Ухвала

від 18.06.2024 по справі 904/1489/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

18.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1489/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лембергміт", с. Старий Яричів Львівського району Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про стягнення 408 641,56 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Бойчук Т.В. - адвокат;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лембергміт" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" заборгованості у сумі 408 641,56 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати товару, поставленого згідно з видатковою накладною № 216 від 09.01.2024 на суму 508 641,56 грн за договором поставки № 23-08/23 від 08.08.2023.

Ухвалою суду від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито підготовче провадження у справі та призначено підготовче засідання на 07.05.2024, за результатом якого підготовче провадження було продовжено до 07.07.2024, а засідання суду відкладено на 04.06.2024.

У підготовче засідання 04.06.2024 представник відповідача не з`явився, натомість 04.06.2024 подав докази погашення заборгованості у заявленій позивачем сумі (платіжна інструкція № 492 від 30.04.2024 на суму 30000,00 грн, платіжна інструкція № 557 від 10.05.2024 на суму 50000,00 грн, платіжна інструкція № 586 від 17.05.2024 на суму 50000,00 грн, платіжна інструкція №605 від 20.05.2024 на суму 58641,56 грн, платіжна інструкція № 640 від 24.05.2024 на суму 70000,00 грн, платіжна інструкція № 654 від 27.05.2024 на суму 75000,00 грн, платіжна інструкція № 677 від 30.05.2024 на суму 75000,00 грн) разом із клопотанням про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору та проведення засідання суду без участі представника відповідача (а.с. 93 - 102).

04.06.2024 до суду надійшла також заява представника позивача, в якій останній підтверджує повну сплату відповідачем заборгованості, що є предметом спору, та просить закрити провадження у справі й стягнути з відповідача судовий збір у сумі 4903,70 грн з підстав частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн (а.с. 88).

При цьому в обгрунтування поданої заяви позивачем долучено до неї копії договору № 01/03 від 25.03.2024 про надання правової допомоги, акта від 03.04.2024 про надання послуг та видаткового касового ордеру від 02.04.2024 на суму 15000,00 грн (а.с. 89 - 91).

Ухвалою суду від 04.06.2024 підготовче засідання відкладено на 18.06.2024, запропоновано відповідачу до 14.06.2024 включно надати суду письмову правову позицію на заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

08.06.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання представника відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн, посилаючись на те, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу в сумі 15000,00 грн є явно завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності й становить надмірний тягар для відповідача (а.с. 111 - 113).

У підготовче засідання, призначене на 18.06.2024, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не поінформував, про дату, час та місце засідання суду повідомлявся належним чином відповідно до вимог статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявною у справі довідкою, сформованою системою діловодства "ДСС" про доставлення ухвали суду від 04.06.2024 до електронного кабінету відповідача 07.06.2024 о 21:14 год (а.с. 110).

За таких обставин неявка представника відповідача не перешкоджає подальшому руху справи за його відсутності.

За результатами підготовчого засідання судом проголошено вступну та резолютивну частину ухвали про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 4.14).

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі (п. 4.15).

Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (п. 4.16).

З наявних у справі доказів убачається, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість у сумі 408641,56 грн, що є предметом спору, сплачена відповідачем повністю після відкриття провадження у справі.

За вказаних обставин провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Частиною третьою статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 130 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Саме цією спеціальною нормою закону позивач обгрунтовує своє ставлення до позову та відповідні процесуальні наслідки розподілу судового збору, які за своїм змістом є справедливими з урахуванням обставин справи, у тому числі й інтересів державного бюджету, та носять виховний, дисциплінуючий характер на майбутнє стосовно необхідності добросовісного виконання договірних зобов`язань.

За подання позову до суду позивач сплатив визначений підпунктом 1 пункту 2 частини другої та частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір у сумі 4903,70 грн, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією № 16160 від 02.04.2024 (а.с. 34).

Відтак, сплачений позивачем судовий збір у сумі 4903,70 грн покладається на відповідача.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає про таке.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У доданому до позовної заяви попередньому розрахунку судових витрат позивач у справі попередньо визначив витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 20000,00 грн.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до укладеного між адвокатом Бойчуком Т.В. (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Лембергміт" (далі - клієнт) договором № 01/03 від 25.03.2024 про надання правової допомоги (далі - договір) адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу (адвокатські послуги) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами (п. 1.1 договору).

Додатком № 1 від 25.03.2024 до договору сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) у сумі 15000,00 грн за надання адвокатом правничої допомоги, яка полягає в підготовці, складанні та поданні господарського позову (про стягнення заборгованості в розмірі 408641 грн 56 коп., яка виникла у Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" (код ЄДРПОУ 43620707) перед клієнтом (п. 1 Додатку № 1).

Сторони також погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги, яка полягає в участі в 1 (одному) судовому засіданні у розмірі 3000,00 грн (п. 2 Додатку № 1).

Згідно з актом надання послуг від 03.04.2024 до договору адвокатом були виконані наступні роботи (надані такі послуги): підготовка, складання та подання господарського позову (про стягнення заборгованості в розмірі 408641 грн. 56 коп. (а.с. 91).

Зазначена сума гонорару адвокатом одержана за видатковим касовим ордером від 02.04.2024 (а.с. 91).

Аналізуючи в контексті зазначених правових критеріїв заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться і у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року (далі - Правила адвокатської етики).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт отримання позивачем професійної правничої допомоги за договором у сумі 15000,00 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах першій, четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п.п. 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на викладене, оцінюючи заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням критеріїв, передбачених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також критеріїв для їх розподілу, передбачених частиною п`ятою статті 129 цього Кодексу, зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку, що заявлені позивачем до розподілу 15000,00 грн є співмірними із складністю справи, виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), значенням справи для учасників, є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також розумним, у тому числі й до ціни позову (15000,00х100/408641,56 = 3,67%).

З огляду на викладене заперечення відповідача проти визначеного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу судом відхиляються як безпідставні. Також відповідачем не доведено, що указана сума витрат позивача є надмірним тягарем для відповідача.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат, визначених частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо професійної правничої допомоги, та зменшення їх за клопотанням відповідача.

Тому, на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 123, 126, 129, 231 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 904/1489/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лембергміт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" про стягнення 408 641,56 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" (ідентифікаційний код: 43620707; місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 154) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лембергміт" (ідентифікаційний код: 42059638; місцезнаходження: 80463, Львівська обл., Львівський р-н, с. Старий Яричів, вул. Галицька, буд. 143) судовий збір у сумі 4903,70 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Видати наказ.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 18.06.2024 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 24.06.2024.

Суддя І.І. Колісник