Рішення

від 18.06.2024 по справі 638/5326/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/5326/24

Провадження № 2/638/3604/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Аркатової К.В.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені і в інтересах якого діє адвокат Романченко О.М., звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» стягнення на його користь 80092,62 (вісімдесят тисяч дев`яноста дві гривні, 62 копійки) вартості ненаданої за Договором на туристичне обслуговування № COS27040A1 від 31.01.2020 туристичної послуги та 69680,58гривень пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позовні вимогиобґрунтовані тим,що міжпозивачем таТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФПРО» 31.01.2020було укладенодоговір натуристичне обслуговування№ COS27040A1(далі договір).Предметом договорує наданнятуристичного продукту(комплексутуристичних послуг)у виглядіморського круїзуна 2особи,який маввідбутись 27.04.2020на лайнеріCostSmeralda5*,що належитькомпанії CostaCruises.На виконаннявимог пункту2.1.та зурахуванням умовпункту 2.2.Договору щодооплати круїзуна умовахпопередньої оплати,на підставірахунків-фактуриз однаковим№ COS27040A1від 31.01.2020та від26.02.2020Замовник сплативТуроператору 80092,62гривень згідноіз квитанціями№ 6T57-B351-C3B2-437X від 31.01.2020 та № 5CB9-ET81-X30H-66EC від 26.02.2020. В той же час, круїз не відбувся з незалежних від позивача причин, в тому числі із врахуванням його перенесення на іншу дату. Позивач від круїзу та від договору не відмовлявся.

Із посиланням на норми ЦК України, Закону України «Про туризм» та Закону України «Про захист прав споживачів» позивач вважає, що сплачена ним вартість туристичної подорожі (круїзу), що не відбувся, є безпідставно набутими відповідачем коштами, які мали бути поверненні відповідачем як туроператором.

Ухвалою суду від 28 березня 2024 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено перше засідання по справі на 09 квітня 2024 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача, належним чином повідомлений судом про дату та час розгляду справи, в судове засідання на з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи суду не направляв.

Позивач не заперечував проти розгляду справи без участі повідомленого належним чином представника відповідача.

Суд зазначає, що створив учасникам справи всі можливості для реалізації передбачених процесуальним законом прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 3ст. 131 ЦПК Українисторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомили, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1ст. 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Участь особи в судовому розгляді справи за його участі є добровільною, тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, повідомленого про дату та час проведення судового засідання.

Від відповідача, в особі його представника адвоката Максимова М.І., надійшли письмові пояснення від 10.06.2024, в яких відповідач навів свої заперечення проти позову. Суд сприймає надані пояснення як відзив, оскільки при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову (чч. 1, 2 ст. 174, ч. 1 ст. 178 ЦПК України).

Заперечуючи протипозовних вимог,відповідач визнав,що міжним тапозивачем бувукладений договірпро наданнябуло укладенодоговір натуристичне обслуговування,предметом якогобула морськакруїзна подорожпозивача налайнері CostSmeralda5*,яка маларозпочатись 27.04.2020року умісті Барселона(Іспанія).Послуги авіаперельотудо складутуристичного продуктуне входили,позивач повиненбув самотужкидістатися домісця початкуподорожі.Для належноїорганізації подорожівідповідач напідставі Договору№(А)800050/04/17АЛ-МКз іноземнимтуристичним операторомAtlantisLineSeaCruisesоплатив комплекстуристичних послугдля туриста ОСОБА_1 ускладі оплатиза послугидля іншихтуристів,що подорожувализ України.Оплата підтверджуєтьсяінвойсами AtlantisLineSeaCruises№ 70від 03.02.2020року насуму 6848,63євро та№ 345від 26.02.2020року насуму 4769,65євро,платіжними інструкціямив іноземнійвалюті від05.02.2020року насуму 6848,63євро тавід 14.04.2020року насуму 4769,65євро,банківською випискоюза періодз 01.02.2020року по31.12.2021року.В подальшомувказані коштине поверталисявідповідачу,що підтверджуєтьсяоборотно-сальдовоювідомістю порахунку 632за січень2020року березень 2024.На виконанняумов договорувідповідач надавпозивачеві ваучерТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФПРО» заномером бронювання26717492на суму2118,00євро,який дававможливість відбутиу круїзнуподорож.Посилаючись нанормативно-правовіакти ПрезидентаУкраїни таКабінету міністрівУкраїни щодотимчасового обмеженняперетинання державногокордону,спрямоване назапобігання поширеннюна територіїУкраїни гостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2з 24березня 2020року забороненоприйняття тавідправлення повітрянихсуден.У зв`язкуз чимавіакомпаніями буливсі рейсискасовано.На виконаннявимог ст.19-1Закону України«Про туризм»відповідач невідкладноінформував своїхтуристів проприйнятих уповноваженимиорганами владизаборон таобмежень,як тількиостанні булиопубліковані вофіційних джерелахта наофіційних сторінкахвідповідних уповноваженихорганів.У зв`язкуз безпрецедентноюситуацією,що склаласьна ринкутуристичних послугвідповідач ТОВ«КРУЇЗ-ЛАЙФПРО»,будучи національнимукраїнським туроператором,прикладав максимальнихзусиль дляурегулювання ситуаціїз постачальникомпослуг поперенесенню туруна більшпізні дати.Переписка відповідачаз компанієюAtlantisLineSeaCruisesелектронною поштоютривала впродовжнаступних років,менеджери компаніїповідомляли відповідачапро збереженняза туристомдепозиту таможливість скористатисяраніше оформленимиваучерами.Проте 01.06.2022року AtlantisLineSeaCruises,яка єрезидентом РосійськоїФедерації,повідомила відповідача,що починаючиз 15.04.2022року корпораціяCarnivalCorporrationвирішила приєднатисядо міжнароднихсанкцій,компанію AtlantisLineSeaCruisesвідключили відсистеми бронюваннякруїзів.10.01.2023року відповідачзвернувся доAtlantisLineSeaCruisesз вимогоюпро поверненнякоштів туристам,але неотримав відпартнера жодноївідповіді.З метоюреалізації правтуриста навідпочинок позивачевінеодноразово пропонувалосяперенести турна зручнідля ньогодати післяочікуваного закінченняобмежувальних такарантинних заходівв Україніта країніслідування,оскільки натой моментбезпосередній постачальникпослуг,якому вартістьвідповідних послугбула сплаченавідповідачем вповному обсязі,надавав можливістьперебронювання.Однак позивачне скориставсятакою можливістю.Також позивачнеможливість позивачаскористатись заброньованимтуром вузгоджені договоромстроки виникласаме узв?язку зприйняттям нормативнихактів тазакриттям пунктівпропуску (пунктівконтролю)через державнийкордон Українидля міжнароднихпасажирських перевезень,що незалежало віддій чибездіяльності відповідачата свідчитьпро відсутністьйого винив цьому. Дана обставина не могла бути усунена відповідачем, виникла поза його волею та не могла бути ним прямо передбачена, оскільки відповідач не мав можливостей впливати на державні органи України, а також здійснювати впровадження або відміну імперативних заборон на законодавчому рівні. Таким чином, ознака протиправності (порушення умов договору) у діях відповідача (туроператора), як основна підстава для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, - відсутня, оскільки останній діяв у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору на туристичне обслуговування, відтак відсутній і причинний зв`язок між діями відповідача та наслідками. Зобов`язання зі сплати неустойки (пені) є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Як зазначає відповідач, він не вчиняв правопорушення, як було зазначено вище, то відсутні і підстави для стягнення з нього суми неустойки (пені). Просив суд застосувати строки позовної давності до зобов`язання з повернення кошті за круїз та до пені.

Позивач надав відповідь на відзив, де зазначив, що метою позову є не відшкодування збитків за морську подорож, що не відбулась, а повернення за рахунок відповідача сплаченої ним вартості послуги, яку відповідач утримує без правових підстав. Позивач не був залучений до правовідносин круїзної компанії, компанії-посередника з Російської Федерації та відповідача, тому не міг впливати на умови домовленостей між ними. Оскільки позивач уклав договір з відповідачем, то не зобов`язаний самостійно шукати способи задоволення своїх грошових вимог. Заперечуючи проти застосування наслідків закінчення перебігу строків позовної давності позивач зазначив, що строк позовної давності до основної вимоги не закінчив свій перебіг у зв`язку із його продовженням Кабінетом міністрів України до 30.06.2023, а однорічний строк позовної за вимогами про стягнення пені він обраховує з дня отримання відповідачем вимог позивача про добровільне повернення сплаченої вартості за круїз, що не відбувся.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.4ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належним чином є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» (Туроператор, код в ЄДРПО 41209176) та ОСОБА_1 (Замовник) 31.01.2020 було укладено договір на туристичне обслуговування № COS27040A1 (далі Договір).

За умовамипунктів 1.1.та 1.3.Договору впорядку тана умовах,визначених ним,Туроператор ТОВ«КРУЇЗ-ЛАЙФПРО» заплату назамовлення Замовниказобов`язується забезпечитинадання туристичногопродукту (комплексутуристичних послуг)у виглядіморського круїзуна 2особи,який маввідбутись 27.04.2020на лайнеріCostSmeralda5*,що належитькомпанії CostaCruises.

На виконання вимог пункту 2.1. та з урахуванням умов пункту 2.2. Договору щодо оплати круїзу на умовах попередньої оплати та на підставі рахунків-фактури з однаковим № COS27040A1 від 31.01.2020 року та від 26.02.2020 року Замовник сплатив Туроператору 80092,62 гривень згідно із квитанціями № 6T57-B351-C3B2-437X від 31.01.2020 та № 5CB9-ET81-X30H-66EC від 26.02.2020, що є в матеріалах справи.

В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що круїз не відбувся внаслідок відмови позивача від подорожі чи від договору.

В матеріалах справи є надані відповідачем скріншоти електронної переписки з позивачем щодо перебронювання круїзу на інші дати, а також з круїзною компанією та компанією-посередником (резидентом Російської Федерації) з яких можна дійти висновку про те, що інші учасники процесу організації подорожі та відповідач, як туристичний оператор, що уклав відповідний договір з позивачем, як із споживачем туристичної послуги, прийшли до висновку що кошти за не надану послугу мають бути поверненні туристу. Проте остаточно не можливо визначити порядок їх повернення. Інформація позивачу надавалась лише у вигляді констатації факту неможливості проведення подорожі.

Електронним листом позивач був повідомлений відповідачем про перебронювання подорожі на 04.10.2021.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу адвокатом позивача направлявся адвокатський запит (вих. № 206/03-2023-з від 20.03.2023 року) з проханням надати протягом 5-денного строку з дня його отримання відомості та документи про хід виконання Туроператором замовлення на круїз. Відповідь на вказаний запит в матеріалах справи відсутня.

З метою досудового врегулювання даного спору позивач направив відповідачу вимогу (вих. № 631/08-2023 від 14.08.2023), в якій вимагав в п`ятиденний строк з дня отримання цієї вимоги повернути сплачену вартість ненаданої за Договором на туристичне обслуговування № COS27040A4 від 31.01.2020 туристичної послуги в сумі 80092,62 гривень (вісімдесят тисяч дев`яноста дві гривні, 62 копійки). Проте доказів виконання цієї вимоги чи заперечень проти її доводів матеріали справи не містять.

Отже, договір на туристичне обслуговування не розірваний, зобов`язання його сторін не припинилися з інших підстав, позивачем сплачено за морську подорож повну її вартість, проте туристична послуга не надана, сплачені за неї кошти позивачу не повернуті.

Надаючи всебічну, повну та об`єктивну оцінку спірним правовідносинам на основі дослідження кожного наявного в матеріалах справи доказу та доказів в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про туризм» визначено, що туризм - тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від`їжджає; турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов`язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін; туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Договір на туристичне обслуговування може передбачати компенсацію у разі спричинення шкоди туристу невиконанням або неналежним виконанням туристичних послуг, включених до туристичного продукту, відповідно до міжнародних конвенцій, що регламентують надання таких послуг.

Права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.

Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".

Статтею 30 Закону України «Про туризм» визначено, що порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є: провадження туроператорської діяльності без отримання відповідної ліцензії або недодержання ліцензійних умов; залучення до надання туристичних послуг осіб, які не відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам; ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення норм і правил у галузі туризму; незаконне використання категорії об`єкта туристичної інфраструктури; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг; невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення порушень ліцензійних умов; порушення правил щодо охорони чи використання об`єктів туристичної інфраструктури, знищення або пошкодження об`єктів відвідування; створення перешкод уповноваженій на те законом посадовій чи службовій особі у здійсненні контролю за туристичною діяльністю, у проведенні перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг або додержанні ліцензійних умов, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності; незаконне втручання у здійснення туристичної діяльності; розголошення відомостей, що становлять конфіденційну або іншу охоронювану законом інформацію.

Законами може передбачатися відповідальність і за інші порушення у сфері туристичної діяльності.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Спори майнового характеру між суб`єктами туристичної діяльності та споживачами туристичних послуг вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про туризм» суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед яких є розірвання договору, відшкодування збитків.

Відповідно до ст.ст.901, 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Договір є обов`язковим для сторін (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором.

Суд зазначає, що спірні правовідносини стосуються не компенсації збитків позивача, як споживача туристичної послуги, а відшкодування вартості не наданої йому туроператором послуги і такий обов`язок прямо передбачений ст. 20 Закону України «Про туризм».

З цих підстав суд зазначає, що чинне законодавство не покладає на позивача, як споживача ненаданої туристичної послуги, обов`язку з самостійного пошуку способів задоволення своїх грошових вимог у інших учасників процесу організації подорожі.

Також суд не знаходить підстав для застосування наслідків закінчення перебігу строку позовної давності виходячи із наступного.

Пунктом 12 прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниврегульовано, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»встановлено на всій території України карантин.

Згідно ізпостановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236(з подальшими змінами та доповненнями)«Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» дію карантину, встановленого цієюпостановою, продовжено з 19.12.2020 року до 30.06.2023 року.

Суд зазначає, що загальний строк позовної давності для позивача не почав свій перебіг з наступного дня за погодженою датою круїзу, оскільки в цей час вже діяло правило продовження строку позовної давності на час коронавірусного карантину. Після скасування карантинних обмежень строк позовної давності поновив свій перебіг з 30.06.2023 року.

Суд враховує і факт перенесення відповідачем дати подорожі на 04.10.2021 року, проти якої позивач не заперечував.

Отже, суд приходить до висновку, що позовна давність, яка продовжена на час дії карантину, позивачем при зверненні з цим позовом не пропущена.

Щодо застосування до спірних правовідносин пені, що передбачена Законом України «Про захист прав споживачів» суд зазначає наступне.

Відповідно допреамбулиЗакону України «Про захист прав споживачів»він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Уцьому Законі не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.

Уст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17);виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Отже,Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані будь-які договірні відносини за участі споживача.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятоюстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

Відповідач не заперечував проти отримання досудової вимоги позивача, проте і не надав доказів заперечень проти неї.

Пеня, як різновид неустойки, має забезпечувальний та компенсаційний характер.

Суд враховує, що відповідач безпідставно не повернув позивачу сплачені за ненадану туристичну послугу (морську подорож) грошові кошти.

При наданні оцінки обґрунтованості заявленого до стягнення розміру пені, суд визнає поведінку відповідача у спірних правовідносинах як таку, що не узгоджується з принципом добросовісності, як однією з засад регулювання цивільних відносин, оскільки з пояснень позивача та з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що відповідач належним чином повернув позивачу кошти за ненадану послугу або принаймні узгодив порядок їх повернення. Відповідач заперечує свій обов`язок з повернення коштів. Відповідач не надав відповідь на запити позивача про надання інформації, що передували зверненню із позовом.

Виходячи наведені обставини та правове регулювання, суд вважає заявлену суму пені справедливою сатисфакцією позивача за порушення його прав споживача у спірних правовідносин та не вбачає наявності підстав для її зменшення.

Крім того суд враховує, що пеня порахована в межах однорічного строку з дня отримання відповідачем досудової вимоги про повернення вартості ненаданої туристичної послуги, тому строк позовної давності не пропущений.

Враховуючи наведені обставини, надані сторонами докази в обгрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд приходить до висновку про задоволення позову.

При зверненні до суду з вказаними вимогами, позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ізп.1ч.ч.1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються уразі задоволенняпозову на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( ч. 6 ст. 141 ЦПК України ).

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Ставки судовогозбору начас подачівказаної позовноїзаяви у2024році встановлювалисяв такомурозмірі:фізичною особоюабо фізичноюособою підприємцем 1відсоток цінипозову,але неменше 0,4розміру прожитковогомінімуму дляпрацездатних осібта небільше 5розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб, який складав 3028,00 грн. Суд враховує подання позову через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Тому розмір судового збору, що підлягає стягненню із відповідача становить 1198,18 гривень (149773,20 х 1 % х 0,8).

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 872,97 гривень.

Керуючись ст.ст.7, 12, 13, 81, 89, 141, 206, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» про стягнення грошових коштів за ненадану туристичну послугу в порядку захисту прав споживачів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» (код в ЄДРПОУ 41209176), на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вартість ненаданої туристичної послуги в сумі 80092,62 (вісімдесят тисяч дев`яноста дві гривні, 62 копійки).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» (код в ЄДРПОУ 41209176), на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пеню відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 69680,58 гривень (шістдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят гривень, 58 копійок) за прострочення повернення вартості ненаданої туристичної послуги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» (код в ЄДРПОУ 41209176) на користь держави 1198,18 гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 червня 2024 року.

Головуючий