Постанова

від 20.06.2024 по справі 591/495/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року м.Суми

Справа №591/495/18

Номер провадження 22-ц/816/610/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

у присутності :

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Солошенко Людмили Євгенівни,

представника відповідача Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» - адвоката Кібця Романа Романовича,

представника третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герасима Кондратьєва 127/2» - ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником адвокатом Солошенко Людмилою Євгенівною,

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 листопада 2023 року у складі судді Клименко А.Я., ухваленого в м. Суми, повний текст якого виготовлено 20 листопада 2023 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герасима Кондратьєва 127/2», Приватного підприємства «Інтерком», про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

та за позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги - Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герасима Кондратьєва 127/2» до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», треті особи - Приватного підприємства «Інтерком», про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона євласником квартири АДРЕСА_1 . Врозумінні ч.2ст. 382ЦК України,п. 5ч. 1ст. 1Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку», вона єспіввласником даногобагатоквартирного будинку.Особою,яка є фактичним управителемданого будинкує ФОП ОСОБА_3 .Відповідач ОСОБА_2 є одниміз співвласниківданого багатоквартирногобудинку,якому належитьквартира АДРЕСА_2 . Крім квартирв даномубудинку такожрозташовані нежитловіприміщення (офіси),які займають повністю першийповерх іналежать різнимюридичним особам,а такожє підвали, які нікимне зайняті(крімневеликої частини,яка належитьдвом приватнимвласникам мешканцям цьогож будинку).У січні 2018 року вона від ОСОБА_3 довідаласяпро те,що донеї звернувся ОСОБА_2 з інформацієюпро придбанняним наприлюдних торгах 18 грудня 2017року нежитловихприміщень вцьому жбудинку загальноюплощею 1125,5кв.м,до якихвходять підвал,перший поверхта сходовіклітини.Також ОСОБА_2 висунув ОСОБА_3 ряд вимог,що буливикладені уадресованому їйлисті.Про змістрозмови зі ОСОБА_2 та пройого вимоги ОСОБА_3 також повідомилаінших співвласниківбагатоквартирного будинку,які виступилиз ініціативоюнегайно скликати збори співвласниківбудинку дляобговорення даноїситуації.Такі зборибули скликаніта проведені11 січня 2018року.Крім неїв нихвзяла участьпереважна більшістьспіввласників даногобагатоквартирного будинку,у т.ч.відповідач ОСОБА_2 ..Виступаючи назборах, відповідач ОСОБА_2 підтвердив фактпридбання нимнерухомого майнав даному будинку танаполягав натому,що вінстав повноправнимвласником всіхнежитлових приміщеньпершого поверху,а такожхолу (фойє),сходових клітин(маршів)та підвалів. Також ОСОБА_2 повідомив,що плануєнайближчим часомрозпочати перепланування приміщень знаступною їхперебудовою тапродажем іншимособам.Згідно зданими документами загальна площапридбаних ОСОБА_2 приміщень становить 1125,5кв.м, з якихна місцязагального користуванняприпадає:підвали 493,4кв.м;І поверх 152,4 кв.м; ІІ поверх 44,1кв.м;ІІІ поверх 43,6кв.м;ІVповерх 38,6кв.м. Всього: 772,10 кв.м.

Вказує на те, що вона разом зіншими співвласникамизаперечили ОСОБА_2 в тому,що ниму складілоту наприлюдних торгахбуло придбанонежитлові приміщення,які становлятьспільну суміснувласність (спільнемайно)співвласників багатоквартирного будинку,в т.ч.й самого ОСОБА_2 і неможуть переходитив силузакону уприватну власністьодного ОСОБА_2 ..Вважає,що майнояке придбав ОСОБА_2 з прилюдних торгів єспільною сумісноювласністю співвласниківбагатоквартирного будинку.Вважає місцязагального користуванняспільним майном мешканців будинку,тобто своєю спільною сумісноювласністю,яка єнедоторканною.Підтвердження їїправа власностіна такі приміщення непотребує здійсненнядодаткових дійвід неїі виникаєв силузакону (пункт 1.1.резолютивної частиниРішення КонституційногоСуду Українивід 02 березня 2004 року№4 рп/2004).Вважає,що укладенийміж ОСОБА_2 та ПУАТ«Фідобанк» договіркупівлі продажу нерухомогомайна від 18 грудня 2017року (вчастині спільногомайна багатоквартирногобудинку)порушує публічнийпорядок врозумінні частини1статті 228ЦК України,оскільки вінспрямований напорушення конституційних прав ісвобод людиниі громадянина(зокрема,права власності),незаконного заволодіння ним (правом власності).

Посилаючись навищевказане,просила судухвалити рішення,яким визнати недійсним договір купівлі продажу нерухомого майна від 18 грудня 2017 року, укладений між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_2 , посвідчений ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (зареєстрованого в реєстрі за№2551) в частині спільного майна багатоквартирного будинку за адресою : АДРЕСА_3 загальною площею 772,10 кв.м.

У квітні 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герасима Кондратьєва 127/2» (далі по тексту ОСББ «Герасима Кондратьєва 127/2») звернулося до Зарічного районного суду м. Суми з позовом, який ухвалою суду від 31 серпня 2021 року об`єднано в одне провадження із судовою справою №591/495/18 за позовом ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивувало тим, що відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», статуту ОСББ метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку тощо. Зокрема, статтею 16 вказаного Закону передбачено, що об`єднання, серед іншого, має право захищати права, представляти інтереси співвласників в судах, тобто, в розумінні статті 56 ЦПК України є особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Права на спірні приміщення має не тільки ОСОБА_1 , але й інші співвласники даного будинку, тобто, ОСББ в силу закону наділено повноваженнями представництва їх колективного інтересу. Вважає, що всі без винятку спірні приміщення є приміщеннями загального користування і не можуть в багатоквартирному будинку належати на праві приватної власності лише одному зі співвласників багатоквартирного будинку, яким є ОСОБА_2 .

Просило суд, витребувати у спільну сумісну власність співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , з незаконного володіння ОСОБА_2 придбане ним за договором купівлі продажу нерухомого майна від 18 грудня 2017 року, укладеним з ПАТ «Фідобанк» та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав - 655682059101) у складі нежитлових приміщень загальною площею 1125,5 кв.м, наступне нерухоме майно загальною площею 772,10 кв.м : - підвали (підвальний поверх) сходова клітина (номер приміщення 1) та підвали (номери приміщення (тут і далі згідно Журналу підрахунку площі нежитлових приміщень літ. «А» по АДРЕСА_3 ) 2 - 17) загальною площею 493,4 кв.м; - І поверх - сходова клітина (номер приміщення І); сходова клітина (номер приміщення ІІ); коридор (номер приміщення 1); хол (номер приміщення 2); коридор (номер приміщення 6); умивальня (номер приміщення 10); туалет (номер приміщення 11); туалет (номер приміщення 12); умивальня (номер приміщення 13); коридор (номер приміщення 14); туалет (номер приміщення 23) загальною площею 152,4 кв.м; - ІІ поверх сходова клітина (номер приміщення І); коридор (номер приміщення ІІ); коридор (номер приміщення ІІІ); сходова клітина (IV) загальною площею 44,1 кв.м; - ІІІ поверх сходова клітина (номер приміщення І); коридор (номер приміщення ІІ); сходова клітина (номер приміщення ІV); сходова клітина (номер приміщення V) загальною площею 43,6 кв.м; - ІV поверх сходова клітина (номер приміщення І); коридор (номер приміщення ІІ); сходова клітина (номер приміщення ІІІ) загальною площею 38,6 кв.м..

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в зв`язку з необґрунтованістю.

Позов 3-їособи,яка заявиласамостійні вимоги ОСББ «Герасима Кондратьєва127/2» провитребування майназ чужогонезаконного володіння задоволено.

Витребувано у спільну сумісну власність співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , з незаконного володіння ОСОБА_2 придбане ним за договором купівлі продажу нерухомого майна від 18 грудня 2017 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком Валерієм Вікторовичем (Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав - 655682059101) у складі нежитлових приміщень загальною площею 1125,5 кв.м, наступне нерухоме майно загальною площею 772,10 кв.м :

- підвали (підвальний поверх) сходова клітина (номер приміщення 1) та підвали (номери приміщення (тут і далі згідно Журналу підрахунку площі нежитлових приміщень літ. «А» по АДРЕСА_3 ) 2 - 17) загальною площею 493,4 кв.м;

- І поверх - сходова клітина (номер приміщення І); сходова клітина (номер приміщення ІІ); коридор (номер приміщення 1); хол (номер приміщення 2); коридор (номер приміщення 6); умивальня (номер приміщення 10); туалет (номер приміщення 11); туалет (номер приміщення 12); умивальня (номер приміщення 13); коридор (номер приміщення 14); туалет (номер приміщення 23) загальною площею 152,4 кв.м;

- ІІ поверх сходова клітина (номер приміщення І); коридор (номер приміщення ІІ); коридор (номер приміщення ІІІ); сходова клітина (IV) загальною площею 44,1 кв.м;

- ІІІ поверх сходова клітина (номер приміщення І); коридор (номер приміщення ІІ); сходова клітина (номер приміщення ІV); сходова клітина (номер приміщення V) загальною площею 43,6 кв.м;

- ІV поверх сходова клітина (номер приміщення І); коридор (номер приміщення ІІ); сходова клітина (номер приміщення ІІІ) загальною площею 38,6 кв.м..

Не погоджуючись рішенням суду, ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Солошенко Л.Є., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог третьої особи у справі, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору - ОСББ «Герасима Кондратьєва127/2», ухваливши в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав їх необґрунтованості, а в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 змінити в частині мотивів їх відмови. Також, просить застосувати наслідки пропуску ОСББ «Герасима Кондратьєва127/2» строків позовної давності.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 не було встановлено правового статусу спірного майна, чи є/була позивач власником чи титульним власником спірного майна, хто, коли та в який спосіб порушив, не визнав чи оспорив права позивача на це майно, чи існують підстави застосування норм ст. 388 ЦК України, зокрема, чи мав право ПАТ «Фідобанк» на продаж спірного майна і чи є ОСОБА_5 добросовісним чи недобросовісним набувачем.

Звертає увагу на те, що наданими свідоцтвами про право власності на спірне нерухоме майно та рішення господарського суду Сумської області у справі №15/255-05 від 23 червня 2005 року підтверджується, що всі житлові та нежитлові приміщення, в тому числі які належали ПП «Інтерком» на праві спільної часткової власності, є відокремленими, що передбачає можливість його незалежного використання.

Наголошує на тому, що ПП «Інтерком» було власником спірних приміщень, не виконувало своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим рішенням суду стягнута заборгованість на користь ВАТ «Ерсте Банк». У рамках виконавчого провадження банк погодився залишити за собою належне ПП «Інтерком» спірне нежитлове приміщення. У подальшому ВАТ «Ерсте Банк» перейшло у власність ПАТ «Фідобанк». Вказане, на думку заявника апеляційної скарги свідчить про те, що ПАТ «Фідобанк» є особою, яка мала право на відплатне відчуження майна, а ОСОБА_2 є добросовісним набувачем.

Зазначає про те, що ОСОБА_1 не доведено, що спірні нежитлові приміщення належали їй на праві власності, користування чи перебували в її оперативному віданні, а також те, що це майно вибуло з її відання поза її волею.

Вказує і на те, що спірні нежитлові приміщення мали статус арештованого майна та його реалізація здійснювалася шляхом проведення електронних аукціонів, тобто в порядку, встановленому для виконання рішень, що відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України виключає витребування майна від добросовісного набувача.

Як на підставу для скасування рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСББ «Герасима Кондратьєва127/2» вказує на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, так як фактично визнав права на спірне нерухоме майно за ОСББ. Судом першої інстанції не було з`ясована думка інших співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , з приводу заявлених ОСББ позовних вимог.

Посилається на те, що про порушення права власників квартир на спірне нерухоме майно ОСОБА_3 , яка є головою ОСББ, було достеменно відомо ще у 2009 році, коли третейським судом стягнути з ПП «Інтерком», з неї та її чоловіка заборгованість на користь ВАТ «Ерсте Банк» та звернення стягнення на це майно за виконавчим листом. ОСОБА_3 було достовірно відомо про перехід права власності на спірне майно до ПАТ «Фідобанк» Крім того, ОСОБА_2 придбав спірне майно 18 грудня 2017 року, проте з позовом ОСББ звернулося лише 16 квітня 2021 року.

Стверджує, що судом першої інстанції положення ч. 2 ст. 382 ЦК України витлумачено неправильно, так як право власності у ПП «Інтерком» виникло в 2002 році, а у ПАТ «Ерсте Банк» і у подальшому ПАТ «Фідобанк» в 2009 та 2012 роках відповідно, тоді як Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» набув чинності лише 01 липня 2015 року.

Крім того, вказує на те, що судом першої інстанції не було досліджено статут ОСББ «Герасима Кондратьєва127/2», з якого не вбачається, що ОСББ має будь-яке майно. Правовстановлюючі документи у власників квартир в цьому будинку та у власників нежитлових приміщень на спільну сумісну або спільну часткову власність на спірні приміщення відсутні.

Звертає увагу апеляційного суду і на те, що загальними зборами ОСББ не приймалося рішень про уповноваження ОСОБА_3 на звернення до суду з даним позовом.

Також вказує на те, що рішення суду порушує право власності ОСОБА_6 на майно, набуте ним у встановленому законом порядку, повернення коштів, сплачених ним за це майно, є неможливим у зв`язку з ліквідацією ПАТ «Фідобанк».

В установлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу сторонами подано не було.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується сторонами, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 13, 14).

25 липня 2002 року Сумською міською радою видано свідоцтво про право власності на житлові приміщення, яким посвідчено право ПП «Інтерком» на нежитлові приміщення загальною площею 1347,0 кв.м, який розташований в АДРЕСА_4 , що складається з офісного приміщення загальною площею 584,4 кв.м, підвалу загальною площею 550,2 кв.м., котельної загальною площею 33,6 кв.м, місць загального користування, загальною площею 178,8 кв.м (т. 1 а.с. 242).

У період з жовтня 2002 року до травня 2003 року ПП «Інтерком» було відчужено частина приміщень, що належала підприємству у вказаному будинку загальною площею 187,9 кв.м. (т.1, а.с. 242, 243).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 23 червня 2005 року виділено в натурі ПП «Інтерком» нежитлове приміщення, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 1159,10 кв.м. (т.1, а.с. 243).

18 грудня 2012 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу видано свідоцтво, яким посвідчено, що ПАТ «Ерсте Банк» на праві власності належить майно, що складається з нежитлового приміщення офісу, загальною площею 1124,9 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_3 (т.1, а.с. 82).

За договором купівлі продажу нерухомого майна від 18 грудня 2017 року спірне майно в будинку АДРЕСА_3 , укладеним між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_2 за результатами вільних торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів від 21 листопада 2017 року, останнім було придбано нежитлові приміщення загальною площею 1125,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 15).

Відповідно до журналу підрахунку нежитлових приміщень літ «А» по АДРЕСА_3 , до складу придбаного ОСОБА_2 нежитлового приміщення загальною площею 1125,5 кв.м увійшли:

підвали (підвальний поверх) загальною площею 493,4 кв.м (допоміжна площа), з яких: сходова клітина І площею 13,9 кв.м, коридор 1, площею 68,9 кв.м, підвал 2 площею 42,0 кв.м, підвал 3 площею 20,1 кв.м, підвал 4 площею 42,9 кв.м, підвал 5 площею 64,9 кв.м, підвал 7 площею 40 кв.м, підвал 8 площею 60,9 кв.м, підвал 9 площею 40,6 кв.м, підвал 10 площею 18,7 кв.м, підвал 11 площею 39,3, підвал 12 площею 16,2 кв.м, коридор 13 площею 8,2 кв.м, підвал 15 площею 9,5 кв.м, підвал 17 площею 7,3 кв.м;

приміщення першого поверху загальною площею 505,8 кв.м, (основна - 377 кв.м, допоміжна 94,1 кв.м.), а саме: сходова клітина І площею 15,6 кв.м, сходова клітина ІІ площею 18,8 кв.м, коридор 1 площею 39,7 кв.м, хол 2 площею 60,2 кв.м, кабінет 3 площею 39,1 кв.м, кабінет 4 площею 20,8 кв.м, кабінет 5 площею 41,8 кв.м, коридор 6 площею 3,4 кв.м, коридор 9 площею 2,9 кв.м, умивальня 10 площею 1,7 кв.м, туалет 11 площею 1,4 кв.м, туалет 12 площею 1,6 кв.м, умивальня 13 площею 1,7 кв.м, коридор 14 площею 2,9 кв.м, кабінет 17 площею 45,5 кв.м, туалет 23 площею 2,5 кв.м, кабінет 25 площею 41,2 кв.м, кабінет 26 площею 15,6 кв.м, кабінет 24 площею 44,7 кв.м, кабінет 28 площею 16,5 кв.м, кабінет 29 площею 16,3 кв.м, кабінет 30 площею 19,4 кв.м, кабінет 31 площею 36,3 кв.м, кабінет 32 площею 16,7 кв.м;

приміщення другого поверху загального користування площею 44,1 кв.м, а саме: сходова клітина І площею 16,0 кв.м, коридор ІІ площею 4,6 кв.м, коридор ІІІ площею 5,1 кв.м, сходова клітина IV, площею 18,4 кв.м;

приміщення третього поверху загального користування площею 43,6 кв.м, а саме: сходова клітина І площею 15,8 кв.м, коридор ІІ площею 4,6 кв.м, сходова клітина ІV площею 18,4 кв.м, сходова клітина V площею 4,8 кв.м;

приміщення четвертого поверху загального користування площею 38,6 кв.м, а саме: сходова клітина І площе. 15,6 кв.м, коридор ІІ площею 4,6 кв.м, сходова клітина ІІІ площею 18,4 кв.м.

18 грудня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено запис про право власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення загальною площею 1125,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 (т.1, а.с. 19).

Відповідно до протоколу установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 09 лютого 2018 року, більшістю голосів співвласників прийнято рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_3 , затвердження назви та статуту (т.1, а.с. 141-147).

27 квітня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герасима Кондратьєва 127/2» (т.1, а.с. 141).

Згідно статуту ОСББ «Герасима Кондратьєва, 127/2», затвердженого установчими зборами співвласників будинку АДРЕСА_3 протоколом від 09 лютого 2018 року, метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (т.1, а.с. 148-154).

11 січня 2018 року на засіданні співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 прийнято рішення про звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу ОСОБА_2 нежитлових приміщень площею 1125,5 кв.м. в багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 недійсним в частині спільного майна будинку (т.1, а.с. 28-29).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, врахувавши практику Верховного Суду у справах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав співвласників багатоквартирних будинків на місця загального користування, допоміжні приміщення вказаних будинків, дійшов до висновку, що позивачкою ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту її права на спірні приміщення в будинку, а тому в задоволенні її позову необхідно відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги ОСББ, суд першої інстанції виходив з того, що право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку на вказані приміщення витікає безпосередньо із закону, а тому є підстави для витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у 1 частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Загальні положення про право власності викладені у главі 23 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

ОСББ «Герасима Кондратьєва, 127/2 пред`явило позов з метою захисту прав співвласників багатоквартирного будинку на користування місцями загального користування, які призначені для обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: в підвальному поверсі - сходова клітина, коридор та підвальні приміщення; на першому поверсі сходові клітини, коридори, хол, умивальні та туалети; на другому, третьому та четвертому поверхах сходові клітини та коридори.

За змістом ст.ст. 4, 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Отже, ОСББ «Герасима Кондратьєва 127/2» звертаючись до суду за захистом прав співвласників багатоквартирного будинку діяло в межах визначених вказаним законом повноважень.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до ч. 2ст. 382 ЦК України(в редакції на час прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію) власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

У зв`язку з прийняттям вказаногоЗакону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року ч. 2ст. 382 ЦК Україниз 01 липня 2015 року викладена в новій редакції, згідно якої усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Крім того, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частинами 1 та 2 статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року№ 4-рп/2004, у справі за конституційним зверненням про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, комірки, горища, колясочні та інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Отже, у житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 ЖК Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

У постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 554/8296/21 викладено висновок про те, що «Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням.І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Отже, співвласники багатоквартирного будинку мають право користування допоміжними приміщеннями, отримувати доступ до технічної документації, інформації про технічний стан, умови утримання та експлуатації, витрати на утримання, надходження від використання таких приміщень».

Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку правового режиму допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень».

Саме власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним(стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України).

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження№ 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74), 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 148) та інші).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 та 2 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Повторно дослідивши матеріали інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_3 , колегією суддів було встановлено, що в 2002 році було введено в експлуатацію чотирьохповерховий десятиквартирний будинок АДРЕСА_3 , з підвальним приміщення, на першому поверсі були розміщені офісні приміщення.

Відповідно до плану поверхів та експлікації внутрішньої площі до плану будівель, що містяться в матеріалах інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_3 , (т. 3, а.с. 3, 10) на підвальному поверсі розміщені сходова клітина, коридори та окремі ізольовані приміщення, деякі з них значаться як продані. Всі приміщенні, що розміщені на підвальному поверсі значаться як допоміжні.

Крім того, сам відповідач ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях, наданих в суді апеляційної інстанції, не заперечував розміщення систем комунікацій багатоквартирного будинку на підвальному поверсі.

На другому-четвертому поверхах розміщені виключно житлові квартири, і придбані відповідачем ОСОБА_2 сходові клітини та коридори на цих поверхах, є місцями загального користування та не є окремим об`єктом нерухомого майна.

Щодо спірних приміщень першого поверху, то колегія суддів колегія суддів вважає непереконливими твердження ОСОБА_2 про те, що всі приміщення, в тому числі хол та коридори на першому поверсі це вбудовані офісні приміщення.

Згідно поверхового плану на АДРЕСА_3 , цей будинок має два під`їзди. Коридор (номер приміщення 6) та сходові клітини (номер приміщення І та ІІ), що розміщено на першому поверсі, відповідно до їх розміщення перебувають в загальному користуванні всіх співвласників цього багатоквартирного будинку і є допоміжними.

Перший поверх, на якому розміщені офісні приміщення, не є ізольованим, адже вхід до другого поверху, може бути здійснено виключно через приміщення холу (позначено під номером 2).

Крім офісних приміщень придбаних ОСОБА_2 , на першому поверсі розміщені також і офісні приміщення, які перебувають у власності інших осіб, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи на нежитлові приміщення на будинок АДРЕСА_3 .

Зокрема, за договором купівлі-продажу від 31 жовтня 2002 року укладеним між ПП «Інтерком» та ПП «Ректа» останнім було придбано 46/1000 частин нежитлового приміщення під АДРЕСА_3 , загальна площа придбаного нерухомого майна становить 62,3 кв.м та складається з кабінету №18, площею 33,6 кв.м, кабінет №19, площею 51,1 кв.м, кабінету №20, площею 17,3 кв.м, коридор №21 площею 4,0 кв.м, та чистини душової №22, площею 2,3 кв.м, що перейшло у користування ПП «Ректа» (інвентаризаційна справа, арк. 56).

За договором купівлі-продажу від 13 лютого 2003 року, укладеного між ПП «Інтерком» та підприємцем ОСОБА_3 , останньою було придбано 29/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться в вказаному будинку, які складаються з приміщення № НОМЕР_1 , площею 35,5 кв.м, та приміщення № НОМЕР_2 , площею 3,5 кв.м на першому поверсі (інвентаризаційна справа, ару. 79).

ТОВ «Цифрові мережі», відповідно до договору купівлі-продажу від 13 лютого 2003 року придбано в ПП «Інтерком» 7/1000 частин нежитлового приміщення у вказаному будинку, які складаються з приміщення №7, площею 9,0 кв.м, що розміщено на першому поверсі (інвентаризаційна справа, арк. 94).

Тобто, спірні умивальня (номер приміщення 10), туалет (номер приміщення 11), туалет (номер приміщення 12), умивальня (номер приміщення 13), коридор (номер приміщення 14), туалет (номер приміщення 23), що розміщені на першому поверсі багатоквартирного будинку є допоміжними приміщеннями цього будинку та мають цільове призначення для обслуговування офісних приміщень що перебувають у власності, як ОСОБА_2 , так і інших осіб - ПП «Ректа», ОСОБА_3 , ТОВ «Цифрові мережі».

Таким чином, з огляду на встановлені обставини та цільове призначення спірних приміщень в багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 , а також відсутність в матеріалах справи доказів того, що спірні приміщення будувалися не як допоміжні приміщення, в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що є підстави для задоволення позову ОСББ «Герасима Кондратьєва, 127/2», яке діє в інтересах власників та користувачів квартир та нежитлових приміщень в цьому житловому будинку.

Колегією суддів не було встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, адже норами Закону України «Про приватизацію державного фонду» закріплено визначення поняття допоміжного приміщення та розмежування нежитлових приміщень від допоміжних.

Належність місць загального користування в багатоквартирному будинку на праві спільної сплатності всім співвласникам квартир в цьому будинку, на час введення вказаного будинку в експлуатацію, була закріплена в ч. 2 ст. 382 ЦК України.

Щодо доводів про не встановлення судом першої інстанції недобросовісності дій відповідача ОСОБА_2 при придбанні ним спірних приміщень за відплатним договором, що виключає витребування цього майна у нього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.

Крім того, для приватного права притаманною є така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19).

ОСОБА_2 , діючи розумно та добросовісно, не мав жодних перешкод, для того, аби до укладення договору купівлі-продажу, навіть без застосування спеціальних знань в галузі будівництва, переконатись в тому, що з огляду на свої об`єктивні характеристики, частина майна, запропонованого до продажу на відкритих торгах, належить до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку (зокрема підвальні приміщення, сходові клітини, коридори, туалети та умивальні).

При цьому сама по собі реєстрація права власності за ПП «Інтерком», а в подальшому за ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» на спірне майно не змінює його статусу допоміжних приміщень багатоквартирного будинку.

Усупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що визначені ч. 2 ст. 388 ЦК України обмеження у витребуванні майна від добросовісних набувачів не підлягають застосуванню, оскільки ОСОБА_2 набув право на спірні приміщення не в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що з позовом ОСББ «Герасима Кондратьєва, 127/2» звернулося до суду поза межами строків позовної давності, оскільки передбачені ст. 267 ЦК України наслідки пропуску такого строку, може бути застосовано судом виключно за клопотанням сторони, заявленого до ухвалення судового рішення, проте в матеріалах справи клопотання відповідача ОСОБА_2 або його представника, подане до суду першої інстанції відсутнє. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 12 Прикінцевих та перехідний положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу,продовжуються настрок діїтакого карантину.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з підстав обрання нею неналежного способу захисту її прав та інтересів, судом першої інстанції не було наведено висновків про порушення її прав, як власника квартири, а тому викладені в апеляційній скарзі доводи в цій частині не підлягають перевірці апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Разом з тим, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не було зазначено в резолютивній частині цього рішення переліку приміщень підвального поверху, що були витребувані у відповідача ОСОБА_2 , що може утруднити виконання цього рішення. Також, колегія суддів вважає зайвим зазначення, що майно витребовується у спільну сумісну власність співвласників багатоквартирного будинку, адже таке право виникає у них на підставі закону і не потребує додаткового визнання судовим рішенням.

Отже, колегія суддів вважає, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення суду, виклавши абзаци три-вісім в новій редакції.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником адвокатом Солошенко Людмилою Євгенівною, задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 листопада 2023 року змінити, виклавши абзаци три вісім резолютивної частини цього рішення в наступній редакції:

«Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 придбане ним за договором купівлі продажу нерухомого майна від 18 грудня 2017 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком Валерієм Вікторовичем (Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав - 655682059101) у складі нежитлових приміщень загальною площею 1125,5 кв.м, наступне нерухоме майно загальною площею 772,10 кв.м :

- підвали (підвальний поверх) сходова клітина (номер приміщення І), коридор (номер приміщення 1) площею 68,9 кв.м, підвал (номер приміщення 2) площею 42,0 кв.м, підвал (номер приміщення 3) площею 20,1 кв.м, підвал (номер приміщення 4) площею 42,9 кв.м, підвал (номер приміщення 5) площею 64,9 кв.м, підвал (номер приміщення 7) площею 40 кв.м, підвал (номер приміщення 8) площею 60,9 кв.м, підвал (номер приміщення 9) площею 40,6 кв.м, підвал (номер приміщення 10) площею 18,7 кв.м, підвал (номер приміщення 11) площею 39,3 кв.м, підвал (номер приміщення 12) площею 16,2 кв.м, коридор (номер приміщення 13) площею 8,2 кв.м, підвал (номер приміщення 15) площею 9,5 кв.м, підвал (номер приміщення 17) площею 7,3 кв.м, загальна площа становить 493,4 кв.м, зазначені в плані поверхів, складеного станом на 04 листопада 2001 року, з наступними змінами;

- І поверх - сходова клітина (номер приміщення І), сходова клітина (номер приміщення ІІ), коридор (номер приміщення 1), хол (номер приміщення 2), коридор (номер приміщення 6), умивальня (номер приміщення 10), туалет (номер приміщення 11), туалет (номер приміщення 12), умивальня (номер приміщення 13), коридор (номер приміщення 14), туалет (номер приміщення 23), загальною площею 152,4 кв.м, зазначені в плані поверхів, що знаходиться в томі 3 інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_3 на аркуші 105;

- ІІ поверх сходова клітина (номер приміщення І), коридор (номер приміщення ІІ), коридор (номер приміщення ІІІ), сходова клітина (IV), загальною площею 44,1 кв.м, зазначені в плані поверхів, складеного станом на 19 липня 2002 року, з наступними змінами;

- ІІІ поверх сходова клітина (номер приміщення І), коридор (номер приміщення ІІ), сходова клітина (номер приміщення ІV), сходова клітина (номер приміщення V), загальною площею 43,6 кв.м, зазначені в плані поверхів, складеного станом на 19 липня 2002 року, з наступними змінами;

- ІV поверх сходова клітина (номер приміщення І), коридор (номер приміщення ІІ), сходова клітина (номер приміщення ІІІ), загальною площею 38,6 кв.м., зазначені в плані поверхів, складеного станом на 04 січня 2001 року, з наступними змінами».

В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 21 червня 2024 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

В. Ю. Рунов