Рішення

від 19.06.2024 по справі 754/1682/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024

м.Харків

Справа № 754/1682/24

провадження 2/639/747/24

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

за участю секретаря-Семенюк А.Є.

учасники справи: позивач- ОСОБА_1

представник позивача- ОСОБА_2

відповідач- ОСОБА_3

3 особа- служба у справах дітей Деснянського району м.Києва

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа- Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з 2015 року по 2019 рік перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбі,в якому у них народилась дочка ОСОБА_4 . Після припинення шлюбних стосунків дитина стала проживати з батьком по АДРЕСА_1 . Мати дитини не цікавиться життям, розвитком, вихованням, здоров`ям і успіхами дитини, самоусунулась від виконання покладених на неї батьківських обов`язків, не прявляє ніякого бажання чи ініціативи щодо спілкування з донькою. У січні 2023 року між подружжям було укладено нотаріально посвідчений договір про визначення місця проживання, забезпечення умов її диття на участі батьків у її вихованні.Відповідачка отримала право проводити кожні вихідні з дитиною, а також проводити відпочинок і отримувати додаткові дні для зустрічі, проте жодного разу добровільно не спілкувалася з дитиною, спільно не проводила з нею час, а виключно це проходило за ініціативою позивача.З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів неповнолітньої дочки позивач просив суд позбавити відповідачку ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_4 .

Відповідачка ОСОБА_3 подала до суду нотаріально засвідчену заяву про визнання позову, не заперечує проти позбавлення батьківських прав щодо малолітньої доньки, яка проживає з батьком. Позивачем в судовому засіданні надав заява відповідача ОСОБА_3 про можливість розгляду справи без її участі, оскільки вона проживає в Києві, просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , наслідки позбавлення батьківських прав їй відомі.Крім того, відповідач зазначає, що вона не заперечує проти викладених обставин справи, участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, оскільки не має можливості, проживає у шлюбі з іншим чоловіком.

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надіслала суду заяву про можливість розгляду справи за відсутністю представника, враховуючи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав матір дитини ОСОБА_3 .

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 05.02.2024 позовна заява ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 передана на розгляд за підсудністю до Жовтневого районного суду м.Харкова.

Суд, вислухавши вступне слово позивача та його представника, пояснення позивача як свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі 17.02.2015 р., мають неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 25 квітня 2019 року шлюб між сторонами розірвано.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, допитаний також за його клопотанням в якості свідка, після розлучення сторони вирішили заради інтересів дитини проживати разом і спільно виховувати дочку. У зв`язку з тим, що позивачу запропонували роботу в Києві, вони навесні 2019 р. переїхали і стали проживатися у квартирі, яка належить сестрі позивача. У березні-квітні 2020 року , відповідач виїхала на квартиру, яку орендувала, влаштувалась на роботу та припинила приділяти достатньої уваги дитині, з нею не виходила на прогулянки, іноді телефонувала та цікавиться навчанням, але розмови були короткострокові через посилання ОСОБА_3 на зайнятість на роботі або хворобу. Позивач стверджує, що відповідач не проявляла ініціативи щодо зустрічі з дитиною, навпаки, ОСОБА_1 її просив про такі побачення або телефонував , щоб відповідач забрала дитину зі школи або гуртка.Починаючи з 2023 р. , ОСОБА_3 все рідше відвідувала доньку у вихідні дні, одружилася з іншим чоловіком. Допомогу у вихованні дитини, коли позивач працює, здійснює бабуся-матір ОСОБА_1 .

Згідно з Реєстру Київської територіальної громади ОСОБА_1 та його дочка ОСОБА_5 зареєстровані в кв. АДРЕСА_2 з жовтня 2019 р. Відповідач ОСОБА_3 має реєстрацію у м.Харкові.

Відповідно до договору про визначення місця проживання дитни, забезпечення умов її життя та участі батьків у її вихованні, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та посвідченого 20.01.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейнік Л.О., сторони домовились про те, що дочка ОСОБА_4 , 07.08.2015 р. буде проживати з батьком, а мати має право проводити з дочкою кожного тижня вихідні дні за місцем свого проживання і за взаємною згодою додаткові дні для побачення, проводити відпочинок, за власним бажанням додатково надавати кошти на витрати, пов`язані з утриманням дитини та зобов`язана забезпечувати стабільні та гармонійні умови для життя та розвитку дитини.

На підтвердження позовних вимог позивачем додана до позову характеристика на ученицю 3 класу ліцею № 293 м.Києва ОСОБА_4 , з якої вбачається, що дитина навчається з 1 класу, має високі досягнення у навчанні.Батько дитини бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організує правильне проведення вільного часу. Мати ОСОБА_3 успіхами ОСОБА_6 не цікавиться, за період навчання дитини з 01.09.2021 по 26.01.2024 класний керівник бачив матір два рази.

Згідно інформації КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Деснянського району м.Києва від 01.04.2024, малолітня ОСОБА_4 , 2015 року народження отримує первинну медичну допомогу у лікаря-педіатра з 17.09.2019, дитина на «Д» обліку не перебуває, хронічних захворювань у неї не встановлено. З 2019 року дитину на прийом супроводжували батько, мати та бабуся. За період з кінця 2023 року по березень 2024 року про стан здоров`я дитини турбувався батько дитини.

Актом обстеження умов проживання родини від 25.03.2024, складеним спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації спільно з фахівцями із соціальної роботи, підтверджується, що у двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_4 , 2015 року народження, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , яка не зареєстрована. В квартирі чисто, охайно, наявний ремонт, є всі необхідні меблі та побутова техніка.Для виховання та розвитку дитини створені належні умови.

З протоколу бесіди головного спеціаліста Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації з дитиною випливає, що з матір`ю ОСОБА_4 спілкується. Мати телефонує і дівчина також телефонує їй, іноді мати забирає після гуртка для спільного проведення часу разом з донькою, вітає з днем народження та іноді щось купує.

26.03.2024 р. ОСОБА_3 склала заяву, що посвідчена нотаріально, про відмову від батьківських прав на дитину ОСОБА_4 , 2015 року народження.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації від 16.04.2024 № 102-1783 позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_4 , 2015 року народження є доцільним.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII , іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, 607/15704/22 від 29.11.2023 зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд повинен також зважувати на те, що позбавлення батьківських прав вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Надані суду докази позбавлення батьківських прав, а саме характеристика навчального закладу, де навчається ОСОБА_4 , довідка первинної медико-санітарної допомоги не є достатніми доказами для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки беззаперечно не підтверджують факт свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання обов`язків з виховання дитини.

Відповідач через позивача подала нотаріально засвідчену заяву на ім`я компетентних органів за місцем вимоги та заяву до суду , у яких зазначила, що з позовом про позбавлення її батьківських прав вона згодна.

У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За положеннями частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, заяви відповідачки від 26 березня 2024 р. і 03 травня 2024 р., в яких вона відмовляється від батьківських прав на дитину та визнає позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та порушує інтереси дитини.

Лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Матеріали справи не містять беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_3 щодо ухилення від участі у вихованні доньки без поважних причин , умисне і свідоме нехтування обов`язками матері.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої доньки не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), має рекомендаційний характер та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку. Водночас саме на позивача покладено обов`язок доведення свідомого ухилення відповідачкою від участі у вихованні дитини.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК України).

Вказаний висновок не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав, а тому суд вважає такий висновок недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини.

Так, органом опіки та піклування у висновку наводиться інформація навчального закладу у вигляді характеристики та довідка медичної установи про те, що батько дитини турбувався про стан здоров`я дитини на протязі трьох місяців, пояснення дитини та формальні пояснення батьків , враховується позитивна характеристика ОСОБА_1 , наявність роботи та самостійного доходу.

Разом з тим, не надано письмових доказів того, що ОСОБА_1 працює, має стабільний дохід, позитивно характеризується за місцем роботи. На запит адвоката про надання характеристики за місцем проживання, ТОВ «Комфорт-Майстер» повідомило, що подібні дані у неє відсутні, зокрема на осіб, що проживають в кв. АДРЕСА_2 , порушень правил користування житловим приміщенням не зафіксовано.Подібний документ, який органом опіки та піклування наведено у висновку, не є позитивною характеристикою позивача.

Не прийнято до уваги органом опіки та пуклування пояснення малолітньої ОСОБА_4 , яка повідомила, що вона спілкується з матір`ю і вони одна одній телефонують, іноді мати забирає доньку з гуртка та вони разом проводять час. При проведенні бесіди з ОСОБА_3 та написання нею заяви щодо згоди на позбавлення її батьківських прав, не витребувані навіть дані про її місце роботи, стан здоров`я та можливість забирати дитину зі школи по закінченню уроків о 12 год., як про це стверджує позивач на обгрунтування позову. За таких обставин, суд не погоджується з мотивацією комісії з питань захисту прав дитини та органу опіки та піклування , що висновок про обрання щодо ОСОБА_3 такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, відповідає виключно найкращим інтересам дитини.

Доводи позивача про те, що відповідач не цікавиться життям, здоров`ям, успіхами дитини та не проявляє ініціативи щодо спілкування з нею суперечать поясненням позивача в судовому засіданні, який стверджував, що спілкування дитини з матір`ю , на думку ОСОБА_1 недостатньо, і відповідач не виконує договір щодо проведення часу з дитиною кожного тижня у вихідні дні за місцем свого проживання. За останній рік лише двічі дитина залишалася у матері. Суд враховує, що мати дитини перебуває у шлюбі і проживає з чоловіком.За умовами договору вона зобов`язана з метою уникнення морального травмування дитини, не залучати до участі у вихованні дочки сторонніх осіб до досягнення нею 14-річного віку. Аргументація позивача, що мати дитини не в повній мірі виконує батьківські обов`язки (недостатньо спілкується з дитиною, не опікується нею) необгрунтована, оскільки сам по собі факт недостатнього спілкування матері з дитиною не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Оцінивши наданісуду докази,приймаючи доуваги недоведеністьпозовних вимогпозивача суд дійшов висновку, що позбавлення відповідачки батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідатиме інтересам неповнолітньої дитини, тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін: позивач- ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач- ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_3 , прож. АДРЕСА_4 );

3 особа- Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м . Києві державної адміністрації ( ЄДРПОУ 37501695, м.Київ, просп.Червоної Калини, 21-Г).

Повне судове рішення складено 24.06.2024.

СУДДЯ -