Постанова

від 24.10.2024 по справі 372/2159/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/14194/2024

справа №372/2159/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Мережко М.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Кулініченка Геннадія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2024 року, постановлену під головуванням судді Проць Т.В.,

у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанов, -

встановив:

22 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанов.

Вимоги скарги мотивує тим, що 26 лютого 2007 року скаржник отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №708714 площею 3,64 га з кадастровим номером 3223182500:04:003:0023 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в с. Дерев`яна, Обухівського району, Київської області.

27 травня 2010 року відділом державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції у виконавчому провадженні НОМЕР_1 накладено арешт на все майно скаржника.

19 жовтня 2012 року ВДВС Обухівського управління юстиції повернуто виконавчий лист та припинено арешт майна скаржника.

На початку квітня 2024 року скаржник спробував відчужити земельну ділянку з кадастровим номером 3223182500:04:003:0023.

Отримавши під час оформлення договору купівлі-продажу від приватного нотаріуса інформацію щодо наявності в реєстрі нерухомого майна відомостей про накладення арешту на все майно заявника, останній звернувся до Обухівського ВДВС Київської області.

Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом №31435 від 17 квітня 2024 року повідомив, що у 2010 році накладено арешт на майно скаржника, але на теперішній час у зв`язку із знищенням архівних справ відсутня можливість скасувати арешт.

Мотивуючи наведеним, просить суд скасувати арешт (архівний запис) та заборону на здійснення відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9871027, зареєстрований 27 травня 2010 року №9871027 реєстратором: Київська область філія державного підприємства "Інформаційний центр", накладений на підставі постанови, 12741163, 27 травня 2010 року, ВДВС Обухівського РУЮ; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, власник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Дерев`яна, Обухівський район, Київська область, причина відсутності коду: за релігійними переконаннями, АДРЕСА_1 .

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2024 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Кулініченком Г.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що висновки суду суперечать обставинам справи, відповідно до яких встановлюється скасування арешту майна боржника, але дане скасування не було внесене в реєстр нерухомого майна і боржник не має можливості, по бездіяльності зацікавленої особи, користуватись своєю власністю. Посилання суду першої інстанції на відсутність надання доказів боржником добровільного погашення заборгованості не підтверджується правовими нормами, що свідчить про порушення норм матеріального права.

Вказує, що по вині зацікавленої особи скаржник не має можливості розпоряджатися своєю власністю, що є порушенням конституційних прав на володіння, розпорядження та користування майном.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові №201/10329/16-ц від 27 листопада 2019 року.

Мотивуючи наведеним, просить суд ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити.

В судовому засіданні адвокат Кулініченко Г.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

Представник Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомляв.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Кулініченка Г.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовивши у задоволенні скарги, суд першої інстанції установив, що виконавчий документ повернуто державним виконавцем стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, при цьому, суд вказав, що боржником не надано належних та допустимих доказів щодо подальшого виконання судового рішення суду, зокрема погашення заборгованості у добровільному порядку.

Також суд вказав на фактичну відсутність вимоги у скарзі про визнання дій державного виконавця неправомірними та не зазначення, в чому саме вони полягають.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.

З матеріалів справи убачається, що постановою державного виконавця Кармазина Романа Миколайовича від 27 травня 2010 року при примусовому виконанні виконавчого листа "1-10-10, виданого 06 квітня 2010 року Обухівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 194 294,91 гривень, у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, на все майно, що належить ОСОБА_1 , накладено арешт (а.с. 5).

Постановою державного виконавця Кармазина Р.М. від 19 жовтня 2012 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 виконавчий лист №1-10-10, виданий 06 квітня 2010 року, повернуто стягувачу. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №375054885 від 19 квітня 2024 року убачається, що земельна ділянка площею 3,64 га, кадастровий номер 3223182500:04:003:0023, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 9).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №375054779 від 19 квітня 2024 року убачається, що 27 травня 2010 року до реєстру внесено відомості про арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 9871027) на підставі постанови 18741163, 27.05.2010, ВДВС Обухівського РУЮ (а.с. 11).

Обухівський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом №31435 від 17 квітня 2024 року ОСОБА_1 повідомив, що відомості про накладення арешту на майно громадянина ОСОБА_1 відсутні, оскільки виконавчі провадження перебувають на зберіганні в архіві три роки, після чого знищуються. Однак, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за суб`єктом ОСОБА_1 виявлено Тип обтяження: арешт нерухомого майна. Для вирішення питання про звільнення майна з під арешту запропоновано звернутись до суду (а.с. 13).

Відповідно до статей 447-449 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Установлено, що відділом державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції 27 травня 2010 року у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 прийнято постанову про арешт всього майна, що належить боржнику ОСОБА_1 ( а.с. 5).

Постановою державного виконавця від 19 жовтня 2012 року виконавчий лист №1-10-10, виданий 06.04.2010, повернуто на підставі пункту 4 частини 1 статті 47, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження". Вказано про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Звертаючись до суду із скаргою про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанов, заявник просить суд скасувати арешт (архівний запис) та заборону на здійснення відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9871027, зареєстрований 27 травня 2010 року №9871027 реєстратором: Київська область філія державного підприємства "Інформаційний центр", накладений на підставі постанови, 12741163, 27 травня 2010 року, ВДВС Обухівського РУЮ; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, власник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Дерев`яна, Обухівський район, Київська область, причина відсутності коду: за релігійними переконаннями, АДРЕСА_1 .

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявник, звернувшись до суду із скаргою на дії державного виконавця в порядку статті 447 ЦПК України, не обґрунтував, у чому саме полягає бездіяльність державного виконавця, ураховуючи, що у постанові від 19 жовтня 2012 року зазначено про припинення чинності арешту майна божника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, а зводиться до викладення фактичних обставин, про які зазначено при зверненні до суду.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до постановлення помилкового судового рішення, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Кулініченка Геннадія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 10 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді М.В. Мережко

В.В. Соколова