Постанова

від 19.06.2024 по справі 372/2664/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 372/2664/21

провадження № 61-12921св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідачі за первісним позовом: Козинська селищна рада Обухівського району Київської області як правонаступник Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи за первісним позовом: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Обухівської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , нотаріус Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Майданник Ігор Віталійович, приватний нотаріус Вербовський Валерій Мирославович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області як правонаступника Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Обухівської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , нотаріус Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Майданник Ігор Віталійович, приватний нотаріус Вербовський Валерій Мирославович, про визнання незаконним та скасування рішення про передачу у власність земельних ділянок, визнання незаконною та скасування державної реєстрації свідоцтв про права власності, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Шворака Олександра Миколайовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2023 року у складі судді Проць Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В. та за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Свиридовського Олександра Анатолійовича на постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати незаконними та скасувати рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області (далі - Підгірцівська сільська рада) 57-ї сесії 6-го скликання від 30 жовтня 2014 року в частині надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ;

визнати незаконними та скасувати рішення Підгірцівської сільської ради 59-ї сесії 6-го скликання від 19 грудня 2014 року в частині затвердження проектів землеустрою та передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок громадянам: ОСОБА_6 - на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0171; ОСОБА_5 - на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0172; ОСОБА_7 - на земельну ділянку площею 0,20 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0174; ОСОБА_4 - на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0173;

визнати незаконними та скасувати державну реєстрацію свідоцтв про право власності на вказані земельні ділянки та витребувати ці земельні ділянки із незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , скасувавши в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності;

стягнути солідарно на її користь з Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі - Козинська селищна рада) як правонаступника Підгірцівської сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдану моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,851 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та надана їй у власність на підставі рішення Підгірцівської сільської ради від 25 лютого 1998 року № 1. Починаючи з 1998 року вона сплачувала земельний податок за вказану земельну ділянку та вважала себе законним власником спірної земельної ділянки. На суміжній земельній ділянці розташоване котеджне містечко «Золоті ворота». Починаючи з 2008 року у позивачки почали виникати конфлікти із керівництвом обслуговуючої компанії цього котеджного містечка, які намагалися здійснити самозахоплення її земельної ділянки, в тому числі шляхом встановлення паркану. Для припинення захоплення земельних ділянок забудовниками котеджного містечка «Золоті ворота» дочка позивачки - ОСОБА_8 у 2009 році зверталась до ПП «Фокус-2002» для проведення комплексу робіт зі встановлення межових знаків на належних ОСОБА_1 та ОСОБА_8 земельних ділянках. Межові знаки у 2009 році було відновлено та встановлено, були складені відповідні акти про передачу на зберігання встановлених межових знаків справжнім власникам земельних ділянок. Після цього захоплення земельних ділянок з боку забудовників та членів котеджного містечка «Золоті ворота» припинилось. У травні 2017 року ОСОБА_1 від своєї доньки ОСОБА_8 дізналась, що невідомі особи начебто пропонують на продаж належні їм земельні ділянки частинами по 0,25 га. У зв`язку з цим донька позивачки написала заяви про злочин від свого імені та від імені позивачки за довіреністю до органів поліції. Проте органи досудового розслідування інформацію про заволодіння ділянкою ОСОБА_1 в Реєстр не вносили, тому вона була вимушена особисто подавати другу заяву про злочин. Також орган досудового розслідування допитував ОСОБА_1 як потерпілу у кримінальному провадженні від 21 травня 2017 року № 12017110230000881. Враховуючи, що незаконні рішення, через які ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заволоділи земельною ділянкою, були прийняти Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області, і належною позивачці земельною ділянкою заволоділи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які начебто є добросовісними набувачами, позивачка вважає, що саме з них потрібно стягнути солідарно завдану їй моральну шкоду. У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсним державний акт ОСОБА_1 на право приватної власності на землю від 09 квітня 1998 року серії ІІІ-КВ № 097880.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилався на те, що право позивачки на землю посвідчує сумнівний державний акт на право приватної власності на землю, в якому зазначено, що він виданий на підставі рішення Підгірцівської сільської ради від 25 лютого 1998 року № 1, яке фактично не приймалось. Крім того, вказаний державний акт містить ряд інших дефектів, які в ньому зазначено, а саме площа земельної ділянки 0,851 га перевищує норми безоплатної приватизації, які діяли на той час; він містить одночасно різне цільове призначення землі, в державному акті зазначена конкретна адреса земельної ділянки, яка на той час не могла бути відомою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Обухівський районний суд Київської області рішенням від 23 лютого 2023 року первісний позов задовольнив частково. Витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1 , належну їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю ІІІ-КВ № 097880, виданого 09 квітня 1998 року Підгірцівською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1603, а саме в частині накладень цієї земельної ділянки із іншими земельними ділянками, що перебувають у їх володінні: ОСОБА_3 - частину вказаної вище земельної ділянки площею 2 500 кв. м; ОСОБА_3 - частину вказаної вище земельної ділянки площею 2 500 кв. м; ОСОБА_2 - частину вказаної вище земельної ділянки площею 737 кв. м; ОСОБА_2 - частину вказаної вище земельної ділянки площею 1 263 кв. м; ОСОБА_4 - частину вказаної вище земельної ділянки площею 1 128 кв. м. У задоволенні іншої частини вимог первісного позову відмовив. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачка за первісним позовом довела, зокрема, законність набуття нею права власності на спірні земельні ділянки, які вибули з її володіння поза її волею, відсутність правових підстав у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 для отримання на підставі рішень Підгірцівської сільської ради у власність земельних ділянок, межі яких майже повністю співпадали з межами належних на праві власності позивачці земельних ділянок.

Суд вважав неефективним обраний позивачкою спосіб захисту в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасовування рішень Підгірцівської сільської ради про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 земельних ділянок та рішень про затвердження зазначеним особам проектів землеустрою та передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок; скасування державної реєстрації свідоцтв про право власності ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 на земельні ділянки кадастрові номери яких відповідно 3223186801:13:009:0171, 3223186801:13:009:0172, 3223186801:13:009:0173, 3223186801:13:009:0174.

При цьому суд дійшов висновку, що позивачка не пропустила позовну давність, оскільки дізналась про порушення своїх прав від дочки у 2021 році.

З огляду на часткове задоволення вимог первісного позову та встановлені обставини суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 08 серпня 2023 року в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовив. Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнив. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовив. В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2023 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що задоволені місцевим судом вимоги первісного позову є обґрунтованими та доведеними, однак позивачка пропустила позовну давність, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні цих вимог. За відсутності правових підстав для задоволення первісного позову суд вважав, що немає правових підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, які є похідними від основних позовних вимог про витребування майна.

Водночас апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні зустрічного позову через його недоведеність.

Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Свиридовський О. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16 та постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20, від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21, від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 12 травня 2022 року у справі № 910/12688/21, від 21 червня 2023 року у справі № 201/111583/21.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про пропуск позивачкою за первісним позовом позовної давності, при цьому не застосував пункт 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Апеляційний суд не врахував, що позивачка заявляла позовну вимога про стягнення завданої моральної шкоди, яка завдана саме внаслідок деліктних правовідносин (вчинення щодо неї злочину) та випливає з порушення її особистих немайнових прав. Водночас позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Також представник позивачки за первісним позовом просив постановити окрему ухвалу за фактами допущення Київським апеляційним суду у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В. та Немировської О. В. порушення норм матеріального та процесуального права, а саме не застосовування у цій справі пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

У вересні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шворак О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції; рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 20 березня 2019 рок у справі № 514/1571/14, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 та постановах Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 340/725/18, від 02 червня 2021 року у справі № 352/1291/18;

суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України);

суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували доводів позивача за зустріним позовом про те, що оспорюваний державний акт був виготовлений за відсутності самого рішення органу місцевого самоврядування. Акт був незаконно оформлений без низки рішень ради (про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою, про затвердження документації з землеустрою, про надання земельної ділянки). Також скарга місить доводи про неправильність висновків апеляційного суду щодо початку перебігу позовної давності за вимогами первісного позову.

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Свиридовський О. А. подав відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шворак О. М. та клопотання про постановлення окремої ухвали.

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Свиридовський О. А. подав додаткове обґрунтування клопотання про постановлення окремої ухвали.

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Свиридовський О. А. подав клопотання з процесуальних питань з додатковим обґрунтуванням клопотання про постановлення окремої ухвали.

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шворак О. М. подав пояснення на відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Свиридовського О. А.

У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Свиридовський О. А. подав додаткові пояснення з приводу пояснень на відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Шворак О. М.

У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Свиридовський О. А. подав клопотання з додатковим обґрунтуванням необхідності постановлення окремої ухвали.

У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Свиридовський О. А. подав клопотання з додатковим обґрунтуванням необхідності постановлення окремої ухвали.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Свиридовського О. А. та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Шворака О. М.

23 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд установив, що 23 жовтня 1997 року на підставі рішень виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області, протокол № 7, ОСОБА_1 за результатами розгляду її заяви виділено у довічне користування із земель Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» (далі - ТОВ «Агат») земельну ділянку площею 0,25 га на вул. Городищенській в селі Підгірці, для будівництва індивідуального жилого будинку та надано дозвіл на будівництво індивідуального жилого будинку та земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства.

ТОВ «Агат» вказану земельну ділянку набуло на підставі рішення ІІ сесії ХХІІ скликання Підгірцівської сільської ради від 25 листопада 1994 року «Про відведення земельної ділянки фірмі «Агат під індивідуальне житлове будівництво за рахунок вільних земель в межах с. Підгірці площею 5 га». На підставі вказаного рішення фірмі «Агат» видано державний акт на право постійного користування землею площею 5 га.

Згідно з додатком до протоколу загальних зборів ТОВ «Агат» від 16 жовтня 1997 року у списку громадян-забудовників ТОВ «Агат», яким надані земельні ділянки для приватизації, під номером 2 значиться ОСОБА_1 , номер земельної ділянки А-2, загальна площа 0,865 га, 0,25 га - під забудову та 0,60 га - під особисте підсобне господарство.

Як відомо з довідки ТОВ «Агат» від 23 жовтня 1997 року ОСОБА_1 працювала у вказаному товаристві на посаді менеджера з 20 березня 1992 року.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю ІІІ-КВ №097880, виданим на підставі рішення Підгірцівської сільської ради від 25 лютого 1998 року № 1, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,851 га з цільовим призначенням для будівництва житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області в архіві відділу обліковується другий примірник державного акта на право приватної власності на землю від 09 квітня 1998 року серії ІІІ-КВ № 097880 на ім`я ОСОБА_1 . Разом з тим будь-якої землевпорядної документації із землеустрою на вказану земельну ділянку немає.

Із часу передання земельної ділянки у власність та до часу розгляду справи в суді сплачується земельний податок з фізичних осіб за цю земельну ділянку.

19 травня 2009 року Приватне підприємство «Фокус-2002» склало акт про передання на зберігання межових знаків та передало ОСОБА_1 межові знаки земельної ділянки, встановлені (відновлені) на місцевості в кількості 4 штуки на АДРЕСА_1 в межах Підгірцівської сільської ради (для будівництва будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства), загальною площею 0,851 га, згідно з державним актом ІІІ-КВ №097880.

Актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання, складеним Обухівським міськрайонним виробничим відділом Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - ОМВВ КОФ ДП «ЦДЗК»), від 19 травня 2017 року межі земельної ділянки площею 0,8510 га, що за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана у власність ОСОБА_1 , закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками у кількості 4 штуки.

На зведеному плані суміжних земельних ділянок видно, що в межах земельної ділянки позивача розміщені земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0171, 3223186801:13:009:0172, 3223186801:13:009:0173, 3223186801:13:009:0174.

Рішенням Підгірцівської сільської ради XXXXXVII сесії VI скликання від 30 жовтня 2014 року ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Рішенням XXXXXIX сесії VI скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 19 грудня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність: ОСОБА_6 - земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0171; ОСОБА_5 - земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0172; ОСОБА_4 - земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0173; ОСОБА_7 - земельної ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0174, та передано їх у власність вказаним особам.

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 05 січня 2015 року, реєстраційний номер 32013113 земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0171 належала на праві приватної власності ОСОБА_6

16 червня 2015 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0171, посвідчений державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданником І. В., зареєстрований в реєстрі за № 7-532.

13 лютого 2020 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0171, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вербовським В. М., зареєстрований в реєстрі за № 71.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 лютого 2020 року, індексний номер 200236364, земельна ділянка, кадастровий номер 3223186801:13:009:0171, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право власності від 05 січня 2015 року, реєстраційний номер 32012008, земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0172 належить на праві приватної власності ОСОБА_5

16 червня 2015 року між продавцем ОСОБА_5 , від імені якого на підставі нотаріально посвідченої 03 листопада 2014 року довіреності діяв ОСОБА_9 , та покупцем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0172.

11 грудня 2019 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0172, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вербовським В. М. та зареєстрований в реєстрі за № 835.

З інформаційної довідки № 239791178 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на земельну ділянку, костровий номер 3223186801:13:009:0172, зареєстроване за ОСОБА_3 .

З інформаційної довідки № 200411489 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0173 площею 0,25 га, яка розташована за адресою: сільська рада Підгірцівська Обухівського району Київської області, зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 34933296, виданого 16 березня 2015 року, видавник - державний реєстратор ОСОБА_10 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 12 січня 2015 року, реєстраційний номер 32102528, земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0174 належить на праві приватної власності ОСОБА_7

16 червня 2015 року між продавцем ОСОБА_7 , в інтересах якого відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 03 листопада 2014 року діяв ОСОБА_9 , та покупцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,20 га, кадастровий номер 3223186801:13:009:0174, місце розташування Київська область, Обухівський район, сільська рада Підгірцівська.

З інформаційної довідки № 200410240 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0174, площею 0,2 га, яка розташована за адресою: сільська рада Підгірцівська Обухівського району Київської області, зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 7-534 від 16 червня 2015 року.

19 травня 2017 року ОСОБА_1 через свою доньку ОСОБА_8 зверталась із заявою до працівників поліціїпро заволодіння невідомими особами шахрайським шляхом та з підробленням документів належними їм з донькою земельними ділянками, які розташовані у с. Підгірцях.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21 травня 2017 року, номер кримінального провадження 12017110230000881, відомо, що зареєстровано заяву ОСОБА_8 про те, що невідомі особи перепродали земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0171, 3223186801:13:009:0172, 3223186801:13:009:0173, 3223186801:13:009:0174, 3223186801:13:009:0175, 3223186801:13:009:0182, 3223186801:13:009:0183, які розташовані в с. Підгірцях, які належали їй та її матері ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Матеріали справи містять беззаперечні докази, що донька позивачки, в тому числі й в інтересах ОСОБА_1 , неодноразово зверталась до правоохоронних органів із заявами про вчинення злочинів щодо земельних ділянок, про бездіяльність органу досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

У 2021 році Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» (Київська обласна філія) на підставі договору від 23 листопада 2021 року № 212999000156-ТД на замовлення ОСОБА_1 виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 01.03 для ведення особистого селянського господарства, площами 0,25 га та 0,6010 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 097880, виданим на підставі рішення Підгірцівської сільської ради від 25 лютого 1998 року № 1 та зареєстрованого за № 1603.

З висновку судового експерта ОСОБА_11 за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 14 січня 2022 року № 1287/01-2022 відомо, що за результатами зіставлення межі земельної ділянки ОСОБА_1 , яка належить на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 09 квітня 1998 року (бланк серії ІІІ-КВ № 097880, зареєстрований за № 1603) та межі якої визначені технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яка складена Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» станом на 2021 рік, із земельними ділянками з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0171, 3223186801:13:009:0172, 3223186801:13:009:0173, 3223186801:13:009:0174, встановлено, що на земельну ділянку площею 0,6010 га в площині накладаються земельна ділянка з кадастровим номером 3223186801:13:009:0171, площа накладення становить 2 500 кв. м; 3223186801:13:009:0172, площа накладення становить 2 500 кв. м; 3223186801:13:009:0174 площа накладення становить 737 кв. м; на земельну ділянку площею 0,25 га в площині накладаються земельні ділянки 3223186801:13:009:0173, площа накладення становить 1 128 кв. м; 3223186801:13:009:0174 площа накладення становить 1 263 кв. м.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. В мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають не повною мірою.

Щодо зустрічних позовних вимог

Зміст касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Шворака О. М.з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені тільки в частині вирішення зустрічних вимог позову, а тому переглядаються лише в цій частині.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У частині першій статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Звертаючись із зустрічним позовом про визнання недійсним державного акта ОСОБА_1 на право приватної власності на землю від 09 квітня 1998 року серії ІІІ-КВ № 097880, ОСОБА_2 посилався на те, що право ОСОБА_1 на землю посвідчує сумнівний державний акт на право приватної власності на землю, в якому зазначено, що він виданий на підставі рішення Підгірцівської сільської ради від 25 лютого 1998 року № 1, яке фактично не приймалось.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд, з висновками якого в цій частині погодився апеляційний суд, виходив з того, що вимоги ОСОБА_2 є недоведеними з огляду на часткове задоволення вимог первісного позову.

Верховний Суд у цілому погоджується з висновками про відмову в задоволенні позову в цій частині, однак з інших підстав, оскільки в спірному випадку ОСОБА_2 не довів порушення його права оспорюваним державним актом, оскільки на час його видачі позивач не мав жодного майнового інтересу щодо земельних ділянок.

З урахуванням наведеного у задоволенні зустрічного позову слід було відмовити через відсутність порушеного права ОСОБА_2 .

Таким чином, рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року щодо вирішення зустрічного позову підлягають зміні в частині підстав відмови у задоволенні цих вимог в редакції цієї постанови на підставі статті 412 ЦПК України.

Щодо первісних позовних вимог

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

У частинах другій та третій статті 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

У постановах від 23 листопада 2023 року у справі № 370/457/20 (провадження № 61-611св23) та від 06 червня 2024 року у справі № 372/2456/21 (провадження № 61-235св24) Верховний суд зробив висновок, що при частковому накладенні земельних ділянок власник такої ділянки може, зокрема, оспорювати відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Тож у цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним.

У справі, яка переглядається ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати незаконними та скасувати рішення Підгірцівської сільської ради 57-ї сесії 6-го скликання від 30 жовтня 2014 року в частині надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ;

визнати незаконними та скасувати рішення Підгірцівської сільської ради 59-ї сесії 6-го скликання від 19 грудня 2014 року в частині затвердження проектів землеустрою та передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок громадянам: ОСОБА_6 - на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0171; ОСОБА_5 - на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0172; ОСОБА_7 - на земельну ділянку площею 0,20 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0174; ОСОБА_4 - на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0173;

визнати незаконними та скасувати державну реєстрацію свідоцтв про право власності на вказані земельні ділянки та витребувати ці земельні ділянки із незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , скасувавши в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності;

стягнути солідарно на її користь з Козинської селищної ради як правонаступника Підгірцівської сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдану моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн.

Тобто позивачка заявила, зокрема вимоги про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрацію свідоцтв про право власності відповідачів на земельні ділянки (негаторний позов) та про витребування спірних земельних ділянок із незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (віндикаційний позов), скасувавши в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності.

Обухівський районний суд Київської області рішенням від 23 лютого 2023 року первісний позов задовольнив частково. Витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1 , належну їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю ІІІ-КВ № 097880, виданого 09 квітня 1998 року Підгірцівською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1603, а саме в частині накладень цієї земельної ділянки із іншими земельними ділянками, що перебувають у їх володінні.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачка за первісним позовом довела, зокрема, законність набуття нею права власності на спірні земельні ділянки, які вибули з її володіння поза її волею, відсутність правових підстав у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 для отримання на підставі рішень Підгірцівської сільської ради у власність земельних ділянок, межі яких майже повністю співпадали з межами належних на праві власності позивачці земельних ділянок.

Суд вважав неефективним обраний позивачкою спосіб захисту в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасовування рішень Підгірцівської сільської ради про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 земельних ділянок та рішень про затвердження зазначеним особам проектів землеустрою та передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок; скасування державної реєстрації свідоцтв про право власності ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 на земельні ділянки кадастрові номери яких відповідно 3223186801:13:009:0171, 3223186801:13:009:0172, 3223186801:13:009:0173, 3223186801:13:009:0174.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в задоволеній частині щодо первісних позовних вимог та вказав, що на віндикаційні позови поширюється загальна позовна давність, про порушене право позивачка дізналася у травні 2017 року, ці обставини наведено нею у позовній заяві та доведено наявними у справі письмовими доказами, відповідачі подали заяви про застосування позовної давності до суду першої інстанції, тому наявні правові підстави для відмови в задоволенні первісних позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності.

З висновку судового експерта ОСОБА_11 за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 14 січня 2022 року № 1287/01-2022 відомо, що за результатами зіставлення межі земельної ділянки ОСОБА_1 , яка належить на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 09 квітня 1998 року (бланк серії ІІІ-КВ № 097880, зареєстрований за № 1603) та межі якої визначені технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яка складена Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» станом на 2021 рік, із земельними ділянками з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0171, 3223186801:13:009:0172, 3223186801:13:009:0173, 3223186801:13:009:0174, встановлено, що на земельну ділянку площею 0,6010 га в площині накладаються земельна ділянка з кадастровим номером 3223186801:13:009:0171, площа накладення становить 2 500 кв. м; 3223186801:13:009:0172, площа накладення становить 2 500 кв. м; 3223186801:13:009:0174 площа накладення становить 737 кв. м; на земельну ділянку площею 0,25 га в площині накладаються земельні ділянки 3223186801:13:009:0173, площа накладення становить 1 128 кв. м; 3223186801:13:009:0174 площа накладення становить 1 263 кв. м.

Тобто спірні земельні ділянки частково накладаються на земельні ділянки, належні позивачці. У цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, яке позивачка вважає порушеним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про відмову у позовних вимогах, які були задоволені судом першої інстанції з підстав пропуску позовної давності.

За таких обставин оскаржувана постанова в частині вирішення первісних вимог позову не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

Крім того, місцевий суд не навів мотивів відмови у задоволенні первісного позову в частині стягнення моральної шкоди, тобто фактично не розглянув цю вимогу, а апеляційний суд переглядаючи справу також не розглянув вимогу про стягнення моральної шкоди, вважаючи її похідною вимогою первісного позову. Таким чином судові рішення в часині вирішення цих вимог підлягають скасуванню.

Згідно з частиною третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

З огляду на необхідність врахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 23 листопада 2023 року у справі № 370/457/20 (провадження № 61-611св23) та від 06 червня 2024 року у справі № 372/2456/21 (провадження № 61-235св24) щодо належного способу захисту у спірних правовідносинах, які викладені після подання касаційної скарги, оскаржувана постанова апеляційного суду, а також рішення місцевого суду, в частині вирішення первісних вимог позову підлягає скасуванню з направленням справи в частині вирішення цих вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, суд касаційної інстанції не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Щодо окремої ухвали

Представник ОСОБА_1 - адвокат Свиридовський О. А. неодноразово просив постановити окрему ухвалу щодо суддів апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють позовну давність.

Відповідно до статті 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

У частині десятій статті 262 ЦПК України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Наведені норми вказують на те, що в суду є право, коли він встановив порушення закону, постановити окрему ухвалу. Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (див. пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 990/131/22 (провадження № 11-137заі23).

У межах обставин цієї справи Верховний Суд не встановив істотного порушення закону, яке зумовлювало б постановлення окремої ухвали. Заявлені клопотання не свідчать про наявність підстав, за яких Верховний Суд у порядку статті 262 ЦПК України має право постановити окрему ухвалу. Тому в задоволенні клопотань про постановлення окремої ухвали слід відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Свиридовського Олександра Анатолійовича задовольнити частково.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шворака Олександра Миколайовичазадовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року в частині вирішення зустрічного позову змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року в частині вирішення первісних вимог позову скасувати, справу в частині вирішення цих вимог позову направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов