Постанова

від 14.06.2024 по справі 708/65/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/160/24 Справа № 708/65/24 Категорія: ч. 5 ст. 126 КУпАП Головуючий у І інстанції Івахненко О.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Поліщука Ю.А. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Поліщука Ю.А. на постанову Чигиринського райсуду Черкаської обл. від 1.02.2024 р., якою ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чигирин

Черкаської обл., громадянку України,

має середню освіту, одружену, не пра-

цює, проживає

АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та на неї накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 16.01.2024 р. о 15:00 год. в м. Чигирин Черкаської обл. по вул. Черкаській ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Daewoo, р/номер НОМЕР_1 , що належить іншій особі, не мала права керування транспортним засобом, а саме категорії «В» та вчинила дане правопорушення повторно протягом року, чим порушила вимоги п. 2.1 а) ПДР України та вчинила адмінправопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Поліщук Ю.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження на підставі ст. 247 КУпАП.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 безпідставно притягнута до адмінвідповідальності, тому що вона не керувала транспортним засобом в розумінні диспозиції ст. 126 КУпАП.

Зазначає, що з відеозапису, долученого до матеріалів справи працівниками поліції, вбачається, що автомобіль, в якому 16.01.2024 р. ОСОБА_1 перебувала за кермом на момент спілкування з працівниками поліції, не перебував на проїжджій частині, а перебував на території земельної ділянки буд. АДРЕСА_2 , за вказаною адресою зареєстроване ПП «Аліна» М. В протоколі не зазначено місця скоєння адмінправопорушення, а в постанові зазначено вул. Черкаську 71/1, м. Чигирин. Зазначає, що матеріали не містять доказів керування транспортним засобом. Об`єктивна сторона складу адмінправопорушення також полягає в тому, що у порушника відсутнє при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та він обов`язково має керувати транспортним засобом. Знаходження в транспортному засобі, яке не є в стані руху не може бути доказом підтвердження факту керування транспортним засобом.

ОСОБА_1 двічі 16.01.2024 р. притягнена да адмінвідповідальності за ст. 126 КУпАП, що на думку адвоката, є неприпустимим.

Посилаючись на абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. № 14, зазначає, що суд не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення права керування й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження на підставі ст. 247 КУпАП.

Відповідно до заяви захисника Поліщука Ю.А., він повідомив правопорушницю ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушниці.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення захисника Поліщука Ю.А., надані ним в режимі відеоконференції, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 126 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку повторного протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2 - ч. 4 цієї статті та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ДПР18 № 493837 від 16.01.2024 р., даними відеозапису з боді-камер поліцейських, з якого вбачається, що обставини, які викладені в протоколі про адмінправопорушення, а саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом без наявності права керування таким транспортним засобом, повторно, протягом року після вчинення 17.12.2023 р. адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до відеозапису з нагрудних боді-камер поліцейських, який долучено до матеріалів справи про адмінправопорушення, встановлено, що причиною зупинки автомобіля на дорозі поліцейськими стало наджодження інформації до патрульної поліції про те, що водій керує транспортним засобом без посвідчення водія. З автомобіля з-за керма вийшла ОСОБА_1 , в процесі спілкування з поліцейськими вона надала документи на автомобіль, пояснювала поліцейським, що навчається в автошколі, недавно здала теорію, практику ще не здавала, посвідчення водія ще не отримувала. Під час складання протоколу ОСОБА_1 ніяким чином не заперечувала, що саме вона керувала автомобілем.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом в розумінні диспозиції ст. 126 КУпАП, автомобіль в якому вона перебувала за кермом, на момент спілкування з працівниками поліції, не перебував на проїжджій частині та знаходився на території земельної ділянки буд. АДРЕСА_2 на території ПП « ОСОБА_2 », в протоколі не зазначено місця скоєння адмінправопорушення, однак в постанові зазначено адреса АДРЕСА_3 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 , спілкуючись з поліцейськими, надала документи на автомобіль, пояснювала поліцейським, що проходить навчання в автошколі, а зараз тренується з практичного водіння автомобіля, посвідчення водія не отримувала, під час складання протоколу ніяким чином не заперечувала, що саме вона керувала автомобілем.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом, а знаходження в транспортному засобі, який не є в стані руху не може бути доказом підтвердження факту керування транспортним засобом, апеляційний суд визнає як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки обставини викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом без наявності в неї відповідних документів на право керування та не звільняють її від відповідальності за скоєне.

В протоколі про адмінправопорушення, який складено уповноваженою посадовою особою, а також в постанові суду першої інстанції місцем скоєння адмінправопорушення вказано вул. Черкаська, м. Чигирин, а тому посилання в апеляційній скарзі на обставину, що автомобіль не перебував на проїжджій частині, знаходився на території земельної ділянки буд. АДРЕСА_2 на території ПП «Аліна М» жодним чином не доводять відсутності вини ОСОБА_1 у скоєнні адмінправопорушення та не впливають на правильність висновків суду.

Частина 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування.

Чинне законодавство розрізняє таких суб`єктів, як осіб які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу, відмінність зазначених осіб полягає в тому що водій транспортного засобу особа, яка набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом, а суб`єкт передбачений ч. 2 ст. 126 КУпАП - це особа яка не має (не набула) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку.

В даному випадку, ч. 2 ст. 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка регулює відповідальність особи яка керує транспортним засобом, не набувши на таке керування відповідного права.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи є необґрунтованими та повністю спростовуються відомостями, які зафіксовані на відеозапису.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2023 р. ОСОБА_1 була притягнута до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, зазначена постанова набрала чинності, не оскаржена ( а. пр. 5).

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано притягнув ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, зокрема її вина підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи та які були досліджені судом першої інстанції.

Відповідно до рапорту інспектора СРПП ЧРУП ГУНП в Черкаській обл. ОСОБА_3 судом встановив, що під час патрулювання був зупинений автомобіль Daewoo, яким керувала ОСОБА_1 та яка не мала права керувати транспортними засобами, в неї відсутнє посвідчення водія, під час перевірки особи працівник поліції встановив, що 17.12.2023 р. стосовно неї було складено адміністративну постанову серії БАД 343135 (а. пр. 4).

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 16.01.2024 р. двічі притягнута до адмінвідповідальності за ст. 126 КУпАП є необґрунтованими.

Постанова про накладення адмінстягнення по справі про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1254272 від 16.01.2024 р. за ч. 1 ст. 126 КУпАП набрала законної сили, штраф сплачено. Зазначена постанова підтверджує відсутність у ОСОБА_1 полісу обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності наземних транспортних засобів, а не вчинення правопорушення, передбаченого ч. ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, як вказано в диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП (а. пр. 4).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України, відповідно до Конвенції про дорожній рух, діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Саме ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою яка не має права керування транспортними засобами, а не про наявність чи відсутність самого посвідчення водія, мова йде саме про набуте у встановленому законом порядку право керування.

Стосовно доводів апеляції про те, що ОСОБА_1 була зупинена працівниками поліції не на проїжджій частині автодороги, а на території приватного підприємства, тобто вона керувала автомобілем не на автодорозі та на неї не розповсюджувалися вимоги ПДР України, то апеляційний суд звертає увагу, що Пленум Верховного Суду України у постанові від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вказав, що відповідальність за ст. ст. 286 та 415 КК України ( в ред. 1960 р.) настає незалежно від місця, де були допущені порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини (на магістралі, шосе, вулиці, залізничному переїзді, полі, території підприємства, у дворі, тощо). Таким чином, апеляційний суд вважає, що під час керування на території ПП «Аліна М» ОСОБА_1 повинна була в повній мірі виконувати всі вимоги ПДР України та нести відповідальність, встановлену законом, в разі порушення цих вимог.

Порушень норм КУпАП під час складання протоколу про адмінправопорушення не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для то-го, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).

Проте, згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою, яка не отримувала посвідчення водія та не має права керування транспортними засобами, що підтверджено довідкою відділу поліцейської діяльності № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській обл. (а. пр. 6).

З огляду на ці обставини та приймаючи до уваги, що відмінність адмінправопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену у абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. № 14, що суди не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення права керувати транспортним засобом й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Тому, враховуючи ці обставини, згідно ст. ст. 23, 33 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу та змінити постанову суду першої інстанції.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Чигиринського райсуду Черкаської обл. від 1.02.2024 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП - змінити.

Виключити із мотивувальної та резолютивної частин постанови Чигиринського райсуду Черкаської обл. від 1.02.2024 р. стосовно ОСОБА_1 накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 років, в іншій частині постанову суду залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника Поліщука Ю. А. - задовольнити частково.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.