Постанова

від 18.06.2024 по справі 918/168/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Справа № 918/168/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Бабенкова Н.А.

відповідача - Янків І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024, повний текст складено 24.04.2024, у справі №918/168/24 (суддя Н.Церковна)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни"

про стягнення заборгованості в сумі 1 828 412, 62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі №918/168/24 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" (34510, Рівненська обл., Сарненський район, село Любиковичі, вул. Пересілля 1 б, код ЄДРПОУ 42195238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (03062, м. Київ, пр-т, Берестейський, 90- А, код ЄДРПОУ 41078230) 1 557 120, 41 грн основного боргу, 271 292, 21 грн процентів за користування кредитом, 21 940, 95 грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 23.04.2024 у справі №918/168/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" (34510, Рівненська обл., Сарненський район, село Любиковичі, вул. Пересілля 1 б, код ЄДРПОУ 42195238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (03062, м. Київ, пр-т, Берестейський, 90-А, код ЄДРПОУ 41078230) 1 280 940, 00 грн. основного боргу за Кредитним договором №26/01/2022 від 26 січня 2022 року, 19 214, 10 грн. судового збору. Відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північно-західним апеляційним господарським судом рішення у справі.

Апелянт зазначає, що на думку суду першої інстанції строк дії Договору та строк кредитування є тотожними, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки термін (відповідно і строк) кредитування встановлено пунктом 1.3. Договору, термін повернення кредиту 26.03.2022р., отже строк користування кредитом (строк нарахування відсотків) встановлений Договором становить з 31.01.2022 р. до 26.03. 2022 р. тобто 1 місяць 24 дні або 55 днів.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/168/24/3209/24 від 13.05.2024 витребувано матеріали справи №918/168/24 з Господарського суду Рівненської області. 16.05.2024 матеріали справи №918/168/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі №918/168/24 залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.

27.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали від 22.05.2024 (а.с. 177-181).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі №918/168/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.06.2024 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.

Запропоновано позивачу у строк до 12.06.2024 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали доставлено учасникам справи в електронні кабінети системи "Електронний суд" ЄСІТС (а.с. 184).

11.06.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі №918/168/24, в якому вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 201-222).

В судове засідання 18.06.2024 з`явились представник позивача (в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con"), яка заперечила доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві та представник відповідача (в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con"), який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надали усні пояснення по суті спору.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

26.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" (Позичальник) укладено Кредитний договір №26/01/2022 за умовами якого Кредитор надав Позичальнику кредит у сумі 1 700 000, 00 гривень на цілі, зазначені у пункті 1.4. цього Договору, а Позичальник зобов`язався своєчасно та у повному обсязі виплачувати Кредитору проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови цього Договору та повернути Кредитору Кредит у терміни, встановлені цим Договором (а.с.32-34).

Відповідно до п.1.2 Договору розмір процентів за користування Кредитом складає 19% річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно пункту 1.3 Договору Позичальник зобов`язався повернути Кредит Кредитору 26.03.2022 року.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що кредитор має право вимагати своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, передбачених цим Договором.

Позичальник зобов`язався повернути Кредитору суму Кредиту та виплатити проценти за користування Кредитом, інші платежі передбачені договором, в порядку та строки, визначені договором, в тому числі штраф та/або пеню (п.4.3. Договору).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що проценти нараховуються щомісячно, при цьому, нарахування процентів за перших 20 календарних днів користування кредитом не здійснюється, а нарахування процентів розпочинається з 21-го календарного дня користування кредитом та не рідше одного разу на місяць, на суму Кредиту протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/факт).

Відповідно до п.7.2 Договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, наступного за календарним місяцем фактичного користування кредитом. У разі повного повернення Кредиту, в тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти, нараховані за користування Кредитом повинні бути сплачені до моменту такого.

Згідно п.9.1 Договору позичальник зобов`язується повернути кредитору кредит у термін, зазначений у пункті 1.3 цього договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками їх печаток, та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, згідно умов даного договору в повному обсязі (п.12.7 Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

26.09.2022 року Кредитор звернувся до відповідача з Претензією вих. № 1077/22 про повернення коштів за Кредитним договором, в якій вимагав протягом 10 календарних днів з дня отримання даної претензії сплатити основну суму боргу за кредитом в розмірі 1 700 000, 00 грн. та проценти за користування кредитом в розмірі, який буде нараховано станом на дату погашення боргу (а.с.40).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" у відповіді на Претензію від 29.09.2022 року вих. № 18 зазначило, що в даний час в зв`язку з блокуванням морських портів України та непристосованості західних митниць до пропуску великих об`ємів сільськогосподарських вантажів експорт сільськогосподарської продукції є утрудненим, відповідно Товариству важче продати свою продукцію. Зазначило, що частково погашає борг перед Кредитором в сумі 50 000, 00 грн. Також просило відстрочити виконання зобов`язання за договором на чотири місяці (а.с.14).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" частково повернуло кошти в розмірі 450 000, 00 грн., що вбачається з платіжного доручення №124 від 29.09.2022 року на суму 50 000, 00 грн., платіжної інструкції від 29.11.2022 року №153 на суму 100 000, 00 грн., платіжної інструкції від 07.12.2022 року №158 на суму 100 000, 00 грн., платіжної інструкції від 08.12.2022 року №159 на суму 50 000, 00 грн., платіжної інструкції від 29.11.2022 року №255 на суму 50 000, 00 грн., платіжної інструкції від 03.02.2023 року №23 на суму 50 000, 00 грн., платіжної інструкції від 24.02.2023 року №36 на суму 50 000, 00 грн. (а.с.15, 36-38 на звороті).

Позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Кредитним договором станом на дату подання позову заборгованість Позичальника за Кредитним договором №26/01/2022 від 26.01.2022 року становить 1 828 412, 62 грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у даній справі.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі №918/168/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" 1 557 120, 41 грн основного боргу, 271 292, 21 грн процентів за користування кредитом та 21 940, 95 грн судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення 1 557 120, 41 грн - тіла кредиту, яка на час звернення з позовом до суду є простроченою і не сплаченою відповідачем. Також вказав, що нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 19% передбачене п.1.2 кредитного договору, тому позивач має право нараховувати, в межах визначеної і погодженої в договорі сторонами процентної ставки, відповідні нарахування.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі №918/168/24 та мотивами суду першої інстанції відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Між сторонами виникли кредитні правовідносини, пов`язані із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного та у повному розмірі повернення кредиту, сплати процентів, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У силу вимог ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України врегульовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи 26.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" (позичальник) укладено Кредитний договір №26/01/2022.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі 1 700 000, 00 грн.

Укладаючи Кредитний договір сторони погодили, що Позичальник зобов`язаний повернути кредит Кредитору 26.03.2022 року (пункт 1.3. договору).

Згідно пункту 1.2. сторони погодили, що розмір процентів за користування Кредитом складає 19% річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" допущено порушення виконання зобов`язання за Кредитним договором в частині сплати кредиту та процентів за користування кредитом.

Станом на дату подання позову, як зазначає позивач, заборгованість Позичальника за Кредитним договором №26/01/2022 від 26.01.2022 року становить 1 828 412, 62 грн.

Відповідачем в рахунок погашення заборгованості внесено 450 000, 00 грн. (згідно платіжного доручення №124 від 29.09.2022 року на суму 50 000, 00 грн., платіжної інструкції від 29.11.2022 року №153 на суму 100 000, 00 грн., платіжної інструкції від 07.12.2022 року №158 на суму 100 000, 00 грн., платіжної інструкції від 08.12.2022 року №159 на суму 50 000, 00 грн., платіжної інструкції від 29.11.2022 року №255 на суму 50 000, 00 грн., платіжної інструкції від 03.02.2023 року №23 на суму 50 000, 00 грн., платіжної інструкції від 24.02.2023 року №36 на суму 50 000, 00 грн.).

Після 24.02.2023 року відповідачем не здійснено інших платежів в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Позивач зазначає, що станом на дату подання позову відповідач так і не виконав свої зобов`язання з повернення кредиту в повному обсязі, отже договір є чинним та таким, строк дії якого не закінчився. Враховуючи, що строк дії кредитного договору не закінчився, нарахування процентів здійснювалось по 31.12.2023 року, в межах узгодженого строку користування кредитом, не порушуючи вимоги законодавства. Згідно Картки обліку Кредитного договору (розрахунку заборгованості) - нарахування процентів здійснювалося з 28.02.2022 року (тобто з 21 дня користування кредитом) по 31.12.2023 року.

Відповідач, в свою чергу, зазначає, що вимоги позивача є завищеними. Сума відсотків, які повинен сплатити відповідач позивачу за період (строк) кредитування передбачений Договором становить 0,052%. Сума відсотків за період (строк) кредитування становить 30 940 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 25.01.2024 року заборгованість позичальника становить 1 828 412, 62 грн, яка складається із 1 557 120, 41 - тіла кредиту та 271 292, 21 грн нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.

Суд першої інстанції зазначив, що як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідачем не здійснювалось своєчасне повернення грошових коштів, у зв`язку з чим не сплаченими залишились 1 557 120, 41 грн кредиту. Відтак, дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення 1 557 120, 41 грн - тіла кредиту, яка на час звернення з позовом до суду є простроченою і не сплаченою відповідачем.

Щодо заявлених до стягнення відсотків у розмірі 271 292, 21 грн, місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми процентів, встановив, що позивачем здійснено розрахунок процентів за користування кредитом у межах дії кредитного договору, що вбачається з розрахунку заборгованості. Наведене відповідає судовій практиці та, зокрема, висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 про те, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється. Відтак, позовна вимога про стягнення 271 292, 21 грн відсотків за користування кредитом визнана судом обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно пункту 1.3 Договору відповідач (Позичальник) зобов`язався повернути Кредит Кредитору 26.03.2022 року, отже строк користування кредитом (строк нарахування відсотків) встановлений Договором до 26.03.2022 р., відповідно повернуті після 26.03.2022 року відповідачем (Позичальником) позивачу (Кредитору) кошти є такими, які повернуті з простроченням платежу.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що позивач (Кредитор) має право вимагати своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, передбачених цим Договором.

Згідно пункту 4.3. Договору відповідач (Позичальник) зобов`язався повернути позивачу (Кредитору) суму Кредиту та виплатити проценти за користування Кредитом, інші платежі передбачені договором, в порядку та строки, визначені договором, в тому числі штраф та/або пеню.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що проценти нараховуються щомісячно, при цьому, нарахування процентів за перших 20 календарних днів користування кредитом не здійснюється, а нарахування процентів розпочинається з 21-го календарного дня користування кредитом та не рідше одного разу на місяць, на суму Кредиту протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/факт).

Відповідно до п.7.2 Договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно. Не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, наступного за календарним місяцем фактичного користування кредитом. У разі повного повернення Кредиту, в тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти, нараховані за користування Кредитом повинні бути сплачені до моменту такого.

Згідно п.9.1. Договору позичальник зобов`язується повернути кредитору кредит у термін, визначений у пункті 1.3. цього договору.

Строк дії Договору встановлено пунктом 12.7., де визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, згідно умов даного договору в повному обсязі .

Колегія суддів звертає увагу, що як зазначалося вище, пунктом 7.2. договору передбачено, що відсотки за користування кредитом сплачуються не пізніше 10 числа наступного календарного місяця за попередній місяць користування кредитом.

Відповідно сума відсотків, які повинен сплатити відповідач позивачу за період (строк) кредитування передбачений Договором становить: ставка кредиту за один день: 19% : 365днів = 0,052%, сума відсотків за період (строк) кредитування з врахуванням відстрочки 1 700 000 грн. * 0,052% * (55 днів-20 днів) = 30 940 грн.

Відповідачем в рахунок повернення кредитних коштів за Договором сплачено 450 000 грн згідно платіжних інструкцій, долучених відповідачем до матеріалів справи.

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить: 1 700 000 грн. (сума кредиту) - 450 000 грн (сума погашеної заборгованості) + 30 940 грн. (сума нарахованих відсотків за період кредитування, передбачений Договором) = 1 280 940 грн.

Суд першої інстанції, як на підтвердження правової позиції, в оскаржуваному рішенні послався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 04.02.2020 р. у справі №912/1120/16.

Однак, колегія суддів зауважує, що висновки суду першої інстанції суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Згідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, колегією суддів враховуються висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, зокрема:

"29. Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. 54. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

90. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

91. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання."

З вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновків, котрі не відповідають встановленим обставинам справи та застосував норми матеріального права, зокрема ст.1048, 1050, 1054 ЦК України, всупереч висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Апеляційна інстанція звертає увагу, що до закінчення періоду кредитування (до дати повернення кредиту) позичальник є таким, що правомірно користується чужими коштами, за що сплачує відсотки, як плату за користування ними.

З наступного дня після закінчення строку кредитування, якщо позичальник не повернув кредитору кошти, він є таким, що неправомірно користується чужими коштами, за що до нього застосовується, зокрема, механізм відповідальності, унормований ст. 625 ЦК України.

Винятком з цього правового алгоритму дій є домовленість сторін, що відображається в умовах договору.

Колегія суддів проаналізувала зміст укладеного сторонами договору і не встановила наявності умови, що б давала право позивачу нараховувати відсотки за користування коштами за період довший, аніж до 26.03.2022.

В п.7.2 Договору також словосполучення "проценти, нараховані за користування кредитом" трактується судом, як проценти, які вже нараховані (до 26.03.2022), а не які продовжують нараховуватись (до 31.12.2023).

Таким чином місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо нарахування відповідачу відсотків за користування кредитними коштами після 26.03.2022 року.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі №918/168/24 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі №918/168/24 підлягає зміні з викладенням резолютивної частини рішення у зміненій редакції.

Крім того, в силу вимог ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, судовий збір за її розгляд покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 277, 278, 279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі №918/168/24 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі №918/168/24 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" (34510, Рівненська обл., Сарненський район, село Любиковичі, вул. Пересілля 1 б, код ЄДРПОУ 42195238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (03062, м. Київ, пр-т, Берестейський, 90- А, код ЄДРПОУ 41078230): 1 280 940, 00 грн. з яких 1 250 000 основного боргу, 30 940, 00 грн процентів за користування кредитом та 19 214, 10 грн витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви.

В решті позову відмовити".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (03062, м. Київ, пр-т, Берестейський, 90- А, код ЄДРПОУ 41078230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лан Сарни" (34510, Рівненська обл., Сарненський район, село Любиковичі, вул. Пересілля 1 б, код ЄДРПОУ 42195238) 6 569, 66 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Рівненської області видати накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу №918/168/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "24" червня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.