Постанова

від 14.06.2024 по справі 921/703/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2024 р. Справа №921/703/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача) Бойко С.М.,

суддівБонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи:

від прокуратури: Рогожнікова Н.Б.

від позивача-1: Шпит І.П. витяг з ЄДР;

від позивача-2: Івашковський Д.В. довіреніть, витяг з ЄДР;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: Перевозник П.М. довіреність №449 від 27.12.2023, свідоцтво серії КВ №000185;

від третіх осіб -2,3: не з`явилися,

розглянув апеляційні скарги:

1.Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури за №15-199 вих.24 від 19.03.2024,

2.Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за №130-2-19/735 від 27.03.2024,

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2024, суддя Гирила І.М., м. Тернопіль, повний текст рішення складено 04.03.2024

за позовом заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури,

м. Тернопіль,

в інтересах держави, в особі:

позивача-1 Кабінету Міністрів України, м. Київ,

позивача-2 Міністерства економіки України, м. Київ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ,

2. філії акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Тернопільський комбінат хлібопродуктів", м. Тернопіль,

3. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт",

про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, усунення перешкод у користуванні державним майном,

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст позовних вимог

18.10.2023 заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі позивача-1 Кабінету Міністрів України та позивача-2 Міністерства економіки України до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт" (надалі ТОВ "Віконт") про:

- скасування рішення реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Гуляєва О.О. за №6971915 від 19.10.2013 про державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ "Віконт" в розмірі частки 1/1 на об`єкт нежитлової нерухомості будівлю млина з допоміжними будівлями і спорудами (реєстраційний номер об`єкта 186303361252), за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Миролюбівка, вулиця Млинова, будинок 2, до складу якого увійшли будівля млина (А), будівля адмінбудинку (Б), будівля реммайстерні (В);

- усунення перешкод у користування державним майном шляхом зобов`язання ТОВ "Віконт" звільнити приміщення будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами на вулиця Млинова 2 у селі Миролюбівка Тернопільського району відповідно до частки, визначеної у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 року в справі №6/60-1010 (10/221-4251).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.10.2013 державний реєстратор, діяв всупереч постанові Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі № 6/60-1010 та вчинив несанкціоновані дії щодо реєстрації за ТОВ "Віконт" права власності на будівлі млина, адмінбудинку та реммайстерні, які знаходяться у с. Миролюбівка Тернопільського району та перебувають на балансі філії АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Тернопільський КХП", що призвело до втрати права користування державною часткою майна у вказаних об`єктах.

Також позивач зазначає, що проведена державним реєстратором реєстрація права власності за ТОВ "Віконт" не відповідає резолютивній частині постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 та ухвалі суду від 23.10.2019 у справі № 6/60-1010 (10/221-4251), а саме: не відповідає розмір частки у праві спільної власності та площі нерухомого майна, що зазначені в ухвалі суду та внесені в держреєстр речового права.

Наслідок цього держава позбавлена права користування 55 % будівлі млина, що є 55/100 частки у спільній частковій власності; 50 % будівлі адмінбудинку, що є 50/100 частки у спільній частковій власності; 48,5 % будівлі майстерні, що є 48,5/100 частки у спільній частковій власності.

Правовою підставою позовних вимог позивач зазначає ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321, 326, 328 ЦК України, ст. ст. 22, 141, 145 ГК України, ст.ст. 2, 3, 9, 15, 17, 19, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 4, 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2024 позов задоволено частково.

Скасовано рішення реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Гуляєва Олексія Олександровича №6971915 від 19.10.2013 про державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ "Віконт" в розмірі частки 1/1 на об`єкт нежитлової нерухомості будівлю млина з допоміжними будівлями і спорудами (реєстраційний номер об`єкта 186303361252), за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Миролюбівка, вулиця Млинова, будинок 2, до складу якого увійшли будівля млина (А), будівля адмінбудинку (Б), будівля реммайстерні (В) з тих підстав, що держреєстратором порушено вимоги п. 21 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні державним майном шляхом зобов`язання ТОВ "Віконт" звільнити приміщення будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами на вулиця Млинова 2 у селі Миролюбівка Тернопільського району відповідно до частки, визначеної у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 року у справі №6/60-1010 (10/221-4251), у зв`язку з тим, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури

В апеляційній скарзі Заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному об`ємі, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що:

-помилковим є висновок місцевого господарського суду про те, що визначений позивачем спосіб захисту усунення перешкод у користуванні майном не є належним;

-скасування незаконної державної реєстрації на майно держави та усунення перешкод в користуванні державним майном є взаємопов`язаними вимогами, що призведуть до відновлення прав та інтересів держави щодо користування належним її майном;

- обставини справи не відповідають висновку суду першої інстанції про те, що за принципом реєстраційного підтвердження ТОВ «Віконт» є власником спірного майна, а в матеріалах справи відсутні докази права власності держави на спірне майно;

- місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 15 ЦК України) щодо вимоги про усунення перешкод в користуванні спірним майном.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

В апеляційній скарзі акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" аналогічні доводам апеляційної скарги Заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури.

Узагальнені доводи третьої особи-3 (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях)

Третя особа-3 у відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи викладені в апеляційній скарзі Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури, просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу третя особа-3 посилається те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні майном, місцевий господарський суд помилково послався на ст. 391 ЦК України, якою визначено право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власникові.

Також, третя особа-3 посилаючись на правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 в справі № 359/3373/16-ц, що позивачі як власники майна, мають право вимагати від відповідача як володільця цього майна, усунути перешкоди в користуванні майном.

На адресу суду від Кабінету Міністрів України надійшли письмові пояснення, за змістом яких позивач-1 просить апеляційну скаргу Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування поданих пояснень посилається на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2023 в справі № 592/11227/20, за змістом якої зазначено, що відмовляючи особі у вирішенні ініційованого нею спору через неефективність обраного способу (якщо такий передбачений законом), суди фактично можуть обмежувати право такої особи на доступ до суду, адже, по суті в таких справах факт наявності в особи доступу до засобів правового захисту є ілюзорним і, як наслідок, буде спрямований лише для того, щоб їй повідомили, що обраний нею спосіб захисту не допоможе у відновленні її порушеного права, хоч обраний нею спосіб є одним із можливих та, зокрема, таким, що також може відновити порушене право чи інтерес.

При цьому вважає, що ці висновки ВП ВС потрібно розуміти як обов?язок суду не допустити прийняття судового рішення, яке утворює зазначені складності у його виконанні.

Також, на адресу суду від Міністерства економіки України надійшли письмові пояснення, за змістом яких позивач-2 просить апеляційні скарги задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування поданих пояснень посилається на те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні державним майном, суд першої інстанції не захистив та не поновив порушені права держави на спірне майно.

Вважає, що скасування місцевим господарським судом рішення про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Віконт» на спірне майно не призводить до поновлення порушених прав держави на володіння та користування цим майном, яке протиправно утримується та одноосібно використовується ТОВ «Віконт».

Відповідач не скористався правом визначеним ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційні скарги не подав.

У судове засідання 05.06.2024 з`явилися прокурор, представник позивача-1, представник позивача-2 та представник третьої особи-1. Представник відповідача та представники третіх осіб-2, 3 в судове засідання не з?явилися, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та довідками Західного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та третіх осіб-2, 3, що не з`явилися за наявними в справі доказами.

У судовому засіданні прокурор, представник позивача-1, представник позивача-2 та представник третьої особи-1 підтримали доводи викладені в апеляційних скаргах, просили апеляційні скарги задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника позивача-1, представника позивача-2 та представника третьої особи-1, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційних скаргах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасуванню, з підстав обраного не ефективного способу захисту порушеного права.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

23.09.1999 Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Тернопільській області (орендодавець) та ТОВ "Віконт" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 6 (надалі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державну трьохповерхову будівлю млина з цокольним поверхом площею 2 293 кв. м, яке знаходиться на балансі дочірнього підприємства "Тернопільський комбінат хлібопродуктів" ДАК "Хліб України", вартість якого визначена відповідно до звіту про експертну оцінку нерухомого майна, складеного на 01.04.1999 і становить 125 500,00 грн.

За змістом п.п. 1.2, 2.1-2.2 договору визначено, що приміщення знаходиться за адресою: с. Миролюбівка, Тернопільський район, Тернопільська область і надається для організації виробництва борошна і крупи.

Вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна. Передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава в особі дочірнього підприємства "Тернопільський комбінат хлібопродуктів" ДАК "Хліб України", а орендар користується ним протягом терміну дії договору оренди.

Також, відповідно до п. 10.1 договору, договір діє з 01.09.1999 до 01.09.2009 строком на 10 (десять ) років.

На виконання умов договору оренди, 23.09.1999 між "Тернопільським комбінатом хлібопродуктів" (балансоутримувач) та ТОВ "Віконт" (орендар) підписано акт приймання-передачі орендованого приміщення - будівлі млина, що знаходиться за адресою: с. Миролюбівка Тернопільського району, який погоджено заступником начальника РВ ФДМУ по Тернопільській області Чернечинець П. М.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2006 в справі №10/157-2853, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2007, відмовлено в задоволенні позовних вимог ДАК Хліб України до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області та ТОВ Віконт про визнання недійсним договору Оренди не житлових приміщень на майбутнє, укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Тернопільській області та ТОВ Віконт с. Миролюбівка Тернопільського району 23.09.1999 року.

Зазначеним судовим рішенням встановлено такі обставини:

11.05.1999 ДАК "Хліб України" надано дозвіл ДП "Тернопільський комбінат хлібопродуктів" на передачу в оренду терміном на 10 років нерухоме майно, а саме: приміщення виробничого корпусу млина в с. Миролюбівка загальною площею 2 293 кв. м ТОВ "Віконт".

При цьому судом також встановлено, що передане в оренду майно є цілісним майновим комплексом із завершеним циклом виробництва та відповідно до Статуту ДАК "Хліб України" є державною власністю.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2007 в справі №10/221-4251, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2008, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Віконт" до відповідачів Миролюбівської сільської ради, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, ДАК Хліб України про визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: с. Миролюбівка Тернопільського району, а саме: на 45, 6% будівлі млина, на 50% будівлі адмінбудинку та на 51,5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі №6/60-1010/(10/221-4251), що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2010, скасовано ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07.08.2009 у справі №6/60-1010(10/221-4251) про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Віконт" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2007 у справі №10/221-4251.

Заяву ТОВ "Віконт" про перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2007, в справі № 10/221-4251, задоволено. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2007 у цій справі про відмову у визнанні за ТОВ "Віконт" права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: с. Миролюбівка Тернопільського району, а саме: на 45, 6% будівлі млина, на 50% будівлі адмінбудинку та на 51,5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями скасовано за нововиявленими обставинами. Позов ТОВ "Віконт", у справі № 10/221-4251 задоволено: визнано за останнім право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: с. Миролюбівка Тернопільського району, а саме 45% будівлі млина, 50% будівлі адмінбудинку та 51.5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями (на підставі ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України та п. 4 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 у справі №6/60-1010(10/221-4251) роз`яснено резолютивну частину постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2010, зокрема, вказано, що за ТОВ "Віконт" визнано право власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення), що знаходяться на вул. Млинова, 1 у с. Миролюбівка Тернопільського району, а саме:

45% будівлі млина, що є 45/100 частки у спільній частковій власності загальною площею 2 278, 2 кв. м;

50% будівлі адмінбудинку, що є 50/100 частки у спільній частковій власності загальною площею 266, 23 кв. м;

51.5% будівлі ремонтні майстерні з побутовими приміщеннями, що є 515/1000 частки у спільній частковій власності загальною площею 687, 83 кв. м.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином зазначені обставини визнаються учасниками справи та в силу вимог ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 20.01.2023 (інформаційна довідка №320722500) підтверджується, що державним реєстратором Тернопільського районного управління юстиції Андрійовською В.В. 12.09.2013 прийнято документи для проведення реєстраційних дій на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду; рішенням реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Гуляєвим О. О. №6971915 від 19.10.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності ТОВ "Віконт" на будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами на вул. Млинова, 2 у с. Миролюбівка Тернопільського району (реєстраційний номер об`єкта 186303361252), а саме:

- будівлю млина (А) загальною площею 2 160, 6 кв. м;

- будівлю адмінбудинку (Б) загальною площею 274, 3 кв. м;

- будівлю реммайстерні ( В) загальною площею 593, 4 кв. м.

Підставою для реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності ТОВ "Віконт" на зазначені вище будівлі державний реєстратор вказав постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі №6/60- 1010(10/221-4251).

Судами встановлено, що проведена державним реєстратором реєстрація права приватної власності за ТОВ "Віконт" не відповідає резолютивній частині постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 та наданим роз`ясненням в ухвалі суду апеляційної інстанції від 23.10.2013 у справі №6/60-1010(10/221-4251) змісту судового рішення, оскільки відповідно до вказаних судових рішень за відповідачем визнано лише частку в спільній частковій власності, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Віконт" зареєстровано право власності на спірні об`єкти нерухомості, форма власності вказана приватна, розмір частки 1/1. Окрім того, площі нерухомого майна є відмінними від тих, які визначені в ухвалі суду від 23.10.2013.

Предметом спору в цій справі є :

-скасування рішення реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Гуляєва О.О. №6971915 від 19.10.2013 про державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ "Віконт" в розмірі частки 1/1 на об`єкт нежитлової нерухомості будівлю млина з допоміжними будівлями і спорудами (реєстраційний номер об`єкта 186303361252), за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Миролюбівка, вулиця Млинова, будинок 2, до складу якого увійшли будівля млина (А), будівля адмінбудинку (Б), будівля реммайстерні (В);

-усунення перешкод у користуванні державним майном шляхом зобов`язання ТОВ "Віконт" звільнити приміщення будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами на вулиця Млинова 2 у селі Миролюбівка Тернопільського району відповідно до частки, визначеної у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі №6/60-1010 (10/221-4251).

Позивачі вважають, що їх право порушене тим, що право державної власності зареєстроване за відповідачем в порушення встановлених фактів судовими рішеннями, щодо права державної власності на 55 % будівлі млина, що є 55/100 частки у спільній частковій власності; 50 % будівлі адмінбудинку, що є 50/100 частки у спільній частковій власності; 48,5 % будівлі майстерні, що є 48,5/100 частки у спільній частковій власності.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні державним майном шляхом зобов`язання ТОВ "Віконт" звільнити приміщення будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами на вулиця Млинова 2 у селі Миролюбівка Тернопільського району відповідно до частки, визначеної у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 року у справі №6/60-1010 (10/221-4251).

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Згідно з статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

В свою чергу, відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, станом на день винесення оскаржуваного судового рішення власником майна за принципом реєстраційного підтвердження є ТОВ "Віконт". Докази реєстрації спірного майна за державою, в особі уповноважених органів в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що визначений у позові спосіб захисту усунення перешкод у користуванні державним майном не є належним способом захисту.

Апеляційний господарський суд водночас відхиляє доводи скаржників про помилковість висновків місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних щодо обраного позивачем неналежного способу захисту.

Доводи апеляційних скарг про те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 15 ЦК України) щодо вимоги про усунення перешкод в користуванні спірним майном не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищенаведеним.

Щодо вимоги про скасування рішення реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ "Віконт".

Відповідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний господарський суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено неправильне застосування норм матеріального права місцевим господарським судом щодо задоволення позовної вимоги про скасування рішення реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Гуляєва Олексія Олександровича №6971915 від 19.10.2013 про державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ "Віконт" в розмірі частки 1/1 на об`єкт нежитлової нерухомості будівлю млина з допоміжними будівлями і спорудами (реєстраційний номер об`єкта 186303361252), за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Миролюбівка, вулиця Млинова, будинок 2, до складу якого увійшли будівля млина (А), будівля адмінбудинку (Б), будівля реммайстерні (В).

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; водночас такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у спорах щодо витребування майна, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 (пункт 5.17), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункт 11.9).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно (див., зокрема, постанови від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

Підсумовуючи наведене вище, із запровадженням державної реєстрації прав власності на нерухоме майно функцію заволодіння, зокрема функцію оголошення права володіння, виконує саме реєстрація нерухомості.

Фізичне зайняття особою земельної ділянки, іншого нерухомого майна, користування цими об`єктами, право власності на які зареєстровано за іншою особою (володільцем), не є позбавленням володіння цієї особи. Воно не здатне ані позбавити володільця його володіння, ані створити перешкоди у розпорядженні нерухомим майном, а створює натомість лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.10.2023 в справі № 910/6205/22, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Таким чином, апеляційний господарський суд зазначає, що місцевим господарським судом при задоволенні позовної вимоги про скасування рішення реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ "Віконт" не враховано правових висновків, які наведені вище, а також не враховано те, що обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення порушеного права, а тому є неефективним способом захисту.

З врахуванням правових висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (пункт 33) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 49) апеляційний господарський суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права буде вимога позивача про витребування з володіння відповідача нерухомого майна, яка сама по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.

У відповідності до вимог ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування рішення реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ "Віконт", у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту.

Посилання апелянтів на те, що скасування незаконної державної реєстрації на майно держави та усунення перешкод в користуванні державним майном є взаємопов`язаними вимогами, що призведуть до відновлення прав та інтересів держави щодо користування належним її майном спростовуються встановленими обставинами щодо обрання позивачем (прокурором) неефективного способу захисту.

Доводи апелянтів про те, що обставини справи не відповідають висновку суду першої інстанції про те, що за принципом реєстраційного підтвердження ТОВ «Віконт» є власником спірного майна спростовуються матеріалами справи, а саме інформаційною довідкою за №320722500 від 20.01.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ним обставин апеляційним судом під час розгляду справи встановлено неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про скасування рішення реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Гуляєва О.О. №6971915 від 19.10.2013 про державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ "Віконт" в розмірі частки 1/1 на об`єкт нежитлової нерухомості будівлю млина з допоміжними будівлями і спорудами (реєстраційний номер об`єкта 186303361252), за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Миролюбівка, вулиця Млинова, будинок 2, до складу якого увійшли будівля млина (А), будівля адмінбудинку (Б), будівля реммайстерні (В) та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Апелянтами не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод у користування державним майном шляхом зобов`язання ТОВ "Віконт" звільнити приміщення будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами на вулиця Млинова 2 у селі Миролюбівка Тернопільського району відповідно до частки, визначеної у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 року у справі №6/60-1010 (10/221-4251), оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права в цій частині, а тому апеляційні скарги Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури за №15-199 вих.24 від 19.03.2024 та акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за №130-2-19/735 від 27.03.2024 підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційних скарг без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (прокуратуру) судового збору в розмірі 8 052,00 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 415 від 20.03.2024, а також про покладення на апелянта (позивача-1) судового збору в розмірі 8 052,00 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 2945 від 08.04.2024

Керуючись ст. ст. 226, 236, 269, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційні скарги Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури за №15-199 вих.24 від 19.03.2024 та акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за №130-2-19/735 від 27.03.2024 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2024 у справі № 921/703/23 скасувати в частині задоволення позову про скасування рішення реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Гуляєва Олексія Олександровича №6971915 від 19.10.2013 про державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Віконт" в розмірі частки 1/1 на об`єкт нежитлової нерухомості будівлю млина з допоміжними будівлями і спорудами (реєстраційний номер об`єкта 186303361252), за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Миролюбівка, вулиця Млинова, будинок 2, до складу якого увійшли будівля млина (А), будівля адмінбудинку (Б), будівля реммайстерні (В).

В цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2024 у справі № 921/703/23 залишити без змін.

Судовий збір покласти на апелянтів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 14.06.2024