Постанова

від 11.07.2024 по справі 945/1246/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 945/1246/24Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

17:16 год., м. Вознесенськ;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

21.06.2024 року;

Головуючий в 1 інстанції: Лузан Л.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

За участю: секретаря Потомського А.Ю.

апелянта ОСОБА_1

представника апелянта Вишневського А.А.

представника позивача Долганюк Ю.Ю.

перекладача Курбанова Р.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2024 року по справі за адміністративним позовом Миколаївського сектора Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення,-

В С Т А Н О В И В:

Миколаївський сектор Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив затримати громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

В обґрунтування позову зазначено, що 24.05.2024 року співробітниками Управління міграційної поліції ГУНП у Миколаївській області виявлено та доставлено до Миколаївського сектора Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент виявлення та затримання у ОСОБА_1 були відсутні документи, у тому числі які посвідчують його особу, підтверджують його громадянську належність до будь-якої держави, дають право перебувати на території України на законних підставах або право на перетин державного кордону України. Відповідно до обліків ДМС України ОСОБА_1 у 2006 році був документований паспортом громадянина України, в подальшому відповідне рішення УМВС було скасовано через з`ясування обставин про набуття ним громадянства України внаслідок обману та на підставі недостовірних відомостей (документів), відповідний паспорт громадянина був вилучений та знищений в установленому порядку.

Протягом тривалого часу громадянин ОСОБА_1 не вчинив жодних дій щодо легалізації свого перебування на території України, у тому числі посвідкою на постійне або тимчасове проживання не документований, дозвіл на імміграцію не отримував, паспортом громадянина України або паспортом громадянина України для виїзду за кордон на теперішній час не документований.

З огляду на те, що відповідачем порушено законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, відповідач не має документа, який посвідчує його особу, дає право на перебування на території України на законних підставах та перетин державного кордону, у відношенні відповідача прийнято рішення про примусове видворення за межі території України, міграційна служба у позові наполягає на застосуванні відносно відповідача заходу затримання з метою забезпечення примусового видворення іноземця за межі території України.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Суд затримав громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, на строк, необхідний для проведення процедури видворення, однак не більше ніж на шість місяців, починаючи відрахування вказаного строку з дати фактичного затримання, тобто з 24 травня 2024 року.

Вирішуючи справу та задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з обґрунтованості адміністративного позову органу міграційної служби, адже відповідач перебуває на території України нелегально, у тому числі за відсутності паспортного документа, який посвідчує його особу та громадянську належність, а також дає право на перетин державного кордону України, у встановленому порядку та строки не вчинив жодних дій, спрямованих на легалізацію свого перебування на території України. Суд першої інстанції зауважив, що сукупність встановлених під час розгляду справи дає підстави для висновку, що відповідач, тривалий час порушуючи правовий режим перебування іноземців на території України, в подальшому ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення за межі території України.

В апеляційній скарзі громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставин справи і помилково залишено поза увагою те, що затримання відповідача відбулось за формальних підстав та із застосуванням найсуворішого заходу затримання особи, без перевірки можливості використання у відношенні позивача менш радикальних механізмів, таких як взяття на поруки чи внесення застави. При цьому, від подач раніше не притягувався до кримінальної чи іншої відповідальності, його перебування на території України не становить небезпеку для суспільства.

Наполягає на тому, що звернення із цим позовом та його подальше задоволення є передчасним, не відповідає реальним обставинам справи і ґрунтується виключно на формальних підставах.

У відзиві на апеляційну скаргу Миколаївський сектор Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 24.05.2024 року при проведенні загальнодержавних профілактичних заходів на території Миколаївської області співробітниками Управління міграційної поліції ГУНП у Миколаївській області виявлено та доставлено до Миколаївського сектора Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проведеною Миколаївським сектором УДМС у Миколаївській області перевіркою встановлено, що відповідач прибув на територію України 10 серпня 2005 року через КПП «Новоазовськ» з приватною метою.

Раніше, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим 05.01.2026 року Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області. Рішення про набуття відповідачем громадянства України в подальшому скасовано рішенням УМВС України в Миколаївській області від 02.08.2011 року, як таке, що прийнято внаслідок подання заявником завідомо неправдивих відомостей. Паспорт громадянина України у відповідача був вилучений, про складено акт від 11.12.2016 року, відповідачу видана довідка про вилучення паспорта громадянина України та паспортний документ був знищений в установленому порядку.

Відповідно до матеріалів справи про громадянство громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув в Україну 10.08.2005 року через КПП «Новоазовськ» та з того часу, зі слів відповідача, територію України не покидав. В ході перевірки даних інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» інформація стосовно вказаної особи відсутня (інформація взята за останні п`ять років).

Згідно відібраних 24.05.2024 року пояснень, відповідач визнає ту обставину, що набуття ним громадянства України відбулось на підставі неправдивих відомостей, в також його нелегальне перебування на території України. Зазначив, що він звертався до консульської установи Азербайджанської Республіки, однак у документування паспортом йому було відмовлено, роз`яснивши необхідність оформлення паспорта безпосередньо в Азербайджанській Республіці. Також, зазначив, що має в Україні доньку від колишньої дружини, з якими разом не проживає, однак сплачує аліменти.

24.05.2024 року головним спеціалістом Миколаївського сектору Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області у відношенні відповідача був складений протокол №ММК 000070 про адміністративне затримання за частиною 2 статті 263 КУпАП, у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 203 КУпАП.

24.05.2024 року Миколаївським сектором Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, за порушенням правил перебування на території України, а саме проживання без документів на право проживання в Україні, у відношенні відповідача винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності з за частиною 2 статті 203 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

24.05.2024 року Миколаївським сектором Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області прийнято рішення за №2 про примусове видворення з України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення Миколаївського сектору Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області від 24.05.2024 року громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був поміщений до ДУ «Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України», як такий, що незаконно перебуває на території України, та з метою забезпечення його документування і виконання рішення про примусове видворення за межі території України.

З огляду на перебування відповідача на території України за відсутністю законних підстав, відсутність у іноземця документів, що дають право виїзду за межі України, міграційна служба зазначає про наявність обставин для затримання іноземця з метою забезпечення його примусового видворення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Частиною 1 статті 289 КАС України передбачено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Згідно із частиною 11 вказаної статті КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Ключовим у вирішенні питання про застосування таких заходів є наявність обставин: рішення компетентного органу про примусове видворення іноземця, наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення; існування ризику втечі іноземця, а так само у разі відсутності в іноземця, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.

Правильно аналізуючи наведені норми законодавства, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідач протягом тривалого часу перебуває на території України за відсутності законних (правових) підстав, в останнього відсутній документ, що посвідчує його особу, підтверджує його громадянську належність до будь-якої держави, дає право перебувати на території України на законних підставах або право на перетин державного кордону України.

Нелегальне перебування іноземця в Україні та на підставі підроблених документів, свідчить про наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, ухилятиметься від виконання цього рішення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказані обставини належним чином обґрунтовано позивачем, підтверджено достатніми матеріалами та свідчать про необхідність затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення на шість місяців, як це передбачено частиною 11 статті 289 КАС України.

Не знаходять свого обґрунтованого підтвердження і доводи апелянта про можливість застосування до відповідача інших заходів таких, як взяття на поруки підприємством, установою чи організацією або зобов`язання внести заставу.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 11.07.2024 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв