Рішення

від 21.06.2024 по справі 380/589/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2024 рокусправа № 380/589/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Трейдінг Компані» до Львівської митниці про скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Трейдінг Компані» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2023/400117/2 від 14.07.2023 про коригування митної вартості;

- визнати протиправною відмову Львівської митниці у визнанні заявленої митної вартості у формі листа №7.4-1/15/13/25810 від 09.10.2023.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 14.07.2023 № UA209000/2023/400117/2, а також надана відмова у визнанні заявленої митної вартості у формі листа від 03 жовтня 2023 року № 7.4-2/15/13/25810 є протиправними, оскільки заявлена митна вартість імпортованих товарів повністю підтверджується поданими товаросупровідними документами, а митницею не доведено підстав для її коригування. Водночас описова частина оскаржуваного рішення містить низку необґрунтованих висновків про нібито розбіжності у поданих документах, які не впливають на числові показники митної вартості.

Позивач зазначає, що 13.07.2023 декларантом ТОВ «Вест Трейдінг Компані» було подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ 23UA209140018783U4 з метою ввезення на митну територію України з Франції товарів Позивача, що згідно графи 31 ВМД іменувались як: «масла та оливи моторні в асортименті». Проте, інспектор ВМО «Малехів» Львівської митниці ДМСУ, в межах якої здійснювалось дане оформлення, звернувся до декларанта Позивача із електронною вимогою надати додаткові документи, список яких фактично охоплювався частинами 2-3 ст.53 МК України, а не конкретними документами. Запит також не містив жодних посилань на підстави такого витребування (копія додається). У відповідь на вимогу, 14.07.2023 було надіслано додаткові документи, проте митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості та картку відмову у прийнятті митної декларації.

19.09.2023, користуючись правом, передбаченим ч.8 ст.55 МК України, ТОВ «Вест Трейдінг Компані» було подано до Львівської митниці ДМС письмові пояснення за вих№ 03-18/09-2023 від 18 вересня 2023 року щодо змісту товаросупровідних документів, а також надано додаткові документи на підтвердження митної вартості товару. Проте, листом від 09.10.2023 було відмовлено у визнанні заявленої митної вартості товару.

Позивач стверджує, що зі змісту оскаржуваних рішення та листа-відмови видно, що відповідач посилається на формальні розбіжності у товаросупровідній документації, водночас жодним чином не оцінює ключові документи та числові значення, які підтверджують заявлену фактурну вартість імпортованих товарів. Такими товаросупровідними документами були: декларація країни відправлення; повний пакет транспортних документів; рахунок-проформа; автотранспортна накладна (CMR).

Крім того, на переконання позивача, зі змісту оскаржуваного рішення неможливо встановити ані порядок розрахунку, ані застосований метод, ані ключові складові визначення митної вартості. У зв`язку з вищенаведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.

30.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідно до пункту першого частини четвертої статті 54 МК України Львівська митниця здійснила контроль наявності в поданих декларантом позивача документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари. За результатами контролю встановлено, що у гр. 23 ЦМР відсутній підпис перевізника; - для підтвердження витрат на транспортування надана довідка (не є первинним бухгалтерським документом та не може слугувати підтвердження розрахунку.); - у п.2 Контракту зазначено, актуальні ціни на товари вказуються в дійсному прейскуранті Продавця. Прейскурант до митного оформлення не був поданий; - у розділі 3 Договору зазначено, що товар відвантажується на умовах повної або часткової попередньої оплати. Документи на оплату партії товару не надано. Таким чином, було встановлено неподання документів, визначених ч. 2 ст. 54 МКУ.

Відповідач зазначає, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією, і на підставі цього встановили розбіжності та відсутність всіх необхідних документів, що стали законною підставою для витребування додаткових документів. Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того, наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та, що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.

Відповідач звертає увагу на те, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. У цій спірній ситуації митниця послідовно застосовувала методи визначення митної вартості імпортованих товарів.

Зважаючи на викладене, відповідач уважає, що в документах, які підтверджують заявлений рівень митної вартості, поданих ТОВ Вест Трейдінг Компані виявлено розбіжності, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, тож оскаржувані рішення та лист-відмова є правомірними, з огляду на що підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

У зв`язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.01.2024 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 05.02.2024 у задоволенні клопотання представника позивача про об`єднання в одне провадження адміністративних справ №380/589/24 та №380/574/24 відмовлено.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

04.10.2022 між ТОВ «Вест Трейдінг Компані» (Покупець) та «LESMO3» (Постачальник) укладена угода поставки №04/10, згідно із пунктом 1 якого Продавець зобов`язується продавати та постачати, Покупець зобов`язується купувати й приймати протягом терміну дії цього договору автомастила, рідини, автозапчастини, іменовані надалі ТОВАР. Асортимент, кількість і ціна якого вказуються в рахунках-фактурах. Цей документ служить як специфікацією товару так і його пакувальним листом.

Відповідно до п.2 Угоди ціна та Товари встановлюються в Євро. Ціна на Товар включає вартість упаковки та маркування. Актуальні ціни на Товари вказуються в дійсному прейскуранті Продавця.

Платежі здійснюються в ЄВРО на умовах 100% передоплати або часткової передоплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.3 Угоди).

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №04/10 від 04.10.2022, згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № Р230699203 від 30.06.2023 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 66975,23 Євро.

З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ «Вест Трейдінг Компані» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209140018783U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209140018783U4 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: - пакувальний лист від 04.07.2023 №P23070013; - рахунок-фактура від 30.06.2023 № F230699203; - CMR від 04.07.2023 №086051; - сертифікат Євро-1 №1272573 від 05.07.2023; - довідка вартості транспортних послуг від 05.07.2023; - Угода поставки №04/10 від 04.10.2022; - митна декларація країни відправлення №23FRD2710062874358 від 05.07.2023 - митна декларація країни відправлення №2306287435 від 05.07.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: Відповідно до ч.2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №1,3: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч.2 статті 53 Митного кодексу України, вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу, Декларант на вимогу митного органу надав наступні документи: - інвойс №F230699203 від 30.06.2023; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 05.07.2023; - договір купівлі-продажу №04/10 від 04.10.2022; - копію митної декларації країни відправлення №23FRD2710062874358 від 05.07.2023, №2306287435 від 05.07.2023.

14.07.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400117/2, в графі 33 якого було вказано:

…Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: - гр. 23 ЦМР відсутній підпис перевізника; - для підтвердження витрат на транспортування надана довідка (не є первинним бухгалтерським документом та не може слугувати підтвердження розрахунку); - у п.2 Контракту зазначено, актуальні ціни на товари вказуються в дійсному прейскуранті Продавця. Прейскурант до митного оформлення не був поданий; - у розділі 3 Договору зазначено, що товар відвантажується на умовах повної або часткової попередньої оплати. Документи на оплату партії товару не надано; Таким чином, було встановлено неподання документів, визначених ч. 2 ст. 54 МКУ (контракт); розбіжності в поданих документах. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана товару №: 1, 2: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На вимогу декларантом додатково надано документи, які дублюють надані при митному оформленні. Таким чином, митницею було встановлено неподання документів, визначених ч. 2 ст.54 МКУ. Декларантом не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Це є, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: Для т1-МД від 06.06.2023р. №UA209230/2023/59241 де митна вартість становить 5,38 дол. США/кг, та 209230/2023/49360 від 16.05.2023, де митна вартість такого товару становить 6,93 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії не здійснювалося.».

18.09.2023, користуючись правом, передбаченим ч.8 ст.55 МК України, ТОВ Вест Трейдінг Компані подало до Львівської митниці письмові пояснення від 18 вересня 2023 року за вих. № 03-18/09-2023 щодо змісту товаросупровідних документів, а також надало додаткові документи на підтвердження митної вартості імпортованого товару, зокрема: платіжну інструкцію від 27.06.2023; проформу від 23.06.2023, акт виконаних робіт №07784 від 17.07.2023, договір №ЗУТ1102 від 11.04.2016, лист перевізника ПрАТ «Західукртранс» від 01.09.2023, платіжну інструкцію №2714 від 21.07.2023. Відтак просило визнати заявлену митну вартість товару, ввезеного ТОВ Вест Трейдінг Компані на митну територію України відповідно до митної декларації від 13 липня 2023 року № 23UA209140018793U4, у прийнятті якої було відмовлено.

Листом від 09.10.2023 №7.4-1/15/13/25810 Львівська митниця повідомила ТОВ Вест Трейдінг Компані що … Надіслане платіжне доручення №24 від 27.06.2023 у графах «керівник» та «головний бухгалтер» містять прізвище HOMYNRR. Проте, як випливає з облікової картки суб`єкта ЗЕД на підприємстві гол.бухгалтером є ОСОБА_1 .

Відповідно до розділу 2 Договору перевезення вантажу у міжнародном: сполученні №ЗУТ1102 від 11.04.2023 на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), що складається в письмовій формі підписується уповноваженою особою замовника і передається перевізнику за допомогою факсимільного зв`язку. Замовлення (заявка) обов`язково має містити наступні відомості: кількість і тип необхідних транспортних засобів точка адреса місць завантаження та розвантаження вантажу, контактна особа дата подачі транспортного засобу під завантаження; адреса проведення митного оформлення при завантаженні та розвантаженні; сума фрахту; валюта платежу маршрут перевезення; інші особливості перевезення вантажу; вид, вага та об`єм вантажу. Замовлення (заявка) є невід`ємною частиною даного Договору. Така заявка Вами не надавалась.

З огляду на викладене та відповідно до ст. 55 Митного кодексу України Львівська митниця відмовляє у скасуванні та залишає без змін рішення про коригування митної вартості від 14.07.2023 №UA209000/2023/400117/2.»

Не погоджуючись із оскаржуваними рішенням та листом-відмовою відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірним рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.07.2023 № UA209000/2023/400117/2, а також наданої листа-відмови від 09.10.2023 №7.4-1/15/13/25810 у визнанні заявленої митної вартості не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд зазначає, що протоколом обробки електронного документу від 13.07.2023 №103620 відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400117/2 від 14.07.2023 порушень, суд зазначає таке.

З приводу посилання митного органу на відсутність у гр.23 ЦМР підпису перевізника, як на підставу для коригування митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Судом встановлено, що позивачем укладений з ПАТ Транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс» Договір перевезення вантажу у міжнародному сполученні №ЗУТ1102 від 11.04.2016, предметом якого є планування, організація та здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по оплаті наданих транспортних послуг.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової на заявлених комерційних умовах поставки EXW МД №23UA209140018783U4, до митного контролю позивачем було надано весь пакет товаросупровідних документів, а саме

- договір перевезення вантажу №ЗУТ1102 від 11.04.2016;

- акт виконаних робіт від 17.07.2023 №07784 згідно якого позивачу надані транспортні послуги за маршрутом 13290 (Франція) Дрогобич (Україна) на суму 135505,00 грн;

- довідка про транспортні послуги від 05.07.2023, згідно якої транспортні послуги за маршрутом Франція м/п Шегині складають 129000,00 грн, за маршрутом м/п Шегині Дрогобич складає 6505,00 грн;

- рахунок №07784 від 17.07.2023 на оплату транспортних послуг на суму 135505,00 грн;

- договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг №06.

При цьому, зазначена в митній декларації №23UA209140018783U4 митна вартість імпортованого позивачем товару 2827282,36 грн., крім загальної вартості товару за контрактом 66975,23 Євро, включає в себе вартість транспортних та експедиторських послуг 129500,00 грн.

Декларантом надано достатньо документів, які відображають вартість послуг з перевезення, в той час як митним органом помилково зазначено про не подання до митного оформлення документів щодо транспортування товару.

Відтак, суд не погоджується твердженням відповідача про те, що недоліки заповнення автотранспортної накладної (ЦМР) (відсутність підпису перевізника) впливають на розмір транспортної складової митної вартості товарі, за умови подання інших документів які підтверджують таку складову.

Щодо посилання митниці на те, що довідка про підтвердження витрат на транспортування не є первинним бухгалтерським документом та не може слугувати підтвердження розрахунку суд відмічає.

Положення МК України не визначають виключного переліку документів, які можуть бути подані на підтвердження вартості транспортних послуг.

Так, відповідно до пункту шостого частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

На підтвердження вартості транспортних послуг декларант позивача надав митному органу довідку вартості транспортних послуг від 05.07.2023. Надана довідка містить такі відомості: а) маршрут перевезення; б) номерні знаки транспортного засобу; в) вартість перевезення. Довідка підписана директором та головним бухгалтером ПАТ транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс».

Суд відзначає, що, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Указана позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14.

Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 810/4441/16 зазначив таке: Суд звертає увагу на тому, що, оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, надана позивачем митному органу довідка від 05.07.2023 про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення імпортованих товарів, з огляду на що доводи митного органу в цій частині суд відхиляє.

Щодо посилання митного органу на те, що «у розділі 3 Договору зазначено, що товар відвантажується на умовах повної або часткової попередньої оплати. Документи на оплату партії товару не надано» суд відмічає наступне.

Згідно із п.3 Угоди від 04.10.2022 №04/10 платежі здійснюються в Євро на умовах 100% передоплати або часткової передоплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Суд зауважує, що позивачем до митного оформлення не було надано платіжного документа, який би підтверджував оплату товару, що постачається.

Поряд з цим, такий платіжний документ від 27.06.2023 був наданий разом із письмовими поясненнями від 18.09.2023 №03-18/09-2023, проте не був взятий митним органом до уваги.

Поряд з цим, суд відмічає, що у постанові від 17 квітня 2018 року по справі№ 815/329/17,Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

При цьому, в постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості проумови оплати товару не повинні братися митним органом до увагипри контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Отже, позивач надав до митного оформлення достатньо документів якій в сукупності дають можливість встановити митну вартість імпортованого товару, в той час митний орган не довів яким чином відсутність платіжного документа на момент митного оформлення впливав на ціну товару та чому не був взятий до уваги під час розгляду письмових пояснень позивача, поданих 18.09.2023.

Також суд не погоджується з посилання відповідача на те, що «у п.2 Контракту зазначено, актуальні ціни на товари вказуються в дійсному прейскуранті Продавця. Прейскурант до митного оформлення не був поданий» з огляду на таке.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених участинах п`ятійішостій статті 52цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд відмічає, що відповідно до п.1 Угоди поставки від 04.10.2022 №04/10 асортимент , кількість і ціна товару вказуються в рахунках-фактурах, які є специфікацією товару та його пакувальним листом.

Декларантом позивача до митного оформлення було надано рахунок-фактуру F230699203 від 30.06.2023 яка містить всі відомості про товар (найменування, кількість та ціну).

Пізніше, позивачем було надіслано на адресу митного органу письмові пояснення до яких було долучено проформу від 22.06.2023 №Р23060147, ціни на товар у якому є ідентичними цінам, зазначеним у рахунку-фактурі.

Суд зауважує, що прейскурант (прайс-лист) не є обов`язковим документом, який підтверджує митну вартість товару, а може бути наданий як додатковий документ за умови наявності в поданих документах розбіжностей, ознак підробки чи відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Поданими документами позивач повністю підтвердив ціну на товар, що постачається та інші складові митної вартості товару, при цьому митний орган не надав доказів того, що подані позивачем документи містять ознаки підробки, мають розбіжності в ціні, асортименті чи кількості товару.

З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Як вбачається зі змісту графи 33 спірного рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/400117/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару:

- №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 06.06.2023 №UA209230/2023/59241, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні характеристики товару (зокрема складові оливи, призначені для двигунів різного типу палива, різна сезонна приналежність), різні виробники. Крім того, відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки FСА, натомість позивач товар №1 імпортував на умовах поставки EXW.

- №2 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 16.05.2023 №UA209230/2023/49360, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні характеристики товару, різні виробники. Крім того, відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки DAP, натомість позивач товар №1 імпортував на умовах поставки EXW.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною відмови Львівської митниці ДМС України у визнанні заявленої митної вартості у формі листа від 09.10.2023 № 7.4-1/15/13/25810 суд зазначає таке.

Частинами восьмою, дев`ятою, десятою статті 55 МК України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Суд встановив, що 18.09.2023, користуючись правом, передбаченим частиною восьмою статті 55 МК України, ТОВ Вест Трейдінг Компані подало до Львівської митниці письмові пояснення від № 03-18/09-2023 щодо змісту товаросупровідних документів, а також надало додаткові документи на підтвердження митної вартості імпортованого товару, зокрема: платіжну інструкцію від 27.06.2023, проформу від 22.06.2023, рахунок транспортних витрат від 17.07.2023 №07784, акт виконаних робіт від 17.07.2023 №07784, договір від 11.04.2016 №ЗУТ1102, лист перевізника ПрАТ «Західукртранс», платіжні інструкція від 2714 від 21.07.2023. Відтак просило визнати заявлену митну вартість товару, ввезеного ТОВ Вест Трейдінг Компані на митну територію України відповідно до митної декларації від 13.07.2023 № 23UA209140018783U4, у прийнятті якої було відмовлено.

Листом від 09.10.2023 №7.4-1/15/13/25810 Львівська митниця повідомила ТОВ Вест Трейдінг Компані у відповідь на його письмові пояснення, зокрема про таке: … Надіслане платіжне доручення №24 від 27.06.2023 у графах «керівник» та «головний бухгалтер» містять прізвище HOMYNRR. Проте, як випливає з облікової картки суб`єкта ЗЕД на підприємстві гол.бухгалтером є ОСОБА_1 .

Відповідно до розділу 2 Договору перевезення вантажу у міжнародном: сполученні №ЗУТ1102 від 11.04.2023 на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), що складається в письмовій формі підписується уповноваженою особою замовника і передається перевізнику за допомогою факсимільного зв`язку. Замовлення (заявка) обов`язково має містити наступні відомості: кількість і тип необхідних транспортних засобів точка адреса місць завантаження та розвантаження вантажу, контактна особа дата подачі транспортного засобу під завантаження; адреса проведення митного оформлення при завантаженні та розвантаженні; сума фрахту; валюта платежу маршрут перевезення; інші особливості перевезення вантажу; вид, вага та об`єм вантажу. Замовлення (заявка) є невід`ємною частиною даного Договору. Така заявка Вами не надавалась…».

Оцінюючи аргументи митного органу щодо відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів, які вказані у листі від 09.10.2023 №7.4-1/15/13/25810, суд зазначає таке.

Щодо неподання заяви на перевезення, суд зауважує, що ст.53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає заявок (замовлень) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відтак суд вважає, що замовлення (заявка) до Договору перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість транспортування товару, оскільки у заявці (замовленні) може міститися лише інформація про маршрут, відомості про транспортний засіб, водія, місце завантаження/розвантаження. Тому, така заявка не має вплив на числові визначення транспортної складової митної вартості.

Щодо невідповідності підписів у платіжному документі, суд зауважує, що питанню оплати за товар була надана оцінка вище та не потребує повторенню.

Беручи до уваги викладене, суд уважає, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості товарів згідно з додатково поданими документами у порядку, встановленому частиною восьмою статті 55 МК України, така відмова безпосередньо порушує права позивача, відтак її належить визнати протиправною, а позовну вимогу у цій частині задовольнити.

Щодо інших доводів сторін, які викладені у заявах по суті справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Гарсія Руїз проти Іспанії (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не є необхідним надавати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для ухвалення рішення у цій справі.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржувані рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, суд зазначає наступне.

19.02.2024 представник позивача подав до суду заяву про стягнення судових витрат з відповідача з детальним описом наданих послуг у справі, в якій просить суд стягнути з Львівської митниці на користь ТОВ Вест Трейдінг Компані 21500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

01.03.2024 представник відповідача подав до суду заперечення на заяву представника позивача про стягнення судових витрат, в яких зазначає, зокрема що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 21500,00 грн не є пропорційним до предмету спору, з урахуванням того, що ця адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження, що, своєю чергою, свідчить про те, що розмір витрат на правничу допомогу, зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, не може бути визнаний співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг). Відтак просить суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з Львівської митниці на користь ТОВ Вест Трейдінг Компані судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21500,00 грн.

Розглядаючи подані клопотання суд зауважує наступне.

Згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані такі документи:

1. Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1229442 від 18 вересня 2023 року.

2. Договір № 01-27/07-2023 про надання правової допомоги від 27.07.2023, укладений між Адвокатським об`єднанням ЕДВАЙС ГРУП (Адвокатське об`єднання) та ТОВ Вест Трейдінг Компані) (Клієнт).

3. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 12.12.2023.

4. Рахунок на оплату від 29.12.2023 № 107, згідно з яким вартість послуг у сфері права (надання правової допомоги): аналіз документів; розробка стратегії захисту, підготовка позову щодо оскарження рішення № UA209000/2023/400117/2 (10 год.) становить 21500,00 грн.

5. Акт надання послуг від 29.12.2023 № 105, відповідно до якого виконавець виконав такі роботи (надав такі послуги): послуги у сфері права (надання правової допомоги): аналіз документів; розробка стратегії захисту, підготовка позову щодо оскарження рішення № UA209000/2023/400117/2 (10 год.); вартість 21500,00 грн.

6. Платіжну інструкцію від 08.01.2024 № 3125 про оплату позивачем Адвокатському об`єднанню ЕДВАЙС ГРУП вартості наданої правничої допомоги.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожній конкретній ситуації за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За змістом частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, згідно з практикою якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно з положеннями статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Також суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в тому числі Верховного Суду) з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що наведені в адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката під час підготовки цього адміністративного позову.

Суд зауважує, що підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, а заявлена до відшкодування сума витрат на її підготовку у розмірі 21500,00 грн є значно завищеною.

З аналізу поданих представником позивача документів щодо розміру витрат на правничу допомогу та враховуючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення даних витрат, суд зазначає, що предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а тому суд вважає, що обґрунтованим та пропорційним до предмета спору є сума 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/400117/2 від 14.07.2023.

Визнати протиправною відмову Львівської митниці у визнанні заявленої митної вартості товарів, оформлену листом від 09.10.2023 № 7.4-1/15/13/25810.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Трейдінг Компані" (код ЄДРПОУ 38540672, 82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Стрийська, буд 258/5) сплачений судовий збір у сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Трейдінг Компані" (код ЄДРПОУ 38540672, 82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Стрийська, буд 258/5) витрати на правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна