Постанова

від 20.06.2024 по справі 640/38384/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року

м. Київ

справа № 640/38384/21

касаційне провадження № К/990/17917/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року (головуючий суддя - Погрібніченко І.М.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р.; судді: Аліменко В.О., Кузьмишина О.М.)

у справі № 640/38384/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВЕТ ПРОДАКШН»

до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДПС у Чернігівській області, як відокремленого підрозділу ДПС,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОВЕТ ПРОДАКШН» (далі - ТОВ «АГРОВЕТ ПРОДАКШН», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДПС у Чернігівській області, як відокремленого підрозділу ДПС, (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 серпня 2021 року № 3973/25010700.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 08 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року, позов задовольнив.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, ГУ ДПС у Чернігівській області наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з контрагентами.

Ухвалою від 03 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.

28 липня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що рішення судових інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності судових висновків.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АГРОВЕТ ПРОДАКШН» з питань правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТОЙЛ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТЛ АГРО», Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАТ ХЕРСОН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕКС 100», за результатами якої склав акт від 01 липня 2021 року № 3607/07/41737108.

Відповідно до висновків названого акта перевірки податковий орган встановив порушення платником пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на 5 271 113,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про порушення платником правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість при господарських операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТОЙЛ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТЛ АГРО», Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАТ ХЕРСОН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕКС 100».

На підставі висновків акта перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2021 року № 3973/25010700, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 6 588 891,25 грн, з яких за податковим зобов`язанням 5 271 113,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 317 778,25 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Аналіз вказаних норм свідчить, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Застосовуючи зазначені вище правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції дійшли висновку, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме:

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТОЙЛ» (поставка шрота соєвого тостованого гранульованого, макухи соєвої): видаткових накладних; рахунків на оплату; товарно-транспортних накладних; податкових накладних; платіжних доручень; виписок за особовим рахунком; якісних посвідчень товару;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТЛ АГРО» (поставка шрота соняшникового негранульованого): видаткових накладних; рахунків на оплату; товарно-транспортних накладних; податкових накладних; платіжних доручень; виписок за особовим рахунком; якісних посвідчень товару;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАТ ХЕРСОН» (поставка шрота соняшникового негранульованого, шрота соєвого, макухи соєвої): видаткових накладних; рахунків на оплату; товарно-транспортних накладних; податкових накладних; платіжних доручень; виписок за особовим рахунком; якісних посвідчень товару;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП» (поставка шрота соняшникового, макухи соєвої кормової): видаткових накладних; рахунків на оплату; товарно-транспортних накладних; податкових накладних; платіжних доручень; виписок за особовим рахунком; якісних посвідчень товару;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕКС 100» (поставка шрота соняшникового): видаткових накладних; рахунків на оплату; товарно-транспортних накладних; податкових накладних; платіжних доручень; виписок за особовим рахунком; якісних посвідчень товару.

В цій справі суди вважали, що наданих позивачем первинних документів достатньо для підтвердження реальності спірних господарських операцій.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності були отримані від указаних в первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

На думку Суду, оцінка господарських операцій позивача та його контрагентів у даному випадку вимагає ретельної перевірки обставин їх виконання. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають надані платником первинні документи реальні факти господарської діяльності за спірними правочинами та чи є обґрунтованими доводи податкового органу, покладені в основу висновків акта перевірки, про порушення платником податкового законодавства.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість контрагентів платника здійснити спірні поставки товарно-матеріальних цінностей з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду складських приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Фактично суди при оцінці реальності господарських операцій обмежились виключно переліком наданих позивачем документів, що не відповідає основним засадам (принципам) адміністративного судочинства щодо диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

При цьому, враховуючи, що контролюючим органом також вказувалось і про нереальність спірних операцій з огляду на неможливість їх проведення контрагентами через відсутність (недостатність) у таких трудових ресурсів, інших матеріальних ресурсів, транспортних засобів, а також неможливість підтвердити законне джерело походження товарів (виробництво чи придбання контрагентами), судам також необхідно було перевірити зазначені обставини та докази, якими такі підтверджуються чи спростовуються.

Достеменно не з`ясовано дані про існування активів (чи вирощувалися у відповідній кількості, ким і коли), про їх рух на шляху до платника (як транспортувалися, де зберігалися, ким приймалися, у тому числі зі встановленням посадових осіб постачальників і покупця, задіяних у такому процесі).

Не перевірено судами й фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Водночас, Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд м. Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у м. Києві.

Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи приписи Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», розглядувана справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

І. Я. Олендер