Постанова

від 19.06.2024 по справі 694/1083/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 694/1083/24Провадження № 22-ц/821/1013/24категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Новікова О.М.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.,

секретаря: Винник І.М.,

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

представник заявника: адвокат Міщенко Сергій Валентинович

відповідач: ОСОБА_2

представник відповідача: адвокат Кучер Юлія Вікторівна

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Дубового Ігоря Анатолійовича на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 травня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Звенигородський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання припиненим зобов`язання по сплаті аліментів у зв`язку із затвердженням мирової угоди та визнання виконуючим добровільно зобов`язання по сплаті аліментів за мировою угодою,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа Звенигородський відділ ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального МУМЮ (м. Київ) про визнання припиненим зобов`язання про стягнення аліментів за рішенням суду у зв`язку з затвердженням сторонами мирової угоди про добровільне виконання батьківських прав та визнання зобов`язання по сплаті аліментів виконаним та таким, що виконується відповідно до затвердженої мирової угоди.

Одночасно з позовом ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення (виконання рішення) та інші заборони в рамках виконавчого провадження відкритого на підставі рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 03.11.2008 у справі №2-657/2008.

ОСОБА_3 заяву про забезпечення позову обґрунтовує тим, що він ставить вимогу про визнання припиненим зобов`язання по сплаті аліментів, яке виникло на підставі рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 03.11.2008 у справі №2-657/2008 у зв`язку з затвердженням мирової угоди ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.01.2018 у справі №694/1301/17. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити або унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 травня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, представник ОСОБА_3 адвокат Дубовий Ігор Анатолійович звернувся до Черкаського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду 1 інстанції та постановити нове рішення, яким клопотання про забезпечення позову задовольнити за зупинити стягнення.

Стверджує, що оскільки такий спосіб забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2008 року у справі №2-657/2008, який по факту виконаний, оскільки між сторонами наявна затверджена судом мирова угода, якою збільшено розмір аліментів і ці аліменти позивач добровільно сплачує є співмірним із позовними вимогами у позовній заяві, а також враховуючи, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб матиме місце виконання судового рішення, який може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з укладенням судом мирової угоди між сторонами, а тому заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню в апеляційному порядку.

У травні 2024 року ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, що запропонований позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з нього аліментів на користь відповідачки за змістом є тотожним заявленим позовним вимогам про припинення стягнення з нього аліментів, а тому такий спосіб забезпечення позову не може бути застосований судом. Зазначає, що апелянтом не надано жодних доказів, що зміст мирової угоди, затвердженої ухвалою Звенигородського районного суду 10.01.2018 у справі №694/1301/17 змінює, скасовує чи будь-яким чином впливає на права та обов`язки сторін судового рішення Звенигородського районного суду від 03.11.2008.

В судове засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українизаконним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення районного суду таким вимогам відповідає.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із п. 6 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, позов також забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має зурахуваннямдоказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог,пересвідчитися,зокрема,в тому, що між сторонами дійсно виникспіртаіснуєреальназагроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовнихвимог,даніпроособувідповідача,атакож відповідність виду забезпечення позову,який проситьзастосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно з роз`ясненнямипостанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, п. 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснення, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Відмовляючи узадоволенні заявипро забезпеченняпозову судпершої інстанціївиходив зтого,що диспозиціянорми,викладеної вп.6ч.1ст.150ЦПК України,передбачає зупиненнястягнення напідставі виконавчогодокумента лишев одномувипадку -у разіоскарження виконавчогодокумента всудовому порядку. ОСОБА_3 не оскаржуваву данійсправі виконавчийдокумент,тому вінне маєправа вимагатизабезпечення позовушляхом зупиненнястягнення зацим виконавчимдокументом.В даномувипадку забезпеченняпозову шляхомзупинення виплаталіментів наутримання дітейфактично зупинитьвиконання судовогорішення,яке набралозаконної сили,що всвою чергупризведе допорушення гарантованогодержавою праваінших учасниківвиконавчого провадженняна своєчасневиконання рішеннясуду.

Таким чином, районний суд вірно дійшов, що у задоволенні заяви позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову слід відмовити.

Крім того, суд першої інстанції вірно вказав про відсутність підстав вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду про визнання припиненим зобов`язання про стягнення аліментів за рішенням суду у зв`язку з затвердженням сторонами мирової угоди про добровільне виконання батьківських прав та визнання зобов`язання по сплаті аліментів виконаним та таким, що виконується відповідно до затвердженої мирової угоди.

При цьому, судом вірно враховано, що відповідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі №524/188/18 (провадження № 61-38051св18), недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Такі висновки суду пепршої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що останній фактично просить зупинити виконання судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, яке набрало законної сили, що суперечить гарантованому Конституцією України принципу обов`язковості судових рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Дубового Ігоря Анатолійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 травня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Звенигородський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання припиненим зобов`язання по сплаті аліментів у зв`язку із затвердженням мирової угоди та визнання виконуючим добровільно зобов`язання по сплаті аліментів за мировою угодою, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21 червня 2024 року.

Головуючий: О.М. Новіков

Судді: Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко