Рішення

від 17.06.2024 по справі 201/1902/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/1902/24

Провадження № 2/201/1729/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області (третя особа Комунальне комерційне підприємство «Міське бюро технічної інвентаризації Маріупольська нерухомість») про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2024 (а.с. 16) ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Маріупольської міської ради Донецької області (третя особа Комунальне комерційне підприємство «Міське бюро технічної інвентаризації Маріупольська нерухомість») про визнання права власності на нерухоме майно, у т.ч. в порядку спадкування (а.с. 1- 4).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 11.03.2024 відкрито провадження по справі та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження, звільнено позивачку від сплати судового збору (а.с. 22).

Підготовче засідання у справі закрите 10.04.2024 і справа призначена до судового розгляду по суті (а.с. 32).

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , були співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Вони набули право власності на 17/25 частини квартири на підставі договору міни від 07.07.1998, а 8/25 частини належала матері ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.02.1999 року.

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається з частини квартири. Позивач постійно проживав у місті Маріуполь, однак через повномасштабну військову агресію РФ проти України, тимчасово окупацію міста, вимушений був у серпні 2022 року переїхати на підконтрольну Україні територію до міста Києва. Наразі внутрішньо переміщеною особою.

Позивач прийняв спадщину після смерті матері шляхом проживання з нею за однієї адресою: АДРЕСА_1 .

Для оформлення спадкових прав на квартиру 09.01.2024 позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової М.А. для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири, але постановою нотаріуса № 13/02-31 від 09.01.2024 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутність правовстановлюючого документу на квартиру.

У зв`язку з життєвими обставинами (тривалими хворобами ОСОБА_2 , її похилим віком, браком коштів) позивач не зареєстрував право власності в Державному Реєстрі речових прав, право власності на квартиру було зареєстроване лише у БТІ.

Згідно відповіді на адвокатський запит право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , станом на 21.12.2012 року зареєстровано ККП «Міське бюро технічної інвентаризації - Маріупольська нерухомість»: 17/25 частина квартири - за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 8/25 частина квартири - за ОСОБА_2 .

На даний час належним чином оформити правовстановлюючі документи на квартиру неможливо у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Окрім позивача інших спадкоємців немає.

На підставі викладеного, просив визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання 29.05.2024 надав заяву, у якій позовні вимоги підтримав, справу просив розглядати без його участі (а.с. 39).

Представник відповідача ОСОБА_3 у судові засідання 14.06.2024 надав заяву, у якій просив справу розглядати без його участі, просив розглянути справу відповідно до чинного законодавства (а.с. 40, 41).

Представник третьої особи ККП «Міське бюро технічної інвентаризації Маріупольська нерухомість») у судові засідання не з`явився, про дату місце та час розгляду справи був повідомлений шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с. 34, 38).

Згідно з ч. 1 ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 10).

Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа ККП «Міське бюро технічної інвентаризації Маріупольська нерухомість» від 01.02.2024 № 220, право приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 зареєстровано ККП «Міське бюро технічної інвентаризації Маріупольська нерухомість»:

17/25 частки за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору міни, посвідченого державним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори Щербак Я А від 07.07.1998 року № 6-1088, про що зроблено реєстраційний напис від 13.07.1998 року за реєстраційним № 36376;

8/25 частки за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори Щербак Л.А. від 04.02.1999р. № 6-259, про що зроблено реєстраційний напис від 03.03.1999 року та внесено до реєстрової книги за реєстраційним № 36376. Загальна площа квартири складає - 55,5 м.кв., з якої житлова площа складає 40,4 м.кв. (а.с. 14).

У позивача збереглися копії правовстановлюючих документів (а.с. 11-12).

Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження (а.с. 9).

Позивач наразі тимчасово переміщена особа (а.с. 6).

Позивач на момент смерті матері був зареєстрований за адресою спадкової квартири: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

09.01.2024 позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової М.А. метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової М.А. № 13/02-31 від 09.01.2024 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутність правовстановлюючого документу на квартиру (а.с. 13).

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, крім цього ст. 16 цього ж кодексу зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 цього ж кодексу визначає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина 1 ст. 328 ЦК України, передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 392 цього ж кодексу передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови, нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, вся територія Маріупольського району з 05.03.2022р. перебуває у тимчасовій окупації.

Нотаріусом відмовлено позивачеві у вчиненні нотаріальної дії, з огляду на відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджували право власності на спірну квартиру.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.

Спадкова справа підлягає обов`язковій реєстрації у книзі обліку і реєстрації спадкових справ, Алфавітній книзі обліку спадкових справ та у Спадковому реєстрі.

В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п`яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.

Якщо за результатами перевірки відомостей Спадкового реєстру встановлено наявність раніше заведеної спадкової справи, заведена без використання Спадкового реєстру спадкова справа передається до нотаріуса, яким раніше заведено спадкову справу, в порядку, передбаченому підпунктом 2.7 цього пункту. Якщо наявність такої справи не встановлено, здійснюється реєстрація спадкової справи в Спадковому реєстрі.

Забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.

Позивач позбавлений можливості оформлення спадщини в нотаріальному порядку, оскільки місто Маріуполь перебуває у тимчасовій окупації.

Як вказує позивач, інші спадкоємці окрім позивача відсутні.

Згідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 1ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст.317 ЦК Українипередбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Під час розгляду справи суд виходить з аналізу прецедентної практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), яка свідчить про важливість дотримання державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захист прав людини через призму цього принципу, так у рішенні ЄСПЛ «Федоренко проти України» суд нагадав, що відповідно до його прецедентної практики поняття «майно» може поширюватися на «наявне майно» або активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може обґрунтовано стверджувати, що він принаймні має «законні сподівання» ефективно скористатися правом власності.

Аналізуючи практику розгляду Судом справ щодо порушення права володіння майном, можна зробити висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) як матеріальних, так і нематеріальних. Зокрема, у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами було усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27.04.1979 р., п. 64), тобто наявне майно («existing possessions»).

В даному випадку предметом спору є захист права позивача на його власне майно і на наявне майно, що уже увійшло до складу спадщини, яке спадкоємець має законне сподівання отримати у спадок.

Суд, з`ясувавши обставин справи, вважає, що вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області (третя особа Комунальне комерційне підприємство «Міське бюро технічної інвентаризації Маріупольська нерухомість») про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 21 червня 2024 року.

Суддя О.С. Наумова