Ухвала

від 11.06.2024 по справі 753/10761/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10761/24

провадження № 2/753/6864/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шериф - територія безпеки» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шериф - територія безпеки» звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

Вивчивши матеріали позовної заяви суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Дарницькому районному суду м. Києва, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позивач у позові послався на ч. 1 ст. 30 ЦПК України, зазначивши, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме щодо стягнення заборгованості задоговором про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони, які надавались за адресою: АДРЕСА_1 (автобусна зупинка), що за виключною підсудністю відноситься до Дарницького району м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України встановлюється виключна підсудність, згідно якої позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 р. по справі № 911/9390/18 щодо територіальної юрисдикції (підсудності) зроблено наступні висновки.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Разом з тим, в матеріалах позову відсутні будь-які докази того, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме, що предметом спору є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном.

Ні в позовній заяві, ні в договорі про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони з додатком, не зазначено жодного нерухомого майна (земельної ділянки, жилого чи нежилого приміщення) щодо якого укладеного договір за яким надавались послуги.

Крім того з матеріалів позову вбачається, що послуга за договором надавалась на автобусній зупинці, без зазначення відповідного нерухомого майна.

Таким чином, з огляду на те, що відсутні будь-які докази того, що позов виник з приводу нерухомого майна, суд дійшов висновку, що на даний позовправила виключної підсудності не поширюються.

Відповідно до відповіді №636811 від 11.06.2024 р. з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Виходячи із правил підсудності, встановлених ст. 27 ЦПК України, дана справа не підсудна Дарницькому районному суду м. Києва.

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суд зобов`язаний передати справу на розгляд до суду, якому вона підсудна за законом, оскільки ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про передачу даної справи за підсудністю до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.30, 31 ЦПК України

У Х В А Л И В :

Справу № 753/10761/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шериф - територія безпеки» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - передати на розгляд за підсудністю до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суд.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА