Постанова

від 11.06.2024 по справі 191/1046/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4804/24 Справа № 191/1046/21 Головуючий упершій інстанції: Костеленко Я.Ю. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Синельниківськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 01лютого 2024року посправі запозовом ОСОБА_1 доСлавгородської селищноїради,треті особи- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,про визнанняправа власностіна гараж,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що згідно технічного паспорту, виготовленого Синельниківським міжміським бюро технічної інвентаризації 07.06.2018, він є користувачем будівлі гаражу на шість боксів, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1 . Згідно акту прийомки-передачі основних засобів КСП «За Мир» від 27.05.2000 на майновий пай пайщиків СФГ «Січ» (головою якого він є згідно статуту селянського (фермерського) господарства) його батькові - ОСОБА_4 було передано основні засоби на майновий пай (в тому числі і гараж на шість боксів). ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до технічного паспорту гараж на шість боксів розташований на земельній ділянці, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 . 29.03.2021 він звернувся із заявою до голови Славгородської селищної ради про надання дозволу на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,50 га, на якій розташований вказаний гараж. Тому позивач, на підставі ст.ст. 319, 328, 329 ЦК України, просив визнати за ним право власності на будівлю гаражу на шість боксів, яка розташований за адресою по АДРЕСА_1 .

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане вище рішення та ухвалити нове про задоволення його позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28 серпня 1982 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками є ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (а.с. 7).

25 травня 2000 року зареєстроване селянське (фермерське) господарство «Січ» (ЄДРПОУ 30897418), розташоване за адресою Дніпропетровська область, Синельниківський район, селище Славгород, вул. Красногвардійська, 21, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_2 та копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_3 (а.с. 9-11).

Згідно з актом прийомки-передачі основних засобів КСП «За Мир» на майновий пай пайщиків СФГ «Січ» від 27 травня 2000 року, комісія у складі голови правління КСП «За Мир» Зузика М.І., головного бухгалтера КСП «За Мир» Юськової Ю.С., голови СФГ «Січ» Гладкого О.І., уповноваженого співвласників майнових паїв ОСОБА_2 , склади акт на предмет передачі основних засобів КСП «За Мир», виділених на майновий пай вибувшим з членів КСП «За Мир» громадянам, які передали в оренду землю СФГ «Січ» згідно Додатку №1, на загальну суму майнових паїв 38825,00 грн. виділено майно згідно Додатку №2 (а.с. 13).

Згідно копії додатку №2 до акту прийомки-передачі майна у спільну часткову власність від 27 травня 2000 року, передано наступне майно: будови та споруди, а саме хім. склад 1, акумуляторна-1, огорожа (плити) бр№5 47, гараж КТП 1; робочі машини та сільськогосподарський інвентар, а саме ЗИЛ ММЗ-94 м №94-05 -1, причіп ГКБ 819 №47-53 1, асфальт гаражу 3000 м.кв., незавершене будівництво 103 га (а.с. 15).

Відповідно до копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АБ №012194, керівником Селянського (фермерського) господарства «Січ» був ОСОБА_4 .

Згідно зі статутом Селянського (фермерського) господарства «Січ» (нова редакція), затвердженого рішенням (протоколом) загальних зборів членів С(Ф)Г «Січ» №1/12 від 23 лютого 2012 року, головою вищевказаного господарства є позивач - ОСОБА_1 (а.с. 20-28).

ІНФОРМАЦІЯ_3 батько позивача - ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 10 січня 2017 року (а.с. 8).

Рішенням виконавчого комітету Славгородської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області №58 від 07.05.2018, розглянувши звернення керівника СФГ «Січ» ОСОБА_1 щодо присвоєння поштової адреси будівлі (колишні колгоспні гаражі) по АДРЕСА_1 , які були передані господарству при розпаюванні майна КСП «За мир» (акт прийому-передачі основних засобів КСП «За мир» на майновий пай пайщиків СФГ «Січ») виготовлення технічної документації на будівлю, Виконавчий комітет Славгородської селищної ради вирішив, зокрема, присвоїти будівлі (колишні колгоспні гаражі) адресу: АДРЕСА_1 . Цим рішенням також рекомендовано керівнику СФГ «Січ» ОСОБА_1 : звернутися до Синельниківського МБТІ для виготовлення технічної документації на будівлю, провести реєстрацію права власності на нерухоме майно, виготовити проект землеустрою для подальшого укладення договору оренди земельної ділянки (а.с. 100).

Відповідно до копії довідки Комунального підприємства «Синельниківське бюро технічної інвентаризації» №624 від 11 червня 2018 року, згідно архівних даних будівля гаражу на шість боксів, розташована за адресою АДРЕСА_1 «з», користувач - ОСОБА_1 ; право власності в КП «СМБТІ» не зареєстровано. В цілому на земельній ділянці розташовані Г-1 будівля гаражу на шість боксів (шлакоблок 1970 року забудови, загальною площею 334,0 кв.м.) (а.с. 18).

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію технічного паспорту на гараж, складеного 07 червня 2018 року КП «Синельниківське бюро технічної інвентаризації» на замовлення позивача, згідно якого спірний гараж на шість боксів літ Г-1, розташований за адресою по АДРЕСА_1 ,має загальну площу 334,00 кв.м. (а.с. 19, 52-59).

Частиною першою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2 ст. 41 Конституції України).

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до змісту позовної заяви, правовою підставою для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну будівлі гаражу ним вказано положення статті 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 24 травня 2024 року у справі №128/3203/21, від 05 червня 2024 року у справі №522/22302/14-ц.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів належності йому на праві власності спірного нерухомого майна - гаражу на шість боксів літ Г-1,загальною площею 334,00 кв.м., що розташований за адресою по АДРЕСА_1 .

Судом установлено,що правовласності вКП «Синельниківськебюро технічноїінвентаризації» навказане вищенерухоме майноне зареєстровано,що підтверджуєтьсякопією довідкиКП «СМБТІ»№624 від 11 червня 2018 року (а.с. 18).

Щодо наданої позивачем копії акту прийомки-передачі основних засобів КСП «За Мир» на майновий пай пайщиків СФГ «Січ» від 27 травня 2000 року, суд зазначає наступне.

Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» тут і надані в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом частини першої статті 9 вказаного вище Закону, до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.

Відповідно до частини другої статті 9 «Про колективне сільськогосподарське підприємство» пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

Згідно змісту вказаного вище акту прийомки-передачі основних засобів КСП «За Мир» на майновий пай пайщиків СФГ «Січ» від 27 травня 2000 року, він складений на предмет передачі основних засобів КСП «За Мир», виділених намайновий пайвибувшим зчленів КСП«За Мир»громадянам,які передалив орендуземлю СФëѳч» згідноДодатку №1 (а.с. 13).

Однак, суду не надано додатку №1 (або належним чином завіреної його копії) до акту прийомки-передачі основних засобів КСП «За Мир» на майновий пай пайщиків СФГ «Січ» від 27.05.2000 року, тобто списку громадян - майнових пайовиків, що вибули з членів КСП «За Мир», які передали в оренду землю СФГ «Січ». Цей акт підписаний лише уповноваженим співвласників ОСОБА_2 .

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, зокрема, що він був членом КСП «За Мир», мав право на пайовий фонд майна КСП «За Мир», входив до переліку (додатку №1 до акту прийомки-передачі основних засобів КСП «За Мир» на майновий пай пайщиків СФГ «Січ» від 27.05.2000 року) осіб, вибувших із КСП «За Мир», на майнові паї яких були виділені та передані основні засоби з КСП «За Мир» до СФГ «Січ» згідно переліку (додатку №2 до акту), розмір його частки із загальної вартості майнових паїв у сумі 38828,00 грн, тощо.

Представлена суду копія акту прийомки-передачі основних засобів КСП «За Мир» в рахунок заборгованості по заробітній платі перед пайщиками СФГ «Січ» від 27 травня 2000 року не підтверджує заявлені позовні вимоги.

Відповідно до змісту вказаного вище акту, комісія у складі голови правління КСП «За Мир» Зузика М.І., головного бухгалтера КСП «За Мир» Юськової Ю.С., голови СФГ «Січ» Гладкого О.І. склади дійсний акт на предмет передачі основних засобів КСП «За Мир», виділених на погашення заборгованості по заробітній платі перед пайщиками СФГ «Січ»; загальна сума заборгованості по заробітній платі складає - 4761,03 грн згідно додатку №3 до цього акту; на загальну суму заборгованості по заробітній платі виділено майно вказане в додатку №4 цього акту (а.с. 14).

Згідно додатку №3 до акту прийомки-передачі основних засобів в рахунок заборгованості по заробітній платі, заборгованість по заробітній платі КСП «За Мир» перед пайщиками СФГ «Січ» на 01.06.2000 становила: ОСОБА_4 - 131,67 грн, ОСОБА_2 - 2947,70 грн, ОСОБА_6 - 1254,84 грн, ОСОБА_3 - 426,82 грн (а.с. 17).

У додатку №3 до акту прийомки-передачі основних засобів в рахунок заборгованості по заробітній платі зазначено перелік переданих основних засобів, а саме: один комбайн СК-5, два причепа, один підбирач, зерносховище, одна ємність 5 куб.м. (а.с. 16).

Отже, за актом прийомки-передачі основних засобів КСП «За Мир» в рахунок заборгованості по заробітній платі перед пайщиками СФГ «Січ» від 27 травня 2000 року не передавалось майно в рахунок заборгованості по заробітній платі позивача. Більше того, вказаним актом передавалось інше майно (комбайн СК-5, два причепа, підбирач, зерносховище, ємність 5 куб.м.), а спірний об`єкт нерухомого майна - гараж на шість боксів літ Г-1,загальною площею 334,00 кв.м. - не передавався.

Долучена до матеріалів справи копія технічного паспорту на гараж є технічною документацією на об`єкт нерухомого майна та не є правоустановлювальним документом, що посвідчує будь-яке право особи, у тому числі право власності.

Присвоєння гаражу на шість боксів літ Г-1,загальною площею 334,00 кв.м., адреси рішенням виконавчого комітету Славгородської селищної ради №58 від 07.05.2018 також не підтверджує будь-якого права на нерухоме майно, не свідчить про виділення у власність чи користування спірного майна.

У позовній заяві позивач не зазначає про втрату ним документа, який посвідчував його право власності на спірне майно.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги зміст та правове обґрунтування позовних вимог статтею 392 ЦК України; враховуючи, що ОСОБА_1 не надано будь-яких належних та допустимих доказів належності йому на праві власності гаражу на шість боксів літ Г-1,загальною площею 334,00 кв.м. що розташований за адресою по АДРЕСА_1 , - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на цей об`єкт нерухомого майна.

Посилання позивача, що його батько за життя був пайщиком та головою СФГ «Січ» не свідчить про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно відповідно до положень статті 392 ЦК України.

Більше того, будь-яких доказів спадкування позивачем майна після ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , кола спадкоємців, відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, тощо - суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколами судових засідань. Позов правовими нормами, що регламентують правовідносини спадкування - не обґрунтований.

З огляду на вищевикладене, позов ОСОБА_1 до Славгородської селищної ради про визнання права власності на гараж не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову; в іншій частині рішення Синельниківського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від01лютого 2024року підлягає залишенню без змін.

Суд звертає увагу, що позивач, за наявності підстав, не позбавлений можливості, на захист своїх прав та законних інтересів, звернутись до суду з іншим позовом, за іншого обгрунтування.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Синельниківського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від01лютого 2024року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Синельниківського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від01лютого 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова