Постанова

від 24.06.2024 по справі 910/17617/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2024 р. Справа№ 910/17617/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційні скарги Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції"

на рішення Господарського суду м. Києва від 05.02.2024 р.

у справі № 910/17617/23 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Онлайн"

про стягнення 232995,07 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Приватне підприємство "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Онлайн" про стягнення 232995,07 грн, з яких: 165288,45 грн безпідставно набутих грошових коштів, 56580,20 грн інфляційних втрат та 11126,42 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.12.2023 р. відкрито провадження у справі № 910/17617/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.02.2024 р. у справі № 910/17617/23 у задоволенні позову Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, письмовий договір укладено не було, тому грошові кошти перераховані позивачем без достатніх правових підстав та підлягають поверненню відповідачем.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/17617/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" на рішення Господарського суду м. Києва від 05.02.2024 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/17617/23.

До суду 14.03.2024 р. надійшли матеріали справи № 910/17617/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/17617/23 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.

11.04.2024 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 25.03.2024 р. про відкриття провадження у справі № 910/17617/23 сторонам доставлено до електронних кабінетів, доказом чого є довідки про доставку електронного документа, що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 25.03.2024 р. у справі № 910/17617/23 оприлюднена у реєстрі 26.03.2024 р.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 р. на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

17.06.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Онлайн" виставило Приватному підприємству "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" рахунок на оплату № АОР/255 від 17.06.2021 р. щодо ліцензії на використання програмного забезпечення ArgoOnline на 1 рік на суму 165288,45 грн.

17.06.2021 р. відповідачем було відкрито електронну ліцензію Приватному підприємству "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції", що підтверджується витягом з реєстру ліцензій.

24.06.2021 р. платіжною інструкцією № 265 Приватне підприємство "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 165 288,45 грн, з призначенням платежу: "оплата за ліцензію на використання програмного забезпечення ArgoOnline на 1 рік (перший платіж), зг. рах. № АОР/255 від 17.06.2021 р., без ПДВ".

18.07.2023 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 18/07-5 з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 165288,45 грн як безпідставно набуті.

21.09.2023 р. позивач направив відповідачу вимогу № 21/09-1, у якій зазначав про незаконне збереження та використання відповідачем помилково перерахованих коштів у розмірі 165288,45 грн, а також про нарахування 3% річних у сумі 11126,42 грн та інфляційних втрат у розмірі 56580,20 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, без належної правової підстави утримує грошові кошти позивача. Відповідач, у свою чергу, зазначає, що кошти були сплачені позивачем за користування об`єктом прав інтелектуальної власності (програмний комплекс "AgroOnline") протягом 1 року.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 420 ЦК України, до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп`ютерні програми.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

При цьому, нормами чинного законодавства не передбачено заборон чи обмежень щодо укладання публічного ліцензійного договору, зокрема, шляхом розміщення його на сайті відповідача.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було досягнуто усної домовленості стосовно використання програмного забезпечення ArgoOnline на 1 рік, умови якого розміщені у відкритому доступі на сайті відповідача за посиланням www.agro-online.com.

Факт виконання цього договору підтверджується сплатою позивачем коштів платіжною інструкцією № 265 від 24.06.2021 р., а також наданими відповідачем доказами на підтвердження відкриття позивачу електронної ліцензії, створення профілю Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції", реєстрації та надання доступу працівникам позивача.

Доказів визнання цього договору недійсним у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.

У той же час позивачем пред`явлено до відповідача вимогу про повернення сплачених йому коштів як безпідставно набутих на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як було встановлено вище, позивач з власної волі оплатив виставлений відповідачем рахунок на суму 165288,45 грн, з призначенням платежу: "оплата за ліцензію на використання програмного забезпечення ArgoOnline на 1 рік (перший платіж), зг. рах. № АОР/255 від 17.06.2021 р., без ПДВ".

Враховуючи те, що письмового ліцензійного договору на використання програмного забезпечення між сторонами не було укладено, однак враховуючи зміст платіжної інструкції, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами досягнуто усної домовленості стосовно надання відповідачем послуг з програмного забезпечення строком на 1 рік.

Після здійсненої оплати та протягом року користування програмним забезпеченням претензій від позивача не надходило, і лише у липні 2023 року, після повного виконання договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів.

Однак договірний характер правовідносин а також виконання договору виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Якщо позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору або договір не був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як безпідставно отримані, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 910/9072/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 165288,45 грн безпідставно набутих грошових коштів, є необґрунтованою, недоведеною та не підлягає задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 56580,20 грн інфляційних втрат та 11126,42 грн 3 % річних також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основної вимоги, у задоволення якої відмовлено.

Доводи скаржника про те, що між сторонами не було укладено з відповідачем окремого договору на використання програмного забезпечення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки між сторонами виникли договірні відносини відповідно до умов публічного договору, які були виконані обома сторонами, а саме, позивачем сплачені грошові кошти, а відповідачем відкрита електронна ліцензія.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 05.02.2024 р. у справі № 910/17617/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.02.2024 р. у справі № 910/17617/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран