Постанова

від 04.06.2024 по справі 359/1655/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 359/1655/22

номер провадження: 22-ц/824/3820/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року у складі судді Журавського В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також співвласницею земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3210500000:11:003:0065, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Співвласником іншої 1/2 частки вказаного нерухомого майна є ОСОБА_2

Вказувала, що в добровільному порядку укласти договір про поділ в натурі житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами ОСОБА_2 не бажає. З цієї підстави ОСОБА_1 просила поділити житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши їй в натурі та визнавши за нею право власності на цілу відокремлену частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що включає: по першому поверху: №4 - санвузол площею 3,7 кв.м, №5 - веранда площею 9,5 кв.м, №6 - кухня площею 19,5 кв.м, №7 - гараж площею 30,3 кв.м, по другому поверху: №9 - сходинкова площею 14,4 кв.м, №10 - житлова площею 30,7 кв.м, №11 - житлова площею 19,4 кв.м, а всього загальною площею 127,5 кв.м, а також з господарських будівель і споруд: В - погріб та огорожу відповідно до геотопографічної зйомки розподілу земельної ділянки. Видіти та визнати за ОСОБА_2 право власності на цілу відокремлену частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що включає: по першому поверху: №3 - веранда площею 13,6 кв.м, №2 кухня площею 19,3 кв.м, №1 - гараж площею 30,1 кв.м, по другому поверху: №8 - сходинкова площею 14,1 кв.м, №14 - коридор площею 7,0 кв.м, №15 - санвузол площею 6,6 кв.м, №13 - житлова площею 10,2 кв.м, №12 - житлова площею 24,6 кв.м, всього загальною площею 125,5 кв.м, а також з господарських будівель і споруд: Б - убиральня, Г - колодязь, Д - яма вигрібна та огорожа відповідно до геотопографічної зйомки розподілу земельної ділянки. Крім цього, поділити в натурі земельну ділянку по АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 0,05 га, що відповідає 1/2 частці у спільній частковій власності та, відповідно, до встановленого варіанту поділу житлового будинку.

Не погоджуючись із указаним позовом, у липні 2022 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_1 є співвласниками в рівних частках житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3210500000:11:003:0065, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що ОСОБА_1 , пред`явивши первісний позов, просить здійснити поділ домоволодіння у такий спосіб, який порушує право ОСОБА_2 на майно, що підлягає поділу, та на земельну ділянку. ОСОБА_1 не зазначила про існування третього мансардного поверху, доступ до якого здійснюється із сходинкової №9, яку просить визнати за собою позивач. До вказаного мансардного поверху підведені всі комунікації, світло, вода та каналізація. За таких обставин ОСОБА_2 просив поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , наступним чином:

виділити йому наступні приміщення: (1-1) гараж площею 30,1 кв.м, (1-2) кухня площею 19,3 кв.м, 1-3 веранда площею 13,6 кв.м, (2-8) сходинкова площею 14,1 кв.м, (2-11) житлова площею 19,4 кв.м, (2-12) житлова площею 24,6 кв.м, (2-13) житлова площею 10,2 кв.м, (2-14) житлова площею 7 кв.м, (2-15) санвузол площею 6,6 кв.м, а також 1/2 частину погребу літера «В», убиральню літера «Б», колодязь питний літера «Г», яму вигрібну літера «Д», огорожу літера «N2». Виділити ОСОБА_1 наступні приміщення: (1-4) санвузол площею 3,7 кв.м, (1-5) веранда площею 9,5 кв.м, (1-6) кухня площею 19,5 кв.м, (1-7) гараж площею 30,3 кв.м, (2-9) сходинкова площею 14,4 кв.м, (2-10) житлова площею 30,7 кв.м, а також 1/2 частину погребу літера «В», ворота літера «N», хвіртка літера «N1», огорожа літера «N2». Також просив виділити ОСОБА_1 третій мансардний поверх (горище) будинку. Крім цього, здійснити поділ земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3210500000:11:003:0065, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за наступними координатами та довжинами, викладеними у звіті про оцінку та варіанти розподілу нерухомого майна від 12 травня 2022 року, складеному ПП «Авто-Експрес». Також просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь компенсацію у розмірі 70 184 грн 00 коп.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 фактично користується приміщеннями житлового будинку, загальна площа яких перевищує розмір його 1/2 частки в житловому будинку, тоді як ОСОБА_1 користується приміщеннями, загальна площа яких є меншою ніж її 1/2 частка. У такому випадку поділ житлового будинку може бути здійснений виключно з покладенням обов`язку на ОСОБА_2 відшкодувати позивачу грошову компенсацію за відхилення її частки в житловому будинку. При цьому визначення розміру відповідної компенсації потребує спеціальних знань та потребує проведення судової будівельно-технічної експертизи. Однак в ході розгляду справи представник ОСОБА_1 - адвокат Луценко І.О. відмовився від заявленого під час пред`явлення позову клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, а представник ОСОБА_3 - адвокат Сацик Р.В. відповідним процесуальним право не скористався та клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи не заявляв. Крім того, між сторонами виник спір щодо визначення порядку поділу третього мансардного поверху вказаного житлового будинку, до якого за твердженням відповідача, підведені всі наявні в будинку комунікації. Однак звіт про оцінку та варіанти розподілу нерухомого майна, складений суб`єктом оціночної діяльності ПП «Авто-Експрес», не визначає варіантів поділу спірного житлового будинку в натурі, з урахуванням третього мансардного поверху. Зокрема, не визначено чи можливо технічно здійснити поділ третього мансардного поверху житлового будинку відповідно до часток співвласників. До того ж вказаний звіт не є висновком експерта та не може підтверджувати обставини, для встановлення яких потрібні спеціальні знання, оскільки згідно з ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку містить виключно висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна. Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд вважав, що відсутні підстави для поділу в натурі житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на те, що вимога про поділ земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3210500000:11:003:0065, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є похідною від вимоги про поділ житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, то суд також дійшов висновку і про відмову в задоволенні вимог позовів про поділ земельної ділянки в натурі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі, а саме:

припинити право спільної часткової власності між нею та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його поділу в натурі:

- виділити у власність ОСОБА_1 , як окреме індивідуально визначене нерухоме майно, приміщення житлового будинку загальною площею 127,5 кв.м, що складається з: приміщення (1-4) санвузол площею 3,7 кв.м; приміщення (1-5) веранда площею 9,5 кв.м; приміщення (1-6) площею 19,5 кв.м, приміщення (1-7) гараж площею 30,3 кв. м; приміщення (2-9) сходинкова площею 14,4 кв.м, приміщення (2-10) житлова площею 30,7 кв.м.; приміщення (2-11) житлова площею 19,4 кв.м, мансардний поверх площею 58,2 кв.м, господарські будівлі та споруди: оглядова яма гаража (літ. «Е») площею 4,50 кв.м, ворога (літ. «К») 8,3 кв.м, хвіртка (літ. «N1») 1 шт, огорожа (літ. «N2») 17,4 пог.м, огорожа (літ. «N4») 41,4 пог.м; земельну ділянку - відповідно до варіанту 1, визначеного звітом про оцінку та варіанти розподілу нерухомого майна від 12 травня 2022 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «Авто-експрес»;

- виділити у власність ОСОБА_2 , як окреме індивідуально визначене нерухоме майно, приміщення житлового будинку загальною площею 125,5 кв.м, що складається з: приміщення (1-1) гараж площею 30,1 кв.м; приміщення (1-2) гараж площею 19,3 кв.м; приміщення (1-3) веранда площею 13,6 кв.м, приміщення (2-8) сходинкова площею 14,1 кв.м, приміщення (2-12) житлова площею 24,6 кв.м, приміщення (2-13) житлова площею 10,2 кв.м, приміщення (2-14) коридор площею 7,0 кв.м, приміщення (2-15) санвузол площею 6,6 кв.м, мансардний поверх площею 45,8 кв.м, господарські будівлі та споруди: погріб (літ. «В») площею 65, 4 кв.м, убиральня (літ. «Б») площею 1,7 кв.м, колодязь питний (літ. «Г») 70,0 пог.м, яма вигрібна (літ. «Д») 1 шт., огорожа (літ. «N2») 14,4 пог. м.; земельну ділянку - відповідно до варіанту 1, визначеного звітом про оцінку та варіанти розподілу нерухомого майна від травня 2022 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «Авто-експрес».

Апеляційна скарга мотивована тим, що вона з відповідачем є співвласниками домоволодіння земельної ділянки. Кожному належить по 1/2 частки. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поділ майна в натурі, а ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом також про поділ майна в натурі. Разом зі своїм позовом ОСОБА_2 подав звіт про оцінку та варіанти розподілу спірного майна. За своїм змістом цей звіт її також задовольнив, його достовірність нею не оспорювалась, тому на проведенні іншої оцінки (експертизи) вона не наполягала. У вказаній оцінці було запропоновано два варіанти поділу. Вона просила суд поділити відповідно до першого варіанту, відповідач - по другому.

Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що звіт про оцінку нерухомого майна від 12 травня 2022 року, складений суб`єктом оціночної діяльності ПП «Авто-експрес», не є висновком експерта та не може підтверджувати обставини для встановлення яких потрібні спеціальні знання і є неналежним доказом, не заслуговують на увагу, оскільки в цій справі предметом дослідження суду був висновок про оцінку майна, складений і підписаний оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку з урахуванням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і скріплений печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Наголошує на тому, що цей звіт був поданий ОСОБА_2 , його достовірність нею не оспорювалась. Враховуючи ці обставини, звіт є письмовим доказом у розумінні ст.95 ЦПК України, а тому визнання його судом першої інстанції неналежним доказом, є безпідставним.

Також зазначає, що найбільш прийнятним є варіант 1 розподілу будинку, визначений у звіті, який більше наближений до ідеальних часток з врахуванням господарських будівель і споруд. Таким чином, згідно з варіантом 1 вона повинна компенсувати відповідачу 23 174 грн 00 коп. В той же час, з метою максимального розмежування всього майна, вона відмовляється від своєї частини погрібу вартістю 52 105 грн 00 коп. В такому разі вже не вона, а відповідач повинен компенсувати їй 28 931 грн 00 коп. Крім того вказує, що відмовляється від отримання цієї компенсації і готова за власний рахунок провести будівельні роботи з ізоляції житлової кімнати (2-11) площею 19,4 кв.м, яку зараз фактично займає відповідач.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Сацик Р.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що дійсно звіт про оцінку нерухомого майна від 12 травня 2022 року, складений суб`єктом оціночної діяльності ПП «Авто-експрес», не визначає варіантів поділу спірного житлового будинку в натурі з урахуванням третього мансардного поверху. Зокрема, у звіті не визначено чи можливо технічно здійснити поділ третього мансардного поверху житлового будинку відповідно до часток співвласників, а тому вказаний звіт не може бути належним та допустимим доказом у цій справі. Зазначає, що прохальна частина, яка зазначена в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , сформована інакше ніж в її позові. При цьому уточнений позов ОСОБА_1 не подавала, а відтак у даному випадку скаржник зловживає своїми процесуальними правами та просить апеляційний суд вийти за межі позовних вимог, порушивши принцип диспозитивної. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

У даній справі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли спірні правовідносини щодо поділу в натурі належного їм на праві спільної часткової власності нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Згідно зі ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною 1 ст.364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки із спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки у праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Так, відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до ст.364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст.181 ЦК України та п.10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року№ 1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них».

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц (провадження № 61-5044св21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Відповідно до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ч.4 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23888209 від 18 вересня 2009 року та копією договору дарування від 03 грудня 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області Шакодько О.П., зареєстрованого в реєстрі за №2-1861.

Також ОСОБА_1 є власником 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3210500000:11:003:0065, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

У той же час власником іншої 1/2 частки вказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, а також 1/2 частини земельної ділянки є ОСОБА_2 , що підтверджується копією договору дарування 1/2 частки житлового будинку від 08 вересня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є., зареєстрованого в реєстрі за №486, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №223087868 від 08 вересня 2020 року, копією договору дарування 1/2 частки земельної ділянки від 08 вересня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є., зареєстрованого в реєстрі за №489, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №223089465 від 08 вересня 2020 року.

Із копії технічного паспорту на житловий будинок від 07 жовтня 2021 року вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку «А2», оглядової ями «Е», убиральні «Б», погребу «В», колодязя «Г», ями вигрібної «Д», воріт «N», хвіртки «N1», огорожі «N2», огорожі «N4». Житловий будинок «А2» складається по першому поверху: з гаражу (1-1) площею 30,1 кв.м, кухні (1-2) площею 19,3 кв.м, веранди (1-3) площею 13,6 кв.м, санвузла (1-4) площею 3,7 кв.м, веранди (1-5) площею 9,5 кв.м, кухні (1-6) площею 19,5 кв.м, гаражу (1-7) площею 30,3 кв.м, по другому поверху: із сходинкової (2-8) площею 14,1 кв.м, сходинкової (2-9) площею 14,4 кв.м, житлової (2-10) площею 30,7 кв.м, житлової (2-11) площею 19,4 кв.м, житлової (2-12) площею 24,6 кв.м, житлової (2-13) площею 10,2 кв.м, коридору (2-14) площею 7,0 кв.м, санвузла (2-15) площею 6,6 кв.м, а всього, загальною площею 253,0 кв.м та житловою площею 84,9 кв.м.

У відповідності до рішення Бориспільської міської ради №42-2-VІІ від 17 грудня 2015 року «Про перейменування окремих вулиць, провулків, площі та водного об`єкту АДРЕСА_1 .

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами та сторонами не заперечуються.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно критично оцінено показання свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , допитаних у суді, оскільки будь-яких обставин, які входять до предмету доказування, вказаними свідками не було повідомлено суду.

Установлено, що спірний житловий будинок фактично розділений на дві окремі квартири.

Дана обставина визнається сторонами та підтверджується, зокрема, присвоєнням частині будинку ОСОБА_1 поштової адреси: АДРЕСА_1 , та частині будинку ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .

По справі встановлено, що ОСОБА_1 фактично користується такими приміщеннями житлового будинку: (1-4) санвузол площею 3,7 кв.м, (1-5) веранда площею 9,5 кв.м, (1-6) кухня площею 19,5 кв.м, (1-7) гараж площею 30,3 кв.м, (2-9) сходинкова площею 14,4 кв.м, (2-10) житлова площею 30,7 кв.м, що разом становить 108,1 кв.м.

В той же час ОСОБА_2 фактично користується приміщеннями житлового будинку: (1-1) гараж площею 30,1 кв.м, (1-2) кухня площею 19,3 кв.м, (1-3) веранда площею 13,6 кв.м, (2-8) сходинкова площею 14,1 кв.м, (2-11) житлова площею 19,4 кв.м, (2-12) житлова площею 24,6 кв.м, (2-13) житлова площею 10,2 кв.м, (2-14) житлова площею 7,0 кв.м, (2-15) санвузол площею 6,6 кв.м., що разом становить 144,9 кв.м.

Отже, загальна площа приміщень, якими користується ОСОБА_1 становить 108,1 кв.м, а загальна площа приміщень, якими користується ОСОБА_2 - 144,9 кв.м.

При цьому 1/2 частка в житловому будинку відповідає загальній площі в розмірі 126,5 кв.м.

Дана обставина свідчить про те, що ОСОБА_2 користується приміщеннями житлового будинку, загальна площа яких перевищує розмір його 1/2 частки в житловому будинку. Тоді як ОСОБА_1 користується приміщеннями, загальна площа яких є меншою ніж її 1/2 частка.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у даному випадку поділ спірного житлового будинку може бути здійснений виключно з покладенням обов`язку на ОСОБА_2 відшкодувати позивачу грошову компенсацію за відхилення її частки в житловому будинку.

Визначення розміру відповідної компенсації потребує спеціальних знань та безумовно потребує проведення судової будівельно-технічної експертизи, висновок якої має відповідати критерію належності та допустимості доказів (див. постанову Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 755/11698/17 (провадження № 61-298св19).

Частина 2 ст.129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.5 ст.12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.

За змістом положень ст.ст. 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Однак в ході розгляду цивільної справи представник ОСОБА_1 - адвокат Луценко І.О. відмовився від заявленого під час пред`явлення позову клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, а представник ОСОБА_2 - адвокат Сацик Р.В. відповідним процесуальним право не скористався та клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи не заявляв.

Отже, у матеріалах справи відсутній висновок судової будівельно-технічної експертизи, який має відповідати критерію належності та допустимості доказів та містити як варіанти поділу спільного майна між сторонами та визначати розмір відповідної компенсації за нерівність часток.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між співвласниками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виник спір щодо визначення порядку поділу третього мансардного поверху вказаного житлового будинку, до якого за твердженням ОСОБА_2 (що не спростовано ОСОБА_1 ), підведені всі наявні в будинку комунікації.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наданий ОСОБА_2 звіт про оцінку та варіанти розподілу нерухомого майна, складений 12 травня 2022 року суб`єктом оціночної діяльності ПП «Авто-Експрес», в особі оцінювача Гонцовського В.С., не є належним, допустимим та достатнім доказом у справі, виходячи з такого.

Вказаний вище звіт про оцінку та варіанти розподілу нерухомого майна, який складений 12 травня 2022 року суб`єктом оціночної діяльності ПП «Авто-Експрес», в особі оцінювача Гонцовського В.С. на замовлення ОСОБА_2 , не визначає варіантів поділу спірного житлового будинку в натурі, з урахуванням третього мансардного поверху.

Зокрема, у звіті про оцінку та варіанти розподілу нерухомого майна не визначено чи можливо технічно здійснити поділ третього мансардного поверху житлового будинку відповідно до часток співвласників. До того ж, вказаний звіт про оцінку та варіанти розподілу нерухомого майна не є висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, та не може підтверджувати обставини для встановлення яких потрібні спеціальні знання, оскільки згідно з ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку містить виключно висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна.

При цьому за змістом ст.ст. 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна не створює ніяких правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає і підтверджує зроблені оцінювачем висновки і його дії по реалізації свого завдання (див. постанову Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/650/13-ц (провадження № 61-1186св17).

Крім того, відповідно до абз.10 ч.2 п.4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 №53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального Кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального Кодексу України.

Отже законодавець визначає, що обов`язковою вимогою до висновку експерта є вказівка на те, що останній обізнаний про кримінальну відповідальність.

У звіті про оцінку та варіанти розподілу нерухомого майна, складеному 12 травня 2022 року суб`єктом оціночної діяльності ПП «Авто-Експрес», в особі оцінювача Гонцовського В.С. на замовлення ОСОБА_2 та в доданих до нього документах, не вказано, що оцінювач Гонцовський В.С. є судовим експертом та у встановленому законом порядку був повідомлений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за відмову від надання висновку, що виключає розцінення цього звіту про оцінку та варіанти розподілу нерухомого майна, як висновку експерта.

Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц (провадження № 61-5044св21).

Таким чином, звіт про оцінку нерухомого майна від 12 травня 2022 року, складений суб`єктом оціночної діяльності ПП «Авто-експрес», про оцінку нерухомого майна, є неналежним доказом у розумінні ч.1 ст.77 ЦПК України.

З цих же підстав, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що звіт про оцінку нерухомого майна від 12 травня 2022 року є належними доказом по справі, так як він складений і підписаний оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку з урахуванням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і скріплений печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність підстав та варіантів поділу між сторонами в натурі житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 120 ЗК України визначено особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Отже визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, яка на ній розташована (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20).

Тому з огляду на те, що вимога про поділ земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3210500000:11:003:0065, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у прямій залежності та є похідною від вимоги про поділ житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, то суд першої інстанції також дійшов правильного висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог сторін про поділ земельної ділянки в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Отже, оцінивши усі наявні у справі докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , за їх недоведеністю та безпідставністю.

Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Що стосується прохання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про задоволення її позову у запропонований нею в апеляційній скарзі спосіб, то у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для вирішення цих позовних вимог з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.6 ст.367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Запропонований ОСОБА_1 в апеляційній скарзі варіант розподілу спільного майна не був предметом розгляду у суді першої інстанції, рішення суду по ньому не ухвалювалося, а відтак у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для розгляду вказаних вище вимог апеляційної скарги відповідно до ч.6 ст.367 ЦПК України та встановленого у ч.1 ст.13 ЦПК України принципу диспозитивної цивільного судочинства.

Інші доводи та обставини, на які посилається позивачка в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 червня 2024 року.

Головуючий

Судді: