Постанова

від 19.06.2024 по справі 580/5634/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5634/22 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

при секретарі Дудин А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Презента Преміум", товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд", треті особи - фермерське господарство "Зелгай", фермерське господарство "Агрор", товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ "Гал-Солюшнз", фермерське господарство "Севра" про визнання договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Черкаській області звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Презента Преміум", товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд", треті особи - фермерське господарство "Зелгай", фермерське господарство "Агрор", товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ "Гал-Солюшнз", фермерське господарство "Севра" в якому просило:

-визнати недійсними договори від 14 січня 2020 року №ЧРК20-29316, від 17 січня 2020 року №ЧРК20-29762, від 20 січня 2020 року №ЧРК20-30036, від 22 січня 2020 року №ЧРК20-30223, від 14 січня 2020 року №ЧРК20-29316, від 28 січня 2020 року №ЧРК20-30660, від 30 січня 2020 року №ЧРК20-30756, від 31 січня 2020 року №ЧРК20-30758, від 28 січня 2020 року №ЧРК20-30600, від 14 січня 2020 року №ЧРК20-29316, від 05 лютого 2020 року №ЧРК20-31261, від 05 лютого 2020 року №ЧРК20-31321, від 05 лютого 2020 року №ЧРК20-31262, від 10 лютого 2020 року №ЧРК20-31262, від 10 лютого 2020 року №ЧРК20-31553, від 12 лютого 2020 року №ЧРК20-31837, від 10 лютого 2020 року №ЧРК20-31552, від 10 лютого 2020 року №ЧРК20-31543, від 14 лютого 2020 року №ЧРК20-32228, від 10 лютого 2020 року №ЧРК20-31554, від 17 лютого 2020 року №ЧРК20-32226, від 13 лютого 2020 року №ЧРК20-31865, від 19 лютого 2020 року №ЧРК20-32420, від 11 лютого 2020 року №ЧРК20-31727, від 11 лютого 2020 року №ЧРК20-31727, від 26 лютого 2020 року №ЧРК20-32735, від 25 лютого 2020 року №ЧРК20-32678, від 25 лютого 2020 року №ЧРК20-32658, від 28 лютого 2020 року №ЧРК20-32796, від 28 лютого 2020 року №ЧРК20-32855, від 25 лютого 2020 року №ЧРК20-32653, від 04 березня 2020 року №ЧРК20-33918, від 07 квітня 2020 року №ЧРК20-34745, від 09 квітня 2020 року №ЧРК20-34778, від 10 квітня 2020 року №ЧРК20-34881 - укладені між ТОВ «Презента Преміум» та ТОВ «Кернел-Трейд»;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та стягнути з ТОВ «Презента Преміум» на користь ТОВ «Кернел-Трейд» 205 944 877, 56 грн.;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України та стягнути з ТОВ «Кернел-Трейд» на користь держави 205 944 877,56 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року вищевказані судові рішення скасовано та справу направлено до Черкаського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник позивача та відповідачів надали пояснення стосовно суті правовідносин, а представник ТОВ «Кернел-Трейд» окрім того просив закрити правадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ «Презента Преміум» (Постачальник) та ТОВ «Кернел-Трейд» (Покупець) укладено договори поставки: від 14 січня 2020 року №ЧРК20-29316, від 17 січня 2020 року №ЧРК20-29762, від 20 січня 2020 року №ЧРК20-30036, від 22 січня 2020 року №ЧРК20-30223, від 14 січня 2020 року №ЧРК20-29316, від 28 січня 2020 року №ЧРК20-30660, від 30 січня 2020 року №ЧРК20-30756, від 31 січня 2020 року №ЧРК20-30758, від 28 січня 2020 року №ЧРК20-30600, від 14 січня 2020 року №ЧРК20-29316, від 05 лютого 2020 року №ЧРК20-31261, від 05 лютого 2020 року №ЧРК20-31321, від 05 лютого 2020 року №ЧРК20-31262, від 10 лютого 2020 року №ЧРК20-31262, від 10 лютого 2020 року №ЧРК20-31553, від 12 лютого 2020 року №ЧРК20-31837, від 10 лютого 2020 року №ЧРК20-31552, від 10 лютого 2020 року №ЧРК20-31543, від 14 лютого 2020 року №ЧРК20-32228, від 10 лютого 2020 року №ЧРК20-31554, від 17 лютого 2020 року №ЧРК20-32226, від 13 лютого 2020 року №ЧРК20-31865, від 19 лютого 2020 року №ЧРК20-32420, від 11 лютого 2020 року №ЧРК20-31727, від 11 лютого 2020 року №ЧРК20-31727, від 26 лютого 2020 року №ЧРК20-32735, від 25 лютого 2020 року №ЧРК20-32678, від 25 лютого 2020 року №ЧРК20-32658, від 28 лютого 2020 року №ЧРК20-32796, від 28 лютого 2020 року №ЧРК20-32855, від 25 лютого 2020 року №ЧРК20-32653, від 04 березня 2020 року №ЧРК20-33918, від 07 квітня 2020 року №ЧРК20-34745, від 09 квітня 2020 року №ЧРК20-34778, від 10 квітня 2020 року №ЧРК20-34881.

Пунктом 2.1 цих договорів поставки передбачено, що Постачальник здійснює поставку товару автомобільним транспортом на умовах DAT: (місце поставки: СП ТОВ «Трансбалктермінал», розташований за адресою: Україна, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 58) або (місце поставки: ТОВ «Тіс-Зерно», розташований за адресою: Україна, Одеська область, Лиманський р-н, с. Визирка, вул. Чапаєва, 60) (надалі - «Портовий елеватор») за вибором Покупця, розвантажений з транспортного засобу постачальника згідно з «Інкотермс-2010». Конкретні умови поставки Товару (в тому числі місце поставки, термінал) визначаються Покупцем в односторонньому порядку та зазначаються, в тому числі, в письмовій інструкції, що надається Постачальнику та є для нього обов`язковою. У разі розбіжностей умов цього договору з «Інкотермс-2010», пріоритет має текст цього договору.

Відповідно до п. 2.4 договорів поставки при поставці товару Постачальник забезпечує: 1) надання Покупцю оригіналу рахунку; оригіналу видаткової накладної (виписується датою поставки товару); належним чином оформленої товарно-транспортної накладної; копії реєстру портового елеватору про прийом товару на особовий рахунок Покупця; копію свідоцтва платника ПДВ або копію витягу з реєстру платника ПДВ; 2) реєстрацію в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у відповідності до вимог податкового законодавства, в тому числі при складанні податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної обов`язково вказує не менше перших 4 цифр коду УКТ ЗЕД відповідно до пункту 1.2 договору.

Згідно п. 4.1 договорів поставки оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника впродовж 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару та після отримання Покупцем від Постачальника документів на здійснення Постачальником дій, зазначених у пунктах 2.4 та 5.5 цього договору. У разі ненадання зазначених документів (та/або не здійснення дії) або неповного їх надання (та/або здійснення), Покупець має право затримати оплату товару або здійснити часткову оплату товару. У разі відсутності реєстрації в ЄРПН податкової (-их) накладної (-их) та/або розрахунку (-ів) коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної та/або оформлення їх з порушенням чинного законодавства, Покупець має право затримати оплату товару до дати такої реєстрації та/або виправлення помилок. Така реєстрація та/або виправлення помилок повинна бути здійснена Постачальником у строк, не більше 365 календарних днів з дати поставки товару.

Позивач, вважаючи безпідставним документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ «Кернел-Трейд» та ТОВ «Презента Преміум» з підстав відсутності реальних правових наслідків здійснених господарських операцій та те, що вказані договори поставки суперечать інтересам держави і суспільства, ГУ ДПС у Черкаській області звернулось до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що в ході судового розгляду спору не знайшли свого підтвердження посилання податкового органу про спрямованість укладених ТОВ «Презента Преміум» з ТОВ «Кернел-Трейд» договорів щодо постачання ячменю та кукурудзи 3-го класу, пшениці 3-го та 4 класу, насіння соняшнику, пшениці врожаю 2019 року, кукурудзи 3-го класу, на ухилення від сплати податків, а також не зайшли свого підтвердження посилання щодо наявності умислу в діях вказаних підприємств на укладення договорів поставки з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому суд не вбачає підстав для визнання договорів недійними та застосування наслідків недійсності правочинів.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

За загальним правилом критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Велика Палата неодноразово наголошувала, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а та від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18).

Публічно-владні управлінські функції передбачають прямий безпосередній публічно-владний вплив на іншого суб`єкта цих правовідносин, який є обов`язковим для цього суб`єкта. Публічно-владний вплив також означає, що суб`єкт владних повноважень наділений законними повноваженнями вирішувати питання про права, свободи та інтереси іншого суб`єкта, який вступає з ним у правові відносини.

Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні, майновій самостійності та вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу їх учасника.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі стосується договорів, укладених між рівноправними учасниками, що не є адміністративно-правовими, а позовні вимоги направлені на припинення зобов`язальних правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів), у т.ч. про примусове повернення коштів одній із сторін.

Матеріально-правовою підставою таких вимог ГУ ДПС визначило норми статей 203, 215, 228 ЦК України, а фактичною - те, що оспорювані договори укладені відповідачами є недійсними, оскільки підписані платіжні доручення та видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ «Презента Преміум» з ТОВ «ФГ «Гал-Солюшн» є підробними. Крім того позивач зазначив, що у ФГ «Зелгай», ФГ «Агрор», ТОВ «ФГ «Гал-Солюшн» та ФГ «Севра» відсутнє будь-яке нерухоме майно, земельні ділянки для ведення ними господарської діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції (зерна), що на переконання контролюючого органу свідчить про нереальність господарських операцій з поставки зерна між ТОВ «Презента Преміум» і ТОВ «Кернел-Трейд».

Тобто у даній справі суб`єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочини (договори), укладені суб`єктами приватного права (господарюючими суб`єктами), з підстав їх недійсності, визначених цивільним законом.

Згідно частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовою аксіомою вважається, що правочин є правомірною дією суб`єктів цивільного права та найбільш поширеним юридичним фактом, на підставі якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. Договір є дво- чи багатостороннім правочином.

Згідно частини другої статті 16 ЦК України визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.

При цьому до визначених частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема цивільно-правових договорів, не належить.

Отже, обраний ГУ ДПС спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсними правочинів (господарських договорів) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.

З позовної заяви вбачається, що основною вимогою позивача є визнання недійсними правочинів (договорів, укладених суб`єктами господарювання), інші позовні вимоги - похідні відповідно до спеціальних наслідків недійсності правочину з підстав його невідповідності інтересам держави і суспільства за частиною третьою статті 228 ЦК України.

Основна позовна вимога направлена на припинення договірних (зобов`язальних) правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері. При цьому зміст похідної вимоги, можливість стягнення за якою на користь держави прямо передбачена ЦК України у разі визнання правочину недійсним, не є визначальною для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів.

Позивач не є стороною оспорюваних договорів та не уповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цього правочину.

На переконання колегії суддів, заявляючи позов про визнання недійсними договорів та застосування наслідків їх недійсності, ГУ ДПС втручається у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору.

Враховуючи вказані обставини колегія суддів вважає, що спір у цій справі до публічно-правових не належить, з огляду на приватноправовий характер правовідносин стосовно укладення і виконання оспорюваних договорів, у яких позивач - контролюючий орган безпосередньо не здійснював владно-управлінських повноважень та обраний ним спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам - визнання недійсними договорів на підставі статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків їх недійсності, передбачених частиною третьою статті 228 цього Кодексу.

При цьому згідно ч. статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України визначено, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Оскільки правовідносини щодо укладання договорів на принципах вільного волевиявлення, свободі договору та вибору контрагентів, юридичній рівності, майновій самостійності їх учасників, а також визнання їх недійсними належать до сфери приватного права, що відповідає юрисдикції господарських судів згідно зі ст.20 ГПК України, враховуючи, що відповідачі діяли як самостійні господарюючі суб`єкти, спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства і не відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, згідно з частини 1 статті 2 ГПК України є завданням господарського судочинства та відповідно до статті 20 цього Кодексу підвідомчі господарським судам.

В даному випадку колегією суддів враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду наведену у постанові від 29 лютого 2024 року у справі №580/4531/23.

У постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вважає за необхідне закрити провадження у справі.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України, порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою провадження у справі закрити.

Керуючись ст. 243, 315, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

П О С Т АН О В И В:

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року- скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Презента Преміум", товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд", треті особи - фермерське господарство "Зелгай", фермерське господарство "Агрор", товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ "Гал-Солюшнз", фермерське господарство "Севра" про визнання договорів недійсними- закрити.

Роз`яснити Головному управлінню Державної податкової служби у Черкаській області, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 19.06.2024.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю.Коротких