Постанова

від 24.06.2024 по справі 911/3352/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2024 р. Справа№ 911/3352/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 (повний текст рішення складено 12.02.2024)

у справі №911/3352/23 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Штефаньо Вікторії Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу"

про стягнення 316 753,97 грн

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Штефаньо Вікторія Володимирівна звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу" про стягнення 316753,97 грн, з яких 240000,00 грн попередньої оплати, 64800,00 грн інфляційних втрат та 11953,97 грн 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі рахунку № 89 від 08.02.2022 перерахував на користь відповідача 240000,00 грн попередньої оплати за 1000 кг. фундука смаженого, що свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, а саме правочин щодо поставки товару. Проте відповідач своїх зобов`язань щодо передачі оплаченого товару позивачу у строк, визначений відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, не виконав та суму попередньої оплати за товар не повернув. Позивач просив стягнути з відповідача 240000,00 грн попередньої оплати. Також позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 64800,00 грн інфляційних втрат та 11953,97 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2024 у справі №911/3352/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу" (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, село Дударків, вулиця Незалежності, будинок 99 Г, код 41516152) на користь Фізичної особи-підприємця Штефаньо Вікторії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 240000,00 грн (двісті сорок тисяч грн 00 коп.) боргу, 11934,25 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири грн 25 коп.) 3 % річних, 64111,36 грн (шістдесят чотири тисячі сто одинадцять грн 36 коп.) інфляційних втрат та 4740,68 грн (чотири тисячі сімсот сорок грн 68 коп.) судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач отримав передоплату за товар у повному обсязі, проте не поставив позивачу товар, зазначений у рахунку № 89 від 08.02.2022, відповідно до наданих суду доказів, вартість непоставленого товару становить 240000,00 грн. Щодо стягнення 64800,00 грн інфляційних втрат та 11953,97 грн 3% річних суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги в цій частині виходив з того, що позивачем неправильно визначено початок періоду виникнення прострочки виконання зобов`язання, отже судом було здійснено власний розрахунок і установлено, що сума 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 240000,00 грн за період з 01.03.2022 по 26.10.2023 становить 11934,25 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, також суд зазначав, що сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 240000,00 грн за період з березня 2022 по вересень 2023 (включно) становить 64111,36 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу" подало апеляційну скаргу, у якій просило поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин; відстрочити апелянту сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 у справі №911/3352/23 до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 у справі №911/3352/23 та постановити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог; стягнути з Фізичної особи-підприємця Штефаньо Вікторії Володимирівни судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що аналізуючи рахунок, що був сплачений позивачем, між позивачем та апелянтом були погоджені тільки предмет та ціну товару. Умови щодо поставки товару позивачу за його місцезнаходженням чи іншою адресою не узгоджені. Позивач по сьогодні не надав жодних відомостей (в тому числі у претензії) на яку адресу слід здійснити поставку товару. Таким чином, оплачений Позивачем товар з дня оплати і по сьогодні доступний для само вивозу позивачем з адреси місцезнаходження Апелянта - Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків, вул. Незалежності, буд. 99 Г. Наразі апелянт продовжує зберігати оплачений Позивачем товар очікуючи, коли позивач його вивезе.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу" у справі №911/3352/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду (через електронний суд).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3352/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/3352/23.

20.03.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 у справі №911/3352/23 залишено без руху та відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, а саме надання докази сплати судового збору у розмірі 5 688,82 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 у справі №911/3352/23 задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 у справі №911/3352/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 у справі №911/3352/23. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу упродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідача просив суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу" без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 у справі №911/3352/23 без змін. В обґрунтування свого відзиву позивач зазначав, що з метою отримання товару, позивачем було направлено претензію від 14.02.2022 з проханням до відповідача здійснити поставку оплаченого ним товару або повернення коштів, однак, як зазначав позивач, жодної відповіді із зазначенням місця знаходження товару і часу передачі, відповідач не надав, хоча саме на ньому лежить обов`язок передати товар. Також позивач зазначав, що наступне звернення від 04.07.2023 також проігноровано відповідачем. Отже, на переконання позивача, доводи апеляційної скарги є безпідставними, такими, що не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції зазначених в рішенні, а отже рішення суду є законним і обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Відповідач у відповіді на відзив зазначав, що наразі між позивачем та апелянтом йдуть перемовини щодо мирного врегулювання спору.

Позивач у своїх запереченнях на відповідь на відзив зазначав, що твердження відповідача про обізнаність відповідача про місцезнаходження товару чи складу не мають під собою підґрунтя, оскільки рахунок виставлений відповідачем не містить вказівку про місцезнаходження товару, отже позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач у своїх поясненнях зазначав, що позивач не забирає товар у відповідача вже два роки, за цей строк у даного товару сплив строк придатності, а тому якість цього товару не дорівнює якості товару на момент його проплати.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Судом установлено наступне. Згідно з положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем виставлено позивачу рахунок № 89 від 08.02.2022 на суму 240000,00 грн на оплату товару - фундука смаженого у кількості 1000 кг.

У подальшому, 09.02.2022 позивачем було сплачено відповідачу 240000,00 грн, що підтверджується фільтрованою банківською випискою АТ КБ "Приватбанк" за період з 01.02.2022 по 14.02.2022 із призначенням платежу "За горіхи зг.рах. № 89 від 08.02.2022 р.".

Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки у спрощеній формі, відповідно до якого відповідач зобов`язувався поставити товар, а позивач оплатити поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи слідує, що позивач направив відповідачу претензією від 14.02.2022, де зазначив, що просить терміново здійснити поставку оплаченого ним товару або повернути отримані відповідачем по рахунку № 89 від 08.02.2022 кошти на банківський рахунок, який вказано у претензії.

Судом установлено, що направлення вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист № 8801709056982 від 14.02.2022, фіскальним чеком № 8801709056982 від 14.02.2022 та накладною № 8801709056982 від 14.02.2022.

Згідно з п. 1 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до п. 2 Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Як було установлено судом, 14.02.2022 позивач з поштового відділення 88017 у м. Ужгород направив відповідачу претензію цінним листом з описом вкладення на адресу: 08330, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків, вул. Незалежності, 99Г.

Отже, граничний строк пересилання цінного листа з описом вкладення між іншими населеними пунктами різних областей України без урахування вихідних днів об`єкту поштового зв`язку складає 6 днів (Д+5+1).

За таких обставин, претензія позивача від 14.02.2022 мала надійти на адресу відповідача 20.02.2022.

Ураховуючи вищевикладене, відповідач згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України мав поставити оплачений позивачем товар або повернути позивачу отримані по рахунку № 89 від 08.02.2022 кошти у сумі 240000,00 грн у строк до 28.02.2022 включно (27.02.2022 - неділя).

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем позивачу товару - фундуку смаженого у кількості 1000 кг на суму 240000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, відповідач отримав передоплату за товар у повному обсязі, проте не поставив позивачу товар, зазначений у рахунку № 89 від 08.02.2022. Вартість непоставленого товару становить 240000,00 грн.

З матеріалів справи слідує, що 13.07.2023 позивач направив відповідачу лист від 04.07.2023, у якому просив повернути сплачені кошти згідно платіжного доручення № 885 від 09.02.2022 у сумі 240000,00 грн у зв`язку із нездійсненням відповідачем поставки товару, оплаченого на підставі рахунку № 89 від 08.02.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13.07.2023, фіскальним чеком № 8801801186361 від 13.07.2023 та накладною № 8801801186361 від 13.07.2023.

Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" відправлення за номером № 8801801186361 вручено за довіреністю 03.08.2023.

Проте, вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки на час прийняття рішення відповідач не поставив позивачу товар - фундук смажений у кількості 1000 кг на суму 240000,00 грн та не повернув позивачу вартість непоставленого товару у сумі 240000,00 грн, то вимога позивача про стягнення з відповідача 240000,00 грн попередньої оплати є обґрунтованою, доведеною, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Щодо тверджень відповідача у апеляційній скарзі, що товар знаходиться на складі відповідача і позивач вже два роки його не отримує, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 532 ЦК України врегульовано питання місця виконання зобов`язання у разі не встановлення у договорі. Так, якщо місце виконання зобов`язання не установлено у договорі, то виконання за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів провадиться за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання. Однак, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача (після здійснення ним оплати) про місце отримання проплаченого позивачем товару. Отже, доводи відповідача про неотримання позивачем товару з вини позивача не відповідають дійсності і суд вважає їх необґрунтованими.

Також, з матеріалів справи слідує, що позивач просив стягнути 64800,00 грн інфляційних втрат та 11953,97 грн 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 11953,97 грн, нарахованих на 240000,00 грн боргу за період з 28.02.2022 по 26.10.2023.

Однак, судом першої інстанції було вірно установлено, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є не правильним.

Позивачем неправильно було визначено початок періоду виникнення прострочки виконання зобов`язання, оскільки відповідач мав поставити оплачений позивачем товар або повернути отримані кошти у сумі 240000,00 грн у строк до 28.02.2022. Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 01.03.2022.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом, сума 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 240000,00 грн за період з 01.03.2022 по 26.10.2023 становить 11934,25 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 64800,00 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року.

Проте оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 01.03.2022, то період нарахування інфляційних втрат починається з березня 2022 року.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 240000,00 грн за період з березня 2022 року по вересень 2023 року (включно) становить 64111,36 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Ураховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Штефаньо Вікторії Володимирівни підлягають задоволенню частково, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.

Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу", наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про часткове задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 у справі №911/3352/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу".

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 у справі №911/3352/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 у справі №911/3352/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2024 у справі №911/3352/23.

4. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Горіхи Світу".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран