Постанова

від 11.06.2024 по справі 948/1074/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/1074/22 Номер провадження 22-ц/814/1309/24Головуючий у 1-й інстанції Косик С.М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі :

Головуючого судді: Одринської Т.В.

суддів: Абрамова П.С., Панченка О.О.,

за участю секретаря: Сальної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконферненції в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», третя особаГоловне управління Держпраці в Харківській області, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та невиплаченої заробітної плати,

за апеляційною скаргою представника Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» - Маслякової О.М.

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 листопада 2023 року, -

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила поновити строк на звернення до суду; визнати протиправним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №404-к від 05.09.2022 р. в частині її звільнення на підставі п.4ст.40 КЗпП України; поновити її на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги в КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.09.2022 р. по дату ухвалення рішення у даній справі; стягнути з відповідача на її користь судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи.

Позов мотивовано тим, що 17.11.2015 р. вона була прийнята на посаду фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги в Коммунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф».

На початку вересня 2022 р. її було повідомлено, що через посилення обстрілів Великобурлуцької селищної територіальної громади та змінами у законодавстві, трудовий договір, що укладався між сторонами призупинений на час окупації території та неможливістю медичною установою виконувати свої обов`язки, а тому більшість працівників можуть не виконувати покладені на них обов`язки та роз`яснена необхідність очікування подальшого повідомлення про вирішення питання про відновлення трудових відносин. Після 11.09.2022р. територія була деокупована.

На початку жовтня 2022 р. позивачці стало відомо про те, що вона була звільнена з займаної посади, та нею неодноразово вживались заходи для отримання копії наказу про звільнення та документів, що стали його підставою, але у відповідь на адвокатський запит відповідачем повідомлено про неможливість надання відповіді, зокрема на адвокатський запит, у зв`язку з чим позивач була позбавлена можливості у зібранні доказів до подання позову.

24.11.2022 позивачка отримала від відповідача витяг з наказу про звільнення за прогул №404-к від 05.09.2022 та як вбачається зі вказаного наказу, підставою для звільнення став рапорт головного фельдшера, зміст якого позивачці невідомо.

Вказує, що при звільненні її за прогул не було дотримано процедуру звільнення.

Вважає, що в даному випадку підлягає застосуваннюЗакон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», так як станом на 25.04.2022р. Великобурлуцька селищна територіальна громада перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, а до вересня 2022 року працівниками невідкладної допомоги, зокрема і позивачем, надавалася допомога місцевим мешканцям окупованих територій.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», третя особаГоловне управління Держпраці в Харківській області, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та невиплаченої заробітної плати- задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №404-к від 05.09.2022 р., в частині звільнення ОСОБА_1 з посади на підставі п.4ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з 06 вересня 2022 року.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.09.2022р. по 02.11.2023р. у розмірі 255447,15 грн, з утриманням податків та інші обов`язкові платежів.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь держави судовий збір в розмірі 4539,27 грн.

Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Додатковим рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2023 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Лебедєва Д.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції від 02.11.2023 року та додаткове рішення від 16.11.2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги, що до позову було долучено конверт зі штемпелем Укрпошти, у якому позивачці надіслана копія наказу про її звільнення, що підтверджує виконання відповідачем свого обов`язку ознайомити працівника із наказом про звільнення.

Суд не дав належної оцінки доказам, якими підтверджується, що позивачка, починаючи з 01 вересня 2022 року почала працювати на підприємстві держави-агресора, тобто припинила виконувати свої трудові обов`язки фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлуцького відділення, не дивлячись на вжиті роботодавцем заходи, на зв`язок не виходила.

Зазначає, що роботодавцем під час окупації жодний трудовий договір не був зупинений, підприємство з 24 лютого 2022 року не припиняло свою роботу, усі його відділення, навіть під час окупації, продовжували роботу, працівники отримували заробітну плату.

У порушення вимог процесуального закону суд дав помилкову оцінку показанням допитаних свідків, а також документам, що підтверджують проведення розрахунку з позивачкою при звільненні. Зазначає, що станом на час звільнення ОСОБА_1 не мала жодного дня невикористаної відпустки, тому підстав для виплати компенсації не було. Зокрема, наголошує, що суд безпідставно включив у розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу суми премій.

Вказує на те, що розрахунок середнього заробітку проведено з порушенням Порядку затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.

Відзив на апеляційну скаргу судом не отримано.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 17.11.2015р. ОСОБА_1 була прийнята на 1,0 посади фельдшера Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги з посадовим окладом згідно штатного розпису + 20% за вислугу років (а.с.15-17, 59).

Рапортом головного фельдшера КНП ХОР «ЦЕМД таМК»від 05.09.2022 р. доведено до відома директора вказаної установи про те, що при перевірці роботи відділень було встановлено, що в період з 01.09.2022 р. по 05.09.2022 р., в тому числі ОСОБА_1 .фельдшер з МНС не виходить на роботу у відділення КНП ХОР «ЦЕМД таМК»без поважних причин, а тому просив звільнити вказаного працівника (а.с.76).

Згідно витягу з наказу «Про прийом та звільнення» №404-к від 05.09.2022 р. ОСОБА_1 була звільнена 05.09.2022 р. за прогул без поважних причин, згідно п.4ст.40 КЗпП України(а.с.75).

Вказаний запис внесено в трудову книжку ОСОБА_1 .

Відповідно до копії акту від 05.09.2022 р. складеного працівниками відділу кадрів КНП ХОР «ЦЕМД таМК», 05.09.2022 р. у приміщенні відділу кадрів на гучному зв`язку вони намагалися додзвонитися до ОСОБА_1 з приводу пояснення причин відсутності її на роботі, даний телефон, який остання залишила для зв`язку, знаходився поза зоною досяжності (а.с.61).

Відповідно до листа інспектора відділу кадрів №290/03к від 05.09.2022 р. позивачці повідомлено, що вона була звільнена з роботи з 05.09.2022 р. у зв`язку з відсутністю на роботі за прогул без поважних причин, згідно п.4ст.40 КЗпП Українита роз`яснено їй про необхідність звернутися до відділу кадрів для отримання трудової книжки (а.с.81).

З копії витягу з Книги обліку №2 руху трудових книжок і вкладишів до них убачається, що ОСОБА_1 отримала трудову книжку 05.09.2022р. (а.с.79, 80).

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку про відсутність доведеного належним чином факту прогулу позивача, знаходження її на робочому місці в с. Великий Бурлук, яке в період з 24.02.2022 по 10.09.2022 перебувало в окупації та недоведеністю відповідачем здійснення нею колабораційної діяльності, що могло стати окремою підставою для звільнення та притягнення до відповідальності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Згідно з ч.1 ст.21КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до положень п.4 ч.1ст.40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз`яснено вПостанові Пленуму ВСУ N9від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни», судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149КЗпПправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Аналогічна судова практика висвітлена в постановах Верховного Суду, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 листопада 2021 року у справі №235/5659/20 зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».

Судом вірно встановлено та не заперечувалося сторонами, що робочим місцем фельдшера ОСОБА_1 було Великобурлуцьке відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги, яке знаходиться в смт Великий Бурлук Куп`янського району Харківської області. З Розділу ІІ наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309, вбачається, що вказаний населений пункт, з 24.02.2022р. по 10.09.2022р. знаходився під тимчасовою окупацією російської федерації, а згідно Розділу І з 10.09.2022р. відноситься до територій можливих бойових дій.

Підставою для звільнення в зв`язку з прогулом підприємство зазначало відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 01.09.2022 та початок її роботи у так званій «швидкій допомозі» держави агресора.

Співпраця з державою агресором відноситься до колабораційної діяльності, відповідальність за яку передбаченост. 111-1 КК України.

В даному випадку факт колабораційної діяльності позивача не було доведено роботодавцем, допитані судом свідки лише висловили своє припущення щодо можливої співпраці позивача з владою рф, тоді як відповідний висновок з цього приводу компетентними органами не зроблений, кримінального провадження не порушено, обвинувального вироку в передбаченому Законом порядку не ухвалено.

Оцінюючи рапорт головного фельдшера ОСОБА_2 про виявлений нею факт відсутності в період з 01.09.2022 р. по 05.09.2022 р. працівника відділення ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказав, що останній не містить зазначення причин відсутності працівника на робочому місці.

Згідно зіст. 140 КЗпПтрудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (ст. 147 КЗпП).

Відповідно до приписів ч. 3ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Частиною 1ст. 148 КЗпПпередбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання роботодавцем визначеноїст. 149 КЗпП Українипроцедури звільнення позивача, зокрема не забезпечення можливостей для отриманням від останньої як порушника трудової дисципліни письмових пояснень, в тому числі із зазначенням нею поважності причин відсутності на робочому місці.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що підприємством не було дотримано порядку притягнення працівника до відповідності за порушення трудової дисципліни, оскільки у ОСОБА_1 не було взято пояснення, а підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільненням з роботи став лише рапорт головного фельдшера ОСОБА_2 про невихід на роботу деяких працівників Великобурлицького відділення Е(Н)МД КНП ХОР «ЦЕМД таМК», в тому числі і позивача.

Зважаючи на недоведеність належними доказами факту здійсненого ОСОБА_1 прогулу без поважних причин, з урахуванням перебування її робочого місця в с. Великий Бурлук, Куп`янського району в період з 24.02.2022 р. по 10.09.2022 р. під тимчасовою окупацією рфправових підстав вважати проведене звільнення останньої з дотриманням норм трудового законодавства не має.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Встановивши те, що звільнення позивача відбулося без достатніх правових підстав, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який мав місце в період з 06.09.2022 і по дату ухвалення рішення. Проте, при обчисленні середньомісячної заробітної плати суд, виходив з виплат за останні два календарні місяці роботи позивача, при цьому не врахував, що в серпні позивач перебувавала у відпустці.

Середній заробітокпрацівника визначаєтьсявідповідно достатті 27Закону України«Про оплатупраці» заправилами,передбаченими Порядкомобчислення середньоїзаробітної плати,затвердженим постановоюКабінету МіністрівУкраїни від08лютого 1995року №100(далі-Порядок N°100). Розділом II Порядку N° 100 (у редакції, що діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції), передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов?язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов?язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці також не враховуються виплати за час протягом якого зберігається середній заробіток працівника за час протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час щорічної і додаткової відпустки) та допомога у зв?язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з пунктом 8 Порядку N° 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/ годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої

заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2021 року № 917 року «Про деякі питання обчислення середньої заробітної плати» внесені зміни до пункту 3 Порядку №100.

Так, за абзацом 3 п. 3 розділу ІІІ Порядку № 100 в редакції, чинній на момент

перевірки судом правильності розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані.

Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються до заробітку у частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді та пропорційно до відпрацьованого часу.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 753/15508/20 (провадження № 61-9255св22).

Таким чином, премія, нарахована за попередні місяці (періоди), включається до

розрахунку середнього заробітку з місяця нарахування та відноситься до заробітку місяців, кількість яких відповідає кількості місяців, за які така премія нарахована. Відлік таких місяців ведеться вперед від місяця нарахування премії.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що останніми двома місяцями роботи позивача є липень, серпень 2022 року, заробітна плата за липень 2022 року склала 18212,60 грн, за серпень 2022 року - 14525,61 грн. Середньоденна заробітна плата позивача за один робочий день становить 744,05 грн. Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу становить 303 (за винятком святкових і неробочих днів). Тобто сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 255 447,15 грн.

При обчисленні розміру середньомісячної заробітної плати позивача, суд першої інстанції не врахував, що у разі перебування працівника у відпустці, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи які передували відпустці, крім того до розрахунку включено виплати, пов?язані з перебуванням у щорічній відпустці, які отримала позивач у спірному періоді.

Колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, в частині стягнення середнього заробітку слід змінити, обрахувавши середній заробіток, з урахування Порядку № 100, наступним чином.

Встановлено, що ОСОБА_1 звільнено в вересні 2022 року, тобто

розрахунковим періодом є липень - серпень. Водночас, згідно наданих розрахункових листів КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» вбачається, що в серпні та червні 2022 працівник перебувала у щорічній відпустці, тому середню заробітну плату слід обраховувати виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, які передували відпустці, а саме: за травень - квітень 2022 року.

Розміру середньоденної заробітної плати позивача у цей період, становить 704,33

грн (17490,83 грн + 13500 грн = 30990,83 грн (з/п за два місяці) : 44 робочих дні).

Розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період із

06.09.2022 по 02.11.2023 року - 213 414 грн (704,33 грн ? 303 робочих днів).

Доводи сторони відповідача про те, що при визначенні розміру середньої заробітної плати не включається премія, заохочення у вигляді грошової допомоги, не заслуговують на увагу. Так як, при обчисленні середньої заробітної плати, відповідно до розділу III Порядку № 100, премії враховуються.

Вказане узгоджується з висновками викладеними у Постанові Верховного Суду

від 21 грудня 2022 року в справі № 753/15508/20 (провадження N° 61-9255св22).

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку що оскаржуване

рішення слід змінити в частині стягнення середнього заробітку, стягнути з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.09.2022 р. по 02.11.2023 р. у розмірі 213 414 грн, з якої необхідно утримати податки та інші обов?язкові платежі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Харківської

обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» - задовольнити

частково.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2023

року змінити в частині стягнення середнього заробітку, стягнути з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.09.2022 р. по 02.11.2023 р. у розмірі 213 414 грн, з якої необхідно утримати податки та інші обов?язкові платежі.

В іншій частині рішення Машівського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена

безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.06.2024.

Головуючий суддя: Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

П.С. Абрамов