Постанова

від 19.06.2024 по справі 188/589/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3219/24 Справа № 188/589/23 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участюсекретаря судовогозасідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, пред`явленим до ОСОБА_1 , на предмет визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, що залишився після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 60 днів з дня набрання рішенням суду по даній справі законної сили, з підстав того, що на момент спливу шестимісячного строку, встановленого ст.1270 ЦК України, позивач не був обізнаний про наявність заповіту на його ім`я, враховуючи, що він разом зі спадкодавцем не проживав та не перебував у родинних відносинах з ним, але дізнався про наявність заповіту, складеного спадкодавцем на його ім`я, лише у лютому 2023 року, а у березні 2023 року вже отримав відмову нотаріуса у вчинені нотаріальних дій з підстав пропуску строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, що вважає поважною причиною пропуску такого строку /а.с.1-5, 23-27/.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2023 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом, що залишився після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 60 днів з дня набрання рішенням суду законної сили /а.с.67-69/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не були враховані обставини того, що ще у 2009 році ОСОБА_3 видав на ім`я ОСОБА_2 довіреність на право вчинення дій та правочинів щодо користування земельною ділянкою. Також одночасно з довіреністю, ОСОБА_3 склав заповіт та позивач не міг не бути обізнаним про це, адже особисто возив ОСОБА_3 до нотаріуса для вчинення цих дій. Це, на думку апелянта, підтверджується і користуванням ОСОБА_2 з того часу земельною ділянкою одноособово, а позивач не довів про свою необізнаність щодо наявності заповіту, тому вимог не можуть бути задоволені у зв`язку з тим, що пропуск строку позивачем був допущений не з поважних причин.

Разом з цим апелянт зазначає, що вона не була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, адже отримала судову повістку лише в судове засідання, призначене 30 жовтня 2023 року, до якого з`явилась. Рішення у справі ухвалено у її відсутності та вона не подавала заяв про розгляд справи без її участі /а.с.74-78/.

ОСОБА_2 , 11 березня 2024 року, скориставшись правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим. Зазначив, що не міг знати про складений на його ім`я ОСОБА_3 . заповіт, адже нотаріус, який відкрив спадкову справу, не повідомляв його про наявність заповіту та докази направлення такого повідомлення на адресу позивача в спадковій справі відсутні. Також присутність повіреного при складанні довірителем довіреності чинне законодавство не передбачає, а за вимогами ст. 1255 ЦК України присутність особи, на користь якої складається заповіт, заборонена законом.

Позивач також відзначив, що довіреність, видана ОСОБА_3 у 2009 році, закінчила свою дію 17 листопада 2012 року, а відповідач вказує безпідставно на ті обставини, які не підтверджені нею жодними допустимими доказами. Крім того, відповідач заповіт не оскаржувала та він є чинним, оригінал якого знаходиться в матеріалах спадкової справи.

Також, на думку позивача, не відповідає дійсності твердження апелянта щодо неналежного її повідомлення про дату та час розгляду справи, оскільки ухвалу суду про відкриття провадження вона отримала вчасно та мала можливість подати відзив на позов, чого не зробила, тобто, не висловила свою думку щодо вимог, як і не зверталась до суду із заявою про перехід розгляду справи у загальному позовному провадженні. Відповідач, на думку позивача, мала можливість отримати інформацію про наступну дату та час розгляду справи з офіційного веб-порталу судової влади України. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першоїінстанції встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер спадкодавець ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 01 березня 2023 року, актовий запис про смерть №528 від 18 серпня 2021 року, що вчинений Петропавлівським відділом державної реєстрації цивільного стану у Синельниківському районі Південно-Східного МУ Міністерства юстиції (м. Дніпро), після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколаївської сільської ради загальною площею 6,4901 га, кадастровий номер 1223882500:03:001:0271, яка належить спадкодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №837725 від 19 листопада 2008 року.

Згідно з довідкою виконкому Миколаївської сільської ради від 08 вересня 2021 року за №509 спадкодавець ОСОБА_3 , на день смерті був один зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Інших осіб разом з ОСОБА_3 на день його смерті зареєстровано не було.

У лютому 2023 року до ОСОБА_2 зателефонувала ОСОБА_1 , яка є сестрою ОСОБА_3 , та повідомила про те, що, оскільки він не оформляє спадщину після смерті ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку, то вона має намір оформити на своє ім`я свідоцтво про право на спадщину на вказане майно.

03 березня 2023 року з матеріалів спадкової справи №29/2022 позивачу стало відомо про те, що спадкодавець ОСОБА_3 17 листопада 2009 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу Мініною С.Я., зареєстрований в реєстрі за №4078, згідно з яким на випадок своєї смерті заповів у власність позивачу земельну ділянку площею 6,4901 га, на території Миколаївської сільської ради, що належить йому на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА №837725 від 19 листопада 2008 року.

До моменту звернення до приватного нотаріуса Свириденко Л.В. позивач не був обізнаний про існування заповіту ОСОБА_3 та його змісту. Вказана обставина підтверджується листом приватного нотаріуса Свириденко Л.В., від 03 березня 2023 року за №58/02-31, в якому зазначено, що до дати подання позивачем заяви про прийняття спадщини, останній не повідомлявся про складання заповіту ОСОБА_3

03 березня 2023 року позивач особисто звернувся до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Л.В., з питання прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 та подав заяву про прийняття спадщини за заповітом. Однак нотаріус своєю постановою від 03 березня 2023 року відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вказавши, що строк для прийняття спадщини ним пропущено й у зв`язку з цим позивач має право звернутися до суду з питання визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідачка ОСОБА_1 також подала заяву про прийняття спадщини за законом, що залишилася після смерті ОСОБА_3 .. Також у вказаній постанові зазначено, що приватний нотаріус Свириденко Л.В., направляла запит до Державного нотаріального архіву Дніпропетровської області для отримання копії вказаного заповіту, на який 12 липня 2022 року отримано відповідь, до якої додано завірену копію вказаного заповіту.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин, норми матеріального права, якими ці правовідносини регулюються, застосувавши ст.1265,1268,1269,1270,1272 ЦК України, визнав причини пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом поважними, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320 цс 17 зазначено про те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Разом із тим у постановах від 25 березня 2020 року у справі № 296/12396/18 (провадження № 61-10481 св 19), від 17 грудня 2021 року у справі № 315/386/19 (провадження № 61-15100св21), від 29 січня 2024 року у справі № 552/4825/22 (провадження № 61-16505 св 23), від 07 лютого 2024 року у справі № 474/454/18 (провадження № 61-14756св23), від 21 лютого 2024 року у справі № 760/4267/21 (провадження № 61-14640 св 23) Верховний Суд врахував, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а також те, що при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Таких висновків дійшов Верховний Суд і в своїй постанові від 27 травня 2024 року у справі №358/904/22.

Апелянт неспростувала законнихта обґрунтованихвисновків судупершої інстанції,а доводиапеляційної скаргизводяться дообґрунтування оскарженнязаповіту,що нестосується предметуданого позовущодо визначеннядодаткового строкудля поданнязаяви проприйняття спадщиниза заповітом.

Однак, суд першої інстанції припустився помилки у процесуальному праві, призначивши розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, як про це зазначено в ухвалі суду від 01 травня 2023 року про відкриття провадження у справі (а.с.28).

У відповідностідо п.2ч.4ст.274ЦПК України,в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо спадкування.

Предметом цієї справи є спір щодо визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, тобто спір у цій справі стосується спорів щодо спадкування, а, відтак, не може бути розглянутий за правилами спрощеного позовного провадження, в силу п.2 ч.4 ст. 274 ЦПК України, чого суд першої інстанції не врахував та допустив порушення процесуального права, що є окремою підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення у справі.

Доводи апелянта про те, що вона не була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, колегія суддів також приймає до уваги та відзначає, що ОСОБА_1 дійсно була повідомлена належним чином лише про судові засідання, призначені на 14 серпня 2023 року та 30 жовтня 2023 року, про що свідчить рекомендовані поштові повідомлення (а.с.38,63).

При цьому, рішення суду датовано 13 грудня 2023 року, однак відповідач на зазначену дату не була повідомлена належним чином, в матеріалах відсутні будь-які докази її повідомлення про дату та час розгляду справи.

Колегія суддів враховує вимоги ст. 263 ЦПК України та наголошує, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 755/15824/15-ц (провадження № 61-23983сво18) вказано, що:

«згідно зі статтею 309 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

[...]

Тлумачення статті 309 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) свідчить, що у суду апеляційної інстанції було відсутнє процесуальне повноваження скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу, а порушення норм процесуального права могли бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи».

Водночас у ЦПК України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Аналогічні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі №522/18010/18.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.

Враховуючи, що одним з доводів апелянта є неналежне її повідомлення про судовий розгляд справи, колегія суддів, встановивши також порушення судом першої інстанції норм процесуального права у розгляді справи у спрощеному провадженні, доходить висновку, що рішення суду першої інстанції належить скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від13грудня 2023 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом, що залишився після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 60 днів з дня набрання рішення суду по даній справі законної сили.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С.Городнича

Судді: М.Ю.Петешенкова

Т.П.Красвітна