Рішення

від 17.06.2024 по справі 210/406/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/406/24

Провадження № 2/210/617/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 червня 2024 року м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - судді Вікторович Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Біди А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2024 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та просив суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Центрально-Міського управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис №554 та визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком - ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання та місцем реєстрації дитини - АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 04.10.2003 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбних відносин у них народились діти, на даний час неповнолітньою є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з травня 2023 року проживає разом з позивачем. Спільне життя з відповідачем не склалось, оскільки вони мають різні погляди на життя, планування майбутнього, у зв`язку з чим перестали розуміти одне одного та втратили почуття взаємної любові та з січня 2022 року перестали проживати однією сім`єю. З березня 2022 року у зв`язку з обставинами які склались в Україні, відповідач разом із їх неповнолітньою донькою за їх спільним рішенням, виїхали за межі України до Нідерландів де відповідачка перебуває і на теперішній час. В травні 2023 року донька повернулась проживати в Україну і з того моменту проживає разом з позивачем. Відповідачка за своїм новим місцем проживання має намір створити сім`ю за межами України, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 30 січня 2024 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами загального позовного провадження. (а.с. 22)

Ухвалою суду від 03 квітня 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про витребування доказів та витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформації про перетинання державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 24.02.2022 року по теперішній час. (а.с. 46)

Ухвалою суду від 13 травня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду. (а.с. 57)

Позивач та його представник у судовому засіданні присутні не були, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, 17 червня 2024 року поза межами судового засідання від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на адресу суду надійшла заява, в якій останній просив суд проводити розгляд справи без участі представника позивача на задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання призначені судом на 04 березня 2024 року, 03 квітня 2024 року, 13 травня 2024 року та 17 червня 2024 року присутня не була, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання, частина з якої повернулась на адресу суду. Крім того, про призначені дати судового засідання відповідач повідомлялась шляхом направлення смс повідомлення на вказаний у позовній заяві мобільний номер. Поза межами судового засідання, 17 червня 2024 року на електронну адресу суду надійшли письмові поясненні від відповідача ОСОБА_2 які були підписанні електронним цифровим підписом. У вказаних письмових пояснення відповідач зазначила, що не заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог та просила суд проводити розгляд вказаної справи за її відсутності.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Частиною 3 та частиною 4 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSandersS.A.v.Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради у судовому засіданні присутній не був, однак, поза межами судового засідання від представника ОСОБА_5 на адресу суду надійшла заява, в якій остання просила суд проводити розгляд справи без участі представника Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, заявлені позовні вимоги підтримують.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд дослідивши долучені сторонами до матеріалів справи докази дійшов наступних висновків.

Так, 04 жовтня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Центрально-міського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зроблено запис №554. Після одруження дружина змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 04.10.2003 року (а.с. 9)

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_3 , про що Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 17 серпня 2010 року складено відповідний актовий запис №436. Батьками ОСОБА_3 зазначені: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.08.2010 року. (а.с. 10)

Відповідно до Характеристики виданої головою квартального комітету №15 міста Кривий Ріг Металургійного району, за час проживання за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрвоаний та проживає ОСОБА_1 разм з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шкідливих звичок ОСОБА_1 не має, від сусідів скарг не надходило, претензій та зауважень від голови квартального комітету №15 до нього не має. (а.с. 11)

Відповідно до довідки №1 від 09.01.2024 року виданої за підписом в.о. директора та секретаря Криворізької гімназії №26 Криворізької міської ради, ОСОБА_8 навчається в Криворізькій гімназії №26 Криворізької міської ради Металургійного району в 7-В класі. (а.с. 12)

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює певні види економічної діяльності: вантажний автомобільний транспорт (основний), надання послуг з перевезення речей (переїзду), інша допоміжна діяльність в сфері транспорту, інша поштова та кур`єрська діяльність, та інші. (а.с. 15-16)

З Листа вих. №19-29634/18/24 від 01.05.2024 року за підписом начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Власова Є. судом встановлено, що 28.03.2023 року ОСОБА_9 повернулась до території України, 23.05.2023 року ОСОБА_9 виїхала з території України, 19.12.2023 року ОСОБА_9 повернулась до території України та 16.01.2024 року виїхала з території України. (а.с. 52)

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 25.03.2024 року складеного комісіє у складі головних спеціалістів служби у справах дітей виконкому Металургійної районної у місті ради ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 у двохповерховому будинку за даною адресою чотири кімнати, кухня, два санвузли, коридор. У приміщенні будинку зроблено євроремонт, обладнано сучасними меблями, побутовою технікою. У приміщенні чисто, прибрано. Для дитини є окрема кімната, велике спальне ліжко, стіл для навчання, телевізор, комп`ютер, забезпечена навчальним приладдям, одягом, взуттям. У приміщенні є автономно опалення, електро - водопостачання, каналізація. За вказаною адресою зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - батько дитини, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - донька. За результатами бесіди і ставлення членів сім`ї до рішення прийняти на виховання дитину зазначено, що за даною адресою створено необхідні умови для перебування, проживання, навчання та розвитку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с. 43)

Щодо заявлених позовних вимог про розірвання шлюбу суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ст.55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Як вбачається зі змісту ч.3 та ч.4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, відповідно до статей 106 та 107 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Судом встановлено, що відносини в сім`ї ускладнились, вони не ведуть спільного господарства, проживають окремо, шлюб існує лише формально.

Згідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

З врахуванням того, що жоден з подружжя не бажає примиритися, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.

Відповідно до ст.112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї суперечитиме інтересам одного з них.

Щодо заявлених позовних вимог про визначення місця проживання дитини, суд зазначає, що у статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини (стаття 141 СК України).

У частині четвертій статті 29 ЦК Українивизначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частинами четвертою - шостою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Вирішуючи питання щодо участі органу опіки та піклування при вирішенні даного спору, суд звертає увагу, що наявний у справі висновок Металургійної районної у місті ради №14/29-1086 від 25.03.2024 року про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є обґрунтований. Так зокрема, у висновку зазначено, що шлюб між батьками не розірвано, але вони проживають окремо. Батько зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , матеріально її утримує, займається її вихованням. У бесіди з дитиною малолітня ОСОБА_12 висловила бажання і надалі проживати з батьком. Мати ОСОБА_2 , на даний час перебуває за межами України. Керуючи ст. ст. 141, 161 СК України, п. 72 Постанови кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 « Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаний із захистом прав дитини», виконком районної у місті ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з батьком - ОСОБА_1 . (а.с. 42)

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21), зроблено висновок, що «відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятися поглядам та думці дитини згідно з її віком і зрілістю. Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом із тим згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 (провадження № 61-3587св22) зроблено висновок, що «рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21) зроблено висновок, що «при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини. Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі

№ 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи встановлено, що після припинення шлюбних відносин, відповідач разом з донькою ОСОБА_12 виїхала до іншої країни, у зв`язку з введенням в Україні військового стану, згодом донька повернулась до України, натомість відповідач повернулась до іншої країни перебування та не має наміру повертатись до України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з її батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263, 264, 273, 280-283, 288 ЦПК України, ст.ст. 19, 24, 55 56, 105, 110, 112, 141, 160, 161, 171 СК України, ст.ст. 15, 29 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини- задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Центрально-Міського управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис №554 - розірвати.

Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком - ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання та місцем реєстрації дитини, за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Н. Ю. Вікторович