Вирок

від 26.12.2024 по справі 635/3642/24

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/3642/24

Провадження №1-кп/635/733/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя О.М. Пілюгіна

секретар судового засідання Головінов С.В.

сторона обвинувачення: прокурор Рихлюк Ю.В.

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_1 , захисник адвокат Супрун А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 62023170020001325 від 29.06.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Обава Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, обіймає посаду стрільця 1 відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 НГУ, не одружений, має двох синів: неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, перебуваючи на посаді стрільця 1 відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 НГУ, в умовах воєнного стану, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України, ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без відповідного дозволу командування 03 квітня 2023 року самовільно залишив пункт дислокації 6 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 НГУ у населеному пункті АДРЕСА_3 , та до 06 листопада 2023 року, в умовах воєнного стану, незаконно постійно перебував поза межами місця проходження служби, проводячи час на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що дійсно є військовослужбовцем військової служби за призивом у період воєнного стану і обіймає посаду стрільця 1 відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 НГУ. 01 квітня 2023 року, тих хто жив поблизу місця ротації відпустили додому, в тому числі обвинуваченого, який фактично мешкав у Харкові. Командування усно, хто точно обвинувачений не пам`ятає, надало дозвіл залишити частину на ніч. Обвинувачений залишився вдома і на наступний день. Зателефонувавши командуванню 3 чи 4 квітня 2023 року, отримав повідомлення, що він може приїжджати до розташування частини. Потім, через деякий час йому перетелефонували та повідомили, що він оголошений у СЗЧ, оскільки він не відповів на СМС сповіщення командування про необхідність з`явитися до частини. Вказав, що побачив СМС сповіщення тільки після телефонної розмови під час якої йому повідомили що він оголошений у СЗЧ. Свої дії виправдовує тим, що вважав, що покаранням за запізнення/неприбуття до частини за викликом впродовж до 10 діб є штраф приблизно у 10000, 00 грн, які обвинувачений зміг би одразу сплатити. Коли дізнався, що він оголошений у СЗЧ, не став нічого робити та залишався вдома до приїзду поліції.

Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_1 винуватості, його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, які узгоджуються між собою.

Допитані в судовому засіданні свідки пояснили:

свідок ОСОБА_4 пояснив, що був безпосереднім командиром ОСОБА_1 , у березні-квітні 2023 року (більш точну дату свідок не пам`ятає) під час ранкової перевірки на шикуванні у с. Кутузівка Харківського району Харківської області, де проходила ротація, з`ясувалось, що ОСОБА_5 відсутній на місці, тому проводились заходи пошуку: безпосередньо за розтушуванням роти та телефонуванням. Вказав, що відпустка ОСОБА_1 не надавалась. Обвинуваченого характеризував би, як дуже дисципліновану особу, як би він не зловживав алкогольними напоями;

свідок ОСОБА_6 пояснив, що з ОСОБА_1 вони проходили службу і були на лінії бойового зіткнення, що обвинувачений залишив частину дізнався 02 квітня 2023 року під час розмови із командиром роти, причини залишення частини ОСОБА_1 свідку не відомі, під час спілкування обвинувачений про плани на майбутнє нічого не повідомляв, зарекомендував себе із позитивної сторони, конфліктів із побратимами та керівництвом не мав;

свідок ОСОБА_7 пояснив, що з ОСОБА_1 вони проходили службу у в/ч НОМЕР_2 , вказав, що відсутність ОСОБА_1 була виявлена у квітні 2023 року при шикуванні; про його СЗЧ дізнався від командира, який спитав, чи бачив свідок ОСОБА_1 . Вказав, що останній раз бачив обвинуваченого 1 квітня 2023 року, той про плани на майбутнє не повідомляв, зарекомендував себе з позитивної сторони;

свідок ОСОБА_8 пояснив, що станом на квітень 2023 року служив в одній частині з ОСОБА_1 і був командиром відділення. Його відділення і відділення, де служив ОСОБА_1 разом були на позиціях у с. Кремінній і особисто бачив обвинуваченого 17 березня 2023 року під час ротації. Про зникнення обвинувачення дізнався випадково із розмови із іншими військовими. Вказав, що ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони, у екстремальних умовах діє чітко, сміливий, з керівництвом не конфліктував;

свідок ОСОБА_9 пояснив, що з ОСОБА_1 вони проходили службу у в/ч НОМЕР_2 і ОСОБА_1 був його підлеглим. 01 квітня 2023 року прибули на ротацію у АДРЕСА_3 . Потім, при шикуванні з`ясувалось що ОСОБА_1 відсутній, пошуки за місцем розташування результатів не надали. Про те, що обвинувачений збирається залишити частину свідку нічого не було відомо, відносини у нього із побратимами були добрі, зарекомендував себе з позитивної сторони.

03 квітня 2023 року командир 3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 НГУ ОСОБА_10 , подав рапорт на ім`я командира Військової частини НОМЕР_2 , що 03.04.2023 під час перевірки наявності особового складу було виявлено відсутність стрілка 6 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 НГУ, солдата ОСОБА_1 , пошукові дії силами підрозділу результатів не дали;

наказом командира в/ч НОМЕР_2 № 443 від 03.04.2023 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 ;

наказом командира в/ч НОМЕР_2 № 763 від 01.06.2023 закінчено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 та наказано підготувати документи для внесення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України;

витяг з ЄРДР № 62023170020001325 від 29.06.2023 про внесення відомостей про кримінальне правопорушення за повідомленням про самовільне залишення 03.04.2023 солдатом 6 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 НГУ ОСОБА_1 військової частини, кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України.

Суду також надані: витяг з наказу № 207 від 02.08.2022 про призначення ОСОБА_1 на посаду стрільця в/ч НОМЕР_2 НГУ; матеріали службового розслідування військової частини НОМЕР_2 НГУ за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_1 .

За викладених обставин, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 в умовах венного стану самовільно залишив місце служби без поважних причин, тому відсутні підстави для його виправдання, при цьому суд враховує, що стороною захисту не надано доказів на підтвердження посилання, що ОСОБА_1 залишив місце несення служби з дозволу командування, а у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , який був безпосереднім командиром ОСОБА_1 , вказав, що 03.04.2023 відпустка ОСОБА_1 не надавалась.

Дії ОСОБА_1 , суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407, як самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні обвинуваченому покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, та обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання - судом не встановлено.

Суд враховує особу обвинуваченого, який за місцем служби характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не одружений, має на утриманні неповнолітнього та малолітнього синів, місце проживання, раніше не засуджений.

При визначенні виду та міри покарання, суд також враховує, що обвинувачений вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, вину визнав частково, має дітей, по службі характеризується позитивно, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що ОСОБА_1 , необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі санкції статті закону, що передбачає покарання за вчинене, в умовах ізоляції його від суспільства, з урахуванням строку попереднього ув`язнення.

Речові докази та судові витрати відсутні, цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 26 грудня 2024 року.

На підставі ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_1 зарахувати строк тримання під вартою з 11 березня 2024 року.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілі, їх представник у частині, що стосується інтересів потерпілих, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.

Апеляція на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду, а обвинуваченому, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.М. Пілюгіна