Постанова

від 24.06.2024 по справі 175/561/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5334/24 Справа № 175/561/22 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Халаджи О.В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО», ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Дніпровська районна державна адміністрація, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії (суддя першої інстанції Васюченко О.Г),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року позивач заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО, ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Дніпровська районна державна адміністрація, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (тепличного комплексу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 276107112214) від 27 травня 2021 року, розташованого в АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» в особі директора Шляй І.М., посвідчений ПН ДМНО Мошковською Н.М., зареєстрований у реєстрі за №1240; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» на нерухоме майно (тепличний комплекс, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 276107112214), розташоване в АДРЕСА_1 , внесене ПН ДМНО Мошковською Н.М. на підставі договору купівлі-продажу від 27 травня 2021 року за номером запису 42174000; зобов`язати ТОВ "ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО" усунути перешкоди Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області у здійсненні права розпорядження та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, шляхом демонтажу розташованих на ній тимчасових споруд з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан; стягнути з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року у задоволенні позову заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО", ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Дніпровська районна державна адміністрація, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії.

Із вказаним рішенням суду не погодився заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Олександр Савенко та подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що воно ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права та без належного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову. З тексту рішення взагалі неможливо зрозуміти, що стало підставою для відмови у позові. Наголошував на тому, що прокуратурою надано достатньо доказів для задоволення позову та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Відомості, зазначені в договорі купівлі-продажу, не відповідають дійсності, що є підставою для визнання договору недійсним. Судом першої інстанції спотворено зміст наданих ними доказів на користь відповідачів. Позов направлений на захист права власності держави на земельну ділянку та не направлений на позбавлення інших осіб права власності на належне їм майно, в той час коли відповідач ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» зазіхає на земельну ділянку державної форми власності.

Наголошує на тому, що місцевим судом взагалі не з`ясовувалось питання, які саме теплиці розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001: 0100 та чи входили вона до складу нерухомого майна, (тепличного комплексу), що є предметом оспорюваного договору.

Зазначає, що належним способом захисту у даному випадку буде саме визнання недійсним догвору купівлі-продажу нерухомого майна та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасових споруд з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан.

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури просив рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від представника ТОВ «Олександрівка Агро» Паніна О.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що Дніпровський державний аграрно-економічний університет був обізнаний про існування тепличного косплексу, який збудований в період з 1987 по 1996 року на сформованій у 2005 році земельній ділянці (кадастровий номер 1221481000:01:001:0100), що підтверджується із змістом розпорядження голови Дніпропетровської райдержадміністрації від 21.09.2005 № 741-Р.

ОСОБА_2 , просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.

В задоволенні позову заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО", ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Дніпровська районна державна адміністрація, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року - змінено, виключивши із мотивувальної частини рішення посилання на обрання позивачем неефективного способу захисту прав.

В іншій частині рішення суду - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 березня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, до якої приєднався Дніпровський державний аграрно-економічний університет задоволено частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, суд касаційної інстанції виходив з того, що під час перегляду справи апеляційний суд не врахував, що відповідно до статті 120 ЗК України та статей 202, 377, 356 ЦК України включення земельної ділянки до предмета договору купівлі-продажу нерухомого майна можливе лише за умови переходу майнових прав на таку земельну ділянку на підставі укладеного договору.

Крім того суд касаційної інстанції вважає, що для з`ясування наявності чи відсутності підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним у частині включення до нього кадастрового номеру земельної ділянки 1221481000:01:001:0100, а також усунення перешкод у користуванні цією земельною ділянкою, апеляційний суд має дослідити та встановити конфігурацію та площу тепличного комплексу, земельні ділянки, на яких розміщено такий комплекс, яка частина тепличного комплексу розташована на земельній ділянці з кадастровим номером1221481000:01:001:0100, які споруди (капітальні чи тимчасові) розміщені на вказаній земельній ділянці, чи входять до складу нерухомого майна (тепличного комплексу) теплиці, розташовані на вказаній земельній ділянці, чи мали право сторони спірного договору зазначати в ньому кадастровий номер земельної ділянки 1221481000:01:001:0100, а також правові підстави розташування теплиць ТОВ «Олександрівка Агро» на державній земельній ділянці, на якій земельній ділянці розміщені капітальні споруди тепличного комплексу, чи має ця ділянка кадастровий номер, чи був номер цієї ділянки вказаний в істотних умовах договору купівлі-продажу та перевірити кількісний склад теплиць, що входять до складу тепличного комплексу.

8 квітня 2024 року цивільна справа № 175/561/22 надійшла до Дніпровського апеляційного суду (м. Дніпро).

У судовому засіданні прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури Вороновська О.В. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровської області Таран А.М. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити позов.

Представники ТОВ «Олександрівка Агро» Паніна О.В. та Козловський Д.Є. проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили відмовити у її задоволенні.

Представник Дніпровського державного аграрно-економічного університету Пастернак Л.Ф. у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник Дніпровської районної державної адміністрації Мережко К.О. також просила задовольнити апеляційну скаргу.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 травня 2021 року між ТОВ «Олександрівка Агро» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна: тепличного комплексу. У пункті 1.1. договору зазначено, що нерухоме майно розташоване в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М., зареєстровано в реєстрі за № 1240 (т. 1, а. с. 28-31).

Згідно пункту 1.2. Технічного звіту з виконання топографо-геодезичних вишукувань «Зйомка ділянок за адресами: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка кадастровий номер 1221481000:01:001:01:0100», складеного сертифікованим геодезистом ОСОБА_5 виконання комплексу інженерно-геодезичних робіт включало в себе:

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100;

Топографо-геодезична зйомка місцевості в масштабі 1:500, з нанесенням кадастрових меж земельних ділянок, прив`язкою інженерних комунікацій, споруд та будівель тепличного комплексу;

Визначення площі території, яку займають споруди та будівлі тепличного комплексу на земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100;

Складання технічного звіту.

На останньому аркуші технічного звіту ФОП ОСОБА_5 від 2022 року міститься примітка щодо площі, яка зайнята будівлями і спорудами на земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 - 3066,6 кв. м.

Зі змісту укладеного між відповідачами договору вбачається, що його предметом є нерухоме майно (тепличний комплекс) та права на нього.

Відповідно до умов Договору продавець продав, а покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно: тепличний комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 276107112214), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нерухоме майно). Нерухоме майно частково розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 1221481000:01:001:0100, що підтверджується довідкою КП «Архітектурне бюро» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області від 27.05.2021 № 27/05/21-1 та Технічним звітом з виконання топографо-геодезичних вишукувань «Зйомка ділянок за адресами: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка кадастровий номер 1221481000:01:001:01:0100», складеним сертифікованим геодезистом ОСОБА_5 та на несформованій земельній ділянці, що підтверджується копією фрагменту Публічної кадастрової карти України з відображенням земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:01:001:01:0100.

Земельна ділянка, з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,770 га, є об`єктом державної власності, віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення з встановленим видом використання - «Для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства», належить на праві постійного користування Дніпровському державному аграрно-економічному університету, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ №9047362 від 16 листопада 2005 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31 січня 2015 року НВ-1202196212015, а також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, № 283343478 від 08 листопада 2021 року й витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 280967824 від 25 жовтня 2021 року (т. 1, а. с. 32-34, 41-44).

Відповідно до п. 1.2. Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.05.2021 року нерухоме майно, що відчужується належить Продавцю на праві власності:

частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05.07.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Красотою Т. О. за реєстровим № 1019,

частка на підставі свідоцтва про право власності, виданого 05.07.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Красотою Т. О. за реєстровим № 1013, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою 27.05.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М. шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 276107112214.

Зі змісту наведених положень Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.05.2021 року вбачається, що його фактичним предметом є нерухоме майно - тепличний комплекс.

Оскаржуваний Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.05.2021 року не містить положень щодо фактичного або одночасного переходу прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 загальною площею 1535,77 га.

06 жовтня 2021 року ТОВ «Олександрівка Агро» направило до Дніпровського державного аграрно-економічного університету лист «Про надання згоди», в якому повідомило університет, що придбане на підставі вищезазначеного договору нерухоме майно (тепличний комплекс), розташоване у тому числі, на сформованій та зареєстрованій земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, просило надати згоду на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 із постійного користування університету для подальшої її передачі у його користування (т. 1, а. с. 69-70).

ТОВ «Олександрівка Агро» звернулося до господарського суду з позовом до Дніпровського державного аграрно-економічного університету, Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кулініча С.А. про припинення права постійного користування університету земельною ділянкою, про визнання незаконним (недійсним) та скасування розпорядження про передачу земельної ділянки в постійне користування, скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасування рішення державного реєстратора про право власності на земельну ділянку, визнання права комунальної власності на земельну ділянку (справа № 904/8915/21, провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2021 року)(т. 1, а. с. 71-73).

Комісією Дніпровського державного аграрно-економічного університету 23 грудня 2021 року здійснено інвентаризацію земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, яка належить йому на праві постійного користування, під час якої встановлено, що на частині земельної площі розміром 2528,54 кв. м знаходяться тимчасові споруди, які облаштували сторонні особи. Ці споруди сконструйовані з металевого каркасу, обтягнутого поліетиленовою плівкою, без наявності фундаменту та стін (т. 1, а. с. 74-75).

Обласною прокуратурою встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 197-1 КК України, у діях посадових осіб ТОВ «Олександрівка Агро» та інших осіб, про що 11 листопада 2021 року внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021040000000640 за фактом самовільного будівництва споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці особливо цінних земель сільськогосподарського призначення площею 1535,77 га із кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, яка перебуває у державній власності та належить на праві постійного користування Дніпровському державному аграрно-економічному університету (т. 1, а. с. 76).

Також слід зазначити, що договір купівлі-продажу від 24 січня 2014 року про придбання вказаного тепличного комплексу ОСОБА_6 укладений для оформлення результатів відкритих біржових торгів (аукціону), що відбулись 17 січня 2013 року, щодо продажу нерухомого майна, належного Державному підприємству «Навчально-дослідне господарство «Самарський» Дніпропетровського державного аграрного університету, розташованого в Дніпропетровській області, Дніпропетровський район, с. Олександрівка, вул. Тополина, 1, згідно з протоколом проведення відкритих біржових торгів № 4 Товарної біржи «Регіональна універсальна біржа» від 17 січня 2013 року. (т. 1, а. с. 55-58).

Відповідно до протоколу № 4 проведення відкритих біржових торгів з купівлі-продажу майна, яке належить Державному підприємству «Навчально-дослідне господарство «Самарський» Дніпропетровського державного аграрного університету від 17 січня 2013 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 листопада 2012 року, видане на підставі рішення Олександрівської сільської ради від 19 вересня 2012 року № 105, в яких зазначається адреса об`єкта (тепличний комплекс): АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 45-50).

У документах проекту відведення земельної ділянки у постійне користування Дніпропетровському державному аграрному університету (акт обстеження земельної ділянки від 18 грудня 2003 року розділ 3. Юридичний статус земельної ділянки) зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 знаходиться «за межами населеного пункту Олександрівської сільської ради» (т. 1, а.с. 51-54).

Відповідно до листа Дніпровської районної державної адміністрації

від 31 січня 2022 року № 1-50-170/0/290-22 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 з 2005 року по 2020 рік перебувала за межами населеного пункту, на території колишньої Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району, а у 2020 році увійшла до меж с. Олександрівка згідно з рішенням Дніпровської районної ради від 09 вересня 2020 року № 633-30/УП, яким затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Олександрівка, Дніпровського району (т. 1, а. с. 67-68).

Будівництво тепличного комплексу здійснювалось в період з 1987 по1996 роки на землях, що були закріплені за науково-дослідним господарством «Самарський» у кількості 3 935,71 га, що підтверджується довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації» Слобожанської селищної ради вих. № 211від 06 серпня 2021 року та довідкою відділу у Дніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16 червня 2021 року№ 517/104-21, до передачі земельної ділянки у постійне користування Дніпровському державному аграрно-економічному університету (т. 2, а. с. 121, 122).

З довідки відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16 червня 2021 року№ 517/104-21 вбачається, що у 2005 році саме з користування науково-дослідного господарства «Самарський» із загальної площі 3 935,71 га було вилучено 1536,77 га землі і передано в постійне користування Дніпропетровському державному аграрному університету (т. 1, а. с. 221, т. 2, а. с. 122).

Відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 21 вересня 2005 року № 741-Р, тепличний комплексу відповідному складі будівель та споруд, у тому числі теплиць, вже існував на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 на момент її формування та передачі у 2005 року у постійне користування Дніпровському державному аграрно-економічному університету (т. 1, а. с. 231).

Крім того, державна реєстрація прав на нерухоме майно була проведена за ДП «Навчально-дослідне господарство «Самарський» у 2012 році. Склад майна, у тому числі теплиці, підтверджується протоколом № 4 проведення відкритих біржових торгів з купівлі-продажу майна та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23 листопада 2012 року, виданим Державному підприємству «Навчально-дослідне господарство «Самарський» Державного Аграрного Університету. При цьому опис об`єкта, у тому числі теплиці, збігається із описом об`єкта, що перейшов від ДП «Навчально-дослідне господарство «Самарський» у власність ОСОБА_6 за договорами купівлі - продажу від 2014 року, і в подальшому у порядку успадкування ОСОБА_1 . Цей же склад майна визначено у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 258616943 від 27 травня 2021 року, виданому ТОВ «Олександрівка Агро» (т. 1, а. с. 88-91, 218-219).

Поштову адресу: АДРЕСА_1 , тепличному комплексу було присвоєно у 2011 році. Тепличний комплекс перебував з 2005 року по 2020 рік за межами населеного пункту, на території Олександрівської сільської ради, Дніпропетровського району, як і земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 (т. 1, а. с. 222, 237).

Відмовляючі в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не обґрунтовано вимоги та обраний спосіб захисту інтересів держави. Крім того, положення договору купівлі-продажу нерухомого майна (тепличного комплексу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 276107112214) від 27 травня 2021 року, розташованого в АДРЕСА_1 , містять виключно перехід права власності не нерухоме майно та не містять жодного припису щодо фактичного переходу будь-яких прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, а тому не можуть порушувати та не порушують ні прав землевласника, ні прав землекористувача. Крім того, рішення у справі жодним чином не може вплинути та не впливає на права та обов`язки Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету та Дніпровської районної державної адміністрації, оскільки, як вже зазначалось вище, первинна реєстрація нерухомого майна була здійснена за ДП «Навчально-дослідне господарство «Самарський» ще у 2012 році, що підтверджується відповідним свідоцтвом №105 від 23 листопада 2012 року. Договори купівлі-продажу нерухомого майна від 24 січня 2014 року, на підставі яких право власності було набуто наступним власником ОСОБА_6 на відкритих біржових торгах, є дійсними та ніким не оскаржувались. В подальшому нерухоме майно було успадковане ОСОБА_1 та законно відчужене ТОВ «Олександрівка Агро».

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до положень Земельного кодексу України, у редакції станом на дату укладення спірного договору, оформлення права на земельну ділянку далі відбувається у встановленому ним порядку.

Відповідно до абзацу другого частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки відомості про кадастровий номер земельної ділянки, право на яку в силу приписів статті 377 Цивільного кодексу України та частин 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України переходить до набувача нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці, відомості про розташування нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер 1221481000:01:001:0100 у розділі 1. «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» Договору купівлі продажу нерухомого майна від 27.05.2021 року не свідчать про перехід прав на земельну ділянку саме на підставі оскаржуваного договору, а є виключно виконанням вимог закону про його істотні умови.

Відповідно до статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Згідно до положень частини 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу викладених положень цивільного законодавства, а також фактичних обставин справи, зазначення в розділі 1 «ПРЕДМЕТДОГОВОРУ» оскаржуваного Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.05.2021 року відомостей про розташування нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер 1221481000:01:001:0100 не суперечить положенням статті 120 Земельного кодексу України та статей 202, 377, 656 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення оскаржуваного договору.

Конфігурація тепличного комплексу відображена на плані земельної ділянки із схемою розташування будівель і споруд тепличного комплексу, що розташований за адресою АДРЕСА_1 від 08.06.2012 року, а також у витязі з Технічного паспорту на тепличний комплекс зі схемою розташування будівель та споруд, що розташований за адресою АДРЕСА_1 від 10.06.2021 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

З наведених документів вбачається, що конфігурація тепличного комплексу та його кількісний склад були незмінними з моменту проведення первинної інвентаризації так і під час повторної, що відбулась після укладення між відповідачами оскаржуваного договору.

Площа земельної ділянки, на якій розташований тепличний комплекс становить 48 357 кв. м. (4,8357 га), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 258616943 від 27.05.2021 року, однак з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити межі вказаної земельної ділянки.

Безспірним та доведеним є факт часткового розташування тепличного комплексу за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО», на земельній ділянці кадастровий номер 1221481000:01:001:01:0100.

До складу тепличного комплексу входить: будівля овочеводів, літ. А-183,6 кв. м., склад мінеральних добрив, літ. Б -429,6 кв.м., будівля складу, літ. В - 26,1 кв. м., вбиральня, літ. Г, літній душ, літ. Д, вхід в погріб, літ. Е, навіс, літ. Ж, погріб, літ. З, будівля овочесховища, літ. Л - 78,5 кв.м., котельня, літ. М - 94,7 кв. м., теплиці, літ. Н-Н 9, вбиральня, літ. О, вбиральня, літ. П, вбиральня, літ. Р, навіс, літ. С, оглядові колодязі, літ. О.к-О.к1, замощення, літ. І, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 258616943 від 27.05.2021 року, довідкою КП «БТІ» Слобожанської селищної ради» від 06.08.2021 року вих. № 211, журналом зовнішніх обмірів об`єкту АДРЕСА_1 від 08.06.2012 року, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 19.09.2012 року № 105.

Загальна площа будівель та споруд, що входять до складу тепличного комплексу становить 9 384,0 кв. м., що підтверджується журналом зовнішніх обмірів об`єкту АДРЕСА_1 від 08.06.2012 року.

Площа ж всіх теплиць, що входять до складу тепличного комплексу становить 7 045,16 кв. м. - за даними зйомки та вирахуванню площ теплиць літери Н-Н9 від 31.10.2022 року згідно технічного паспорту і витяга з Державного реєстру речових прав; 6 948,3 кв.м. - за даними журналу зовнішніх обмірів об`єкту АДРЕСА_1 від 08.06.2012 року. Розбіжність між значенням площі станом на 08.06.2012 року та на 31.10.2022 року становить 96,86 м2, а це лише 1,37 % від загальної площі теплиць, та може бути викликана похибкою, що пов`язана виключно із способом проведення замірів.

З аналізу викладеного вище вбачається, що площа теплиць, які входять до складу тепличного комплексу, становить понад 70 % від загальної площі всіх будівель та споруд тепличного комплексу.

Аналізуючи у сукупності план земельної ділянки із схемою розташування будівель та споруд станом на 08.06.2012 року, технічний звіт з виконання топографо-геодезичних вишукувань, складений ФОП ОСОБА_5 та схему розташування будівель та споруд, що є складовою технічного паспорту на тепличний комплекс станом на 10.06.2021 року вбачається, що на земельній ділянці кадастровий номер 1221481000:01:001:0100 розташовані теплиці Н-Н4, які входять до складу тепличного комплексу.

З журналу зовнішніх обмірів складових частин об`єкту нерухомого майна - тепличного комплексу, що розташований за адресою АДРЕСА_1 від 08.06.2012 року, плану земельної ділянки із схемою розташування будівель і споруд тепличного комплексу, що розташований за адресою АДРЕСА_1 від 08.06.2012 року, витягу з Технічного паспорту на тепличний комплекс зі схемою розташування будівель та споруд, що розташований за адресою АДРЕСА_1 від 10.06.2021 року, зйомки та вирахувань площі теплиць станом на 31.10.2022 року вбачається, що кількісний склад теплиць залишається незмінним - 10 теплиць літ Н-Н9, а візуальний поділ теплиць Н-Н4 та Н8-Н9 на дві частини технологічним проходом, що умовно збільшує їх кількість до 17, обумовлений виключно технологічними потребами власника та в жодному разі не впливає на їх кількісний склад, визначений в описі майна, фактичне місце розташування та загальну площу.

Спеціальним нормативним документом, який регулює проектування нових та реконструкцію діючих тепличних підприємств, окремих теплиць і парників для вирощування різних видів сільськогосподарської продукції є ДБН В.2.2-2-95, затверджені наказом Держкоммістобудування України від 27 січня 1995 року № 17 та введені в дію з 1 лютого 1995 року.

ДБН В.2.2-2-95 не визначають теплиці та парники як тимчасові споруди, а навпаки вимагають наявність відповідного проекту щодо їх будівництва та реконструкції. Таким чином будь-яке переміщення теплиць без відповідної проектної документації суперечитиме положенням будівельного законодавства.

Крім того відповідно до п. 1.6. ДБН В.2.2-2-95 загальна площа тепличних підприємств визначається сумою площ всіх теплиць та з`єднувальних коридорів (включно технічних), що вимірюються в межах внутрішньої поверхні зовнішніх стін (цоколю), а відповідно до п.1.11 - теплиці навіть класифікуються на основі, зокрема, ознаки згідно з об`ємно-планувальним та конструктивним рішенням (на ангарні (однопрогонові) та блочні (багатопрогонові), що не змінює їх кількість.

Враховуючи те, що теплиці Н-Н9, що є складовою частиною тепличного комплексу за адресою АДРЕСА_1 , згідно ДБН В.2.2-2-95 не є тимчасовими спорудами, капітальні споруди тепличного комплексу розташовані в тому числі і на земельній ділянці кадастровий номер 1221481000:01:001:0100 і на несформованій земельній ділянці, кадастровий номер якої відсутній.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що саме ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» самовільно здійснило будівництво тепличного комплексу на земельній ділянці кадастровий номер 1221481000:01:001:0100, а наявні у справі докази підтверджують законність набуття ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» прав на нерухоме майно - тепличний комплекс, що є предметом оскаржуваного Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.05.2021 року, та виключають наявність протиправної поведінки в діях ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО».

Правомірність розташування нерухомого майна на земельній ділянці випливає з того, що і нерухоме майно, за часів його створення аж до 2014 року, і земельна ділянка до моменту її формування та передачі у постійне користування у 2005 році, перебували в господарському віданні Державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Самарський» і з огляду на те, що первинна реєстрація права власності на тепличний комплекс відбулась саме за колишнім землекористувачем.

Земельна ділянка, з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 загальною площею 1535,77 га, є об`єктом державної власності, віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення з встановленим видом використання - «Для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства», належить на праві постійного користування Дніпровському державному аграрно-економічному університету, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 9047362 від 16.11.2005, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1202196212015 від 31.01.2015, а також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 загальною площею 1535,77 га № 283343478 від 08.11.2021 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 280967824 від 25.10.2021.

Будівництво тепличного комплексу здійснювалось в період з 1987 по 1996 рр., на землях, що були закріплені за науково-дослідним господарством «Самарський» у кількості 3 935,71 га, що підтверджується довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації» Слобожанської селищної ради вих. № 211 від 06.08.2021 року, в якій зазначено роки будівництва споруд тепличного комплексу, та довідкою Відділу у Дніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.06.2021 № 517/104-21, - тобто до передачі земельної ділянки у постійне користування Дніпровському державному аграрно-економічному університету.

З довідки Відділу у Дніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.06.2021 № 517/104-21 вбачається, що у 2005 році з користування науково-дослідного господарства «Самарський» із загальної площі 3 935,71 га вилучено 1536,77 га землі і передано в постійне користування Дніпропетровському державному аграрному університету.

Відповідно до наведеного та змісту розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 21.09.2005 № 741-Р колегія суддів дійшла висновку, що тепличний комплекс у відповідному складі будівель та споруд, у тому числі теплиць, вже існував на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 на момент її формування та передачі у 2005 р. у постійне користування Дніпровському державному аграрно-економічному університету.

Первинна державна реєстрація прав на нерухоме майно була проведена за ДП «Навчально-дослідне господарство «Самарський» у 2012 році, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 23.11.2012 року, виданим Олександрівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області, та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно серія СЕІ № 298093 від 23.11.2012 року, виданим КП Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації».

Склад нерухомого майна - тепличного комплексу, місце розташування об`єктів та їх фактична площа, у тому числі теплиці, підтверджуються наступними доказами: планом земельної ділянки зі схемою розташування будівель і споруд тепличного комплексу, що розташований за адресою АДРЕСА_1 станом на 08.06.2012 року, журналом зовнішніх обмірів складових частин об`єкту нерухомого майна - тепличного комплексу станом на 08.06.2012 року, витягом з технічного паспорту на тепличний комплексі схемою розташування будівель та споруд від 10.06.2021 року, зйомкою та вирахуванням площі теплиць станом на 31.10.2022 року, протоколом № 4 проведення відкритих біржових торгів з купівлі-продажу майна та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.11.2012 року, виданим Державному підприємству «Навчально-дослідне господарство «Самарський» Державного Аграрного Університету тощо.

При цьому опис об`єкта, у тому числі теплиці, збігається із описом об`єкта, що перейшов від ДП «Навчально-дослідне господарство «Самарський» у власність ОСОБА_6 за договорами купівлі - продажу від 2014 року, і в подальшому в порядку успадкування - ОСОБА_1 . Зазначені права, на момент укладення та посвідчення спірного Договору купівлі-продажу були та є дійсними і ніким не оскаржувались.

Цей же склад майна визначено у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 258616943 від 27.05.2021, виданому відповідачу - 1.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Отже, необхідність обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема, шляхом зазначення та доведення відсутності органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у відповідній сфері, або неналежного виконання таким органом своїх повноважень, є обов`язковою умовою для виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави.

З доданих до позовної заяви повідомлень від 14.12.2021 № 24-15-18вих-21, 11.01.2022 № 24-29вих-22, від 08.02.2022 № 24-170вих-22 вбачається, що Дніпропетровською обласною прокуратурою обґрунтовано бездіяльність компетентного органу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо захисту інтересів держави та дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», що свідчить про законність участі прокурора в даній судовій справі.

З огляду на те, що обґрунтованість позовних вимог заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури перебуває у логічному зв`язку із заявленими позовними вимогами, колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції в частині обрання позивачем неефективного способу захисту прав.

Одним із ключових принципів цивільного судочинства є - принцип змагальності сторін, який втілений в тому числі під час доказування сторонами обставин справи на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, звертаючись до суду із позовом, як учасник судового процесу, зобов`язаний не тільки письмово викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а й зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, що прямо передбачено пунктом 5 частини 3 статті 175 ЦПК України та подати їх разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до частини1 та 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

З аналізу наведених положень процесуального законодавства вбачається, що обґрунтування підстав для звернення до суду, викладене в позовній заяві, перебуває в прямій залежності від поданих доказів, однак за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують обставини, що обґрунтовують вимоги, викладені в позові, такий позов задоволенню не підлягає.

Так не знайшли свого підтвердження серед поданих доказів доводи заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про те, що включення інформації про кадастровий номер земельної ділянки, на який розташоване нерухоме майно, що є предметом оскаржуваного Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.05.2021 року, можливе виключно у випадку наявності таких прав у відчужувача нерухомого майна - ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом другим Постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Посилання заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України в іншій редакції ніж та, що діяла на дату укладення оскаржуваного Договору купівлі продажу нерухомого майна від 27.05.2021 року є нерелевантним та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Твердження про обов`язкову наявність прав на земельну ділянку у відчужувача нерухомого майна - тепличного комплексу - ОСОБА_1 за для можливості укладення оскаржуваного Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.05.2021 року не відповідає положенням діючого на момент його укладення законодавства.

Так згідно ст. 377 Цивільного кодексу України в редакції станом на 27.05.2021 року, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до положень ч. 1, 2, 6 ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції станом на 27.05.2021 року, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Як вбачається з положень ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 1, 2, 6 ст. 120 Земельного кодексу України істотною умовою договору є саме кадастровий номер земельної ділянки, а не умова щодо одночасного переходу права, тим більше власності, на земельну ділянку, на якій розташовано таке майно, як на тому наголошує заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури.

Пунктом «е» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання тепличного комплексу, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО», неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведені вище правові норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Тобто визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачено механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Такий перехід відбувається відповідно до законодавства незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки. Принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/18560/16.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 27.05.2021 року, право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Разом з тим, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що наявність користувача земельної ділянки (не залежно від його статусу, цільового призначення земель тощо), на якій розташовано нерухоме майно (жилий будинок, будівлю або споруду), є підставою для відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу такого майна. Такі нотаріальні дії кореспондуються з положеннями статей 79, 79-1, 120, 141 Земельного кодексу України (у відповідній редакції).

З огляду на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт розташування нерухомого майна - тепличного комплексу на земельній ділянці кадастровий номер 1221481000:01:001:0100, зазначення його в Договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 27.05.2021 відповідає вимогам ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України. В свою чергу право користування земельною ділянкою кадастровий номер 1221481000:01:001:0100 виникає у ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» в силу приписів вищезазначених положень законодавства, а не у зв`язку із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки в оскаржуваному купівлі-продажу нерухомого майна від 27.05.2021 року.

Наявність поштової адреси у об`єкта нерухомого майна - тепличного комплексу: АДРЕСА_1 , не спростовує факту розташування цього об`єкта, в тому числі, на земельній ділянці кадастровий номер 1221481000:01:001:0100, а є лише обов`язковою передумовою для державної реєстрації речових прав на таке нерухоме майно. Відповідно до рішень виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Дніпровського району, Дніпропетровської області від 21.09.2011 року № 99 та від 15.02.2012 року № 13 тепличному комплексу, який на той час перебував на балансі ДП «Самарський» присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 6 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд відхиляє доводи заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в частині наявності кримінального провадження № 420210400000000640 відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК Українивідносно посадових осіб ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО», оскільки витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 12.11.2021 року не є належним доказом самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 посадовими особами ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» в розумінні положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України та ст. 77 ЦПК України.

Також суд не бере до уваги Довідку від 05.05.2022 року про результати перевірки приватного нотаріуса ДМНО Мошковської Н. М. з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2-1 ЗУ «Про нотаріат», п.2 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства (затверджено наказом Міністерства юстиції України 17.02.2014 №357/5 (із змінами), відповідна позапланова виїзна цільова перевірка нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, а також перевірка за зверненнями юридичних осіб (зокрема органу прокуратури), є заходом державного контролю за нотаріальною діяльністю як цілеспрямованого впливу органів державної влади на суспільні відносини у сфері організації та функціонування суб`єктів здійснення нотаріальних дій, межі якого зумовлені адміністративно-правовою сутністю нотаріату.

Висновок перевірки, проведеної територіальним управлінням юстиції, є недопустимим доказом, так як її було призначено та проведено у період заборони такої перевірки відповідно до п.1 постанови КМУ від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (у відповідній редакції), а також без дотримання особливих вимог, визначених п.2 вказаної постанови.

Відповідно до п. 4 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 №1707/5 (зі змінами), вказано, що Міжрегіональне управління (яке за своєю організаційно-правовою формою є державним органом) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль (нагляд) за дотриманням законодавства у визначених сферах діяльності, вживає заходів для запобігання порушенням у цих сферах та приймає відповідні обов`язкові до виконання рішення.

Міністерство юстиції України листом від 14.03.2022 №25023/37.1/32-22, адресованим Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, до якого належить і Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), наголосило на призупиненні проведення планових комплексних перевірок організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства у період дії воєнного стану, а також перевірок за зверненнями фізичних та юридичних осіб, які не стосуються воєнного стану, військової діяльності, а також діяльності нотаріату у зазначений період.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі - ВСУ) від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, оцінюючи правочин на предмет його відповідності вимогам актів Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, суд повинен враховувати, чи відповідають такі акти Конституції України та законам. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст. ст. 1, 8 Конституції України). Перевіряючи правочин на предмет відповідності його змісту актам цивільного законодавства, слід ураховувати також правила ч. 3 ст. 6 ЦК України, відповідно до якої сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (імперативні норми права).

У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов`язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності (п. 2.9 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»). За винятком вимоги щодо вчинення правочину у встановленій законом формі решта перелічених у ст. 203 ЦК України вимог до правочину є умовами його дійсності, а відтак за загальним правилом, викладеним у ч. 1 ст. 215 Кодексу, наслідком їх недодержання в момент вчинення правочину є його недійсність.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

Таким чином, аргументи заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури стосовно наявності обставин, що свідчать про недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог частини першої статті 203 цього Кодексу, як підстави для визнання Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.05.2021 року недійсним, не знайшли свого підтвердження серед поданих учасниками справи до суду доказів.

Будь яких інших доказів, які б свідчили про наявність підстав для оспорення Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.05.2021 року матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи наявність підстав для усунення перешкод ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у здійсненні права розпорядження та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 загальною площею 1535,77 га шляхом демонтажу розташованих на ній споруд з приведенням земельної ділянки у придатний до використання стан, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури посилається на відсутність документів на підтвердження законності їх розміщення.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осібна земельні ділянки здійснюється шляхом:а) визнання прав;б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;в) визнання угоди недійсною; г)визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;ґ)відшкодування заподіяних збитків;д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Позовна заява заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури не містить фактів, що підтверджують дії ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» у створенні перешкод ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо здійснення ним цих правомочностей щодо користування і розпорядження майном.

До того ж договори купівлі-продажу нерухомого майна від 24 січня 2014 року, на підставі яких право власності було набуто наступним власником ОСОБА_6 на відкритих біржових торгах, є дійсними та ніким не оскаржувались. В подальшому нерухоме майно було успадковане ОСОБА_1 та відчужене ТОВ «Олександрівка Агро».

Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 3, 4 ЦПК України, за результатами перегляду даної справи на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, підтверджених належними, допустимими та достатніми доказами у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО», ОСОБА_1 , треті особи ПН ДМНО Мошковська Н. М., Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Дніпровська районна державна адміністрація, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратуризадовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року скасувати.

У задоволенні позову заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО», ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Дніпровська районна державна адміністрація, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст судового рішення складено 24 червня 2024 року.

Головуючий-суддя О. В. Халаджи