Ухвала

від 18.06.2024 по справі 372/2159/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2159/24

Провадження 4-с-16/24

ухвала

Іменем України

18 червня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Проць Т.В.,

при секретарі Лимаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області скаргу ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2024 року представник скаржника адвокат Кулініченко Г.В. звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просив скасувати арешт (архівний запис) та заборону на здійснення відчуження об`єктів нерухомого майна, що зареєстрований 27.05.2010 року за № 9871027 реєстратором Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр», накладений на підставі постанови № 18741163 від 27.05.2010 року Відділом державної виконавчої служби Обухівського району. Свою скаргу обґрунтовує тим, що на початку квітня 2024 року скаржник захотів відчужити свою власну земельну ділянку площею 3,64 га з кадастровим номером 3223182500:04:003:0023 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в с. Дерев`яна, Обухівського району, Київської області. Для цього він звернувся до приватного нотаріуса щодо оформлення договору купівлі-продажу. Остання, перевіривши правовстановлюючі документи в реєстрі нерухомого майна, виявила накладення державною виконавчою службою арешту на все його майно. Отримавши дану інформацію, скаржник звернувся до Обухівського відділу державної виконавчої служби для зняття арешту з майна. Однак, ДВС листом від 17.04.2024 за № 31435 повідомила, що в 2010 році було накладено арешт на майно скаржника, але на даний час, в зв`язку з знищенням архівних справ вони не мають можливості скасувати арешт та роз`яснили право звернення до суду.

В судове засідання сторони не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв, клопотань не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Обухівського районного суду Київської області перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 19.03.2010 року цивільний позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 154294,91 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 40000 грн., а всього стягнуто 194294,91 грн.

16.04.2010 року постановою Відділу державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 18741163 про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 194294,91 грн.

Постановою Обухівського районного суду від 02 вересня 2010 року відстрочено виконання вироку Обухівського районного суду у кримінальній справі №1-10-10 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 154294 грн. 91 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 40000 грн., а всього 194294 грн. 91 коп. строком на шість місяців. Зобов"язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 автомоібль MITSUBISHI L200 Д.Н.З АІ0841 ВВ в технічному стані відповідно до звіту про оцінку вартості майнової шкоди №03-ф/06/09 проведеної ТОВ "Експерт-центр ТАНДЕМ"

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 26.05.2011 року розстрочено виконання вироку Обухівського районного суду Київської області від 19.03.2010 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 154294,91 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 40000 грн., а всього 194294,91 грн. відносно залишку заборгованості в розмірі 156294,91 грн. строком на чотири роки зі сплатою рівними платежами по 3256,14 грн. щомісячно.

Постановою Обухівського районного суду від 14 червня 2012 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання вироку Обухівського районного суду Київської області від 19.03.2010 року відмовлено.

Як вбачається з постанови Відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції від 19.10.2012 року виконавчий лист № 1-10-10 повернуто стягувачу згідно акта державного виконавця від 19.10.2012 року. Вказаною постановою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся Обухівського відділу державної виконавчої служби для зняття арешту з майна.

Листом Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області від 17.04.2024 року ОСОБА_1 було повідомлено, що відомості про накладення арешту на майно громадянина ОСОБА_1 відсутні, так як виконавчі провадження перебувають на зберіганні в архіві три роки після чого знищуються. Однак, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за суб`єктом ОСОБА_1 виявлено Тип обтяження: арешт нерухомого майна.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, підставою для визнання рішення, дії чи бездіяльності виконавця неправомірними в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є порушення державним виконавцем прав учасника виконавчого провадження.

Якщо ж рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені виконавцем відповідно до закону, в межах своїх повноважень і право заявника не було порушено, суд має відмовити в задоволенні скарги.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подаючи скаргу ОСОБА_1 вказував, що 19.10.2012 року суб"єктом оскарження було повернуто виконавчий лист та припинено арешт майна скаржника.

Однак, судом встановлено, що виконавчий документ повернуто державним виконавцем стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, при цьому боржником не надано належних та допустимих доказів щодо подальшого виконання судового рішення суду, зокрема погашення заборгованості у добровільному порядку.

Враховуючи встановлені обставини справи суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення скарги.

При цьому суд звератє також увагу, на фактичну відсутність вимоги у скарзі про визнання дій державного виконавця неправомірними та не зазначення в чому саме вони полягають.

Керуючись ст.ст. 260, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Суддя: Т.В. Проць