподарських культур (озимої пшениці), та з метою встановлення власника виявлених посівів сільськогосподарських культур просив підтвердити або спростувати проведення Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» сільськогосподарських робіт на полях, зазначених в акті обміру від 27.07.2017 до договору №5-2017, станом на 01.01.2023, і якщо так, то вказати період.

Крім того, 29.05.2023 комісія у складі начальника проектно-кошторисної групи працівника Збройних Сил України Майстро С., інженера з землекористування працівника Збройних Сил України Цівільової Н., інженера КЕЧ Попової О., у присутності начальника юридичної служби КЕЧ працівника Збройних Сил України Турченко О., провели огляд земельних ділянок та склали акти огляду, відповідно до яких на момент огляду на земельних ділянках зростає сільськогосподарська культура (пшениця), засіяна механічним способом із заданою густотою, про що свідчить велика щільність та наявність міжряддя. Кількість стеблів у кущі від 8 до 15, висота 80-90 см, мають добре сформований колос. На полі наявні сліди техніки (протектори шин), що свідчить про проведення агротехнічних робіт із захисту рослин.

В актах зазначено, що для участі в роботі комісії було запрошено керівника Селянського фермерського господарства «ПИНЕ», про що його попереджено листом від 23.05.2023 №568, проте він не з`явився.

У матеріалах справи наявна копія листа позивача від 23.05.2023 №568, яким запрошено голову Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» Пинтяка Р.В. для участі в огляді земельних ділянок щодо стану виконання умов договору.

На підтвердження направлення відповідачу листа від 23.05.2023 №568 засобами поштового зв`язку, позивачем надано фіскальний чек АТ «Укрпошта» №6770109589677 від 23.05.2023, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за ідентифікатором відправлення 6770109589677, з якого вбачається направлення поштового відправлення за адресою: 68212, Одеська область, Саратський район, село Старосілля, вулиця Чорнова, будинок 30, а також довідку АТ «Укрпошта», відповідно до якої в якості причин повернення поштового відправлення зазначено: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також матеріали справи містять скріншот електронної пошти, з якого вбачається направлення листа із темою: «Запрошення» з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1.

Окрім того, на підтвердження надіслання зазначеного листа від 23.05.2023 №568, позивачем надано експрес-накладну ТОВ «Нова Пошта» 59000972527381 від 24.05.2023, в якій зазначено плановий час доставки 25.05.2024.

01.04.2022 відповідачем здійснено оплату позивачу у сумі 1000000,00 грн із призначенням платежу: «Сплата послуг зі спільної діяльності згідно договору спільного обробітку земель оборони №5-2017 від 27.07.20.2017», що вбачається із платіжної інструкції №2 від 01.04.2024 та виписки по рахунку відповідача за 01.04.2022.

Як вбачається із акту взаєморозрахунків між Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» та Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району згідно договору спільної діяльності №5-2017 від 27.07.2017, підписаного лише зі сторони відповідача, станом на 31.08.2023 переплата Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» становить 597278,66 грн.

14.07.2023 за вих.№14/07 та 01.09.2023 за вих.№01/09, відповідач звертався до позивача з клопотаннями про відновлення з 01.08.2023 та 01.09.2023, відповідно, доступу до земельних ділянок згідно договору №5-2017 від 27.07.2017 загальною площею 468 га.

У відповідь на лист відповідача щодо відновлення доступу до земельних ділянок згідно договору №5-2017 від 27.07.2017 позивач листом від 18.08.2023 №1003 повідомив про відсутність підстав для подальших договірних відносин між сторонами, що є підставою для розірвання договору та стягнення заборгованості з квітня 2021 року до серпня 2023 року за фактичне використання земельних ділянок за договором від 27.07.2017 №5-2017 в сумі 2904800,00 грн внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань. Також позивач зауважив, що діяльність на землях оборони, залучених за договором від 27.07.2017 №5-2017 з вирощування зернових та решти сільськогосподарських культур, їх збирання та подальша реалізація, можлива виключно за умов сплати наявної заборгованості за фактичне використання земель у сумі 2904800,00 грн.

До зазначеного листа було додано примірник підписаної керівником позивача додаткової угоди про розірвання договору від 27.07.2017 №5-2017.

На лист позивача від 18.08.2023 №1003 відповідач листом від 15.09.2023 №15/09 надав відповідь, відповідно до якої не погодився із зробленою Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району офертою щодо розірвання договору від 27.07.2017 №5-2017, посилаючись на те, що Селянське фермерське господарство «ПИНЕ» припинило роботи з використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур після отримання повідомлення за вих.№2152 від 25.09.2020, тобто з жовтня 2020 року, внаслідок чого з об`єктивних причин вказані земельні ділянки не обробляло і сільськогосподарську продукцію на них не вирощувало, як наслідок, сторони договору не мали змогу з жовтня 2020 року отримувати прибуток від здійснення спільної діяльності.

Також матеріали справи містять копію довідки Петропавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області від 04.07.2022 №176, відповідно до якої за Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» на території с.Старосілля Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області згідно реєстру землекористувачів рахується 89,00 га, з них 32,44 незатребуваних паїв, та копію довідки Петропавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області від 19.09.2023 №234, згідно із якою за Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» на території с.Старосілля Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області згідно реєстру землекористувачів рахується 90,00 га, з них 28,44 незатребуваних паїв.

Як вбачається з наявних матеріалів звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 та 2023 років №4-сг (річна), звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2022 року №37-сг, звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2023 року №37-сг, Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» було задіяно земельні ділянки площею 90 га для вирощування соняшнику та 89,00 га для вирощування пшениці озимої.

Згідно податкової декларації Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» з плати за землю за 2023 рік від 20.02.2023, у 2023 році у користуванні відповідача перебувало 28,44 га земельних ділянок державної і/або комунальної форми власності.

Водночас правові відносини за спірним договором від 27.07.2017 № 5-2017, укладеним між позивачем та відповідачем, неодноразово були предметом розгляду в господарських судах.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.03.2019 у справі №916/1533/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та постановою Верховного Суду від 20.08.2019, відмовлено у задоволенні позову КЕЧ до Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» про розірвання договору від 27.07.2017 №5-2017 та стягнення пені в розмірі 57907,69 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2020 у справі № 916/1036/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021, відмовлено у задоволенні позову КЕЧ до Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» про стягнення 486963,50 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 у справі № 916/3198/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023, відмовлено у задоволенні позову КЕЧ до Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» про розірвання договору від 27.07.2017 № 5-2017 та стягнення 1927850,00 грн збитків.

Як зазначав позивач, відповідач здійснював господарську діяльність на земельних ділянках позивача, проте з порушенням взятих на себе зобов`язань за договором відповідач не перераховував позивачу частину прибутку, яка за період з листопада 2022 року до серпня 2023 року складає 976950,00 грн, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 976950,00 грн та розірвання договору від 27.07.2017 № 5-2017, укладеного між Білгород-Дністровською КЕЧ району та Селянським фермерським господарством «ПИНЕ».

Позиція суду апеляційної інстанції

Частинами першою, другою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За статею 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому приписами статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У постанові від 02.02.2022 у справі №927/1099/20 Верховний Суд зазначив про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору, надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з`ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склалися між сторонами, з`ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами цього договору, застосувати відповідні норми права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.05.2024 у справі №923/77/22, від 09.04.2024 у справі №905/342/23.

Загальні положення про спільну діяльність викладено у статтях 1130 та 1131 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1130 цього Кодексу за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Колегія суддів зазначає, що залежно від цілей, визначених учасниками спільної діяльності, така діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників або без об`єднання їх вкладів.

Спільна діяльність, що здійснюється на основі об`єднання вкладів учасників, визначається як просте товариство (частина друга статті 1130 Цивільного кодексу України), що не має цивільної (господарської) правосуб`єктності (без створення юридичної особи).

Об`єднання вкладів означає формування майнової бази простого товариства на момент його виникнення, без якого (об`єднання) ведення спільної діяльності відповідно до цілей договору та його предмета неможливе. Іншими словами, фактичне об`єднання учасниками вкладів повинно слугувати матеріальною основою їх спільної діяльності та забезпечувати досягнення її мети.

Мета договору простого товариства повинна бути спільною, законною та мати господарський характер, якщо учасниками договору є суб`єкти господарської (підприємницької) діяльності.

Саме єдність мети вирізняє цю договірну конструкцію з-поміж інших видів договорів, поіменованих у Цивільному кодексі України. Єдність інтересів учасників дає змогу протиставити договір простого товариства іншим договорам, для яких досягнення результату - отримання майна, виконання робіт чи надання послуг є метою лише для одного із контрагентів.

При цьому вкладом учасника відповідно до положень статті 1133 Цивільного кодексу України вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Отже, зі змісту вказаних вище законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети (див. постанову Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17).

Відносини ж, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі», зараз і надалі - в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору).

За статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З наведеного визначення слідує, що договір оренди землі є договором, за яким орендодавець зобов`язаний передати орендареві земельну ділянку, який встановлює такі права сторін у зобов`язальних правовідносинах: для орендаря - право вимагати передання йому у володіння та користування земельну ділянку; для орендодавця - право на орендну плату та право вимагати використання земельної ділянки відповідно до договору і законодавства.

Поняття орендної плати за землю визначено у статті 21 цього ж Закону як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відсутність у договорі викладення усіх істотних умов, необхідних для договору оренди, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування.

Верховний Суд у численних постановах зазначав також те, що договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 29.03.2023 у справі № 922/1320/21).

Відповідно до пункту 1.1. договору №5-2017 від 27.07.2017 сторони, що є суб`єктами господарювання, з метою досягнення єдиної для обох сторін господарської мети щодо отримання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил), для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності - для сторони-1, та одержання прибутку - для сторони-2, від здійснення ними господарської діяльності класу 01.11 за КВЕД-2010 з вирощування сільськогосподарських культур зобов`язалися шляхом об`єднання своїх зусиль та вкладів без створення юридичної особи спільно діяти з вирощування зернових та решти, не віднесених до інших класів культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.

Таке формулювання сторонами предмету договору підпадає під визначення договору про спільну діяльність, адже йдеться про намір сторін отримувати прибуток від здійснення ними господарської діяльності з вирощування сільськогосподарських культур.

Вклади сторін визначені у розділі 5 договору.

Вкладом позивача у спільну діяльність є право доступу та обробки земельних ділянок загальною площею 468га (згідно акту обміру земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору), а також ділова репутація та ділові зв`язки тощо (пункт 5.1. договору). Вартість вкладу позивача визначена на рівні нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, яка станом на 01.01.2017 становить 27826,39га.

Вкладом відповідача у спільну діяльність є внесення грошових коштів, паливно-мастильних матеріалів, техніки, виконання робіт з обробки ґрунтів, сівби, посадки, внесення добрив та засобів захисту рослин, інших необхідних дій щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв`язки тощо (пункт 5.2. договору).

Сторони також визначили їх обов`язки за договором, а саме, для позивача - у розділі 3 договору, а для відповідача - у розділі 4.

Відповідно до пункту 3.1. договору позивач зобов`язується:

-попереджати відповідача про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самої земельної ділянки;

-не розголошувати відомості (крім звітності) та не надавати копії документів, що стосуються відповідача, та інших відомостей стосовно договору без письмової згоди на це відповідача. В разі, якщо надання таких відомостей є обов`язковою вимогою законодавства - негайно попередити про це відповідача;

-завчасно попереджати відповідача про початок проведення військових навчань та інших заходів бойової підготовки на території полігону;

-забезпечити запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання в надзвичайну ситуацію або пом`якшення її можливих наслідків.

Згідно із пунктом 4.1. договору відповідач зобов`язується:

-залучити до спільної діяльності необхідні машинно-тракторні агрегати, технічне обладнання, інвентар, паливно-мастильні матеріали та відповідних спеціалістів і працівників;

-здійснювати своєчасну підготовку ґрунту для проведення сільгоспробіт, проводити догляд за посівами сільгоспкультур (внесення мінералів, добрив та інших засобів захисту рослин, тощо);

-надавати статистичну та іншу звітність до відповідних органів, надання якої вимагається при виконанні договору;

-планувати та подавати за необхідністю звіт позивачу стосовно сівби сільгоспкультур та проведення інших сільгоспробіт;

-тримати під паром не більше як 5% залученої земельної ділянки за умови, якщо це необхідно в цілях підвищення родючості ґрунту та цього вимагає технологічний процес сільськогосподарського виробництва;

Аналіз положень договору стосовно вкладів сторін та їх обов`язків дає підстави для висновку, що фактично йдеться про надання позивачем земельної ділянки відповідачеві для здійснення сільськогосподарського виробництва.

Розрахунковим періодом для розподілу результатів спільної діяльності сторони визначили календарний рік (пункт 8.1. договору).

У розділі 8 договору врегульовано відносини сторін щодо розподілу результатів спільної діяльності.

Так, пунктами 8.2., 8.4., 8.5. договору сторони визначили наступний порядок розподілу прибутку, отриманого в результаті спільної діяльності: грошові кошти не менш як 9% від вартості вкладу позивача перераховуються позивачу, решта є прибутком відповідача (пункт 8.2.); вказані грошові кошти позивач отримує в порядку дострокового розподілу очікуваного прибутку за поточний рік у розмірі 1/12 частки щомісячно від відповідача в строк до 25 числа кожного місяця (пункт 8.4.); у разі негативного результату спільної діяльності вказані кошти не підлягають поверненню відповідачеві (пункт 8.5).

Вартість вкладу позивача визначається розміром нормативно-грошової оцінки 468га землі (пункт 5.1. договору), тому вказані 9% від вартості вкладу є фіксованою та передбачуваною сумою платежу, який відповідач здійснює на користь позивача щомісячно, незалежно від результатів спільної діяльності, тобто результат спільної діяльності впливає на майновий стан лише відповідача.

Отже, встановлений сторонами у договорі порядок розподілу коштів, згідно із вимогами Закону України «Про оренду землі», є фактично орендною платою на користь позивача за право користування земельною ділянкою відповідачем.

Як зазначалось, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі, що фактично має місце у даному випадку. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

За договором про спільну діяльність сторони мають діяти спільно. Разом з цим, обов`язок щодо вирощування сільгосппродукції фактично покладається лише на одну зі сторін договору - на відповідача, тоді як обов`язок позивача обмежується лише наданням земельної ділянки відповідачеві. Доказів вчинення позивачем дій щодо безпосередньої участі у вирощуванні сільськогосподарської продукції суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що за своєю правовою природою договір №5-2017 від 27.07.2017 є договором оренди землі, якому намагались надати форму договору спільної діяльності.

Також у рішенні Господарського суду Одеської області від 15.10.2020 і постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №916/1036/20 зроблено висновок про те, що за своєю правовою природою договір від 27.07.2017 № 5-2017 є договором оренди землі, якому намагались надати форму договору спільної діяльності.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди) землі, то застосуванню до спірних правовідносин сторін підлягають відповідні норми законодавства, що регулюють правовідносини найму (оренди).

Приписами частини першої статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, за своєю правовою природою відносини найму (оренди) носять оплатний характер.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку .

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495//16.

Таким чином, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає, тобто позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 11.07.2018 у справі №905/1510/17 та від 05.07.2018 у справі №910/16005/17.

Як установлено судом апеляційної інстанції, 12.01.2023 КЕЧ у складі комісії: начальник проектно-кошторисної групи працівник Збройних Сил України Майстро С., інженер з землекористування, працівник Збройних Сил України Цівільова Н., інженер КЕЧ Попова О., у присутності начальника юридичної служби Білгород-Дністровської КЕЧ району працівника Збройних Сил України Турченко О., провели огляд та склали акти огляду земельних ділянок, які використовуються Селянським фермерським господарством «ПИНЕ», за адресою: Одеська обл., Болградський р-н (за межами населених пунктів), військове містечко №11, а саме: ділянок з кадастровими номерами: 5124780700:01:002:0344, 5124780700:01:002:0345, 5124780700:01:002:0343, 5124780700:01:002:0346, а також земельної ділянки №5 (без зазначення кадастрового номера).

В свою чергу, відповідач заперечує отримання вказаного запрошення для участі в огляді земельних ділянок щодо стану виконання умов договору, викладеного у листі позивача від 23.05.2023 №568.

Оцінюючи надані позивачем докази направлення ним відповідачу листа від 23.05.2023 №568, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» від 04.10.2001 №2759-III (в редакції, яка діяла на час здійснення відправлення листа позивача від 23.05.2023 №568) визначено, що послуги поштового зв`язку - діяльність оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, у тому числі шляхом надання кур`єрських послуг, визначених цим Законом, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, спрямована на задоволення потреб користувачів.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (зараз і надалі - в редакції, яка діяла на час здійснення відправлення листа позивача від 23.05.2023 №568), і які регулюють відносини між ними, надалі - Правила надання послуг поштового зв`язку.

Згідно із пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв`язку:

поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником;

рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення;

розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Пунктом 11 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою (пункт 19 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (пункт 59 Правил надання послуг поштового зв`язку).

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення (пункт 61 Правил надання послуг поштового зв`язку).

У разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 62 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Аналіз наведених приписів Правил надання послуг поштового зв`язку дає підстави для висновку, що при відправленні рекомендованих поштових відправлень вміст конверта не перевіряється працівником поштового зв`язку, на відміну від внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, при відправленні яких працівник поштового зв`язку перевіряє відповідність вкладення до листа опису, бланк якого заповнюється відправником у двох примірниках. Водночас, відправлення рекомендованого поштового відправлення надає можливість відправнику чи уповноваженої ним особи отримати інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення.

Враховуючи наведені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів зазначає, що надані позивачем фіскальний чек АТ «Укрпошта» №6770109589677 від 23.05.2023 та експрес-накладна ТОВ «Нова Пошта» 59000972527381 від 24.05.2023, за відсутності опису вкладення, жодним чином не підтверджують надіслання відповідачу листа від 23.05.2023 №568 про запрошення для участі в огляді земельних ділянок щодо стану виконання умов договору, оскільки останні підтверджують лише надання (оплату) послуг поштового зв`язку та не надають можливості суду перевірити вміст поштового відправлення.

Також колегія суддів зазначає про те, що факт надіслання позивачем поштовим відправленням №6770109589677 листа від 23.05.2023 №568 про запрошення для участі в огляді земельних ділянок щодо стану виконання умов договору відповідачем заперечується, при цьому наявність у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, хоча і підтверджує факт здійснення поштового відправлення, але фактично унеможливлює достовірне встановлення факту направлення Білгород-Дністровською КЕЧ району саме вищенаведеного листа, а не будь-якого іншого листа.

Щодо направлення позивачем запрошення №568 від 23.05.2023 на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 Господарського процесуального кодексу України). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 Цивільного кодексу України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

У постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи.

Стосовно наданого позивачем скріншоту електронної пошти, з якого вбачається направлення листа із темою: «Запрошення» з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1, колегія суддів зазначає, що відповідач вказує про те, що не має жодного відношення до цієї електронної поштової скриньки; адреса електронної пошти відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3, з огляду на що у суду відсутня можливість встановити особу отримувача електронного листа. Також із наданого скріншоту електронної пошти суд позбавлений можливості встановити і зміст додатка, який направлявся електронним листом.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивач належним чином не повідомив відповідача про намір провести огляд земельних ділянок 29.05.2023, оскільки жодним із цих доказів не підтверджується факт направлення на адресу Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» саме запрошення №568 від 23.05.2023.

Відтак, огляд земельних ділянок було проведено лише представниками позивача, за наслідками якого було складені відповідні акти огляду земельних ділянок.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги зазначені акти огляду земельних ділянок в якості належних доказів використання у спірний період земельних ділянок відповідачем, оскільки останні складені в односторонньому порядку представниками позивача, тобто зацікавленою особою, без участі представника відповідача та/або сторонніх незалежних спеціалістів з відповідною кваліфікацією (землевпорядника та агронома).

Крім того, факт користування відповідачем земельними ділянками позивач також підтверджує відповідними фототаблицями та схемами земельних ділянок, однак оскільки у суду відсутні спеціальні знання, суд не може дійти висновку, що геолокація місцевості, зазначена у фототаблицях до актів огляду земельних ділянок від 12.01.2023 та 29.05.2023, співпадає з місцем розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 5124780700:01:002:0344, 5124780700:01:002:0345, 5124780700:016:002:0343, 5124780700:016:002:0346, а також земельної ділянки №5, як таких, що були предметом обміру за актом від 27.07.2017 до договору №5-2017, та на на яких у цей період часу були наявні посіви сільськогосподарських культур (пшениці).

Між тим, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, 13.01.2023 позивач звертався до відповідача листом №43, в якому, після проведення 12.01.2023 огляду земельних ділянок, з метою встановлення власника виявлених посівів сільськогосподарських культур просив підтвердити або спростувати проведення Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» сільськогосподарських робіт на полях, зазначених в акті обміру від 27.07.2017 до договору №5-2017, станом на 01.01.2023, і якщо так, то вказати період.

Направлення 13.01.2023 позивачем на адресу відповідача листа з проханням підтвердити або спростувати факт вирощування сільськогосподарських культур Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» на земельних ділянках відповідача свідчить про те, що останній не був впевнений у використанні земельних ділянок саме відповідачем.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, 25.09.2020 за вих. №2152 Білгород-Дністровською КЕЧ району було направлено на адресу Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» повідомлення, в якому зазначено, що у зв`язку із тим, що з боку Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» перед Білгород-Дністровською КЕЧ району наявна заборгованість за договором від 27.07.2017 №5-2017, підтверджена матеріалами господарської справи №916/1036/20, зазначене повідомлення є попередженням про припинення всіх робіт, а саме: проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних з підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020-2021 сільськогосподарській рік на площі 468 га.

Як пояснив у судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача, після отримання від позивача повідомлення від 25.09.2020 №2152, фермерським господарством було повністю припинені будь-які роботи з використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур за договором від 27.07.2017 № 5-2017.

Натомість, на переконання позивача, вказане повідомлення стосується проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних з підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020-2021 сільськогосподарський рік на площі 468 га, та позивачем не чинились фізичні перешкоди відповідачу для використання земельних ділянок.

Однак, як слідує з матеріалів справи, 14.07.2023 за вих.№14/07 та 01.09.2023 за вих.№01/09 відповідач звертався до позивача з клопотаннями про відновлення з 01.08.2023 та 01.09.2023, відповідно, доступу до земельних ділянок згідно договору №5-2017 від 27.07.2017 загальною площею 468 га, на що листом від 18.08.2023 №1003 Білгород-Дністровська КЕЧ району повідомила відповідача, що вважає, що відсутні підстави для подальших договірних відносин між сторонами, що є підставою для розірвання договору та стягнення заборгованості з квітня 2021 року по серпень 2023 року за фактичне використання земельних ділянок за договором №5-2017 від 27.07.2017 в сумі 2904800,00грн внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань. Також позивач зауважив, що діяльність на землях оборони, залучених за договором №5-2017 від 27.07.2017, з вирощування зернових та решти сільськогосподарських культур, їх збирання та подальша реалізація можлива виключно за умов сплати наявної заборгованості за фактичне використання земель у сумі 2904800,00 грн. До вказаного листа було додано примірник підписаної керівником позивача додаткової угоди про розірвання договору №5-2017 від 27.07.2017.

Відтак, як правильно зазначив місцевий господарський суд, вказаним спростовуються доводи позивача відносно того, що повідомлення від 25.09.2020 стосується лише сезону сільськогосподарських робіт 2020-2021 років, адже листом від 18.08.2023 позивач підтвердив власну позицію щодо неможливості використання відповідачем земельних ділянок до погашення визначеної у ньому заборгованості.

У свою чергу, відповідно до довідки Петропавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області від 04.07.2022 №176 за Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» на території с.Старосілля Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області згідно реєстру землекористувачів рахується 89,00 га, з них 32,44 незатребуваних паїв; відповідно до довідки Петропавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області від 19.09.2023 №234 за Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» на території с.Старосілля Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області згідно реєстру землекористувачів рахується 90,00 га, з них 28,44 незатребуваних паїв.

Частиною восьмою статті 19 Господарського кодексу України встановлено, що усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 200_ року» (річна), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 27.08.2008 № 296, форма державного статистичного спостереження № 4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 200_ року» подається органу державної статистики за місцем здійснення діяльності (місцезнаходженням земельних ділянок) респондента, який здійснює сільськогосподарську діяльність незалежно від його підпорядкування та організаційно-правової форми господарювання та має площі сільськогосподарських угідь.

У формі № 4-сг показуються фактичні розміри посіву сільськогосподарських культур на землях, що перебувають у володінні та користуванні підприємства згідно з чинним законодавством. За посіви на землях, що передані в найм (оренду) іншим землекористувачам, форму №4-сг складає орендар за умови, що передання земельних ділянок здійснене та оформлене договорами найму (оренди) згідно з чинним законодавством.

Згідно із пунктом 1.1, підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №37-сг «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на «__» ___200_ року» (місячна), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 27.08.2008 №296, форма державного статистичного спостереження № 37-сг «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на «___»

200_ року» (місячна) подається органу державної статистики за місцем здійснення діяльності (місцезнаходженням земельних ділянок) респондента, який здійснює сільськогосподарську діяльність незалежно від його підпорядкування і організаційно-правової форми господарювання, та який згідно з чинним законодавством не належить до малих підприємств (за винятком тих малих підприємств, які мають у своєму користуванні понад 100 га сільськогосподарських угідь) у період виконання робіт у терміни, зазначені на бланку.

У формі №37-сг відображаються площі сільськогосподарських культур на землях, що перебувають у володінні та користуванні підприємства згідно з чинним законодавством. За площі на землях, що передані в найм (оренду) іншим землекористувачам, форму № 37-сг подає орендар за умови, якщо передання земельних ділянок здійснене та оформлене згідно з чинним законодавством.

Згідно звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 та 2023 років №4-сг (річна), звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2022 року № 37-сг, звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2023 року № 37-сг, Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» було задіяно земельні ділянки площею 90 га для вирощування соняшнику та 89,00 га для вирощування пшениці озимої.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що протягом 2022-2023 Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» в господарській діяльності були задіяні земельні ділянки площею 89 га та 90 га, які знаходяться на території с.Старосілля Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

За приписами підпункту 269.1.2 статті 269 Податкового кодексу України, платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно із пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як слідує з податкової декларації Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» з плати за землю за 2022 рік від 17.02.2022, у 2022 році у користуванні відповідача перебувало 32,44 га земельних ділянок державної і/або комунальної форми власності, як і зазначено в довідці Петропавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області №176 від 04.07.2022. Згідно податкової декларації Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» з плати за землю за 2023 рік від 20.02.2023, у 2023 році у користуванні відповідача перебувало 28,44 га земельних ділянок державної і/або комунальної форми власності, як і зазначено в довідці Петропавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області №234 від 19.09.2023.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до приписів статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Колегія суддів відзначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов висновку, з якими погоджується апеляційний суд, що надані відповідачем докази на підтвердження обставин невикористання ним земельних ділянок за договором від 27.07.2017 №5-2017 протягом 2022-2023 років, а саме: звіти про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 та 2023 років №4-сг (річна), звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2022 року №37-сг, звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2023 року №37-сг, довідки Петропавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області №176 від 04.07.2022 та №234 від 19.09.2023, податкові декларації Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» з плати за землю за 2022 рік від 17.02.2022 та за 2023 рік від 20.02.2023, у своїй сукупності є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на їх спростування - акти огляду земельних ділянок від 12.01.2023 та 29.05.2023, разом із фототаблицями та схемами земельних ділянок.

Таким чином, протягом 2022-2023 років спірні земельні ділянки Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» не використовувалися, проведення сільськогосподарських робіт на спірних земельних ділянках було припинено відповідачем на підставі повідомлення позивача №2152 від 25.09.2020 про припинення таких робіт, тобто з незалежних від відповідача причин.

З урахуванням викладеного, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що протягом 2022-2023 років відповідач був позбавлений можливості використовувати спірні земельні ділянки на підставі повідомлення позивача №2152 від 25.09.2020 про припинення таких робіт, тобто з незалежних від відповідача причин, у зв`язку з чим відповідно до положень частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України Селянське фермерське господарство «ПИНЕ» підлягає звільненню від сплати нарахувань за договором, які здійснені позивачем з листопада 2022 року до серпня 2023 року.

Щодо вимог про розірвання договору оренди колегія суддів зазначає наступне.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України. За загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим, законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Умовами пункту 11.13. договору передбачено, що невиконання (неналежне виконання) стороною-2 умов договору щодо ведення спільних справ, зобов`язань із витрат та розподілу прибутку, є поважною причиною в розумінні частини другої статті 1142 Цивільного кодексу України для розірвання (та, відповідно, припинення) договору за вимогою сторони-1 з відшкодуванням стороні-1 реальних збитків, завданих розірванням договору.

У справі, яка розглядається, Південно-західним апеляційним судом установлено, що підставами для розірвання договору позивач зазначив обставини того, що протягом 2022-2023 років відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та порушує умови договору, чим завдає шкоди та позбавляє Білгород-Дністровську квартирно-експлуатаційну частину району того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Натомість з огляду на встановлені обставини наявності підстав для звільнення відповідача від внесення плати за весь час з моменту цієї заборони, в тому числі у період з листопада 2022 року по серпень 2023 року, відсутнє будь-яке порушення з боку відповідача умов договору від 27.07.2017 №5-2017 щодо оплати у вказаному періоді, як необхідна підстава для його розірвання відповідно до норм частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Щодо витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне

Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як слідує із наданих відповідачем доказів витрат, 14.09.2023 між Адвокатом Феленком Сергієм Олександровичем (адвокатом) та Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» (клієнтом) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №14/09-23.

За умовами пункту 1.1. договору адвокат зобов`язується за дорученням або заявою Клієнта надавати останньому професійну правничу (правову) допомогу щодо представництва прав та інтересів клієнта в рамках господарського судочинства по справі №916/3663/23 за позовом Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району до Селянського фермерського господарства «ПИНЕ», третя особа - Міністерство оборони України про розірвання договору і стягнення збитків в розмірі 976950,00 грн, а клієнт зобов`язується прийняти її та оплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу на умовах, визначених договором, а також витрати, необхідні для виконання його доручень.

Згідно із пунктом 1.2. договору надання клієнту правничої допомоги в рамках вказаного договору полягає у наступному:

-здійснення правового аналізу та аудиту документації клієнта;

-підготовка адвокатських запитів про надання документів та інформації;

-процесуальне представництво інтересів клієнта в судових органах в рамках справи №916/3663/23 (супровід справи), в тому числі участь у судових засіданнях, складення різного роду заяв по суті спору (відзив, заперечення на відповідь на відзив, додаткові пояснення), а також процесуальних документів (заяв, клопотань);

-надання інших видів правничої допомоги, необхідної для належного захисту прав та інтересів клієнта.

Відповідно до пункту 1.3. договору перелік, визначений пунктом 1.2. даного договору, не є вичерпним. Адвокат надає інші види правничої допомоги, якщо це необхідно для забезпечення виконання доручення клієнта.

В розділі 4 договору сторони дійшли згоди щодо гонорару адвоката та умов розрахунків.

Так, розмір гонорару за надання правової допомоги за цим договором становить 20000,00 грн, без ПДВ. Вказаний розмір гонорару може бути змінений за взаємною згодою сторін (пункт 4.1. договору).

Гонорар сплачується клієнтом в гривнях безготівковим переказом наступним чином:

-передоплата в сумі 10000,00 грн протягом 3-х банківських днів з дати укладення договору;

-решта оплати в сумі 10000,00 грн протягом 1 місяця з дати укладення договору, але не пізніше 14.10.2023 (пункт 4.2 договору).

Сума, вказана в пункті 4.1. даного договору, є гонораром адвоката за надання правничої допомоги та поверненню не підлягає. На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару (пункт 4.3. договору).

За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги і її вартість. Акт є документом, який засвідчує належне та своєчасне виконання сторонами умов даного договору (пункт 4.5. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 14.09.2024 включно (пункт 8.1. договору).

Між адвокатом Феленком С.О. та Селянським фермерським господарством «ПИНЕ» підписано акт наданих послуг №1, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: надання правничої (правової) допомоги в рамках справи №916/3663/23 згідно пунктів 1.1., 1.2., 4.1., 4.2. договору №14/09-23 від 14.09.2023.

Загальна вартість послуг складає 20000,00 грн. Підписанням цього акту сторони підтверджують факт належного надання послуг адвокатом відповідно до положень договору. Клієнт не має претензій до адвоката щодо якості і обсягу наданих послуг, вказаних у пункті 1 цього акту.

Акт підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.

Адвокатом виставлено рахунки-фактури №СФ-1 від 14.09.2023 на суму 10000,00 грн, №СФ-2 від 09.10.2023 на суму 10000,00 грн, які оплачені на підставі платіжних інструкцій від 20.09.2023 та 12.10.2023.

Також до матеріалів справи подано лист Селянського фермерського господарства «ПИНЕ» від 13.10.2023 №13/10 «Щодо призначення платежу за окремими платіжними інструкціями», відповідно до якого останній просить оплати за платіжними інструкціями від 20.09.2023 та 12.10.2023 вважати оплатами за договором про надання правничої (правової) допомоги №14/09-23 від 14.09.2023.

В матеріалах справи наявний ордер на надання правничої допомоги, виданий адвокатом Феленком С.О., та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що:

адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, відповідно до якої:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Як зазначалось, пунктом 4.1. договору №14/09-23 від 14.09.2024 сторони передбачили, що розмір гонорару за надання правової допомоги за цим договором становить 20000,00 грн.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між адвокатом і клієнтом у пункті 4.1. договору №14/09-23 від 14.09.2024 про надання правової допомоги від 28.03.2024, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між відповідачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Проаналізувавши документи, які додані до заяви про розподіл судових витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

Водночас апеляційний суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши, що результат вирішення спору відбувся на користь відповідача (у позові відмовлено у повному обсязі), взявши до уваги наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також прийняття відповідачем наданих адвокатом послуг та їх оплати у повному обсязі, і що розмір витрат на правову допомогу є співмірним з наданими послугами, ціною позову та складністю справи, дійшов висновку, що надані адвокатом послуги цілком відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру та підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів підтримує наведений висновок суду першої інстанції, оскільки з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг матеріалів справи, враховуючи обсяг підготовлених та поданих до суду відповідачем заяв та матеріалів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу відповідача відповідає принципам розумності в даних правовідносинах.

Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що застосування судами статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» залежить від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом відповідача послуг, складністю справи, а також підтверженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Колегія суддів при апеляційному перегляді рішення суду першої в частині стягнення з позивача витрат на правову допомогу не виявила у діях суду порушень приписів статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.

Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

Таким чином, звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, у зв`язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі №916/3663/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.11.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	12.11.2024
Оприлюднено	21.11.2024
Номер документу	123137336
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Розірвання договорів (правочинів) спільної діяльності

Судовий реєстр по справі —916/3663/23

Постанова від 12.11.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 01.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 05.07.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Постанова від 11.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 14.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 29.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Постанова від 02.04.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 25.03.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 26.02.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 12.02.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 12.11.2024 по справі 916/3663/23ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —916/3663/23

Постанова від 12.11.2024

Постанова
від 12.11.2024 по справі 916/3663/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД