Постанова

від 12.06.2024 по справі 918/938/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/938/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Здолбунівсервіс»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 (колегія суддів у складі: Саврій В. А. - головуючий, Миханюк М. В., Коломис В. В.)

за позовом заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Здолбунівсервіс»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна в частині та повернення протирадіаційного укриття у комунальну власність

за участю: прокурора Гудков Д. В. (посвідчення),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області звернувся в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненської області до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Здолбунсервіс», у якому просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15.06.1994 № 38, укладений Фондом комунального майна Здолбунівського району та товариством покупців членів трудового колективу орендного виробничо-комерційного підприємства «Здолбунсервіс» в частині включення до площі підвального приміщення площі протирадіаційного укриття № НОМЕР_1, що становить 150 кв метрів;

- зобов`язати відповідача повернути на користь Здолбунівської об`єднаної територіальної громади в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району протирадіаційне укриття № НОМЕР_1 площею 150 кв м, що знаходиться в приміщенні підвального поверху Будинку побуту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент укладення спірного договору, захисні споруди цивільного захисту віднесено до об`єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв`язку з чим не могли відчужуватися із державної чи комунальної власності у приватну. Однак, всупереч викладеному, захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) комунальної власності приватизовано.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.12.2023 (суддя Войтюк В. Р.), у позові відмовлено повністю.

2.2. Рішення суду мотивовано тим, що прокурор не довів тих обставин з якими пов`язував свої вимоги. При цьому суд вказав на відсутність порушеного права позивача, що виключає правові підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності на якій наполягав відповідач.

2.3. Оскарженою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024, вище вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.

2.4. Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що на момент виникнення спірних правовідносин встановлено наявність законодавчого обмеження на приватизацію протирадіаційного укриття, а законодавчі перешкоди у реалізації можливості приватизації (відчуження) спірного майна у приватну власність, про які сторони договору знали чи повинні були знати, ставить під сумнів їх добросовісність. Крім того, суд вказав, що інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення в період воєнного часу є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами власника нерухомого майна. Також суд послався на те, що не вбачає підстав для застосування позовної давності, оскільки прокурором заявлено негаторний позов, а негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі, з урахуванням її уточнення, заявник просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 918/7/23, від 06.09.2023 у справі № 918/938/22 та висновок апеляційного суду зроблений на підставі недопустимих доказів, а саме листа Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області та облікових карток.

3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив відмовити у її задоволенні.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що 23.05.1994 Загальними зборами членів колективу Орендного виробничо-комерційного підприємства "Здолбунівсервіс" прийнято рішення про подання заяви на приватизацію підприємства.

4.2. 27.05.1994 уповноваженою особою Орендного виробничо-комерційного підприємства "Здолбунівсервіс" Байдою І. М. до Фонду комунального майна Здолбунівського району подано заяву на приватизацію комунального майна.

4.3. Згідно з рішенням Фонду комунального майна Здолбунівського району від 31.05.1994 № 36 створено комісію з питань приватизації комунального майна ОВКП "Здолбунівсервіс".

4.4. 15.06.1994 Фондом комунального майна Здолбунівського району та товариством покупців членів трудового колективу Орендного виробничо-комерційного підприємства "Здолбунівсервіс", на підставі угоди про спільну діяльність, зареєстрованої розпорядженням Фонду комунального майна Здолбунівського району № 33 від 26.05.1994, укладено спірний договір купівлі-продажу № 38 (далі - договір), предметом якого є комунальне майно орендного виробничо-комерційного підприємства "Здолбунівсервіс", що знаходиться за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 10, м. Здолбунів і перебуває у власності Здолбунівської районної Ради народних депутатів. Даний договір внесено у реєстр за № 1-1015.

4.5. За умовами пункту 1.1 договору, майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, приміщення, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з протоколом (актом) інвентаризації, який додається до цього договору.

4.6. Відповідно до акта оцінки вартості майна орендованого підприємства орендного виробничо-комерційного підприємства "Здолбунівсервіс", затвердженого керівником Фонду комунального майна Здолбунівського району 15.06.1994 та зведеної відомості по основним засобам, до складу приватизаційного майна увійшов будинок побуту по АДРЕСА_1 (далі - будинок побуту).

4.7. Свідоцтвом про право власності, виданого Фондом комунального майна Здолбунівського району за реєстраційним № 20, Фонд посвідчує, що майно об`єкта приватизації "Здолбунівсервіс" в м.Здолбунів, дійсно на праві власності належить товариству покупців членів трудового колективу Орендного виробничо-комерційного підприємства "Здолбунівсервіс" на підставі чинного законодавства про приватизацію майна та договору.

4.8. 30.12.1994 здійснено державну реєстрацію Закритого акціонерного товариства "Здолбунівсервіс", до статутного фонду (капіталу) якого, на підставі рішення виконкому Здолбунівської міської ради № 373 від 27.11.2002, на праві колективної власності передано приміщення будинку побуту.

4.9. 19.12.2002 виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради видано Закритому акціонерному товариству-фірмі "Здолбунівсервіс" свідоцтво про право власності на приміщення будинку побуту в цілому.

4.10. 26.04.2017 здійснено державну реєстрацію перетвореного підприємства та зареєстровано відповідача.

4.11. 31.07.2019 на замовлення відповідача, Комунальним підприємством "Здолбунівське МБТІ" виготовлено Технічний паспорт на нежитлове приміщення, приміщення будинку побуту та згідно експлікації приміщення будинку побуту містить підвал загальною площею 529 кв м.

4.12. 12.08.2019 відповідач на підставі технічного паспорту, свідоцтва про право колективної власності від 19.12.2002, зареєстрував право приватної власності на приміщення будинку побуту загальною площею 1765 кв м, у тому числі підвал площею 529 кв м, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта 1893581856226.

4.13. Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, прокурор вказував, що у підвальному приміщенні будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташоване протирадіаційне укриття, обліковий № НОМЕР_1 та згідно паспорта сховища протирадіаційного укриття НОМЕР_1 (дата заповнення паспорта - 03.11.2000) вказано, що останнє розташоване за адресою АДРЕСА_1, дата прийому в експлуатацію 1991 року. Власник Закрите акціонерне товариство "Здолбунівсервіс". Технічні характеристики: місткість чол. - 150; загальна площа м2 - 150; розташування сховища - вбудоване 3 поверхів.

4.14. У Паспорті сховища протирадіаційного укриття № НОМЕР_1, який було заповнено 24.11.2005 вказані ідентичні характеристики сховища.

4.15. Апеляційний суд встановив, що відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття № НОМЕР_1, останнє прийнято в експлуатацію 1991 року, кількість чол. - 150, адреса - АДРЕСА_1, власник - Закрите акціонерне товариство "Здолбунівсервіс".

4.16. На письмову вимогу Здолбунівської міської ради щодо організації та проведення щорічної оцінки захисних споруд цивільного захисту, які знаходяться на території громади, від відповідача отримано Акт оцінки стану готовності протирадіаційного укриття № НОМЕР_1 від 04.07.2022, згідно якого приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є протирадіаційним укриттям № НОМЕР_1, групи V, вбудоване в трьохповерхову будівлю, місткістю 150 осіб, що належить відповідачу, балансоутримувач - відповідач. Згідно висновків вказаного акту протирадіаційне укриття оцінюється як не готове, захисна споруда підлягає капітальному ремонту.

4.17. Акт оцінки стану готовності протирадіаційного укриття № НОМЕР_1 від 04.07.2022 було підписано директором відповідача Байдою І. М. з приміткою наступного змісту: «під час приватизації Будинку побуту захисна споруда не була у списку, вказана кімната продавалась як частина підвального приміщення».

4.18. Згідно листа Рівненського районного управління ГУ ДСНС у Рівненській області від 28.02.2023, за даними загальнодержавного електронного обліку захисних споруд цивільного захисту за адресою: АДРЕСА_1, обліковане протирадіаційне укриття за № НОМЕР_1 приватної форми власності.

4.19. У листі Здолбунівська міська рада Рівненського району Рівненської області від 27.02.2023 зазначила, що у підвальному приміщенні будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташоване протирадіаційне укриття, обліковий № НОМЕР_1.

4.20. Прокурор доводить, що одержане орендним виробничо-комерційного підприємством "Здолбунівсервіс" в приватну власність протирадіаційне укриття, підлягає поверненню у комунальну власність Здолбунівської об`єднаної територіальної громади, а спірний договір визнанню недійсним в частині включення до площі підвального приміщення, площі протирадіаційного укритті № НОМЕР_1 - 150 кв м.

4.21. Крім того встановлено, що відповідачем подано заяву про застосування спливу строку позовної давності.

4.22. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.23. Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", у редакції чинній на момент укладення спірного договору, перелік об`єктів (груп об`єктів), що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

4.24. Пунктом 20 Декрету Кабінету Міністрів України «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається» від 31.12.1992 № 26-92, який був чинний на момент укладення договору, протирадіаційні споруди включені до переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається.

4.25. Отже, на час укладення спірного договору, законодавство, яке було чинним на той час, виключало можливість приватизації (відчуження) об`єктів, якими є протирадіаційні споруди, у приватну власність.

4.26. Зважаючи на те, що на момент укладення спірного договору, чинне на той час законодавство виключало можливість приватизації (відчуження) протирадіаційних споруд у приватну власність, тому укладення договору купівлі-продажу, за яким могло бути відчужено у приватну власність таке майно, може свідчити про намір сторін договору незаконно заволодіти майном шляхом проведення приватизації такого майна.

4.27. Оскільки задоволення вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.06.1994 № 38, не призведе до відновлення порушених прав держави на спірне майно, тому колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в позові у цій частині, загалом є правильним, однак з урахуванням мотивів відмови, наведених у цій постанові.

4.28. Подібний правовий висновок викладений у пункті 6.10 постанови Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 918/938/22, на який посилається заявник касаційної скарги в обґрунтування своїх доводів.

4.29. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути позивачу протирадіаційне укриття обліковий № НОМЕР_1, площею 150 кв м, колегія суддів зазначає таке.

4.30. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказав на доведеність прокурором порушення прав позивача та відмовив у застосуванні строків позовної давності, оскільки, як зазначено цим судом, прокурором заявлено негаторний позов, який може бути пред`явлений доти, поки існує відповідне порушення.

4.31. Утім, колегія суддів не може погодитися з такими висновками апеляційного суду, виходячи з наступного.

4.32. Відповідно до статті 387 наведеного Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

4.33. Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

4.34. Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

4.35. Отже, у даній справі позов прокурора спрямований фактично на введення у володіння власника майна у зв`язку із чим такий позов не може вважатися негаторним, як про це помилково зазначив суд апеляційної інстанції.

4.36. У зв`язку із наведеним судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.09.2023 у справі №910/8413/21.

4.37. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

4.38. Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

4.39. За правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, у разі якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу.

4.40. Отже, для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу за звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

4.41. Однак суд апеляційної інстанції не досліджував у спірних правовідносинах питання перебігу позовної давності помилково пославшись на те, що не вбачає підстав для застосування позовної давності, оскільки прокурором заявлено негаторний позов, а негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

4.42. З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції у наведеній частині підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до цього ж суду.

4.43. Під час нового розгляду справи суду належить дослідити доводи відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, дослідити докази, якими підтверджується та обставина, що позивач у відповідну дату довідався або міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, дати їм належну правову оцінку та навести їх у своєму судовому рішенні.

4.44. Згідно статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1).

4.45. За вказаних обставин касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, оскаржену постанову суду належить скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсним договору, з мотивів викладених у цій постанові, а в іншій частині передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 310, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Здолбунівсервіс» задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № 918/938/23 скасувати повністю.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 20.12.2023 в частині позовних вимог про визнання недійсним договору змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

В частині позовних вимог про повернення майна справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов