Постанова

від 20.06.2024 по справі 826/11514/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року

м. Київ

справа № 826/11514/17

адміністративне провадження № К/990/5604/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Дашутіна І.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року (суддя Качур І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року (головуючий суддя Грибан І.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.) у справі №826/11514/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атіс Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атіс-Україна" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 липня 2017 року №1592615147 про збільшення товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2' 462' 725,50 грн (в тому числі: за основним платежем - 1' 641' 817,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 820' 908,50 грн).

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу за результатами проведеної податкової перевірки про допущені товариством порушення норм податкового законодавства є безпідставними, оскільки обліковані ним господарські операції, реальність здійснення яких заперечує відповідач, підтверджені в повному обсязі первинними документами та були вчинені у межах господарської діяльності товариства.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13 грудня 2018 року позов задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 9 квітня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року скасував та прийняв нову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіс-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовив.

Верховний Суд постановою від 28 вересня 2022 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За наслідками повторного перегляду справи Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 8 грудня 2022 року у справі №826/11514/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року про задоволення позову залишив без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судами відсутності реального здійснення господарських операцій. Посилається на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів, відсутність основних фондів, трудових ресурсів у контрагентів. Вважає, що суди не надали оцінку та не дослідили документи щодо перевезення товару, товаро-транспортні накладні, не звернули увагу, що номенклатура придбаних товарів не відповідає номенклатурі товару реалізованого.

Верховний Суд ухвалою від 28 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Правом на подання відзиву на касаційну скаргу позивач не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у порядку, передбаченому підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, ГУ ДФС провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Атіс-Україна" з питань повноти, своєчасності нарахування та сплати податку на додану вартість за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ ''Райдек'' (нова назва ТОВ ''Єврохоумс'', потім ТОВ ''Ремонтний центр ''Перос''), ТОВ ''Інтех К'' (назву підприємства змінено на ТОВ ''Дінкарт''), ТОВ ''Техстай Інк'' за період з 17 листопада 2009 року по 21 квітня 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 12 червня 2017 року №87/26-15-14-07-01/3679160, в якому зазначені про допущені ТОВ "Атіс-Україна" порушення норм пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за період з липня 2016 року по березень 2017 року на загальну суму 1' 641' 817,00 грн.

Таке порушення полягало у формуванні позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій із придбання субпідрядних робіт та товару (будівельних матеріалів) на підставі договорів із контрагентами (ТОВ ''Райдек'' (ПДВ на суму 737' 844,00 грн), ТОВ ''Інтех К'' (ПДВ на суму 216' 724,07 грн), ТОВ ''Техстай Інк'' (687' 249,14 грн)), які, на думку, податкового органу, є нікчемними (безтоварними), оскільки, крім іншого, податкові накладні та інші документи, підписані від імені цих товариств неналежними особами.

Так, у ході перевірки встановлено відсутність у наданих позивачем видаткових накладних на відпуск товару реквізитів, передбачені для первинних документів, що дають змогу ідентифікувати особу, яка підписала документ та брала участь у здійсненні господарської операції; невідповідність номенклатури придбаних контрагентами товарів номенклатурі реалізованих на користь ТОВ "Атіс-Україна" та здійснення названими контрагентами операцій поза межами власної господарської діяльності, які не відповідають видам діяльності підприємства згідно з КВЕД (основним видом діяльності ТОВ ''Райдек'' є ремонт взуття та шкіряних виробів; ТОВ ''Інтех К'' та ТОВ ''Техстай Інк'' - неспеціалізована оптова торгівля). Крім того, як встановлено за результатами заходів податкового контролю, названі товариства не мали можливості виконувати ремонтно-будівельні роботи в силу відсутності основних засобів та трудових ресурсів, а засновники та посадові особи цих товариств, стосовно яких набрали законної сили вироки за статтею 205 КК України "Фіктивне підприємництво", заперечували свою причетність до їх створення та фінансово-господарської діяльності.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС сформувала податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

За результатами адміністративного оскарження оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Підстави позову, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, заперечення відповідача та встановлені судами обставини, свідчить, що суть спору, який виник між сторонами, стосувався питання доведеності обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, посадові особи яких заперечують свою причетність до створення та/або діяльності підприємства та стосовно яких набрали законної сили вироки, а документи, складені за результатами таких операцій, підписані невідомими особами.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки у ході розгляду справи відповідачем не доведено його правомірність, а позивачем надано докази на спростування визначених податковим органом порушень норм податкового законодавства.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

За підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до приписів пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до норм статі 1 Закону № 996-ХIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно частиною 3 статті 9 Закону № 996-ХIV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Суди встановили, що ТОВ «Атіс-Україна» у перевіряємому періоді укладено ряд договорів поставки.

Між позивачем та ТОВ «Райдек» укладено договір поставки від 1 вересня 2016 року № 01/09 та договір субпідряду від 5 вересня 2016 року №05/09. Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийняття виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в), видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Судами досліджено також договір поставки №01/09 від 1 вересня 2016 року, укладений між позивачем та ТОВ «Інтех К». На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткові та податкові накладні, платіжні доручення.

Дослідженню судами попередніх інстанцій також підлягав договір поставки №01/07 від 1 липня 2016 року, укладений між позивачем та ТОВ «Техстайл Інк». На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано акти прийняття робіт, видаткові та податкові накладні.

Викладені в Акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства мотивовані тим, що позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит по господарських операціях із зазначеними контрагентами, оскільки не підтверджується можливість здійснення операцій контрагентами власними трудовими ресурсами.

Надаючи оцінку вказаним доводам контролюючого органу, суди їх відхилили, вказавши, що відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність можливостей на виконання господарських зобов`язань.

Суди встановлюючи реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, не дослідили наявність або відсутність певних основних засобів та трудових ресурсів у контрагентів позивача. Судами не досліджено яким чином здійснювалось транспортування придбаного товару.

За позицією податкового органу контрагенти позивача не мають достатньої кількості працівників, основних фондів, технічних можливостей, тощо для виконання укладених угод, що важливо встановити судам.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податків норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів сторін має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок (надання послуг), перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Судами також залишено поза увагою, не надано оцінку та не досліджено посилання податкового органу на невідповідність номенклатури придбаних позивачем товарів номенклатурі товарів, реалізованих на його користь контрагентами; здійснення контрагентами операцій поза межами власної господарської діяльності, які не відповідають видам діяльності підприємства згідно з КВЕД.

Податковий орган неодноразово звертав увагу суду на вироки відносно посадових осіб контрагентів позивача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України та неможливість прийняття первинних документів, які складені особами, які заперечують причетність до фінансово-господарської діяльності.

Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі, що, однак, судами зроблено не було та взагалі не відтворено у судових рішеннях.

Натомість, як вбачається з судових рішень, суди попередніх інстанцій зазначили про наявність у позивача належним чином оформлених документів, у зв`язку з чим дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що докази, на які послалися суди попередніх інстанцій на обґрунтування своїх рішень, є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій.

На думку колегії суддів, підхід судів попередніх інстанцій є формальним, оскільки з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту у цій справі суди повинні були перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: зміст наданих послуг (робіт), в чому вони полягали; наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів.

Верховний Суд зазначає, що господарські операції для формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними та допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Однак, судами попередніх інстанцій не досліджено обставини, які мають значення для підтвердження або спростовання реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Важливим є з`ясування питання здійснення кримінального провадження №32016100010000028, в межах якого здійснювалась податкова перевірка та прийнято податкове повідомлення-рішення.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України (в редакцій, чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) однією з підстав проведення документальної позапланової перевірки є отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 86.9 статті 86 ПК України (у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року) встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

З 1 вересня 2015 року набрав чинності Закон України ''Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків'' від 17 липня 2015 року №655-VIII, яким пункт 86.9 статті 86 ПК України виключено, а підрозділ 10 розділу XX ''Перехідні положення'' ПК доповнено пунктом 36.

Таким чином, законодавцем виключені норми, які передбачали особливості прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок, проведених на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у зв`язку з наявністю кримінального провадження щодо кримінального правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків).

За таких обставин, з 1 вересня 2015 року за результатами таких перевірок запроваджується загальний порядок та терміни прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачений пунктом 86.8 статті 86 розділу ІІ Податкового кодексу України, незалежно від наявності/відсутності кримінального провадження.

При цьому, пунктом 36 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній після 1 вересня 2015 року) визначено, що у разі якщо судом за результатами кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Отже, додатковою підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, яка проводилась на підставі пункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, є отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), у межах кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, розпочатих до набрання чинності Законом №655-VІІІ, тобто до 1 вересня 2015 року.

Якщо ж перевірка призначена та проведена в межах кримінального провадження, порушеного після 1 вересня 2015 року, то застереження, встановлені пунктом 36 підрозділу розділу XX «Перехідні положення», на такі правовідносини не розповсюджуються. У свою чергу, запровадження законодавцем загального порядку прийняття податкових повідомлень-рішень після означеної дати (пункт 86.8 статті 86 Податкового кодексу України) зумовлює необхідність оцінки доказів у справі без врахування результатів кримінального провадження, в межах якого призначена та проведена перевірка.

Таким чином, загальний порядок прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачений пунктом 86.8 статті 86 розділу II Кодексу, застосовується за результатами перевірок, які проводяться у межах кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі №826/7428/16 та від 3 листопада 2020 року у справі № 816/2274/16.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що у даній справі дослідженню підлягає саме реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності.

Суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про підтвердження господарських операцій позивача та правомірність формування податкового кредиту за вказаними операціями.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року у справі №826/11514/17 скасувати.

Справу №826/11514/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.В. Дашутін І.А. Васильєва