Постанова

від 19.06.2024 по справі 160/7239/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/7239/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (суддя 1-ї інстанції Турова О.М.) в адміністративній справі №160/7239/23 за позовом ОСОБА_1 до Директора юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації Мягкої Лілії Олегівни, заступника директора департаменту начальника управління правового забезпечення юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації Байраченко Андрія Анатолійовича про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

07.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, з урахуванням уточненої позовної заяви, до директора юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 (відповідач-1) та заступника директора департаменту начальника управління правового забезпечення юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації Байраченка Андрія Анатолійовича (відповідач-2), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії директора юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 , що полягають у мобінгу, а саме: у систематичному, тривалому та умисному цькуванні ОСОБА_1 , що спрямовані на приниження честі, гідності та ділової репутації, що проявляються у формі психологічного та економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, та створення стосовно ОСОБА_1 напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує недооцінювати професійну придатність, зобов`язати ОСОБА_2 утриматися від вчинення вказаних дій;

- визнати протиправними дії заступника директора департаменту начальника управління правового забезпечення юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації Байраченка Андрія Анатолійовича, що полягають у мобінгу, а саме: у систематичному, тривалому та умисному цькуванні ОСОБА_1 , що спрямовані на приниження честі, гідності та ділової репутації, що проявляються у формі психологічного тиску та створення стосовно ОСОБА_1 напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує недооцінювати професійну придатність, зобов`язати ОСОБА_3 утриматися від вчинення вказаних дій;

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 241200,00 (Двісті сорок одна тисяча двісті) гривень в якості компенсації моральної (немайнової) шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона з 11.01.2007 працювала на посаді головного спеціаліста відділу позовної роботи та кодифікації юридичного управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а з 18.10.2019 проходить державну службу на посаді категорії Б заступника директора департаменту начальника відділу забезпечення представництва державних інтересів юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації. За час проходження державної служби вважає, що належним чином виконувала свої посадові обов`язки, забезпечувала виконання практичних завдань професійного характеру на високому рівні, самостійно вирішувала складні проблеми, мала високі результати щорічної оцінки, відзнаки за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків. У 2021 на посаду директора юридичного департаменту облдержадміністрації призначено ОСОБА_2 , яка сформувала свою команду, із застосуванням засобів електронних комунікацій створила два окремих чати, тим самим розмежувавши колектив. Відтоді директор юридичного департаменту ОСОБА_2 ізолювала ОСОБА_1 від колективу, відокремивши від корпоративних засобів зв`язку, приховувала від позивача корисну в роботі інформацію, посилаючись на воєнний стан, давала доручення, не передбачені посадовими обов`язками позивача, а при виникненні пов`язаних з їх виконанням питань, ігнорувала будь-які форми діалогу. Обмежила доступ до інформації, надала вказівки без її відома не приймати від позивачки службові записки, надавала доручення, що не входять в її службові обов`язки, створила негативне ставлення до неї у колективі. Також до створення негативної атмосфери залучила заступника директора департаменту начальника управління правового забезпечення юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 , який з особистих мотивів і раніше мав зазіхання на авторитет позивача. Останній в грубій формі чинив на позивачку тиск, намагаючись ознайомити її з оформленими заднім числом документами, при цьому, із застосуванням фізичної сили не давав можливості зробити їх фотокопії для ознайомлення з метою надання письмових пояснень та оскарження в установленому законом порядку, переходячи на підвищений тон, дозволяв собі нетактовне висловлювання, зневажливі зауваження. Також зазначає, що безпідставно отримувала занижені суми стимулюючих виплат або взагалі їх не отримувала. Атмосфера, що склалася на роботі призвела до погіршення самопочуття та звернень до лікаря. Вважає, що всі наведені у позові обставини та надані докази вказують на наявність в діях відповідачів достатніх ознак мобінгу та заподіяння позивачеві моральної шкоди, так і наявність причинного зв`язку заподіяння такої шкоди з протиправної винною поведінкою відповідачів, що порушують права позивача на повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції невірно та неповно надано оцінку доводам позивачки та поданих нею доказів. Вважає, що по суті на позивача було покладений обов`язок навести доводи та надати докази на підтвердження обґрунтування позовних вимог. Також скаржниця вказує, що судом не були розглянуті позовні вимоги до відповідачів щодо зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (мобінгу).

Відповідачами подані відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять відмовити у її задоволенні. У відзивах зазначено, що вони погоджуються з висновками суду про не встановлення під час розгляду справи вчинення відповідачами систематичних тривалих умисних дій щоб давали підстави суду для визнання факту мобінгу.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 11.01.2007р. була призначена на посаду головного спеціаліста відділу позовної роботи та кодифікації юридичного управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а з 18.10.2019р. проходить державну службу на посаді категорії Б заступника директора департаменту начальника відділу забезпечення представництва державних інтересів юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

У 2021 році розпорядженням голови облдержадміністрації від 13.12.2021 № 309/0/5-21 на посаду директора юридичного департаменту облдержадміністрації призначено ОСОБА_2 З 24 лютого 2022 вказана керівниця сформувала «свою» команду, запросивши на роботу до департаменту своїх знайомих. Із застосуванням засобів електронних комунікацій створила два окремих чати, тим самим розмежувавши колектив. Відтоді вважає, що директор юридичного департаменту ОСОБА_2 ізолювала позивачку від колективу, відокремив від корпоративних засобів зв`язку, приховувала корисну в роботі інформацію, посилаючись на воєнний стан давала доручення, не передбачені посадовими обов`язками, а при виникненні пов`язаних з їх виконанням питань, ігнорувала будь які форми діалогу. Також, вважає, що ОСОБА_2 запровадила непрозору структуру заробітної плати юридичного департаменту, що призвело до економічного тиску. Так, у 2022 році надбавки за інтенсивність праці державних службовців нижчої категорії посад сягали до 700%, а у 2023 році надбавки державним службовцям зі «своєї команди» встановлюються до 297%. Позивачу за посадою державної служби з більш високим рівнем відповідальності у 2022 і середній розмір надбавки за інтенсивність праці становив 53%. У 2023 позивачку безпідставно позбавили усіх додаткових стимулюючих виплат у січні й березні, середній розмір надбавок державних службовців підпорядкованого мені відділу становить приблизно 215 %. Після висловлення позиції з даного питання, вважає, що ОСОБА_2 стала вчиняти дії психологічного характеру, розмовляла зі зневажливим тоном, допускала словесні образи, підвищувала голос. Також, ОСОБА_2 обмежила доступ до інформації та інших документів, пов`язаних з проходженням державної служби, в тому числі до відомостей про структуру департаменту, положень про новоутворені структурні підрозділи, заробітну плату, заохочення, тощо. ОСОБА_2 дала вказівки іншим працівникам департаменту не приймати без її відома від позивачки службові записки та інші документи, доручала іншим працівникам стежити за позивачем, фіксувати відсутність на робочому місці навіть під час повітряної тривоги, також надавала доручення, виконання яких не входить в посадові обов`язки, завантажувала мене завданнями і дорученнями із нерозумно стислими строками їх виконання. Таким чином ОСОБА_2 створила негативне ставлення до позивачки в колективі, в результаті чого її не запрошують на наради і корпоративні заходи, не залучають до привітань колег, налаштовують проти позивачки підлеглих, розповсюджують плітки тощо. До створення навколо позивачки напруженої, ворожої і образливої атмосфери директор департаменту ОСОБА_2 залучила заступника директора департаменту начальника управління правового забезпечення юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 , який з особистих мотивів і раніше мав зазіхання на авторитет позивачки. Зокрема, 24 лютого 2023 року в кабінеті директора департаменту, ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_2 та двох інших працівників департаменту ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , в грубій формі чинив на позивача тиск, намагаючи ознайомити з оформленими «заднім числом» документами, при цьому, із застосуванням фізичної сили не давав можливості зробити їх фотокопії для ознайомлення з метою надання письмових пояснень та оскарження в установленому законом порядку, переходячи на підвищений тон, дозволяв собі нетактовне висловлювання, зневажливі зауваження та епітети.

Позивачка вважає, що мають місце негативні, напружені відносини з відповідачами і відсутність сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі, які призвели до зниження її продуктивності праці, постійного негативного настрою, стресу, погіршення психоемоційного стану, безсоння, у зв`язку з чим вона вимушена була звертатися до сімейного лікаря, який прописав заспокійливе.

Вважаючи, що дії з боку відповідачів мають ознаки мобінгу відносно позивачки, що послугувало зверненню до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.

11.12.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)», яким доповнено Кодекс законів про працю України статтею 2-2, де визначено наступне мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

- створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

- безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (не запрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

- нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;

- нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

- безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

- необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці з порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Відповідно до абз.8 ч.1 ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Отже вказані норми визначають, які форми мобінгу можуть існувати, а правовий захист від нього полягає зокрема у зверненні до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення.

Колегія суддів зазначає, що до норми ст.19 КАС України не віднесено розгляд спорів про визнання фактів мобінгу, проте враховуючи вищевказані норми КЗпП України та можливість оскарження дій суб`єкта владних повноважень під час проходження публічної служби, заявлений позивачем позов (враховуючи предмет та підстави), можливий у контексті розгляду спору у вчиненні, на переконання позивачем, відповідачами певних протиправних дій.

Щодо посилання позивачем на вчинення щодо неї фінансового тиску шляхом нерівної оплати праці, заниження стимулюючих виплат і безпідставного позбавлення премій, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ОСОБА_1 з 18.10.2019 проходить державну службу на посаді категорії Б заступника директора департаменту начальника відділу забезпечення представництва державних інтересів юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Судом досліджено подані докази та надано оцінку доводам сторін і встановлено, що посадовий оклад позивача у 2022-2023 роках визначено у штатних розписах юридичного департаменту облдержадміністрації, якими визначено посадовий оклад для усіх посад та структурних підрозділів Департаменту, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 Питання оплати праці працівників державних органів, тобто посадовий оклад позивача є фіксованим та залежить від займаної посади і не може змінюватися керівником.

Відповідно до наказів директора департаменту Про преміювання державних службовців юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації від 27.01.2022р. №К-3/0/408-22, від 23.02.2022р. №К-11/0/408-22, від 24.03.2022р. №К-48/0/408-22, від 26.04.2022р. №К-68/0/408-22, від 23.05.2022р. №К-75/0/408-22, від 27.05.06.2022р. №К-90/0/408-22, від 26.07.2022р. №К-115/0/408-22, від 26.08.2022р. №К-132/0/408-22, від 26.09.2022р. №К-136/0/408-22, від 21.10.2022р. №К-143/0/408-22, від 28.11.2022р. №К-148/0/408-22 та від 20.12.2022р. №К-156/0/408-22 встановлено, що протягом січня - листопада 2022 року всім державним службовцям юридичного департаменту, в тому числі й ОСОБА_1 , було встановлено щомісячне преміювання в однаковому розмірі (у січні та лютому 2022 року 20% від посадового окладу та у березні-листопаді 2022 року 30% від посадового окладу), а у грудні 2022 року державні службовці юридичного департаменту премійовані на ріні 25%-30% від посадового окладу (розмір премії ОСОБА_1 за грудень 2022 року становив 30% від посадового окладу). Таким чином, жодного заниження премій позивача у 2022 році у порівняні із преміюванням інших працівників юридичного департаменту, в тому числі й інших заступників директора департаменту, місця не мало, бо у січні-листопаді 2022 року взагалі всі працівники департаменту премійовані на одному рівні, а у грудні 2022 року із різницею 10% (від 20% до 30%), при цьому премія позивача за грудень 2022 року склала найбільший з визначених розмірів 30%.

Щодо встановлення позивачеві у 2022 році надбавки за інтенсивність праці, то відповідно наказів директора департаменту Про встановлення надбавок державним службовцям юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації від 27.01.2022р. №К-5/0/408-22, від 23.02.2022р. №К-13/0/408-22, від 24.03.2022р. №К-49/0/408-22, від 26.04.2023р. №К-67/0/408-22, від 23.05.2022р. № К-74/0/408-22, від 27.06.2022р. №К-87/0/408-22, від 26.07.2022р. №К-118/0/408-22, від 25.08.2022р. №К-134/0/408-22, від 26.09.2022р. №К-135/0/408-22, від 21.10.2022р. № К-144/0/408-22, від 28.11.2022р. №К-149/0/408-22 та від 20.12.2022р. №К-157/0/408-22, встановлено, що визначення розміру такої надбавки здійснювалося директором департаменту ОСОБА_2 з урахуванням подання керівників структурних підрозділів та з урахуванням режиму роботи (дистанційно, недистанційно, перебування у відпустці без збереження заробітної плати). При цьому, до запровадження дистанційної роботи у січні 2022 року всім заступники директора департаменту ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 встановлено надбавку за інтенсивність праці в однаковому розмірі - 70%; у лютому 2022 року: ОСОБА_1 - 50%, ОСОБА_3 70%, ОСОБА_6 70%.

В подальшому відповідно до наказів директора юридичного департаменту облдержадміністрації від 01.03.2022р. №ОД-2/0/244-22, від 22.03.2022р. №ОД-3/0/244-22, від 30.06.2022р. №ОД-4/0/244-22 та від 02.09.2022р. №ОД-7/0/244-22 заступник директора департаменту начальник відділу забезпечення представництва державних інтересів юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 працювала з березня 2022 року по вересень 2022 року в дистанційному режимі без виходу на робоче місце.

Заступник директора департаменту начальник управління координації юридичної роботи в структурних підрозділах облдержадміністрації та райдержадміністраціях юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації Науменко Я.О. на підставі наказу директора юридичного департаменту облдержадміністрації від 01.03.2022р. №ОД-2/0/244-22 з березня по квітень 2022 року працювала в дистанційному режимі без виходу на робоче місце, а у період з квітня 2022 року по липень 2022 року, включно, перебувала у відпустці за власний рахунок без збереження заробітної плати.

Заступник директора департаменту начальник управління правового забезпечення юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 весь 2022 рік, в тому числі і з березня 2022 року та в подальшому працював безпосередньо в приміщенні юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

З огляду на наведене, у період березень-серпень 2022 року директором департаменту встановлено такі розміри надбавки за інтенсивність праці своїм заступникам: за березень 2022 року: ОСОБА_1 - 25%, ОСОБА_3 200%, ОСОБА_6 0%; за квітень 2022 року: ОСОБА_1 - 95%, ОСОБА_3 260%, ОСОБА_6 0%; за травень 2022 року: ОСОБА_1 - 45%, ОСОБА_3 240%, ОСОБА_6 0%; за червень 2022 року: ОСОБА_1 - 20%, ОСОБА_3 240%, ОСОБА_6 0%; за липень 2022 року: ОСОБА_1 - 30%, ОСОБА_3 90%, ОСОБА_6 0%; за серпень 2022 року: ОСОБА_1 - 145%, ОСОБА_3 145%, ОСОБА_6 25%.

З наведеного слідує, що розмір встановленої ОСОБА_1 надбавки за березень-серпень 2022 року коливався від 20% до 145%, з урахуванням інтенсивності виконуваної нею роботи в дистанційному режимі без виходу на робоче місце.

У період вересень-грудень 2022 року, після виходу всіх працівників департаменту з дистанційної роботи, директором департаменту встановлено такі розміри надбавки за інтенсивність праці своїм заступникам: за вересень 2022 року: ОСОБА_1 - 22%, ОСОБА_3 6%, ОСОБА_6 33%; за жовтень 2022 року: ОСОБА_1 - 84%, ОСОБА_3 81%, ОСОБА_6 27%; за листопад 2022 року: ОСОБА_1 - 20%, ОСОБА_3 110%, ОСОБА_6 32%; за грудень 2022 року: ОСОБА_1 - 25%, ОСОБА_3 21%, ОСОБА_6 43,12124%.

Стосовно преміювання ОСОБА_1 у січні-березні 2023 року судом встановлено, що відповідно до наказів директора департаменту Про преміювання державних службовців юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 25.01.2023р. №К-4/0/408-23, від 27.02.2023р. №К-14/0/408-23 та від 28.03.2023р. №К-19/0/408-23 протягом січня - березня 2023 року державним службовцям юридичного департаменту було встановлено щомісячне преміювання в розмірі 20%-30% від посадового окладу, при цьому, ОСОБА_1 було премійовано лише у лютому 2023 року у розмірі 30% від посадового окладу, у січні та у березні 2023 року позивач премійований не був.

Згідно з наказами директора департаменту Про встановлення надбавок державним службовцям юридичного департаменту Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 25.01.2023р. №К-7/0/408-23, від 27.02.2023р. №К-15/0/408-23 та від 28.03.2023р. №К-22/0/408-23, з урахуванням подання керівників структурних підрозділів та в межах фонду оплати праці, державним службовцям юридичного департаменту протягом січня березня 2023 року щомісячно були встановлені надбавки за інтенсивність праці у відсотках до посадового окладу. Водночас, заступникам директора департаменту протягом січня - березня 2023 року згідно з вищевказаними наказами та з урахуванням інтенсивності праці було встановлено такі розміри надбавки за інтенсивність праці у відсотках до посадового окладу: за січень 2023 року: ОСОБА_1 - 0%, ОСОБА_3 0%, ОСОБА_6 0%; за лютий 2023 року: ОСОБА_1 21,0363%, ОСОБА_3 102%, ОСОБА_6 190%; за березень 2023 року: ОСОБА_1 - 0%, ОСОБА_3 116%, ОСОБА_6 62%.

Щодо підстав не нарахування позивачеві стимулюючих виплат у січні та березні 2023 року судом встановлено з досліджених доказів фактів позбавлення позивача у січні та березні 2023 року премії, а також у березні 2023 року надбавки за інтенсивність праці (у січні 2023 року надбавка за інтенсивність праці не виплачувалась жодному заступнику директора департаменту) через наявність зауважень з боку директора департаменту до виконання позивачем свої посадових обов`язків та наданих доручень.

За наведених обставин, оскільки позивачем не оскаржені накази про встановлення вказаних виплат, не оскарженні дії з їх встановлення, а у спорі про визнання факту мобінгу не надається оцінка підставам їх прийняття, вчинення, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить до висновку, що доводи позивача про фінансовий тиск є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що визначення різного відсотку стимулюючих виплат не може свідчити про наявність факту мобінгу.

Суд також не надає оцінку встановлення у відсотковому відношенні та виплату заохочувальних виплат іншим працівникам установи Дніпропетровської ОДА, оскільки захисту підлягають порушені права учасника справи, які в свою чергу є індивідуальними спорами.

Стосовно доводів позивача про надання ОСОБА_2 доручень, не передбачених посадовими обов`язками ОСОБА_1 , а також щодо перекладання на неї посадових обов`язків ОСОБА_3 , які обґрунтовані посиланнями ОСОБА_1 на безпідставність наданого їй ОСОБА_2 доручення про опрацювання питання спільно з управлінням внутрішнього аудиту облдержадміністрації стосовно розроблення механізму делегування обласній державній адміністрації повноважень у сфері внутрішнього аудиту діяльності підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Дніпропетровської обласної ради, оскільки надане доручення виходить за межі повноважень позивача та працівників підпорядкованого їй відділу, а також не враховує великого навантаження очолюваного позивачем відділу, тому його виконання доцільніше доручити іншому структурному підрозділу або письмово підтвердити виконання цього доручення через виникнення сумніву щодо законності його виконання; а також на безпідставність доручення ОСОБА_2 позивачеві брати участь у роботі обласної комісії з прийняття рішень щодо компенсації витрат розвитку галузей садівництва, виноградарства і хмелярства, оскільки згідно із розпорядженням голови облдержадміністрації від 09.08.2021р. №Р-705/0/3-21 Про утворення обласної комісії з прийняття рішень щодо компенсації витрат розвитку галузей садівництва, виноградарства і хмелярства до складу цієї комісії входить інший заступник директора департаменту, а саме: ОСОБА_3 і перекладення його обов`язків на позивача.

Судом першої інстанції була досліджена Посадова інструкція позивача, з якої було встановлено, що завдання, які давались позивачці керівництвом не виходять за межі повноважень ОСОБА_1 та повноважень очолюваного нею відділу.

Позивач вказуючи на певні факти, не посилається на жодну норму посадової інструкції, яка б не надавала повноважень виконати певні надані завдання.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивачки як на підставу позову про залучення її до участі у роботі обласної комісії з прийняття рішень щодо компенсації витрат розвитку галузей садівництва, виноградарства і хмелярства, оскільки вказане залучення здійснено шляхом прийняття розпорядження від 29.03.2023 №Р-95/0/3-23 яким внесені зміни до розпорядження голови облдержадміністрації від 09.08.2021 №Р-705/0/3-21 та включено до складу вищезазначеної комісії ОСОБА_1 .

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначене розпорядження не оскаржується позивачем, тому в даному випадку у суду відсутні правові підстави надавати оцінку, а тим паче встановлювати певні факти визначеним доводам позивача.

Також залишились непідтвердженими, під час розгляду справи факти необґрунтованого і нерівномірного розподілу роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу, а позивач не конкретизує їх.

Стосовно обліку робочого часу, то судом було встановлено, що наказом директора департаменту від 25.01.2023 №5/0/244-23 Про здійснення обліку робочого часу в юридичному департаменті облдержадміністрації, з метою забезпечення трудової дисципліни, обліку робочого часу в юридичному департаменті облдержадміністрації створено комісію з обліку робочого часу в юридичному департаменті облдержадміністрації, якій доручено здійснювати фіксацію часу прибуття на робоче місце на початку робочого дня та вибуття з робочого місця наприкінці робочого дня працівників юридичного департаменту облдержадміністрації, а про факт відсутності працівника на робочому місці в робочий час складати акт відповідно до абз.2 п.4.1 Правил внутрішнього службового і трудового розпорядку працівників Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 28.12.2020 №151/0/13-20, затверджених загальними зборами працівників апарату та структурних підрозділів облдержадміністрації.

Судом не встановлено, що облік робочого часу запроваджено саме для позивача, а доводи стосовно того, що комісією здійснювалася перевірка на робочому місці в робочий час лише щодо ОСОБА_1 свого підтвердження не знайшли.

Посилання скаржника на наявність актів комісії стосовно додержання розпорядку робочого дня щодо неї, є безпідставними, оскільки спростувань про безпідставність їх складання не наведено. Крім того, суд враховує, що доказів притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни матеріали справи не містять.

Також є безпідставними посилання скаржниці на наявність інформації про запізнення інших працівників та начебто неповідомлення робочої групи про це керівництво, оскільки це не стосується предмету спору.

Доводи позивача про доручення керівником іншим працівникам стежити за позивачем, фіксувати її відсутність на робочому місці навіть під час повітряної тривоги, суд вважає також необґрунтованими, оскільки саме поняття стеження тлумачиться як стеження за кимось переважно з метою викриття. Проте повідомлення про відсутність на робочому місці працівника не може свідчити саме про стеження.

Щодо посилання про здійснення психологічного тиску, нетактовну, образливу, тощо поведінку відповідачів по відношенню позивача також не знайшла підтверджень у ході розгляду справи з урахуванням поданих доказів сторонами, та враховуючи показання свідків.

З огляду на надані сторонами докази та висловлені доводи у сукупності, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у ході розгляду справи доказів систематичних (повторюваних) тривалих умисних дій або бездіяльності роботодавця встановлено не було.

Стосовно доводів скаржниці, що судом першої інстанції не були розглянуті позовні вимоги до відповідачів щодо зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (мобінгу), колегія суддів зазначає наступне.

Для вирішення питання про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, необхідно встановити протиправність дій, бездіяльності або рішення. Вимоги зобов`язального характеру, зокрема про зобов`язання вчинити певні дії або прийняти певне рішення в такому випадку є похідними. Враховуючи наведене, оскільки ні під час розгляду справи в суді першої, ні апеляційної інстанції судом не було встановлено вчинення відповідачами протиправних дій, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що підстави для прийняття рішення зобов`язального характеру у суду відсутні, а доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на процесуальних нормах законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивачки, а отже відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року в адміністративній справі №160/7239/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяА.В. Шлай

суддяО.О. Круговий