Постанова

від 19.06.2024 по справі 916/1264/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1264/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" участі не брали,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп" Богаченков В.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024, прийняте суддею Бездолею Ю.С., м. Одеса, повний текст складено 08.03.2024,

у справі №916/1264/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп"

про стягнення 1 390 560,52 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 1390560,52 грн, з яких: 719140,24 грн основного боргу, 312678,24 грн неустойки, 186188,36 грн 25% річних та 172553,68 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором №545 від 15.11.2021.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 01.05.2023 відкрито провадження у справі №916/1264/23.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі №916/1264/23 (суддя Бездоля Ю.С.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп" прийнятих на себе зобов`язань за договором №545 від 15.11.2021, що зумовлює безпідставність заявлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" вимог про стягнення з відповідача заборгованості за даним договором з урахуванням штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, тим більше, що постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" було встановлено мораторій на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є особи, пов`язані з державою-агресором.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі №916/1264/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що наявні у матеріалах справи підтверджують факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором №545 від 15.11.2021, адже загальна сума грошових коштів, перерахована за поданими до суду першої інстанції платіжними дорученнями, є меншою, ніж вартість товару, поставленого на підставі зазначеного договору, що безпідставно залишилось поза увагою місцевого господарського суду, який відповідним доказам належної правової оцінки в оскаржуваному рішенні не надав. Крім того, апелянт посилається на існування низки аналогічних судових справ про стягнення боргу та штрафних санкцій, в яких рішення були ухвалені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" на підставі аналогічних доказів, а саме: договорів, що є стандартними (шаблонними); видаткових накладних та платіжних інструкцій.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 05.04.2024 (вх.№1153/24/Д1 від 05.04.2024) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп" просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі №916/1264/23 без змін. Зокрема, відповідач зауважує на тому, що суд першої інстанції належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази, у тому числі і оформлені позивачем податкові накладні, які свідчать про те, що останній, здійснюючи зарахування платежів відповідача у заборгованість минулих періодів, в подальшому зареєстрував податкові накладні, що підтверджують суму, яка підлягала сплаті і фактично була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп" за спірною видатковою накладною №ЕТП РТ1802/001 від 18.02.2022. Водночас відповідач стверджує про те, що кінцевим бенефіціаром товариства позивача є особа, пов`язана з державою-агресором, а тому чинне законодавство України забороняє виконувати, у тому числі в примусовому порядку, будь-які грошові та інші зобов`язання, кредитором в яким виступає таке товариство. Відповідач також зазначає про те, що рішення суду першої інстанції в інших судових справах, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, не є релевантними до правовідносин, які є спірними у даній справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 29.04.2024 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 20.05.2024 призначено справу №916/1264/23 до розгляду на 19.06.2024 о 10:00.

У судовому засіданні 19.06.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп" висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІІ а.с.106).

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" ("Постачальник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп" ("Покупець") укладено договір №545 (далі договір №545 від 15.11.2021), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов?язується поставити, а Покупець зобов?язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (далі "товар"), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.

В силу підпунктів 4.1.3, 4.1.4 пункту 4.1 договору №545 від 15.11.2021 достатнім підтвердженням всіх умов поставки, зазначених в товаросупровідних документах, буде також приймання Покупцем товару в порядку, передбаченому пунктом 4.4 даного договору, незалежно від наявності замовлення або підтвердження Покупцем умов поставки, зазначених у рахунку-фактурі. Умови постачання партії товару вважаються також повністю узгодженими сторонами після отримання Постачальником передоплати в розмірі, визначеному рахунком-фактурою, та в передбачені строки.

Положеннями пунктів 4.4, 4.7 договору №545 від 15.11.2021 визначено, що поставка партії товару повинна супроводжуватись передачею Покупцю накладної Постачальника та товарно-транспортної накладної (ТТН), підписання кожної з яких представником Покупця або експедитором (у випадку доставки товару перевізником) буде свідчити про отримання Покупцем товару. Представник Покупця повинен надати Постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання матеріальних цінностей (довіреність ТМЦ). На момент передачі товару допускається узгодження довіреності ТМЦ від Покупця засобами електронної пошти (факсом) з наступною передачею оригіналу в порядку пункту 4.5 цього договору. Датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата накладної Постачальника, що передається Покупцю. При цьому обов`язок Постачальника поставити товар Покупцю вважається виконаним у момент передачі товару перевізнику для доставки Покупцю або з моменту забезпечення наявності товару на складі Постачальника (допускається інформування про це в телефонному режимі), якщо специфікацією передбачена вибірка товару зі складу Постачальника.

За умовами пунктів 5.1, 5.2, 5.5 договору №545 від 15.11.2021 орієнтовна сума договору складає 2700000 грн з врахуванням ПДВ. Оплата товару Покупцем здійснюється шляхом повної передоплати на поточний рахунок Постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від нього рахунку-фактури, крім випадків, передбачених пунктом 5.5 цього договору, або якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації. У випадку прострочення Покупцем термінів оплати поставленого йому товару, Постачальник згідно з частиною третьою статті 692 та частиною п`ятою статті 694 Цивільного кодексу України має право стягнути з Покупця проценти за використання чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати. Сторони зобов`язані щоквартально не пізніше 15 числа наступного місяця складати та підписувати акт звірки взаєморозрахунків в двох екземплярах. Для цього Покупець зобов`язаний провести звірку взаєморозрахунків, підписати надані Постачальником акти звірки взаєморозрахунків, після цього направити їх до Постачальника. Якщо протягом 3 банківських днів жодна зі сторін не надала письмових заперечень щодо підписання акту звірки взаєморозрахунків, сторона, якій був надісланий акт звірки взаєморозрахунків - за умовчуванням погоджується з даними, зазначеними в ньому. Сторони домовились, що акт звірки взаєморозрахунків є неоспорюваним фактом підтвердження здійсненної господарської операції між сторонами, а саме є фактом поставки, передачі, прийняття, оплати товару. Сторони домовились, що у разі якщо податкова накладна виписана по факту відвантаження товару (перша подія), то факт реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних є підтвердженням факту поставки та передачі товару Покупцеві. У разі поставки товару Покупцю до моменту його оплати (у випадках, передбачених підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 цього договору, коли терміни оплати не були узгоджені сторонами, або у разі передачі Покупцю товару, що постачається на умовах повної або часткової передоплати, до моменту його оплати), обов`язок з оплати вартості товару виникає у Покупця з моменту передачі йому товару. Ця умова не поширюється на випадки, коли сторонами було письмово узгоджено відстрочення оплати за поставлений товар.

У випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена (пунктом 8.3 договору №545 від 15.11.2021).

У пунктах 12.1-12.4, 12.6 договору №545 від 15.11.2021 узгоджено, що обмін документами за цим договором здійснюється з застосуванням положень Закону України "Про електронні довірчі послуги" від 05.10.2017, Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003. Сторони домовилися про те, що при виконанні умов договору можуть здійснювати підписання документів, а саме: договору, додатків до договору, додаткових угод, специфікацій, актів здачі-приймання товару (надання робіт/послуг), рахунки-фактури, видаткових накладних в формі електронних документів (далі "Е-документи"), для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням програмних рішень "SIGNY" (пріоритетне програмне рішення), "FlyDoc", "M.E.Doc", "СОТА", "Fredo", "АРІ.ПТАХ" та інші. Підготовка Е-документів здійснюється відповідною стороною і в строки, встановлені умовами договору. До моменту передачі Е-документа Постачальник зобов?язаний належним чином скласти новий та/або перевірити отриманий Е-документ та підписати його з використанням КЕП (ЕЦП). Е-документи, які передаються, підписуються у всіх випадках з використанням КЕП (ЕЦП) відповідної сторони (Постачальника/Покупця). Е-документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використанням КЕП (ЕЦП) Покупцем Е-документа, отриманого від Постачальника з нанесеним ним КЕП (ЕЦП). Якщо протягом 3 робочих днів з моменту передачі Е-документа, Покупець не підписав такі Е-документи та не надіслав Постачальнику мотивованої відмови від підписання надісланих Е-документів через механізм відхилення Е-документа такий документ вважається підписаним Покупцем. Сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені та завірені КЕП (ЕЦП), мають повну юридичну силу, породжують права та обов?язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.

Відповідно до пункту 13.1 договору №545 від 15.11.2021 цей договір вступає в силу з дати його укладання і діє до 31.12.2022.

Додатковою угодою №1 від 17.02.2022 до договору №545 від 15.11.2021 викладено пункт 5.1 зазначеного договору у новій редакції, а саме: "Орієнтовна сума договору складає 10000000 грн з ПДВ. Оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника не пізніше 3 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації, в порядку, передбаченому даним договором".

На виконання договору №545 від 15.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп" товар на загальну суму 3239412,90 грн, на підтвердження чого позивачем до суду першої інстанції було подано копії підписаних сторонами видаткових накладних №ЕТП РТ0202/007 від 02.02.2022 на суму 674276 грн, №ЕТП РТ1802/001 від 18.02.2022 на суму 719140,24 грн; №ЕТП КЛ1305/008 від 13.05.2022 на суму 766500 грн; №ЕТП КЛ2211/008 від 22.11.2021 на суму 594781,66 грн та №ЕТП КЛ2505/004 від 25.05.2022 на суму 484715 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп" здійснило оплату вартості поставленого йому товару за договором №545 від 15.11.2021 на загальну суму 2523315,56 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень №1594 від 09.02.2022 на суму 3042,90 грн; №1608 від 11.02.2022 на суму 400000 грн; №76 від 11.05.2022 на суму 766500 грн; №1639 від 17.02.2022 на суму 274726 грн; №108 від 20.05.2022 на суму 200000 грн; №1442 від 24.01.2022 на суму 100000 грн; №120 від 23.05.2022 на суму 284715 грн; №1450 від 25.01.2022 на суму 100000 грн; №1455 від 26.01.2022 на суму 97390,83 грн; №2033 від 30.12.2021 на суму 297390,83 грн.

У матеріалах справи також містяться:

-копія підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2022 року;

-копії податкових накладних №100345 від 17.02.2022 на суму 3042,90 грн, №100372 від 18.02.2022 на суму 716097,34 грн та №100095 від 11.05.2022 на суму 50402,66 грн;

-роздруківка ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.10.2022 у справі №344/13211/22, якою передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління: 1) корпоративні права "APG Polyplastic Group Ltd" (місце реєстрації: 13 Агіу Прокопіу, 2406 Егкомі, місто Нікосія, Кіпр) в розмірі 93% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушський трубний завод" (ЄДРПОУ: 35615975), що складає 14851494,10 грн; 2) корпоративні права "APG Polyplastic Group Ltd" (місце реєстрації: 13 Агіу Прокопіу, 2406 Егкомі, місто Нікосія, Кіпр) в розмірі 92,5748% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (ЄДРПОУ: 33090871), що складає 53998714 грн;

-роздруківка ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 07.11.2022 у справі №344/12757/22 про накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт";

-роздруківка ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01.11.2022 у справі №761/22990/22, якою, зокрема, передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для реалізації у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" речові докази у кримінальному провадженні № 42022000000000480, а саме: корпоративні права у вигляді 92,5748% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (код ЄДРПОУ: 33090871) в розмірі 53998714 грн, які належать "APG Polyplastic Group Limited" ("EUROTRUBPLAST HOLDING LTD", реєстраційний код Республіки Кіпр НЕ209535); корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні трубопровідні системи" (ЄДРПОУ: 37904473) в розмірі 310000 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (ЄДРПОУ 33090871); належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (ЄДРПОУ 33090871) на праві власності транспортні засоби згідно з переліком, зазначеним у резолютивній частині ухвали; належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (ЄДРПОУ 33090871) права інтелектуальної власності відповідно до переліку, викладеного у резолютивній частині цієї ухвали;

-копія указу Президента України №279/2023 від 12.05.2023, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)";

-копія наказу Міністерства юстиції України №1297/7 від 01.06.2023, яким відмовлено у задоволенні скарги Головного слідчого управління Служби безпеки України від 14.02.2023 у зв`язку з тим, що реєстраційні дії, проведені державним реєстратором Виконавчого комітету Калуської міської ради Данилишин Ольгою Василівною, зокрема, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33090871), відповідають законодавству у сфері державної реєстрації;

-надана на виконання ухвали суду від 09.11.2023 про витребування інформації у даній справі відповідь Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) №11035/7.2.13-22.23/7 від 29.11.2023, відповідно до якої фактично корпоративні права "APG Polyplastic Group Ltd" (місце реєстрації: 13 Агіу Прокопіу, 2406 Егкомі, місто Нікосія, Кіпр) в розмірі 92,5748% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (ЄДРПОУ 33090871), що складає 53998714 грн, за актами приймання-передачі до АРМА не передавались, управління за договором у порядку, визначеному статтею 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" не здійснювались.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" 719140,24 грн основної заборгованості за поставлений товар, 312678,24 грн неустойки, 186188,36 грн 25% річних та 172553,68 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №545 від 15.11.2021.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором №545 від 15.11.2021 зобов`язань в частині проведення оплати за поставлений товар, що зумовило безпідставність заявлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп" заборгованості за даним договором з урахуванням штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, тим більше, що постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" було встановлено мораторій на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є особи, пов`язані з державою-агресором.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №545 від 15.11.2021 є договором поставки.

Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Отже, договір №545 від 15.11.2021 став підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Як зазначалося вище, підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" з позовом у даній справі визначено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп" заборгованості перед позивачем за договором №545 від 15.11.2021, у зв`язку з чим, беручи до уваги предмет доказування у цьому спорі, господарському суду під час розгляду справи необхідно встановити обставину наявності/відсутності такої заборгованості та її розмір (у разі наявності), при цьому відповідна обставина має бути встановлена виходячи з наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які відображають реальні господарські операції за вказаним правочином та зміст таких операцій.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товару/роботи/послуги і подальшою господарською діяльністю.

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, передбачено, що господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (підпункт 2.4 пункту 2 Положення).

В силу підпункту 2.5 пункту 2 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Згідно з підпунктом 2.15 пункту 2 Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що, з огляду на вищенаведені приписи законодавства, господарська операція пов`язана не з самим фактом підписання договору, а з фактом руху активів суб`єкта господарювання та руху його капіталу, натомість сам по собі договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, оскільки останній свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, у той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг (виконання робіт, передачі товару тощо).

Водночас визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому суду у розгляді даної справи, окрім обставин оформлення первинних документів, необхідно дослідити факт наявності або відсутності реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Колегія суддів вбачає, що на виконання договору №545 від 15.11.2021 позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп" товар на загальну суму 3239412,90 грн, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії первинних документів, а саме: підписаних сторонами видаткових накладних №ЕТП РТ0202/007 від 02.02.2022 на суму 674276 грн, №ЕТП РТ1802/001 від 18.02.2022 на суму 719140,24 грн; №ЕТП КЛ1305/008 від 13.05.2022 на суму 766500 грн; №ЕТП КЛ2211/008 від 22.11.2021 на суму 594781,66 грн та №ЕТП КЛ2505/004 від 25.05.2022 на суму 484715 грн.

Водночас відповідач за поставлений йому на підставі договору №545 від 15.11.2021 товар розрахувався частково, а саме: на загальну суму 2523315,56 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень №1594 від 09.02.2022 на суму 3042,90 грн; №1608 від 11.02.2022 на суму 400000 грн; №76 від 11.05.2022 на суму 766500 грн; №1639 від 17.02.2022 на суму 274726 грн; №108 від 20.05.2022 на суму 200000 грн; №1442 від 24.01.2022 на суму 100000 грн; №120 від 23.05.2022 на суму 284715 грн; №1450 від 25.01.2022 на суму 100000 грн; №1455 від 26.01.2022 на суму 97390,83 грн; №2033 від 30.12.2021 на суму 297390,83 грн.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Таким чином, враховуючи викладені вище норми права та узгоджені сторонами умови договору №545 від 15.11.2021, беручи до уваги не подання до суду першої інстанції доказів проведення повної оплати вартості товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі вказаного договору, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп" відповідного боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" у сумі 716097,34 грн (розраховано наступним чином: 3239412,90 грн - 2523315,56 грн = 716097,34 грн).

Посилання відповідача на наявні у матеріалах справи копії податкових накладних №100345 від 17.02.2022 на суму 3042,90 грн, №100372 від 18.02.2022 на суму 716097,34 грн та №100095 від 11.05.2022 на суму 50402,66 грн колегією суддів оцінюються критично, адже вказані накладні підтверджують відображення здійснення окремих господарських операцій з поставки та отримання товару в податковому обліку господарських товариств, проте не спростовують факт відсутності доказів проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роял Груп" повного розрахунку за товар, поставлений на підставі договору №545 від 15.11.2021.

Однак, колегія суддів наголошує на тому, що в умовах збройної агресії Російської Федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

За умовами частини першої статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (стаття 2 Закону України "Про санкції").

У частині першій статті 4 Закону України "Про санкції" визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань (пункт 5).

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

Так, після 24.02.2022, тобто після початку повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України, чинне законодавство доповнено рядом новел щодо врегулювання взаємовідносин між спеціальними суб`єктами правовідносин, що направлені насамперед на регулятивний характер таких відносин з боку держави, зокрема, у вигляді встановлення/запровадження мораторію/заборон на вчинення певних дій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" (далі Постанова) до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, зокрема, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом.

Відтак у таких правовідносинах суду належить встановити, чи є позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції", а також чи є позивач особою, щодо якої Постановою введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної Постанови; та чи наявні/відсутні у Реєстрі відомості стосовно Позивача.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 21.11.2023 у справі №910/14552/22.

Апеляційним господарським судом також враховується, що Постановою було введено мораторій (заборону) на відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі (акцій, паїв, часток у статутному капіталі або інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь в юридичній особі), прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім: безоплатного відчуження/передачі на користь держави Україна; задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримки ліквідності банків; відчуження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду майна банку, щодо якого Національним банком прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; відчуження права участі в юридичній особі за наявності рішення Кабінету Міністрів України про погодження такого відчуження.

Крім того, Постановою передбачено, що правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату прийняття вищенаведеної Постанови кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" був ОСОБА_1 , а учасником з часткою у розмірі 40249022 грн Компанія "APG Polyplastic Group Ltd".

На підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію указом Президента України №279/2023 від 12.05.2023, до ОСОБА_1 та Компанії "EUROTRUBPLAST HOLDING LTD"(колишнє найменування "APG Polyplastic Group Ltd") застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, у тому числі блокування активів, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження №42022000000000480 (справа №761/22990/22) було встановлено, що на території України діє група взаємопов`язаних суб`єктів господарювання, які фактично контролюються громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 . До вказаної вище групи суб`єктів господарювання належить, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт".

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.10.2022 у справі №344/13211/22 передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління корпоративні права "APG Polyplastic Group Ltd" (місце реєстрації: 13 Агіу Прокопіу, 2406 Егкомі, місто Нікосія, Кіпр) в розмірі 92,5748% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (ЄДРПОУ: 33090871), що складає 53998714 грн.

В подальшому ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.11.2022 у справі №761/22990/22 передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для реалізації у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" речові докази у кримінальному провадженні № 42022000000000480, у тому числі корпоративні права у вигляді 92,5748% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (код ЄДРПОУ: 33090871) в розмірі 53998714 грн, які належать "APG Polyplastic Group Limited" ("EUROTRUBPLAST HOLDING LTD", реєстраційний код Республіки Кіпр НЕ209535).

За повідомленням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) №11035/7.2.13-22.23/7 від 29.11.2023 корпоративні права "APG Polyplastic Group Ltd" (місце реєстрації: 13 Агіу Прокопіу, 2406 Егкомі, місто Нікосія, Кіпр) в розмірі 92,5748% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (ЄДРПОУ 33090871), що складає 53998714 грн, фактично за актами приймання-передачі до АРМА не передавались, управління за договором у порядку, визначеному статтею 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" не здійснювались.

Отже, у випадку задоволення позову виконання судового рішення у цій справі може спричинити прямий або опосередкований обхід спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які застосовані по відношенню до кінцевого бенефіціарного власника позивача та його учасника зі значною часткою у статутному капіталі, оскільки фактично збільшаться активи підприємства позивача шляхом отримання реальних грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", яке фактично наразі ще знаходиться під контролем підсанкційних осіб.

З огляду на викладене, беручи до уваги приписи указу Президента України №279/2023 від 12.05.2023 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України", яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для обмеження права позивача на отримання грошових коштів від відповідача за договором №545 від 15.11.2021 у вигляді основного боргу, неустойки, 25% річних та інфляційних втрат.

Посилання апелянта на існування низки аналогічних судових справ про стягнення боргу та штрафних санкцій, в яких рішення були ухвалені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" на підставі аналогічних доказів, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки судові рішення у вказаних справах не містять жодних преюдиційних обставин, які б підлягали обов`язковому врахуванню під час розгляду даної справи.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 08.02.2024 у справі №916/1264/23 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі №916/1264/23 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.06.2024.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук