Ухвала

від 18.06.2024 по справі 635/3642/24

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/3642/24

Провадження №1-кп/635/733/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_3

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_4 , захисник адвокат ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Обава Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, який обіймає посаду стрільця 1 відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики передбачені п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, тому вбачається ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Обвинуваченому відомі адреси місця проживання свідків, які разом із ним проходили службу, тому існує ризик незаконного впливу на них з метою зміни показань, що вказує на існування ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, розуміючи ступінь тяжкості покарання, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення, симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або застосувати інший спосіб обману, що вказує на існування ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відсутність постійного джерела доходів вказує на можливість вчинення іншого кримінального правопорушення для забезпечення існування. За викладених обставин є необхідним продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про продовження застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вказав, що не бачить причин продовжувати тримати його під вартою, як не бачить сенсу впливати на свідків.

Захисник адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного, просив змінити обраний запобіжний захід на більш м`який у виді домашнього арешту та вказав, що ОСОБА_4 вину визнає частково, має постійне місце проживання, не судимий, зацікавлений у скорішому розгляді кримінального провадження.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, в тому числі, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, при цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 11 березня 2024 року стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 09 травня 2024 року, із визначенням застави розмірі 181 680гривень 00 копійок, при внесенні якої та звільненні ОСОБА_4 з-під варти, на останнього покласти обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатись з постійного місця несення військової служби, яке буде визначено його командуванням, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 5) утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, експертами, дія якого продовжувалась, останній раз на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 02 травня 2024 року на строк до 30 червня 2024 року.

Аналізуючи доводи сторони обвинувачення, сторони захисту, суд погоджується з доводами прокурора, що продовжують існувати ризики передбачені п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, при цьому призначення покарання менш суворого ніж передбачає санкція статті на підставі ст. 69 КК України та звільнення від відбування покарання із визначенням іспитового строку на підставі ч. 1 ст. 75 КК України застосуванню не підлягає, тому вбачається ризик, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Обвинуваченому відомі адреси місця проживання свідків, які разом із ним проходили службу, тому існує ризик незаконного впливу на них з метою зміни показань, що вказує на існування ризику передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, розуміючи ступінь тяжкості покарання, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення, симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або застосувати інший спосіб обману, що вказує на існування ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відсутність постійного джерела доходів вказує на можливість вчинення іншого кримінального правопорушення для забезпечення існування.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, тому задовольняє клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому суд, розцінює критично і не приймає до уваги заперечення обвинуваченого проти продовження застосування обраного запобіжного заходу, оскільки вказані ним обставини не спростовують продовження існування встановлених ризиків.

Керуючись ст. ст. 177, 197, 199, 331 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України продовжити до 16 серпня 2024 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1