Постанова

від 16.01.2025 по справі 638/5326/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 638/5326/24

Номер провадження 22-ц/818/233/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 червня 2024 року в складі судді Аркатової К.В. у справі № 638/5326/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що 31 січня 2020року між ним та ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФПРО» укладенодоговір натуристичне обслуговування№ COS27040A1, предметом якого є наданнятуристичного продукту(комплексутуристичних послуг)у виглядіморського круїзуна двіособи,який маввідбутись 27 квітня 2020 рокуна лайнеріCostSmeralda5*,що належитькомпанії CostaCruises.

На виконання вимог пункту 2.1. та з урахуванням умов пункту 2.2. договору щодо оплати круїзу на умовах попередньої оплати, на підставі рахунків-фактури від 31 січня 2020 року та від 26 лютого 2020 року він сплатив туроператору 80 092,62 грн, що підтверджується квитанціями № 6T57-B351-C3B2-437X від 31 січня 2020 року та № 5CB9-ET81-X30H-66EC від 26 лютого 2020 року.

Проте морський круїз не відбувся з незалежних від нього причин. Він від круїзу та від договору не відмовлявся.

На виконання пункту 3.3.1. договору його адвокатом 20 березня 2023 року туроператору був скерований адвокатський запит з проханням надати протягом 5-денного строку з дня його отримання відомості та документи про хід виконання туроператором замовлення на круїз. Натомість адвокатський запит залишився без належного реагування.

Крім того, він направив відповідачу вимогу від 14 серпня 2023 року, в якій вимагав у п`ятиденний строк з дня її отримання повернути сплачену вартість ненаданої за договором на туристичне обслуговування № COS27040A4 від 31 січня 2020 року туристичної послуги в сумі 80 092,62 грн, однак відповідач на неї не відповів.

Беручи до уваги ненадання туроператором належно оплаченої ним туристичної послуги з морського круїзу, туроператор не вправі утримувати у себе кошти замовника за ненадану послугу, а він вправі вимагати від туроператора відшкодування вартості ненаданих туроператором туристичних послуг.

Договір є чинним, за круїз ним проведена оплата, проте туристична послуга йому як споживачу не надана, грошові кошти за круїз відповідачем не повернуті.

Вказав, що відповідач прострочив як строк надання туристичної послуги без пояснення причин, так і час повернення йому коштів за ненадану туристичну послугу, тому він набув права вимагати стягнення з відповідача пені за час прострочення повернення коштів або надання туристичної послуги в розмірі 3% від сплаченої вартості за кожен день прострочення. Вважав розумною та співрозмірною компенсацією за його порушені права нарахування пені з 08 вересня 2023 року (5 днів з дня отримання відповідачем його вимоги від 14 серпня 2023 року) по 06 жовтня 2023 року в розмірі 3% за день від суми 80092,62 грн, що становить 69680,58 грн.

Просив стягнути з ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» вартість ненаданої за договором на туристичне обслуговування № COS27040A1 від 31 січня 2020 року туристичної послуги в сумі 80 092, 62 грн та 69 680,58 грн пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Від представника відповідача адвоката Максимова М.І. надійшли письмові пояснення від 10 червня 2024 року, в яких він навів свої заперечення проти позову. Вказав, що для належної організації подорожі він на підставі договору №(А) 800050/04/17 АЛ-МК з іноземним туристичним оператором Atlantis Line Sea Cruises оплатив комплекс туристичних послуг для туриста ОСОБА_1 у складі оплати за послуги для інших туристів, що подорожували з України, та сплачені кошти йому не повертались. У березні 2020 року було заборонено прийняття та відправлення повітряних суден на підставі нормативно-правових актів Президента України та Кабінету Міністрів України щодо тимчасового обмеження перетинання державного кордону, спрямованого на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. У зв`язку з чим авіакомпаніями були скасовані всі рейси. У зв`язку з безпрецедентною ситуацією, що склалась на ринку туристичних послуг, він прикладав максимальних зусиль для урегулювання ситуації з постачальником послуг та перенесення туру на більш пізні дати. Менеджери компанії Atlantis Line Sea Cruises повідомляли його про збереження за туристом депозиту та можливість скористатися раніше оформленими ваучерами. Проте 01 червня 2022 року Atlantis Line Sea Cruises, яка є резидентом російської федерації, повідомила, що починаючи з 15 квітня 2022 року корпорація Carnival Corporration вирішила приєднатися до міжнародних санкцій, компанію Atlantis Line Sea Cruises відключили від системи бронювання круїзів. 10 січня 2023 року він звернувся до Atlantis Line Sea Cruises з вимогою про повернення коштів туристам, але не отримав від партнера жодної відповіді. З метою реалізації прав туриста на відпочинок позивачеві неодноразово пропонувалося перенести тур на зручні для нього дати після очікуваного закінчення обмежувальних та карантинних заходів в Україні та країні слідування, оскільки на той момент безпосередній постачальник послуг, якому вартість відповідних послуг була сплачена відповідачем в повному обсязі, надавав можливість перебронювання. Однак позивач не скористався такою можливістю. Неможливість скористатись заброньованим туром в узгоджені договором строки виникла саме у зв?язку з прийняттям нормативних актів та закриттям пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України для міжнародних пасажирських перевезень, що не залежало від дій чи бездіяльності відповідача та свідчить про відсутність його вини в цьому. Дана обставина не могла бути усунена ним, виникла поза його волею та не могла бути ним прямо передбачена, оскільки він не мав можливостей впливати на державні органи України, а також здійснювати впровадження або відміну імперативних заборон на законодавчому рівні.

Таким чином, ознака протиправності (порушення умов договору) у діях туроператора, як основна підстава для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, - відсутня, оскільки він діяв у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору на туристичне обслуговування, відтак відсутній і причинний зв`язок між діями відповідача та наслідками. Зобов`язання зі сплати неустойки (пені) є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Просив суд застосувати строки позовної давності до зобов`язання з повернення коштів за круїз та до пені.

14 червня 2024 року представник позивача надав відповідь на відзив, де зазначив, що метою позову є не відшкодування збитків за морську подорож, що не відбулась, а повернення відповідачем сплаченої ним вартості послуги, яку відповідач утримує без правових підстав. Позивач не був залучений до правовідносин круїзної компанії, компанії-посередника з російської федерації та відповідача, тому не міг впливати на умови домовленостей між ними. Оскільки позивач уклав договір з відповідачем, то не зобов`язаний самостійно шукати способи задоволення своїх грошових вимог. Строк позовної давності до основної вимоги не закінчив свій перебіг у зв`язку із його продовженням Кабінетом Міністрів України до 30 червня 2023 року, а однорічний строк позовної давності за вимогами про стягнення пені він обраховує з дня отримання відповідачем вимоги про добровільне повернення сплаченої вартості круїзу, що не відбувся.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» на користь ОСОБА_1 вартість ненаданої туристичної послуги в сумі 80092,62 грн та пеню відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 69680,58 грн за прострочення повернення вартості ненаданої туристичної послуги. Стягнуто з ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» на користь держави 1198,18 грн судового збору.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2024 року стягнуто з ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» на користь ОСОБА_1 25000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду мотивовано тим, що обов`язок відповідача з відшкодування позивачу вартості ненаданої йому послуги прямо передбаченийст. 20 Закону України «Про туризм». Заявлена сума пені, нарахована в межах однорічного строку з дня отримання відповідачем досудової вимоги про повернення вартості ненаданої туристичної послуги, є справедливою сатисфакцією за порушення прав позивача як споживача.

Не погоджуючись з рішенням суду 19 липня 2024 року ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» подав апеляційну скаргу через систему «Електронний суд», в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» про захист прав споживача у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» оплатив туристичному оператору Atlantis Line Sea Cruises комплекс туристичних послуг для туриста ОСОБА_1 у складі оплати за послуги для інших туристів. Неможливість позивача скористатись заброньованим туром в узгоджені договором строки виникла саме у зв`язку з прийняттям нормативних актів та закриттям пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України для міжнародних пасажирських перевезень, що не залежало від дій чи бездіяльності відповідача та свідчить про відсутність його вини в цьому. Таким чином, ознака протиправності (порушення умов договору) у діях відповідача (туроператора), як основна підстава для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, - відсутня. Обставина, в результаті якої не відбувся оплачений позивачем тур, а саме введення карантину на території України, є такою, що не залежить від відповідача, а тому відсутні підстави для стягнення з нього пені. Посилався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 755/13294/20.

24 жовтня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Романченко О.М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Відзив мотивовано тим, що відповідач не довів наявність правових підстав, за яких слід дійти висновку про відсутність у нього обов`язку повернути позивачу грошові кошти за морський круїз, що не відбувся. Не досягнення згоди між відповідачем та його контрагентом щодо порядку повернення коштів не впливає на обов`язок відповідача повернути кошти за ненадану туристичну послугу, оскільки договір про надання туристичних послуг укладений саме між позивачем та відповідачем, і відповідач добровільно взяв на себе зобов`язання надати позивачу туристичну послугу. Позивач не просить про відшкодування збитків, а реалізує своє право на отримання сплачених ним коштів за ненадану послугу, незалежно від того як відповідач ними розпорядився. Пеня за ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» застосована виключно як міра відповідальності за повне ігнорування відповідачем досудових вимог про повернення коштів за ненадану туристичну послугу. Позивач не отримав ні послугу, ні повернення грошей за неї. За весь час прострочення повернення коштів застосована справедлива міра компенсації за порушення права позивача, що триває вже більше ніж чотири роки поспіль. Безпідставне утримання коштів відповідачем є незаконним збагаченням за рахунок позивача та не може бути визнане добросовісною та суспільно прийнятною поведінкою. Вказав, що орієнтовний розмір судових витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 15 000,00 грн, докази чого будуть надані в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 16 січня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 отримано поштою 16 листопада 2024 року (а.с. 159).

ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО», його представником адвокатом Масимовим М.І. та представником ОСОБА_1 адвокатом Романченком О.М. отримано 21 жовтня 2024 року в електронних кабінетах (а.с. 141-143).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» (Туроператором) та ОСОБА_1 (Замовником) 31 січня 2020 року укладено договір на туристичне обслуговування № COS27040A1, за умовами якого туроператор ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» за плату та на замовлення Замовника зобов`язується забезпечити надання туристичного продукту (комплексу туристичних послуг) у вигляді морського круїзу на три особи, який мав відбутись 27 квітня 2020 року на лайнері Costа Smeralda 5*, що належить компанії Costa Cruises. Попередня загальна вартість туристичного продукту складає 81686,70 грн, що еквівалентно 2907,00 євро станом на день укладення договору.

Пунктом 5.7. договору передбачено, що у випадку невиконання, неналежного виконання умов цього договору з боку туроператора, замовник має право на повернення вартості ненаданих (неналежно наданих) послуг у документально підтвердженому розмірі, відповідно до чинного законодавства.

На виконання досягнутих домовленостей щодо оплати круїзу на умовах попередньої оплати та на підставі рахунків-фактури з однаковим номером COS27040A1 від 31 січня 2020 року та від 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» 25694,64 грн та 54397,98 грн, що підтверджується платіжними квитанціями № 6Т57-В351-С3В2-437Х від 31 січня 2020 року та № 5СВ9-ЕТ81-Х30Н-66ЕС від 26 лютого 2020 року (а.с. 7-9, 11).

Круїз не відбувся внаслідок запровадження обмежень через розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та встановлення на всій території України карантину.

Із наданих відповідачем скріншотів електронної переписки з круїзною компанією та компанією-посередником (резидентом російської федерації) вбачається, що інші учасники процесу організації подорожі та відповідач, як туристичний оператор, що уклав відповідний договір з позивачем, як із споживачем туристичної послуги, прийшли до висновку що кошти за ненадану послугу мають бути повернені туристу. Проте вони не узгодили порядок їх повернення (а.с. 53-69).

Адвокатом позивача Романченком О.М. направлявся відповідачу ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» адвокатський запит № 206/03-2023-з від 20 березня 2023 року з проханням надати протягом 5-денного строку з дня його отримання відомості та документи про хід виконання Туроператором замовлення на круїз. Відповідь на вказаний запит в матеріалах справи відсутня.

З метою досудового врегулювання даного спору адвокатом позивача Романченком О.М.

направлено відповідачу вимогу № 631/08-2023 від 14 серпня 2023 року, в якій він вимагав в п`ятиденний строк з дня її отримання повернути ОСОБА_1 сплачену вартість ненаданої за Договором на туристичне обслуговування № COS27040A1 від 31 січня 2020 року туристичної послуги в сумі 80092,62 грн (а.с. 12-13).

Доказів виконання цієї вимоги чи заперечень проти неї матеріали справи не містять.

У зв`язку з невиконанням вказаної вимоги адвокатом Фаворова Л.С. нараховано відповідачу пеню за ставкою 3% на день від суми 80092,62 грн за період з 08 вересня 2023 року по 06 жовтня 2023 року (29 днів) у розмірі 69680,58 грн (а.с. 20).

Статтею 1 Закону України «Про туризм»визначено, що туризм- тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від`їжджає; турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов`язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін; туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Згідно зіст. 5 Закону України «Про туризм»учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Відповідно дост. 20 Закону України «Про туризм»за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Договір на туристичне обслуговування може передбачати компенсацію у разі спричинення шкоди туристу невиконанням або неналежним виконанням туристичних послуг, включених до туристичного продукту, відповідно до міжнародних конвенцій, що регламентують надання таких послуг.

Права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.

Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаютьсяЗаконом України "Про захист прав споживачів".

Статтею 30 Закону України «Про туризм»визначено, що порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є: провадження туроператорської діяльності без отримання відповідної ліцензії або недодержання ліцензійних умов; залучення до надання туристичних послуг осіб, які не відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам; ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення норм і правил у галузі туризму; незаконне використання категорії об`єкта туристичної інфраструктури; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг; невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення порушень ліцензійних умов; порушення правил щодо охорони чи використання об`єктів туристичної інфраструктури, знищення або пошкодження об`єктів відвідування; створення перешкод уповноваженій на те законом посадовій чи службовій особі у здійсненні контролю за туристичною діяльністю, у проведенні перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг або додержанні ліцензійних умов, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності; незаконне втручання у здійснення туристичної діяльності; розголошення відомостей, що становлять конфіденційну або іншу охоронювану законом інформацію.

Законами може передбачатися відповідальність і за інші порушення у сфері туристичної діяльності.

Відповідно дост. 32 Закону України «Про туризм»за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Спори майнового характеру між суб`єктами туристичної діяльності та споживачами туристичних послуг вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог цьогоЗакону.

Відповідно дост. 33 Закону України «Про туризм»суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до вимог ст. ст. 610,611 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед яких є розірвання договору, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. ст. 901,902 ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Договір є обов`язковим для сторін (ст. 629 ЦК України).

Відповідно дост. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором.

Як встановлено судом, позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором про туристичне обслуговування від 31 січня 2020 року, а відповідач, який є туроператором та виконавцем, взяті на себе зобов`язання за укладеним договором не виконав, у строк, передбачений договором, туристичні послуги не надав.

ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» не заперечує факт ненадання ним туристичного продукту позивачеві, посилаючись лише на невиконання зобов`язання через незалежні від нього обставини: запровадження карантину, а в подальшому санкцій до компанії-партнера.

Однак, вказані обставини не звільняють відповідача від передбаченого законом обов`язку з повернення вартості не наданої туристичної послуги.

До того ж, саме по собі віднесення законодавством карантину до форс-мажорних обставин, без отримання відповідного сертифіката від Торгово-промислової палати, не може бути враховане судом як підстава для звільнення відповідача від майнової відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позивачеві суми, сплаченої за не надану туристичну послугу, оскільки такий обов`язок прямо передбаченийст. 20 Закону України «Про туризм».

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення пені у відповідності до вимогЗакону України «Про захист прав споживачів», судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У цьому Законі не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.

У ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Отже, Законом України «Про захист прав споживачів»врегульовані будь-які договірні відносини за участі споживача.

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Таким чином, пеня, передбачена частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

Пеня, як різновид неустойки, має забезпечувальний та компенсаційний характер.

Суд враховує, що відповідач, отримавши вимогу позивача від 14 серпня 2023 року, безпідставно не повернув на таку вимогу сплачені ОСОБА_1 за не надану туристичну послугу (морську подорож) грошові кошти.

Тому судова колегія погоджується з висновками суду про наявність підстав для стягнення пені.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 755/13294/20 (провадження № 61-5160св22) в контексті відсутності підстав для стягнення з нього пені колегія суддів вважає таким, що не заслуговує на увагу, оскільки у вказаній постанові не викладені обов`язкові до застосування висновки щодо застосування норм права, що регулюють спірні відносини, адже Верховним Судом не переглядалась справа по суті спору, та було закрито касаційне провадження за малозначністю.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

14 січня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Романченко О.М. подав до суду клопотання про долучення доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу, в якому просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Клопотання мотивовано тим, що 20 березня 2023 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 укладено договір № 12/03-2023. Відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 1 до договору № 12/03-2023 від 20 березня 2023 року сторони погодили, що гонорар Адвокатського бюро за ведення справи у суді апеляційної інстанції становить 15 000,00 грн у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь клієнта. Отже, сума гонорару Адвокатського бюро є фіксованою та не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів чи ухвалення судом рішення на користь клієнта. 14 січня 2025 року між Адвокатським бюро та ОСОБА_1 підписано акт виконаних робіт № 2 до договору № 12/03-2023 від 20 березня 2023 року, відповідно до якого сторони погодили, що клієнту надано правничу допомогу у Харківському апеляційному суді при розгляді справи № 638/5326/24, а саме: вивчено апеляційну скаргу та підготовлено відзив на апеляційну скаргу; підготовлено клопотання про долучення доказів; підготовлено заяву про розгляд справи без участі позивача. Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, а тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістомстатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимогстатті 137ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8статті 141ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі№ 673/1123/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Романченко О.М. на підставі договору № 12/03-2023 від 20 березня 2023 року та додаткових угод до нього (а.с. 94-95), ордеру серія АХ № 1122397 від 20 березня 2024 року (а.с. 6).

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1 до договору № 12/03-2023 від 20 березня 2023 року Адвокатське бюро «Олексія Романченко» приймає на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу в рамках цивільної справи про захист прав позивача, а саме стягнення на користь Клієнта з ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» вартості ненаданої туристичної послуги та пені.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 1 від 19 березня 2024 року до договору № 12/03-2023 від 20 березня 2023 року сторони погодили, що гонорар Адвокатського бюро за ведення справи, визначеної у пункті 1 даної додаткової угоди, у суді апеляційної інстанції становить 15 000,00 грн у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта (а.с. 95).

14 січня 2025 року між Адвокатським бюро та Фаворовим Л.С. підписано акт виконаних робіт № 2 до договору № 12/03- 2023 від 20 березня 2023 року, відповідно до якого сторони погодили, що клієнту надано правничу допомогу у Харківському апеляційному суді при розгляді справи № 638/5326/24, а саме: вивчено апеляційну скаргу та підготовлено відзив на апеляційну скаргу; підготовлено клопотання про долучення доказів; підготовлено заяву про розгляд справи без участі позивача.

Представник ОСОБА_1 адвокат Романченко О.М. заявив про відшкодування витрат на правничу допомогу у відзиві на апеляційну скаргу.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, обсяг правничої допомоги, наданої ОСОБА_1 його представником, фактично обмежується лише складанням відзиву на апеляційну скаргу.

Подання заяви про розгляд справи без участі позивача та клопотання про долучення доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу є правом сторони, та покладення на іншу сторону витрат на оплату послуг адвоката зі складання таких документів суперечить принципу справедливості. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.Такий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у cправі № 910/9714/22.

З урахуванням складності та категорії справи (захист прав споживача), обсягу доказів, колегія суддів вважає, що розмір витрат на послуги адвоката зі складання відзиву на апеляційну скаргу (15000,00 грн) є завищеним та не відповідає обсягу і складності виконаної роботи.

Крім того, слід звернути увагу на позицію Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, згідно якої при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Позиція представника позивача та його доводи з часу розгляду справи судом першої інстанції не змінились, відзив на апеляційну скаргу частково дублює відповідь на відзив на позовну заяву. Нові докази судом апеляційної інстанції не досліджувались, нові обставини по справі не встановлювались, законодавче регулювання спірних відносин змін також не зазнало.

Інших заяв по суті справи адвокат не подавав, просив розглядати справу за його відсутності, участі у судових засіданнях не брав.

Отже,враховуючи,що апеляційнускаргу ТОВ«КРУЇЗ-ЛАЙФПРО» залишенобез задоволення,з урахуваннямобсягу таскладності наданихпозивачу послугз правничоїдопомоги протягомапеляційного переглядусправи,категорії справи,обсягу доказів,незмінності позиціїпредставника позивача,принципів співмірностіта розумностісудових витрат,критерію реальностіадвокатських витрат,судова колегіявважає,що зТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за надання правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст.367,368,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 червня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» (код ЄДРПОУ 41209176, юридична адреса: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 35) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 січня 2025 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина