Постанова

від 20.06.2024 по справі 140/23659/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/23659/23 пров. № А/857/4975/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року у справі №140/23659/23 (головуючий суддя Плахтій Н. Б., м. Луцьк) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фондова компанія» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2023 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фондова компанія» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 14.04.2023 №UA205140/2023/000214/2.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що 07.04.2023 ТОВ «Волинська фондова компанія» для митного оформлення товару 1 «шпагат сільськогосподарський, виготовлений із поліпропіленової нитки» та товару 2 «сітка сільськогосподарська, виготовлена з 100% поліетилену» було подано до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №23UA205140028123U2 та документи на підтвердження заявленою митної вартості товару. Вказаний у МД товар було отримано позивачем згідно із договором №22/1 від 01.09.2016, укладеного між компанією BEZALIN S.A. (продавець) та ТОВ «Волинська фондова компанія» (покупець), зі змінами внесеними додатковими угодами №1 від 02.04.2018, №2 від 21.05.2019 та №3 від 01.09.2020. Як слідує із графи 43 МД №23UA205140028123U2, поданої декларантом для митного оформлення, товари були задекларовані за 1 (основним) методом, тобто за ціною договору (контракту). Після проведення консультацій з Волинською митницю позивачем були подані додаткові документи, однак 14.04.2023 відповідачем були прийняті картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001288 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000214/2, яким митну вартість товару 1 було визначено за резервним методом. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 14.04.2023 №UA205140/2023/000214/2 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.04.2023 №UA205140/2023/000214/2. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фондова компанія» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в сумі 7684 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачем - Волинською митницею, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «Волинська фондова компанія» 07.04.2023 подано МД №23UA205140028123U2 на товар «шпагат сільськогосподарський, виготовлений із поліпропіленової нитки». Митну вартість вказаного товару визначено за основним методом за ціною договору (контракту), а саме заявлено на рівні 1901646,41 грн. (ціна товару + транспортні витрати). Під час перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. Так, в декларації країни відправлення №23PL335010E0302384 від 04.04.2023 заявлена вартість товару, що не відповідає числовому значенню згідно інвойсу №63/2/2023 від 04.04.2023; відповідно до пункту 5.2 контракту №1UA/2023 від 20.03.2023 передбачена 100% передоплата за товар, однак позивачем надано банківські платіжні документи, які не містять реквізитів, підписів, штампів, необхідних для їх ідентифікації; листом б/н від 11.04.2023 відправник BEZALIN повідомляє про запропоновані спеціальні ціни на перший квартал 2023 року, однак числового розрахунку формування вартості товару виходячи з витягу ICIS від 20.01.2023 з врахуванням кон`юнктури ринку на сировину не надано; прайс-лист виробника від 10.01.2023 для широкого кола осіб, тоді як BEZALIN інформує про спеціальні ціни в першому кварталі; в зазначеному документі ціни сформовані відповідно ваги товару та не відповідають відомостям заявленим до митного оформлення; прайс-лист сформований на умовах EXW, до митного оформлення товар заявлений на умовах поставки FCA; висновок експерта ТПП №В-495 від 11.04.2023 носить довідковий характер, оскільки він сформований виключно по документах, наданих одержувачем товару, відсутній аналіз джерел європейського ринку; також на умовах поставки FCA до митної вартості включаються витрати на страхування, транспортування та навантаження, однак відомостей щодо вартості навантаження не надано. Апелянт вважає, що вищевказані розбіжності слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару. Крім того, вказує про завищений розмір витрат на правничу допомогу позивача.

Позивачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що 01.09.2016 між компанією «BEZALIN S.A.» (продавець) та ТОВ «Волинська фондова компанія» (покупець) було укладено договір (контракт) №22/1, за умовами якого продавець (виробник) продає, а покупець купує товари: сітка і шпагат (а.с.21-27).

07.04.2023 з метою здійснення митного оформлення товару «шпагат сільськогосподарський, виготовлений із поліпропіленової нитки, призначений для в`язання великогабаритних тюків в прес-підбирачах» декларантом позивача подано до Волинської митниці МД №23UA205140028123U2. Митна вартість визначена за першим методом - за ціною договору (а.с.18-20, 162-163).

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: договір від 01.09.2016 №22/1, додаткові угоди від 02.04.2018 №l, від 21.05.2019 №2, від 01.09.2020 №3 до вказаного договору, специфікація №WZexp 827/200/2023 від 04.04.2023, експортний рахунок (проформа) від 23.01.2023 №1/2/2023, інвойс від 04.04.2023 №63/2/2023, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 04.04.2023 №000716, сертифікат EUR.1 №PL/MF/AS0419293 від 05.04.2023, банківський (платіжний) документ №30 від 02.03.2023, банківський (платіжний) документ №31 від 29.03.2023, довідка про витрати перевізника від 03.04.2023, цінник на шпагат та сітку від 04.04.2023, договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів від 01.11.2017 №15/17, договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 30.03.2023 №30.03/1, технічні характеристики б/н від 19.08.2020, експортна декларація №23PL335010T0302384 від 04.04.2023 (а.с.21-51, 164 зворот-181, 191, 204).

У листі від 07.04.2023 №12/04 позивач просив призупинити митне оформлення за МД від 07.04.2023 №23UA205140028123U2 у зв`язку із бажанням надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів (а.с.74) та в подальшому надав: рахунок-фактуру №3B-0000240 від 03.04.2023, заявку на транспорт М009 від 28.03.2023, карти технічні від 04.04.2023, лист пояснення б/н від 11.04.2023, каталог на товар виробника від 04.04.2023, прайс-лист б/н від 10.01.2023, висновок експерта №B-495 від 11.04.2023, пояснення від виробника щодо цін на товар від 04.04.2023, договір перевезення вантажу від 01.03.2021 №1244 (а.с.52-74, 181 зворот-186, 192-203).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту електронне повідомлення, в якому запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи, відомості щодо вартості навантаження; банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару та інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с.75-76).

У відповідь на вказане повідомлення декларант надав пояснення від 14.04.2023 №20 та додаткові документи, а саме: аркуш коригування від 05.04.2023, заключні виписки АТ КБ «Приватбанк» за 02.03.2023 та 29.03.2023, додатковий лист BEZALIN від 10.01.2023 (а.с.77-81, 186 зворот-190).

14.04.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000214/2 (а.с.84-85, 161, 221 зворот-222) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001288 (а.с.82-83, 163 зворот-164).

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності: «В декларації країни відправлення №23PL335010E0302384 від 04.04.2023 заявлена вартість товару 223231, що не відповідає числовому значенню 46709,44 Євро згідно інвойсу №63/2/2023 від 04.04.2023. Відповідно до пункту 5.2 контракту №1UA/2023 від 20.03.2023 передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківські платіжні документи №: (MUR) 30 від 02.03.2023, №: (MUR) 31 від 29.03.2023, на суму 23355 Євро та 23354,44 Євро відповідно. Однак, зазначені документи не містять реквізитів, підписів, штампів, необхідних для їх ідентифікації. Листом б/н від 11.04.2023 відправник BEZALIN повідомляє про запропоновані спеціальні ціни на перший квартал 2023 року, однак числового розрахунку формування вартості товару виходячи з витягу ICIS від 20.01.2023 з врахуванням кон`юнктури ринку на сировину не надано. Прайс-лист виробника від 10.01.2023 для широкого кола осіб, тоді як BEZALIN інформує про спеціальні ціни в першому кварталі. Також в зазначеному документі ціни сформовані відповідно ваги товару та не відповідають відомостям заявленим до митного оформлення. Прайс-лист сформований на умовах EXW, до митного оформлення товар заявлений на умовах поставки FCA. Висновок експерта ТПП №В-495 від 11.04.2023 носить довідковий характер, оскільки він сформований виключно по документах, наданих одержувачем товару, відсутній аналіз джерел європейського ринку. Також на умовах поставки FCA до митної вартості включаються витрати на страхування, транспортування та навантаження. Відомостей щодо вартості навантаження не надано».

У зв`язку з вищевикладеним митну вартість визначено за резервним методом на підставі цінової інформації наявної в митного органу на товар №1 на рівні 3,52 дол.США/кг за МД №UA100330/2023/136665 від 28.03.2023.

В порядку статті 55 МК України позивачем було подано до Волинської митниці заяву від 29.05.2023 №26 про надання пояснень та додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. До заяви додано рішення начальника Сілезького митно-податкового управління в Катовіцах від 24.04.2023, лист від 08.05.2023 №16 про вартість навантаження; прайс-лист виробника від 08.05.2023 №117, сформований на умовах поставки FCA та виписку з бухгалтерської документації №25 від 23.05.2023 (а.с.86-93).

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом №7.3-1516687 від 09.06.2023 повідомив, що рішення про коригування митної вартості від 14.04.2023 №UA205140/2023/000214/2 не підлягає скасуванню (а.с.94-96).

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України).

Як визначено ч.ч.1 і 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

У частині 3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими ч.ч.4-8 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Уповноважена особа позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подала до митного органу ряд документів та застосувала перший метод визначення митної вартості за ціною договору.

На переконання митного органу, існують розбіжності та невідповідності у поданих до митного оформлення документах.

Проте, апеляційний суд із такими доводами митного органу не погоджується з таких підстав.

Дослідивши подані декларантом згідно із ч.2 ст.53 МК України документи, які подавалися із митною декларацією та додатковими поясненнями, колегія судів приходить до переконання про те, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією та додатковими поясненнями документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема: договір від 01.09.2016 №22/1, додаткові угоди від 02.04.2018 №l, від 21.05.2019 №2, від 01.09.2020 №3 до вказаного договору, специфікація №WZexp 827/200/2023 від 04.04.2023, експортний рахунок (проформа) від 23.01.2023 №1/2/2023, інвойс від 04.04.2023 №63/2/2023, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 04.04.2023 №000716, сертифікат EUR.1 №PL/MF/AS0419293 від 05.04.2023, банківський (платіжний) документ №30 від 02.03.2023, банківський (платіжний) документ №31 від 29.03.2023, довідка про витрати перевізника від 03.04.2023, цінник на шпагат та сітку від 04.04.2023, договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів від 01.11.2017 №15/17, договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 30.03.2023 №30.03/1, технічні характеристики б/н від 19.08.2020, експортна декларація №23PL335010T0302384 від 04.04.2023, рахунок-фактуру №3B-0000240 від 03.04.2023, заявку на транспорт М009 від 28.03.2023, карти технічні від 04.04.2023, лист пояснення б/н від 11.04.2023, каталог на товар виробника від 04.04.2023, прайс-лист б/н від 10.01.2023, висновок експерта №B-495 від 11.04.2023, пояснення від виробника щодо цін на товар від 04.04.2023, договір перевезення вантажу від 01.03.2021 №1244, аркуш коригування від 05.04.2023, заключні виписки АТ КБ «Приватбанк» за 02.03.2023 та 29.03.2023, додатковий лист BEZALIN від 10.01.2023.

Стосовно доводів митного органу про те, що в декларації країни відправлення №23PL335010E0302384 від 04.04.2023 заявлена вартість товару 223231, що не відповідає числовому значенню 46709,44 Євро згідно інвойсу №63/2/2023 від 04.04.2023, слід зазначити наступне.

До вказаної декларації було складено заяву (аркуш коригування) від 05.04.2023 і невідповідності у вартості товару усунуто.

Крім того, товариством було додатково надано митному органу рішення начальника Сілезького митно-податкового управління в Катовіцах від 24.04.2023, в якому зазначено, що розглянувши заяву від 05.04.2023 про зміну даних у митній декларації MRN 23PL335010I0E0302384 від 04.04.2023 надано згоду на виправлення/внесення змін до неї, шляхом доповнення позиції другого пункту до декларації та зміни даних у пункті 1 у графах 31, 38, 42, 44 та 46 декларації. Дані митної декларації набувають наступного значення: вартість товару 1 - 33941,44, товару 2 - 12276,00 (а.с.87-88, переклад 89-90), що відповідає числовому значенню 46709,44 Євро згідно інвойсу №63/2/2023 від 04.04.2023.

Відповідач вказує на те, що рішення начальника Сілезького митно-податкового управління в Катовіцах від 24.04.2023 не надавалось позивачем під час здійснення митним органом коригування митної вартості.

Разом з тим, суд зазначає, що положення Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення коригування митної вартості.

Право надавати заперечення щодо висновків митного органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається позивачу на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно пункту 5.2 контракту №1UA/2023 від 20.03.2023 (номер контракту відповідачем зазначено невірно) передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківські платіжні документи №: (MUR) 30 від 02.03.2023, №:(MUR) 31 від 29.03.2023, відповідно на суму 23355 Євро та 23354,44 Євро. Однак, зазначені документи не містять реквізитів, підписів, штампів, необхідних для їх ідентифікації.

Так, відповідно до пункту 5.2 договору (контракту) від 01.09.2016 №22/1, в редакції додаткової угоди від 01.09.2020 №3, сторони погодилися, що покупець здійснює оплату вартості замовлених товарів у формі 100% передоплати, якщо інше не передбачено в специфікаціях та/або фактурах-проформах чи інших розрахункових документах. Оплата вартості товарів здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок продавця-виробника на підставі специфікації та/або фактур-проформ чи інших розрахункових документів, які будуть невід`ємною частиною цього договору (а.с.28-29).

Фактична оплата за товар була здійснена товариством відповідно до інвойсу перед відвантаженням товару, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 02.03.2023 №30 та від 29.03.2023 №31 на суму 23355 Євро та 23354,44 Євро відповідно (а.с.40-41).

За змістом вказаних платіжних документів можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, номер контракту від 01.09.2016 №22/1, в призначенні платежу вказано, що оплата проводиться на підставі інвойсу від 23.01.2023 №1/2/2023.

Дані платіжні інструкції були виготовлена через систему Інтернет - банкінг АТ «Приватбанк» в якій засвідчення документів здійснюється із застосування кваліфікованого електронного підпису.

У відповідь на електронне повідомлення митниці декларант додатково надав заключні виписки АТ КБ «Приватбанк» за 02.03.2023 та 29.03.2023, в яких відображені оплати згідно із вищезазначеними платіжними дорученнями (а.с.79-80).

Стосовно доводів митного органу про те, що листом б/н від 11.04.2023 відправник BEZALIN повідомляє про запропоновані спеціальні ціни на перший квартал 2023 року, однак числового розрахунку формування вартості товару, виходячи з витягу ICIS від 20.01.2023, з врахуванням кон`юнктури ринку на сировину не надано, слід зазначити наступне.

У відповіді на електронне повідомлення митниці позивачем було повідомлено, що числовий розрахунок формування вартості товару відправником BEZALIN S.A. не надано, виходячи з того, що такі розрахунки містять комерційну таємницю (а.с.77).

При цьому, у листі б/н від 11.04.2023 BEZALIN S.A. зазначено про те, що зниження ціни пов`язане з тимчасовим зниженням ціни на нафтопродукти та енергоносії в Євросоюзі (а.с.65). Надані витяги з ICIS підтверджують зниження цін на сировину в 2023 році (а.с.47-50).

В оскаржуваному рішенні зазначено, що прайс-лист виробника від 10.01.2023 для широкого кола осіб, тоді як BEZALIN S.A. інформує про спеціальні ціни в першому кварталі. Також в зазначеному документі ціни сформовані відповідно ваги товару та не відповідають відомостям заявленим до митного оформлення. Прайс-лист сформований на умовах EXW, до митного оформлення товар заявлений на умовах поставки FCA. З цього приводу слід зазначити наступне.

Прайс-лист виробника від 10.01.2023 для широкого кола осіб стосувався поставки товару на умовах EXW, а ТОВ «Волинська фондова компанія» листом б/н від 11.04.2023 було запропоновано спеціальні ціни в першому кварталі 2023 року на умовах FCA та за умови купівлі товару на умовах 100% передплати до моменту отримання товару (а.с.51).

Документи подані до митного оформлення, зокрема інвойс №63/2/2023 від 04.04.2023 (а.с.36, переклад 37), міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 04.04.2023 №000716 (а.с.38), цінник на шпагат та сітку від 04.04.2023 (а.с.43) підтверджують, що поставка товару відбувалася на умовах поставки FCA.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що на умовах поставки FCA до митної вартості включаються витрати на страхування, транспортування та навантаження, відомостей щодо вартості навантаження не надано, однак як вбачається із листа BEZALIN S.A. від 08.05.2023 №116 в ціну товару, вказаного в фактурі експортній №1/2/2023 (проформа) від 23.01.2023 та інвойсі №63/2/2023 від 04.04.2023, включено вартість навантаження товару на прибулий транспорт (а.с.91).

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за цей товар.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії: договору про надання правової допомоги від 17.04.2023 №17/04/23, додаткової угоди від 17.04.2023 №1 до вказаного договору, калькуляцію вартості надання послуг професійної правничої допомоги від 25.09.2023 №40 до додаткової угоди №1 від 17.04.2023 до договору про надання правової допомоги від 17.04.2023 №17/04/23, акт про надання послуг професійної правничої допомоги від 25.09.2023 №40, платіжну інструкцію від 26.09.2023 №000001413. З вказаних документів видно, що позивач оплатив 8000 грн за правову допомогу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються понесені позивачем витрати на правову допомогу у цій справі у розмірі 8000 грн.

Судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача 5000 грн. Підстави для подальшого зменшення суми витрат позивача на правничу допомогу відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року у справі №140/23659/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук