Ухвала

від 21.06.2024 по справі 380/10958/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 червня 2024 року

м. Київ

справа №380/10958/22

адміністративне провадження №К/990/23817/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року

у справі №380/10958/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОХА Україна»

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2024 року на адресу Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №380/10958/22, яка подана через підсистему «Електронний суд» 20 червня 2024 року .

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне.

Статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою зазначеної статті визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 21 лютого 2024 року, в той час як касаційна скарга подана 20 червня 2024 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Разом із цим, скаржник не просить суд поновити строк на касаційне оскарження.

Суд звертає увагу податкового органу на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави вказані нею у заяві визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки, шляхом надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 330, 332 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №380/10958/22 - залишити без руху, надавши скаржнику строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк