Рішення

від 10.06.2024 по справі 686/7439/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/7439/23

Провадження № 2/686/1683/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Дмітрієвій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 про переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

24березня 2023року позивачзвернувся досуду ізпозовом пропереведення праві обов`язківпокупця задоговором купівлі-продажупосилаючись нате,що він з 1996 року проживає та зареєстрований в кімнаті АДРЕСА_1 .

19.04.2019 року стало відомо, що кімната в якій проживає позивач з незрозумілих підстав була відчужена ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» за договором купівлі-продажу від 18.04.2019 року ОСОБА_2 .

Того ж дня, 19.04.2019 р. зателефонували сусіди до позивача та повідомили, що замки в дверях кімнати намагаються зрізати «болгаркою» невідомі люди. Прибувши до кімнати побачив, як невідома раніше особа ОСОБА_2 , показавши документи про придбання кімнати у ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» та намагається вчинити безпідставне самовільне виселення з кімнати.

Позивач вважає, що права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 18.04.2019 року повинні бути оформлені на нього. Тому просить суд перевести права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 18.04.2019 р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грица Лілією Миколаївною, номер 550 , на нього - ОСОБА_1 .

В судове засідання представник позивача не з`явився проте, направив до суду заяву у якій підтримав позов та просив його задовольнити в повному обсязі, надавши пояснення, що відповідають змісту позовних вимог.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Третя особа у судове засідання не зявилася, не повідомила суд про причини неявки.

2.Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 31.03.2023 року відкрито провадження у справі та призначено у підготовче засідання засідання у загальному провадженні.

28.08.2023 року відповідачем подано відзив на позов у якому заперечуються позовні вимоги через те, що у позивача відсутнє переважне право на придбання кімнати посилаючись на вимоги ст.777 ЦК України, крім цього, договір найму був короткостроковий тому в задоволенні позову просить відмовити.

31.10.2023 року ухвалою суду зупинено провадження по справі.

15.02.2024 року ухвалою суду поновлено провадження по справі та призначено у підготовче засідання.

09.04.2024 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 23.05.2024 року.

10.06.2024 року ухвалено рішення по справі.

3.Фактичні обставини справи встановлені судом, зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 з 1996 року проживає та зареєстрований в кімнаті АДРЕСА_1 .

19.04.2019 року зазначена кімната була відчужена ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» за договором купівлі-продажу від 18.04.2019 року ОСОБА_2 за ціною 80000 грн., що стало підставою за останнім зареєструвати право власності, що підтведжується даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.05.2019 року.

Факт проживання позивача у зазначеній вище кімнату гуртожитку підтведжується наступними документами: договором найму житлового приміщення від 03.06.2013 р., актом прийому-передачі житлового приміщення від 03.06.2013 р., Повідомленням від 29.05.2014 р., Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 16.10.2014 р. у справі № 686/6826/14, квитанціями про сплату за послуги проживання, розрахунковими книжками, абонентною книжкою за послуги з поводження з побутовими відходами, договором з постачання теплової енергії, договором про надання послуг з поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 7.4. Договору найму житлового приміщення № 12-3 від 03.06.2013 року, а саме кімнати АДРЕСА_1 , «Сторони домовились про те, що житлове приміщення є фактично переданим наймодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі житлового приміщення».

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05.10.2020 року по справі №686/15108/19, що набрало законної сили 23.12.2020 року в позові ОСОБА_1 до ТОВ ЖЕД ПМК 2015, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі продажу, відмовлено.

Також, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 08.11.2022 року по справі №686/804/22, що набрало законної сили 09.02.2023 року в позові ОСОБА_1 до ТОВ ЖЕД ПМК 2015, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації та припинення права власності , відмовлено.

У зазначених вище рішеннях суду, судом апеляціцйной інстанції було зазначено, що позивачем обрано не ефективний спосіб захисту.

ОСОБА_1 продовжує користуватися кімнатою №3 гуртожитку про що свідчать докази, які додані та досліджені у судовому засіданні.

Грошові кошти в розмірі 80000 гривень внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду, що підтверджується квітанцією №9342-9615-2905-8462 від 22.05.2024 року підлягають виплаті ОСОБА_2 як грошову компенсацію за кімнату АДРЕСА_1 .

4.Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав.

Відповідно до частини третьоїстатті 810 ЦК Українидо договору найму житла застосовуються положення цьогоКодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Суд рахує, що матеріали справи не містять доказів того, що кімната № 3 була повернута ОСОБА_1 попередньому власнику за актом приймання передачі відповідно до п. 7.4. Договору найму житлового приміщення. Відсутні в матеріалах справи докази заперечення наймодавця, на той час власника гуртожитку КВП «ПМК -33» щодо користування ОСОБА_1 кімнатою № 3.

Отже, на думку суду, договір найму продовжував кожен рік свою дію ще на рік та є дійсним до 03.06.2023 р та був чинний і станом на момент укладення Договору купівлі-продажу кімнати 18.04.2019 року.

Згідно висновку,який міститьсяу постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 554/5323/14 (провадження № 14-605цс18) зазначено, що: «стаття 204ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Цей висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 06.02.2019 р. справа № 554/53/23/14) був застосований Касаційним цивільним судом у постанові від 24.06.2020 р. у справі № 641/3130/17, предметом позову якої було виселення з кімнати в зв`язку із закінченням строку договору найму.

Також, згідно висновків Верховного Суду викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 31.10.2018 р. у справі № 752/13845/16, постанові Касаційного цивільного суду від 07.11.2019 р. у справі № 418/23/16, щодо застосування ст. 764 ЦК України, згідно яких після закінчення строку дії договору та відсутності заперечень власника, користувач продовжував проживати у кімнаті гуртожитку та сплачувати рахунки за надані послуги, а отже, договір є продовженим на той самий термін.

У справі № 686/15108/19 Верховний Суд в постанові від 08.12.2021 р. послався на практику викладену у постанові Верховного Судуу складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21квітня 2021 року у справі № 727/4168/17 (провадження № 61-1708св19) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 909/337/19 (провадження № 12-35гс20) де зроблено висновок, що «якщо власником предмета найму (оренди) порушено передбачене частиною другоюстатті 777 ЦК Українипереважне право наймача (орендаря) на придбання переданої у найм (оренду) речі, належним способом захисту відповідного переважного права наймача (орендаря) буде позов про переведення на останнього прав та обов`язків покупця відповідної речі. Отже, до спірних правовідносин щодо захисту передбаченого частиною другою статті 777 ЦК України переважного права наймача (орендаря) на придбання предмета найму (оренди) за аналогією закону підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 362 цього Кодексу, яка регулює подібні правовідносини, а саме визначає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні останнім. Звідси для захисту переважного права наймача (орендаря), який належним чином виконує свої обов`язки відповідно до умов договору та закону, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), належним способом захисту є переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)».

Крім вищезазначеного, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 909/337/19 (п. 38 -51) виснується наступне:

Відповідно достатті 759 Цивільного кодексу Україниза договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зістаттею 773 Цивільного кодексу Українинаймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Положеннями частини другоїстатті 777 Цивільного кодексу Українизакріплено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Отже, вказані норми права надають відповідному суб`єкту (наймачу, орендарю) переважне право купити (придбати) річ, якою він користується на законних підставах - за договором найму (оренди), за умови належного виконання таким суб`єктом своїх обов`язків у тому разі, якщо така річ буде пропонуватися до продажу в період законного користування.

При цьому нормиЦивільного кодексу України, передбачивши переважне право наймача (орендаря) на придбання використовуваного ним майна у випадку його відчуження, безпосередньо не вказують на спосіб захисту такого права у випадку його порушення.

Відповідно до частини першоїстатті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Можливість застосування аналогії закону передбачена в частині десятійстатті 11 Господарського процесуального кодексу України, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону.

Частиною першоюстатті 362 Цивільного кодексу Українивстановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Відповідно до частини четвертоїстатті 362 Цивільного кодексу Україниу разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позов про переведення прав та обов`язків, що відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (пункт 6 частини другоїстатті 16 Цивільного кодексу України) або ж зміна господарських правовідносин (абзац одинадцятий частини другоїстатті 20 Господарського кодексу України), застосовується для захисту переважних прав третіх осіб щодо прав на майно, яким так чи інакше розпоряджається власник (частина четверта статті 362, абзац третій частини першоїстатті 822 Цивільного кодексу України, частина п`ятастатті 7 Закону України «Про акціонерні товариства», частина п`ятастатті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»тощо). Такий позов найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також найпростішим шляхом забезпечує відновлення та реалізацію відповідного переважного права.

Таким чином, якщо власником предмета найму (оренди) порушено передбачене частиною другоюстатті 777 Цивільного кодексу Українипереважне право наймача (орендаря) на придбання переданої у найм (оренду) речі, належним способом захисту відповідного переважного права наймача (орендаря) буде позов про переведення на останнього прав та обов`язків покупця відповідної речі.

Отже, до спірних правовідносин щодо захисту передбаченого частиною другоюстатті 777 Цивільного кодексу Українипереважного права наймача (орендаря) на придбання предмета найму (оренди) за аналогією закону підлягають застосуванню положення частини четвертоїстатті 362 цього Кодексу, яка регулює подібні правовідносини, а саме визначає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні останнім.

Звідси для захисту переважного права наймача (орендаря), який належним чином виконує свої обов`язки відповідно до умов договору та закону, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), належним способом захисту є переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі.

Суд вважає, що спосіб захисту порушеного права позивача щодо переведення права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 18.04.2019 р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), є єдиним та ефективним на даний час.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку , що права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу кімнати № 3 від 18.04.2019 р. підлягають переведенню з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , оскільки останній, як наймач кімнати мав переважне право на купівлю цієї кімнати.

Суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що перепедення прав таобов`язків покупцяза договоромкупівлі-продажувід 18.04.2019р.,який укладенийміж Товариствомз обмеженоювідповідальністю «ЖЕДПМК 2015»(продавець)та ОСОБА_2 є єдиним та ефективним способом захисту своїх прав на даний час так, як усі інші способи були відхилені судом.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Крім цього, суд вважає, що грошові кошти в розмірі 80000 гривень внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду, що підтверджується квітанцією №9342-9615-2905-8462 від 22.05.2024 року підлягають виплаті.

5.Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України, визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 1 статті 636 ЦК України визначено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

У відповідності до ст. 5 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п.22.1 ст.22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, при настанні страхового випадку страховик відшкодовує потрепілому шкоду, оцінену у встановленому цим Законом порядку та відповідно до визначеної в договорі страхової суми (ліміту відповідальності страховика).

Відповідно п.30.1. ст. 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування, про що протягом 3-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення, та здійснити виплату.

Абзацом 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що страховик, керуючись нормами Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування, а виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування визначено ст. 37 цього ж Закону. Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Статтею 988 ЦК України встановлено, що виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування у встановлений договором строк є обов`язком страховика.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

6.Судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з належного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015 належить стягнути судові витрати (судовий збір) в розмірі 1073,60 гривень за подання позовної заяви та 536,80 грн. за подачу заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 про переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу задовольнити.

Перевести права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 18.04.2019 р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015» (продавець), код ЄДРПОУ: 39569577, та ОСОБА_2 (покупець), РНОКПП: НОМЕР_1 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грица Лілією Миколаївною, номер 550, на ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Виплатити ОСОБА_2 , як грошову компенсацію за кімнату АДРЕСА_1 грошові кошти в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду, що підтверджується квитанцією АТ КБ "ПриватБанк", код квитанції: 9342-9615-2905-0462 від 22.05.2024 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015» на користь ОСОБА_1 судовий збір в загальній сумі 1610,40 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій Стефанишин