Рішення

від 21.06.2024 по справі 945/1246/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 945/1246/24

РІШЕННЯ

іменем України

"21" червня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судових засідань Багрін І.А., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача Мамедова Д.Н.о., представника відповідача адвоката Вишневського А.А., перекладача ОСОБА_2 о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом Миколаївського сектора Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області до ОСОБА_3 про затримання з метою забезпечення видворення,

встановив

в травні 2024 року Миколаївський сектор Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_3 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 травня 2024 року співробітниками Управління міграційної поліції ГУНП в Миколаївській області буловиявлено громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 о., який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»,а самене мавдійсного паспортногодокумента,а також документів, які б надавали йому право законного перебування на території України. При цьому будь-яких дій для легалізації факту свого перебування в Україні не вживав.

У зв`язку з встановленими обставинами 24 травня 2024 року співробітники Миколаївського сектора УДМС України в Миколаївській області склали стосовно відповідача протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.203КУпАП та винесли постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.00 коп.

Також 24 травня 2024 року Миколаївський сектор УДМС України в Миколаївській області прийняв відносно відповідача рішення про примусове видворення з України.

Враховуючи вказані обставини, виходячи з того, що є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення про видворення та перешкоджатиме здійсненню вказаної процедури, а також існує ризик його втечі, а тому позивач просив затримати відповідача строком на шість місяців з метою забезпечення його примусового видворення.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2024 року вищевказаний позов був переданий для розгляду до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області на підставі п.2 ч.1 ст. 29 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки вважає, що був незаконно позбавлений громадянства України, має доньку на території України. При цьому пояснив, що з приводу легалізації свого становища на території України до компетентних органів не звертався, також не звертався з приводу отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Представник відповідача адвокат Вишневський А.А. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з огляду на його передчастність.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2024 року співробітниками Управління міграційної поліції ГУНП в Миколаївській області був доставлений до приміщення Миколаївського сектора УДМС у Миколаївській області громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проведеною Миколаївським сектором УДМС у Миколаївській області перевіркою встановлено, що відповідач прибув на територію України 10 серпня 2005 року через КПП «Новоазовськ» з приватною метою. Рішенням УМВС України в Миколаївській області від 08 серпня 2011 року скасовано рішення УМВС України в Миколаївській області від 30 грудня 2005 року про набуття відповідачем громадянства України, оскільки рішення було прийнято на підставі поданих відповідачем завідомо неправдивих відомостей. На підставі вказаного рішення 22 грудня 2016 року у відповідача був вилучений паспорт громадянина України та знищений у передбаченому законом порядку.

Відповідно до даних інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" інформація стосовно вказаної особи відсутня.

Разом з тим, відповідач дозволу на імміграцію в Україну не оформляв, для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів не звертався, будь-яких інших дій щодо легалізації свого становища в Україні не вживав.

У зв`язку з встановленими обставинами 24 травня 2024 року співробітники Миколаївського сектора УДМС України в Миколаївській області склали стосовно відповідача протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.203КУпАП та винесли постанову про накладення адміністративного стягнення в вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп.

Також 24 травня 2024 року Миколаївський сектор УДМС України в Миколаївській області прийняв відносно відповідача рішення про примусове видворення з України.

Згідно рішення Миколаївського сектора УДМС України в Миколаївській області від 24 травня 2024 року відповідач був поміщений до ДУ «Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України» (направлені відповідні повідомлення до посольсьва Азербайджанської Республіки).

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» будь-яке позбавлення волі відповідно достатті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободбуде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст.30Закону України«Про правовийстатус іноземцівта осіббез громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно ч. 1ст. 289 КАС Україниза наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; зобов`язання внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців (ч. 11ст. 289 КАС України).

Судом встановлено, що відповідач (був ідентифікований співробітниками УДМС під час вирішення питання щодо незаконного набуття громадянства України) тривалий час перебуває в Україні нелегально, не вчинив жодних дій для своєї легалізації на території України, з заявами про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні не звертався. Водночас, останній не надав належних та допустимих доказів, які б унеможливлювали виконання ним вимогЗакону, або поважності причин такого порушення. При цьому відповідач не має постійного місця проживання, законного джерела існування.

Водночас, суд критично ставиться до доводів відповідача стосовно перебування на його утриманні неповнолітньої дитини, оскільки зазначене не підтверджено жодними доказами та не спростовує факту порушення відповідачем встановленого законом порядку перебування іноземцв на території України.

Отже, беручи до уваги той факт, що відповідач після перетину державного кордону України, в подальшому проживав на території України нелегально, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП, зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове видворення.

Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що відповідач знаходився на території України нелегально, що є грубим порушенням з боку відповідача законодавства про правовий статус іноземців, у зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги Миколаївський сектора УДМС в Миколаївській області підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,5-6,8-10,77,241-246,271,289 КАС України, суд

УХВАЛИВ

адміністративний позовМиколаївського сектора Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області до ОСОБА_3 про затримання з метою забезпечення видворення задовольнити.

Затримати громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, на строк, необхідний для проведення процедури видворення, однак не більше ніж на шість місяців, починаючи відрахування вказаного строку з дати фактичного затримання, тобто з 24 травня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Лузан