Постанова

від 20.06.2024 по справі 200/168/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року справа №200/168/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєв Е.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 200/168/24 (головуючий І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

В січні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.12.2023 року № 057250005576 щодо відмови в призначенні пенсії; зобов`язання зарахувати до страхового стажу роботи періоди роботи з 05.08.1982 по 25.08.1987 згідно довідок від 02.05.2023 №66-93 та №66-87; зобов`язання зарахувати до страхового стажу роботи період навчання з 02.08.1982 по 25.12.1982 року згідно свідоцтва від 25.12.1982 №898918; зобов`язання зарахувати до страхового стажу роботи повні місяці страхового стажу ведення підприємницької діяльності за період з 01.01.2004 року по 01.07.2010 року - 6 років 6 місяців 1 день; зобов`язання призначити пенсію за віком з 11.12.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.12.2023 позивач звернулась до до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Рішенням відповідача від 13.12.2023 року № 057250005576 відмовлено позивачу в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу роботи.

Позивач вважає оспорюваний акт суб`єкта владних повноважень прийнятим з порушенням та без урахування фактичних обставин справи, тому звернулась з даним позовом до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 200/168/24 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.12.2023 року №057250005576 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 11.12.2023, з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи позивача з 05.08.1982 по 25.08.1987 згідно довідок від 02.05.2023 №66-93 та від 02.05.2023 №66-87; періоду навчання з 02.08.1982 по 04.08.1982; періоду ведення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 по 30 червня 2004, з 01 жовтня 2004 по 31 грудня 2004, з 01 липня 2005 по 30 вересня 2005 року. В іншій частині позову - відмовлено.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення в відмовній частині, щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повні місяці страхового стажу ведення підприємницької діяльності за період з 01.01.2004 року по 01.07.2010 року - 6 років 6 місяців 1 день, та призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 11.12.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повні місяці страхового стажу ведення підприємницької діяльності за період з 01.01.2004 року по 01.07.2010 року - 6 років 6 місяців 1 день,. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 11.12.2023 року,

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що наявні усі підстави для врахування до страхового стажу періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності за 2004-2010 роки в повному обсязі.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України згідно паспорта серія НОМЕР_1 .

11.12.2023 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії.

Рішенням відповідача від 13.12.2023 №057250005576 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV. Відповідно до наданих документів страховий стаж особи - 21 рік 6 місяців 20 днів, стаж для визначення права на призначення пенсії - 24 роки 7 місяців 2 дні. Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 05.08.1982 по 25.08.1987 згідно довідок від 02.05.2023 №66-93 та №66-87, оскільки відсутні накази про прийняття та звільнення з роботи, трудова книжка відсутня, стаж можливо зарахувати після акту перевірки; періоди навчання згідно свідоцтва від 25.12.1982 №898918, оскільки по батькові не відповідає паспортним даним заявниці.

Роз`яснено право позивача оскарження вказаної відповіді у разі незгоди з його прийняттям.

Як вбачається зі свідоцтва № НОМЕР_2 позивач навчалась в Селидівському спортивно-технічному клубі з 02 серпня 1982 по 25 грудня 1982 року.

Відповідно до довідки позивач працювала в ПП Ягідка на посаді заступника директора.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №798477, Приватне підприємство Ягідка зареєстровано за ідентифікаційним кодом 21984897

Відповідно до довідок від 02.05.2023 №66-93, №66-87 архівного відділу Покровського району Селидівської міської ради позивач працювала поваром в кафе Фантазія в ОРС в/о Селидіввугілля з 05.08.1982 по 25.08.1987; вказано заробітну плату позивача за періоди: 1982 (серпень-грудень), 1983 (січень-березень, червень-грудень), 1984 (січень-травень, жовтень-грудень), 1985 (березень, травень-грудень), 1986 (січень, лютий, серпень-грудень), 1987 (січень-червень).

Позивачем до позовної заяви додано документи щодо її підприємницької діяльності:

свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №641644 від 16.12.1998;

свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи від 23.12.1998;

довідка про взяття на облік платника податків від 16.12.1999;

свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_3 від 18.05.2012;

довідка про взяття на облік платника податків від 18.05.2012.

Згідно відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб позивача (РНОКПП та ПІБ фізичної особи-роботодавця 2305817504 СКРИПНИК):

01.02.1999 прийнято на роботу (основне місце роботи);

31.12.2000 звільнено з роботи (основне місце роботи);

01.01.2003 прийнято на роботу за сумісництвом;

31.12.2003 звільнено з роботи за сумісництвом;

01.01.2006 прийнято на роботу за сумісництвом;

31.12.2009 звільнено з роботи за сумісництвом.

Згідно витягу з ЄРС для ФОП 16.12.1998 проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця СКРИПНИК ІРЕНА АНТАНАС-ІОНО.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за позивача сплачено страхові внески для нарахування пенсії за звітні: 1999, 2000, 2003 (січень-вересень), 2004 (січень-червень, жовтень-грудень), 2005 (липень-вересень), 2006 2022 роки.

Як вбачається з форми РС-право в період:

з 01.01.2004 по 30.06.2004 страховий стаж 0 років 03 місяці 15 днів;

з 01.10.2004 по 31.12.2004 страховий стаж 0 років 01 місяці 03 дні;

з 01.01.2006 по 31.12.2009 страховий стаж 01 рік 01 місяць 24 дні - ПІДПРИЄМЕЦЬ (ВНЕСКИ) П. 3.1 (ПП ЗУ №1058);

з 01.04.2010 по 30.06.2010 страховий стаж 0 років 0 місяців 24 дні - ПІДПРИЄМЕЦЬ (ВНЕСКИ) П. 3.1 (ПП ЗУ №1058).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 3 Конституції України, Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; .

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; .

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років .

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: а) період одержання допомоги по безробіттю .

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що за відсутністю трудової книжки позивачем до заяви про призначення/ пенсії від 11.12.2023 додано довідки від 02.05.2023 №66-93, №66-87 архівного відділу Покровського району Селидівської міської ради позивач працювала поваром в кафе Фантазія в ОРС в/о Селидіввугілля з 05.08.1982 по 25.08.1987; вказано заробітну плату позивача за періоди: 1982 (серпень-грудень), 1983 (січень-березень, червень-грудень), 1984 (січень-травень, жовтень-грудень), 1985 (березень, травень-грудень), 1986 (січень, лютий, серпень-грудень), 1987 (січень-червень).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані довідки містять відомості про періоди роботи позивача з 05.08.1982 по 25.08.1987, а тому вказаний період необхідно зарахувати до страхового стажу позивача за відсутності трудової книжки.

Щодо зобов`язання зарахувати до страхового стажу роботи період навчання з 02.08.1982 по 25.12.1982 року згідно свідоцтва від 25.12.1982 №898918, судом першої інстанції зазначено наступне.

Періоду навчання позивача з 02 серпня 1982 по 25 грудня 1982 року в Селидівському спортивно-технічному клубі підтверджується свідоцтвом №898918 від 25.12.1982 року.

Судом встановлено, що позивач навчалась у вказаний період, та оскільки період навчання позивача частково збігається з періодом її роботи в кафе ІНФОРМАЦІЯ_3 в ОРС в/о Селидіввугілля з 05.08.1982 по 25.08.1987, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме зарахування до страхового стажу періоду навчання позивача з 02.08.1982 по 04.08.1982 року.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання зарахувати до страхового стажу роботи ведення підприємницької діяльності за період з 01.01.2004 року по 01.07.2010 року.

За пп. 1 п. 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Позивачем до суду надано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4 від 16.12.1998; свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи від 23.12.1998; довідку про взяття на облік платника податків від 16.12.1999; свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_3 від 18.05.2012; довідку про взяття на облік платника податків від 18.05.2012.

Згідно витягу з ЄРС для ФОП 16.12.1998 проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця СКРИПНИК ІРЕНА АНТАНАС-ІОНО.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за позивача сплачено страхові внески для нарахування пенсії за звітні: 2004 (січень-червень, жовтень-грудень), 2005 (липень-вересень), 2006 2022 роки.

Тобто, позивачем в період з дійснення підприємницької діяльності сплачено страхові внески для нарахування пенсії: за 2004 - січень-червень, жовтень-грудень; 2005 - липень-вересень, з 01.01.2006 по 31.12.2009, 2010 квітень-грудень.

Згідно форми РС-право період з 01.01.2006 по 31.12.2009, з 01.04.2010 по 30.06.2010 зараховано до стажу з позначкою ПІДПРИЄМЕЦЬ (ВНЕСКИ) П. 3.1 (ПП ЗУ №1058), а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Позивачем не надано до суду доказу звільнення від сплати страхового внеску за період липень-вересень 2004, січень-червень, жовтень-грудень 2005, січень-березень 2010 роки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про зарахування до страхового стажу ведення підприємницької діяльності підлягає частковому задоволенню, а саме, з 01 січня 2004 по 30 червня 2004, з 01 жовтня 2004 по 31 грудня 2004, з 01 липня 2005 по 30 вересня 2005 року.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання зарахувати до страхового стажу роботи повні місяці страхового стажу 6 років 6 місяців 1 день та зобов`язання призначити пенсію за віком з 11.12.2023 року, судом першої інстанції зазначено наступне.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання зарахувати до страхового стажу роботи повні місяці страхового стажу 6 років 6 місяців 1 день та зобов`язання призначити пенсію за віком з 11.12.2023 року з урахуванням часткового задоволення позову не підлягають задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться виключно до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Обираючи спосіб захисту, суд першої інстанції, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід прийняти рішення про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 13.12.2023 року №057250005576 про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 11.12.2023, з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи позивача з 05.08.1982 по 25.08.1987 згідно довідок від 02.05.2023 №66-93 та від 02.05.2023 №66-87, періоду навчання з 02.08.1982 по 04.08.1982, періоду ведення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 по 30 червня 2004, з 01 жовтня 2004 по 31 грудня 2004, з 01 липня 2005 по 30 вересня 2005 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 200/168/24 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 200/168/24 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 20 червня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяА.А. Блохін

СуддіЕ.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко