Постанова

від 04.06.2024 по справі 173/1637/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4990/24 Справа № 173/1637/23 Головуючий упершій інстанції: Петрюк Т.М Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Верхньодніпровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 28лютого 2024року посправі запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Любомирівка-Агро»про розірваннядоговору орендиземлі тастягнення заборгованостіз орендноїплати,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 7,4649 га, в тому числі рілля 7,4649 га, кадастровий номер 1221010300:02:020:0147, щодо якої з відповідачем укладений договір оренди. За домовленістю між сторонами строк договору оренди становить 10 років зі сплатою орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки у грошовій або натуральній формі щорічно до 20 числа останнього у звітному році. 06.03.2023 року він особисто отримав у ЦНАП в м. Верхньодніпровськ інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності щодо належної йому земельної ділянки площею 7,4649 га, після чого виявив, що договір оренди земельної ділянки від 2014 року був зареєстрований лише в 2015 році, а також була зареєстрована додаткова угода від 01.07.2019 року строком дії до 04.12.2044 року. Безпосередньо ОСОБА_1 уклав договір оренди в 2014 році, але в 2019 році додаткову угоду із терміном дії оренди земельної ділянки до 2044 року не підписував і не укладав, а дізнався про існування додаткової угоди лише 06.03.2023 року, під час отримання витягу. З цього приводу він звернувся із заявою про порушення кримінального провадження відносно підробки документів посадових осіб ТОВ «Любомирівка-Агро». 16.03.2023 року заява ОСОБА_1 , була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом підробки документів за ч. 4 ст. 358 КК України. Крім того, відповідач протягом 2020-2022 років орендну плату не сплачував, що є порушенням істотних умов договору. Заборгованість з орендної плати за 2020-2022 роки складає 18355,20 грн. Зазначені обставини свідчать про систематичну несплату орендної плати, що може бути підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки. Тому позивач просив розірвати договір оренди землі від 18 серпня 2014 року, додаткову угоду від 20 лютого 2015 року та додаткову угоду від 01.07.2019 року, між ТОВ «Любомирівка-Агро» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 7,4649 га, кадастровий номер 1221010300:02:020:0147, розташованої на території Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області; стягнути на його користь з ТОВ «Любомирівка-Агро» заборгованість з орендної плати в сумі 18355,00 грн.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ТОВ «Любомирівка-Агро» на користь ОСОБА_1 невиплачену орендну плату за 2022 рік в сумі 7955,77 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ТОВ «Любомирівка-Агро» на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткової зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.05.2015 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 7,4649 га, кадастровий номер 1221010300:02:020:0147, на підставі державного акту на право власності серії ЯМ №809383, виданого 27.12.2012 відділом Держземагенства у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області (а.с. 8-9).

18 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Племзавод «Любомирівка» укладено договір оренди землі, за умовами якого земельна ділянка площею 7,4649 га, кадастровий номер 1221010300:02:020:0147, передана в оренду строком на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою (а.с. 10-11).

Пунктом 9 вказаного вище договору погоджено, що орендна плата складає 6118,40 грн, що складає 4% від його нормативно-грошової оцінки на день укладання договору. Орендна плата сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно у грошовій готівковій формі.

Орендна плата вноситься в такі строки: протягом року, остаточний розрахунок до 20 числа останнього у звітному році місяці (пункт 11 договору оренди від 18.08.2014).

20 лютого 2015 року між ОСОБА_1 , ТОВ «Племзавод «Любомирівка» та ТОВ «Любомирівка-Агро» укладено додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 18.08.2014 року про зміну сторони, згідно якої було внесено зміни до основного договору шляхом зміни особи орендаря з ТОВ «Племзавод «Любомирівка» на ТОВ «Любомирівка-Агро» (а.с. 12).

Також позивачем надано копію додаткової угоди від 01.07.2019 до договору оренди землі, зареєстрованого 13.05.2015, між ОСОБА_1 та ТОВ «Любомирівка-Агро», якою, зокрема, викладено Розділ 2 Строк дії договору наступним чином: Продовжити строк терміном на двадцять п`ять років з дня реєстрації змін. В разі, якщо орендар після закінчення строку дії даного договору продовжує користуватися орендованою ним земельною ділянкою, то, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (а.с. 17).

04 грудня 2019 року рішенням державного реєстратора Вишнівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Скляр Ю.С. індексний номер 50087115 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни, на підставі вказаної вище додаткової угоди від 01.07.2019, зокрема, щодо строку дії оренди до 04.12.2044 року з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду) (а.с. 8-9).

15 березня 2023 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження №12023046430000024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України 2001 року (а.с. 7).

Згідно висновку експерта №СЕ-19/104-23/17668-ПЧ від 26.05.2023 року, складеного Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, вирішити питання: «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у додатковій угоді від 01.07.2019 року до Договору оренди землі, зареєстрованого в реєстраційній службі Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області №9682757 від 13 травня 2015 року, ОСОБА_1 , чи іншою особою?» - не надалося можливим, за причинами вказаними у дослідницькій частині висновку експерта (а.с. 18-21).

З дослідницької частини вказаного вище висновку експерта убачається, що під час порівняння досліджувального підпису від імені ОСОБА_1 , зі зразками підпису ОСОБА_1 , були встановлені як збіжні так і розбіжні ознаки. Однак ні збіжні, ні розбіжні ознаки не утворюють достатньої сукупності для будь-якого певного (позитивного чи негативного) або ймовірного висновку (а.с. 20 зворот).

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

За змістом статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Статтею 23 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (частина 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України «Про оренду землі».

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

За змістом статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема у пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом установлено, що відповідачем надані копії платіжних доручень щодо перерахування відповідачем грошових коштів на користь ОСОБА_2 №400 від 13.03.2020 року на суму 7955,77 грн з призначенням платежу - виплата паю ОСОБА_1 за 2020 рік (а.с. 35); №270 від 30 квітня 2021 року на суму 7955,77 грн, призначенням платежу - виплата паю ОСОБА_1 за 2021 рік (а.с. 34).

В судовому засіданні місцевого суду представник відповідача пояснила, що за усною домовленістю з позивачем перерахування грошових коштів на виплату орендної плати здійснювалось на банківський рахунок дружини позивача, адже сам ОСОБА_1 не мав відкритого банківського рахунку. Зазначені вище обставини, факт перебування у шлюбі з ОСОБА_2 на час перерахування орендної плати відповідачем за спірний період часу, факт одержання позивачем вказаних грошових коштів від відповідача 13 березня 2020 та 30 квітня 2021 року визнані позивачем у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання апеляційного суду від 04.06.2024.

Факт перерахування грошових коштів на банківський рахунок, а не виплата орендної плати у готівковій формі, як це передбачено в договорі оренди землі, не свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, оскільки позивач будь-яких заперечень з цього приводу до відповідача не пред`являв і позовні вимоги даною обставиною не обґрунтовував.

Таким чином, орендна плата за 2020-2021 роки була виплачена позивачеві у встановленому договором розмірі та строки.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції установлено, що орендна плата за користування земельною ділянкою, площею 7,4649 га, кадастровий номер 1221010300:02:020:0147, за період 2022 року позивачу не виплачена.

ТОВ «Любомирівка-Агро» 12 липня 2022 року направило на адресу позивача лист від 06.07.2022, в якому, зокрема, зазначило про неактуальність банківських реквізитів карти № НОМЕР_1 та просило задля належного виконання умов договору надати банківські реквізити для перерахування орендної плати за 2022 рік (а.с. 36-37).

Однак, неможливість перерахування відповідачем коштів орендної плати за договором оренди, у зв`язку з неактуальністю реквізитів банківської картки, не звільняє орендаря від виплати позивачу орендної плати.

За умовами договору оренди від 18.08.2014 орендна плата сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно у грошовій готівковій формі (пункт 9 договору).

Тобто, обов`язок зі сплати орендної плати покладено саме на відповідача. А позивач не зобов`язаний відкривати банківський рахунок та повідомляти його реквізити орендарю, адже у договорі погоджено, що орендна плата сплачується у грошовій готівковій формі.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, розглядаючи дану справу в межах заявлених позовних вимог; встановивши факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором оренди землі від 18.08.2014 в частині сплати позивачу орендної плати за 2022 рік; приймаючи до уваги недоведеність факту систематичної несплати ТОВ «Любомирівка-Агро» орендної плати (два та більше випадки), - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі від 18 серпня 2014 року, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 20 лютого 2015 року та від 01.07.2019 року, між ТОВ «Любомирівка-Агро» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 7,4649 га, кадастровий номер 1221010300:02:020:0147, розташованої на території Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Обґрунтування позову про неукладеність позивачем додаткової угоди від 01.07.2019 року з ТОВ «Любомирівка-Агро» є недоведеним.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/104-23/17668-ПЧ від 26.05.2023 року за наслідками проведення судової почеркознавчої експертизи у вказаному вище кримінальному провадженні, вирішити питання: «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у додатковій угоді від 01.07.2019 року до Договору оренди землі, зареєстрованого в реєстраційній службі Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області №9682757 від 13 травня 2015 року, ОСОБА_1 , чи іншою особою?» - не надалося можливим (а.с. 18-21).

Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у даній цивільній справі позивачем не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколами судових засідань.

Також суду не представлено вироку, який набрав законної сили, щодо встановлення факту підроблення додаткової угоди від 01.07.2019 року, зокрема, у кримінальному провадженні, зареєстрованому 15 березня 2023 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12023046430000024.

Більше того, позивач обґрунтовує свій позов про розірвання договору оренди саме неукладеністю додаткової угоди від 01.07.2019 року (відсутністю його підпису на тексті договору).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Якщо сторони згоди щодо істотних умов договору оренди землі не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно змін щодо строку оренди, тощо).

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем, він наполягає на розірванні додаткової угоди від 01.07.2019 року, зазначаючи також, що такий правочин він (позивач) не підписував. Отже, у позовній заяві вказані суперечливі обставини і вимоги щодо захисту права позивача. Колегія звертає увагу, що з підстав неукладення угоди позивач не позбавлений можливості звернутись до суду на захист своїх прав з іншим позовом, за іншого обгрунтування.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, дійшов безпідставного висновку, що невиплата орендної плати позивачеві за 2022 рік відбулась з вини самого позивача.

Тому рішення місцевого суду підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Любомирівка-Агро» про розірвання договору оренди землі (з урахуванням внесених змін додатковими угодами).

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене лише в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Любомирівка-Агро» про розірвання договору оренди землі.

Тому судапеляційної інстанціїсправу вчастині стягненняз ТОВ«Любомирівка-Агро»на користь ОСОБА_1 невиплаченої орендноїплати за2022рік всумі 7955,77грн.- не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає зміні в частині правового обґрунтування.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Верхньодніпровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від28лютого 2024року в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Любомирівка-Агро» про розірвання договору оренди землі змінити в частині правового обґрунтування.

В іншій оскаржуваній частині рішення Верхньодніпровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від28лютого 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова