Постанова

від 21.06.2024 по справі 456/4302/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/4302/22 Головуючий у 1 інстанції: Бораковського В. М.

Провадження № 22-ц/811/231/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 грудня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином,

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути із ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 14733 грн. 78 коп. (витрати на лікування, на проїзд, купівля нових окулярів 850 грн., знищений телефон вартістю 2500 грн.) та моральну шкоду в розмірі 75000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що весною 2019 року, на своїй земельній ділянці, що знаходиться в с. Колодниця Стрийського району Львівської області в урочищі «Під горою», засіяла овес, обробила добривом. Через місяць виявила, що її земельна ділянка вже переорана і засіяна соняшником. Зрозумівши, що це зробив син відповідачки, звернулась до останньої із запитаннями, для чого це було зроблено, спочатку їй обіцяли відшкодувати збитки всі витрати по засіву, однак, протягом двох місяців ніхто так і не відшкодував збитків, після чого звернулася в Грабовецьку сільську раду. З того моменту, ОСОБА_2 почала проявляти до неї агресію, спочатку словесну, а потім і фізичну.

14.11.2019 року, близько 16 год., позивачка вийшла на польову дорогу, що вела на пасовище, пройшовши приблизно 200 м, побачила, що на зустріч йде ОСОБА_2 , кульгаючи та опираючись на костур, разом із ОСОБА_3 . Відповідачка почала ображати нецензурними словами та питати, чи їй мало землі, а підійшовши, вдарила її з усієї сили костуром по голові, завдавши їй фізичного болю та розбила окуляри. Після першого удару одразу нанесла другий удар костуром та вибила з рук телефон, який впав на землю та розбився. Позивачка намагалася відібрати у відповідачки палицю (костур), але остання виявилася сильнішою і вдарила ще її у ліву руку та у стегно з лівої сторони, після цього, з усієї сили штовхнула її на землю і продовжувала бити, коли позивачка лежала на землі, а потім пішла.

Позивачка звернулася за медичною допомогою (викликала швидку медичну допомогу), але спочатку відмовилася від госпіталізації. Через те, що стан постійно погіршувався, сильно боліла голова і ніс, важко було дихати, їсти, навіть втратила свідомість на вулиці, вона поїхала до Стрийської ЦРЛ, де невропатолог вказала пройти лікування.

Згідно судово-медичної експертизи №233 від 15.11.2019 року та додаткової експертизи №251 від 05.12.2019 року, виявлено та зафіксовано синці довкола лівого ока, у внутрішньому куті правого ока, лівому передпліччі, лівому стегні, лівій гомілці, садна на лівій кисті та правій кисті. Згідно представлених додатково медичних документів, лікарями було діагностовано: травматичний перелом спинки носа зі зміщенням. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися від дій тупих твердих предметів, по давності спричинення можуть відповідати даті 14.11.2019 року і відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

КНП Стрийської районної ради «Стрийська ЦРЛ» надала виписку з медичної картки № НОМЕР_1 , згідно якої: дата поступлення 22.11.2019 року, виписана 29.11.2011 року, діагноз: церебростенічний синдром змішаного генезу і ЦВЗ + черепно-мозкова травма, травматичний перелом спинки носа, травматичні підшкірні гематоми обличчя. Госпіталізована в екстреному прядку після повторного звернення до невролога поліклініки. Скарги на біль голови з 14.11.2019 року, головокружіння, нездужання, перелом кісток носа, головокружіння, виражена астенація малоактивна в розмові, ознаки емоційної лабільності, системи подразнення мозкових оболонок, системи вогнищево-органічних уражень центральної нервової системи. Підшкірні параорбітальні гематоми, більше зліва. Нейрохірург 22.11.2019 року забій м`яких тканин обличчя. ЛОР 25.11.2019 року перелом кісток носа з девіацією носової перегородки. Офтальмолог 25.11.2019 року підшкірна гематома повіки зліва.

Після скоєного ОСОБА_2 не розкаялася, не вибачилася, на примирення не пішла, а почала навпаки, обмовляти по селу, вигадуючи різні історії про позивачку.

Внаслідок такого нападу, що позивачка пережила, і продовжує переживати не тільки фізичний біль, а й великий емоційний стрес, тримає пережиту травму в собі по сьогоднішній день. Потрясіння від насильства, що супроводжувалося приниженням, як особистості, в присутності малолітньої внучки стало для неї травмою на все життя. Це підтверджується тим, що досі проходить лікування у невропатолога. Стрес супроводжувався неможливістю продовжувати нормально вести свій спосіб життя, сон завжди тривожний, погіршився апетит, тривалий час боялася виходити з дому, особливо без супроводу. З 2019 року по 2022 року змушена була доводити органам слідства та прокуратури, що за свій вчинок ОСОБА_2 повинна бути притягнута до відповідальності, у зв`язку з чим, витрачала кошти на послуги адвокатів, на поштову кореспонденцію, на проїзд громадським транспортом.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України, справа була направлена до суду. 06.10.2022 року на підготовчому засіданні в справі №456/2384/22 позивачкою подано цивільний позов.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.11.2022 року (справа №456/2384/22) за клопотанням захисника обвинуваченої та з її згоди закрито кримінальне провадження №12019140130001370 від 15.11.2019 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду. Враховуючи вищенаведене, просила позов задовольнити.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 4383 грн. 56 коп., моральну шкоду у розмірі 12000 грн., судові витрати у розмірі 250 грн., всього 16633 грн. 56 коп.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 75000 грн., матеріальну шкоду в розмірі 15821 грн. 64 коп. та судові витрати в розмірі 250 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з 2019 року по сьогоднішній день їй не відшкодовано жодної копійки, відповідачка її зневажає та насміхається. Вважає, що розмір присудженого їй відшкодування є мізерним, зважаючи й на те, що відповідачка уникла кримінальної відповідальності, оскільки її звільнено від такої на підставі ст.49 КК України (закінчення строків), не розкаялася у вчиненому, а навпаки, погрожує змінити її життя та знищити морально.

Наполягає на тому, що заявлене відшкодування у розмірі 75000 грн. є належним чином обґрунтованим, а тому суд безпідставно зменшив розмір завданої їй моральної шкоди.

Додає, що внаслідок отриманих травм їй завдано сильного фізичного болю, а також душевних страждань, тривалий час перебувала на лікуванні, постійно відчувала фізичні болі, по сьогоднішній день знаходиться у пригніченому стані, від отриманих травм перенесла значний стрес, її постійно супроводжують почуття тривоги, страху, а також негативного настрою.

Щодо матеріальної шкоди, то зазначає, що суд не врахував показання, які давали свідки в судовому засіданні: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про те, що відповідачка розбила телефон і окуляри, тому не погоджується з висновком суду, що їй не потрібно відшкодовувати 850 грн. за окуляри та 2290 за мобільний телефон та 3000 грн. за адвокатські послуги, які були надані адвокатом, як захисником у кримінальному процесі.

Окрім того, вважає, що має право на відшкодування понесених витрат на придання медичних препаратів, призначених лікарем-невропатологом за 2022 рік, всього на загальну суму 4598 грн. 08 коп.

Також зауважує, що суд допустив процесуальні порушення, оскільки не врахував заяви про виклик, як свідка, прокурора Стрийської окружної прокуратури; про витребування матеріалів кримінального провадження №12019140130001370 за ч.2 ст.125 КК України, оскільки там були всі необхідні докази, яких вона не могла подати до суду.

26.02.2024 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідачка висловила свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Зокрема, зазначає, що позивачкою не доведено причинно-наслідкового зв`язку з необхідністю придбання медичних препаратів у 2022 році, а щодо відшкодування вартості окулярів та телефону, то такі не були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому їх вартість не підлягає відшкодуванню.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то вважає, що суд першої інстанції, оцінивши усі обставини справи, присудив моральну шкоду в розмірі, що відповідає глибині моральних страждань та хвилювань позивачки, враховуючи морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18.06.2024 року, є дата складення повного судового рішення 21.06.2024 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області із заявою, про те, що 14.11.2019 року, близько 16:20 год., в с. Колодниця Стрийського району Львівської області в ході словесного конфлікту, ОСОБА_2 спричинила заявниці тілесні ушкодження.

14.11.2019 року слідчим відділенням Стрийського ВП ГУНП України у Львівській області зареєстровано кримінальне провадження №12019140130001370 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Висновками експерта №233 від 15.11.2019 року та №251 від 05.12.2019 року, у ОСОБА_1 виявлено та зафіксовано синці довкола лівого ока, у внутрішньому куті правого ока, лівому передпліччі, лівому стегні, лівій гомілці, садна на лівій кисті та правій кисті. Згідно представлених додатково медичних документів, лікарями було діагностовано: травматичний перелом спинки носа зі зміщенням. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися від дій тупих твердих предметів, по давності спричинення можуть відповідати даті 14.11.2019 року і відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Згідно виписки КНП Стрийської районної ради «Стрийська ЦРЛ» стаціонарного хворого №8592 ОСОБА_1 , дата поступлення ІНФОРМАЦІЯ_1 , виписана ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагноз: церебростенічний синдром змішаного генезу і ЦВЗ + черепно-мозкова травма, травматичний перелом спинки носа, травматичні підшкірні гематоми обличчя. Госпіталізована в екстреному порядку після повторного звернення до невролога поліклініки. Скарги на біль голови з 14.11.2019 року, головокружіння, нездужання, перелом кісток носа, головокружіння, виражена астенація малоактивна в розмові, ознаки емоційної лабільності, системи подразнення мозкових оболонок, системи вогнищево-органічних уражень центральної нервової системи. Підшкірні параорбітальні гематоми, більше зліва. Нейрохірург 22.11.2019 року забій м`яких тканин обличчя. ЛОР 25.11.2019 року перелом кісток носа з девіацією носової перегородки. Офтальмолог 25.11.2019 року підшкірна гематома повіки зліва.

Позивачкою до матеріалів позовної заяви та до відповіді на відзив долучено копії чеків, квитанцій та інших медичних та бухгалтерських документів, що підтверджують купівлю нею ліків в аптеках та проведення різних медичних обстежень.

Згідно довідки-аналізу та таблиці витрат ОСОБА_1 на лікування за 2019 2022 роки, витрати на придбання ліків, медикаментів, отримання медичних послуг становлять 16510 грн. 99 коп.

Відповідно до вказаної таблиці, це витрати на придбання ліків та інші витрати.

Позивачка обґрунтовувала витрати на придбання ліків, медикаментів та отримання медичних послуг за період 2019 року на суму 3437 грн. 74 коп., за 2020 2021 роки на суму 945 грн. 82 коп., за 2022 рік на суму 5203 грн. 42 коп. Інші витрати на суму 6924 грн.

Долученими до матеріалів справи квитанціями (7 штук), виданими Стрийським АТП, встановлено вартість проїзду автотранспортом з місця проживання позивачки с. Колодниця Стрийського району Львівської області до м. Стрия ( 35 грн. і 40 грн.).

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2022 року (справа №456/2384/22) закрито кримінальне провадження №12019140130001370 від 15.11.2019 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

За змістом ухвали, ОСОБА_2 обвинувачувалася в тому, що 14.11.2019 року, близько 16 год. 20 хв., перебуваючи на польовій дорозі, яка веде до пасовища, в селі Колодниця, Стрийського району, Львівської області, де на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, між нею та ОСОБА_1 розпочався словесний конфлікт. В подальшому, ОСОБА_2 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , підійшла до потерпілої та умисно завдала останній почергово два удари дерев`яним костуром в ділянку голови, а саме: в обличчя, та по одному удару в ділянку лівої руки та лівої ноги. Після цього ОСОБА_2 штовхнула руками потерпілу ОСОБА_1 , внаслідок чого остання впала на землю і в цей час ОСОБА_2 нанесла декілька ударів своєю ногою по лівій нозі та руках потерпілої, внаслідок чого спричинила потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синців довкола лівого ока, у внутрішньому куті правого ока, лівому передпліччі, лівому стегні, лівій гомілці; садна на лівій кисті та правій кисті, травматичного перелому спинки носа зі зміщенням, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Тобто, дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.125 КК України, а саме, умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Установлені обставини справи свідчать про наявність у діях відповідачки, вчинених щодо позивачки, вини та умислу на заподіяння останній тілесних ушкоджень.

Звільнення від кримінальної відповідальності відповідачки ОСОБА_2 у зв`язку із закінченням строків давності, є нереабілітуючою підставою у відповідності до норм КК України, а тому позивачка має право на стягнення з відповідачки заподіяної майнової та моральної шкоди.

За змістом статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

У рішенні від 12 липня 2007 року у справі "Stankov v. Bulgaria" Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок неправомірних дій відповідачки, а саме: заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , внаслідок чого остання була госпіталізована до медичного закладу, - позивачці дійсно було заподіяно моральну шкоду, що виразились у фізичному болю, як під час заподіяння тілесних ушкоджень, так і в подальшому, при лікуванні, в нездатності повноцінно продовжувати свою життєву діяльність, порушенні звичних для неї життєвих зв`язків та життєвого устрою, необхідності реабілітації, порушенні звичного ритму життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із власного переконання, враховуючи факт заподіяння позивачці саме легких тілесних ушкоджень, ступінь вини відповідачки, характер вчиненого діяння та його наслідки, обсяг душевних страждань позивачки, поведінку відповідачки та тривалість вимушених змін, і дійшов висновку, з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, що моральне відшкодування у розмірі 12000 грн. є належним способом відновлення прав позивачки.

З таким висновком погоджується й колегія суддів, оскільки такий ґрунтується на вимогах законодавства та дійсних обставинах справи.

Апеляційний суд також погоджується із розміром майнової шкоди, присудженої у користь позивачки.

Як зазначалось вище, позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні у Стрийській ЦРЛ в період з 22.11.2019 року по 29.11.2019 року, за наслідками якого їй надано виписку з медичної карти стаціонарного хворого №8592. За вказаний період позивачкою були понесені витрати на придбання медичних препаратів на суму 4383 грн. 56 коп. Решта коштів, які були затрачені на придання медикаментів, стосувались періоду 2022 року, що не охоплюється періодом перебування позивачки на лікування внаслідок побиття її у листопаді 2019 року, й не підтверджено належними доказами, що таке призначення та лікування має причино-наслідковий зв`язок із заподіяними їй тілесними ушкодженнями та було зумовлене такою необхідністю.

Із змісту наданої відповіді КНП Стрийської міської ради «Стрийська ЦРЛ» №171 від 23.02.2023 року на запит адвоката Карпінець В.Ю. №790 від 17.02.2023 року вбачається, що лікар невролог не могла ствердити, що встановлений позивачці діагноз «ситуаційний невроз», який виникає на фоні різних факторів та його викликають різні чинники, є у причинному зв`язку з подіями 2019 року. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність вимог про стягнення понесених витрат на придбання медичних препаратів у 2021 2022 роках на загальну суму 945 грн. 82 коп. та 5203 грн. 42 коп.

Щодо стягнення вартості окулярів в сумі 850 грн., які були придбані замість розбитих, та вартості телефона в розмірі 2290 грн., то колегія суддів вважає такі вимоги безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що такі були речовими доказами у кримінальному провадженні №12019140130001370 від 15.11.2019 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК. За відсутності таких доказів, вважати, що такі речі були пошкоджені саме відповідачкою, підстав немає.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., які були надані у кримінальному провадженні адвокатом Пилипів О.В., то колегія суддів оцінює такі критично, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.п.7, 48 постанови від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з вимогами ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордеру №37 від 06.12.2019 року на суму 3000 грн. Підстава: договір №27/19 від 06.12.2019 року. Сам договір до матеріалів справи не був долучений, а долучений до апеляційної скарги. За змістом п.1 договору, укладеного між адвокатом Пилипів О.В. та ОСОБА_1 , адвокат уповноважувався здійснювати захист прав і законних інтересів клієнта, надання йому правової допомоги на досудовому слідстві, в суді першої інстанції при розгляді кримінальної справи.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б стверджували, що дійсно адвокат Пилипів О.В. надавала правову допомогу як на досудовому слідстві, так і під час розгляду кримінальної справи в суді.

За змістом ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.11.2022 року, представником потерпілої ОСОБА_1 була ОСОБА_6 , а не ОСОБА_7 , тому квитанція до прибуткового касового ордеру №37 від 06.12.2019 року на суму 3000 грн. не може бути належним доказом на підтвердження надання адвокатом Пилипів О.В. правової допомоги саме у кримінальному провадженні №12019140130001370 від 15.11.2019 року та в кримінальній справі №456/2384/22.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідачів витрат, понесених на правову допомогу під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.125 КК України у розмірі 3000 грн., задоволенню не підлягають, як необґрунтовані та недоведені.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх правильно оцінив.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та обставини справи, давши належну правову оцінку доказам у справі, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 21 червня 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич