Рішення

від 20.06.2024 по справі 905/227/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.06.2024 Справа №905/227/24

Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, м.Київ

до: Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, м. Світлодарськ (пн), Донецька область

про стягнення 416530,56грн.

без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдінг м.Київ, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 286786,34грн, пені у розмірі 55283,24грн, інфляційних втрат у розмірі 62804,48грн, 3% річних у розмірі 11656,50грн (всього 416530,56грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу №04-1056/21-БО-Т від 04.11.02021 щодо повної оплати природного газу за період грудень 2021 - березень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/227/24; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 04.04.2024 для подання через канцелярію суду відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст. 242 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС.

Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Ухвала про відкриття провадження у справі направлена до електронних кабінетів учасників справи, згідно довідок, сформованих у системі Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до їх електронних кабінетів 07.03.2024 о 14:14год. Таким чином, учасники справи належним чином були повідомлені про порушення провадження у справі.

05.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (сформований в системі «Електронний суд» 04.04.2024), відповідно до прохальної частини якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних витрат, трьох відсотків річних. Відповідно до позиції відповідача, позивачем було поставлено природний газ на суму 50390,23грн більш ніж загальна вартість договору без жодних додаткових угод на збільшення суми договору, відтак без договірних відносин. Оскільки збільшення ціни договору заборонено відповідно до положень ЗУ «Про публічні закупівлі», постачання відповідачу природного газу на суму 50390,23грн здійснено без оформлення та не оприлюднено в системі закупівель шляхом проведення процедури, передбаченої ЗУ «Про публічні закупівлі», це унеможливило реєстрацію відповідного бюджетного зобов`язання в органах казначейства та його подальшу оплату. Відповідач вважає, що позивач мав припинити постачання природного газу після виконання свого обов`язку по поставці на суму 297972грн (загальна вартість договору). Також учасник справи вважає нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат на заборгованість у розмірі 50390,23грн неправомірним, адже на ці правовідносини не поширюється дія договору. Крім того, посилаючись на засвідчені сертифікатом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) пов`язані з воєнним станом, позивач вважає, що сплата 3% річних та інфляційних витрат мала б нараховуватися тільки до 24.02.2022. За твердженнями відповідача, відділ освіти не мав можливості підписати зі своєї сторони акти приймання-передачі через їх ненадання позивачем за період з грудня 2021 по 24.02.2022. Крім того, відповідач просить суд застосувати позовну давність в 1 рік до вимог про стягнення пені на підставі ч.2 ст.258 ЦК.

09.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив №б/н від 09.04.2024, у якій підтримав позовні вимоги, звернув увагу на те, що оскільки відповідач не надавав позивачу інформацію щодо остаточної алокації відборів на Інформаційній платформі Оператора ГТС та акти надання послуг, обсяги спожитого газу встановлювались відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС Відповідно 3.5.4 договору. Крім того зазначає, що згідно підпункту 2, 4 п. 6.2. договору споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу. Позивач також звертає увагу на те, що інфляційні нарахування та 3% річних не є санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника. Відповідно до позиції представника товариства, лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не відповідає вимогам до оформлення сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин, в тому числі вважає, що відповідачем не надано належних доказів в підтвердження наявності причино-наслідкового зв`язку неможливості виконання зобов`язань за договором із фактом військової агресії.

Станом на час винесення рішення заперечень на відповідь на відзив від відповідача не надходило.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 8 Конституції України, закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Крім того, згідно п.7 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства, зокрема, є розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

За приписами ч. 2 ст. 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Савенков проти України" від 02.05.2013 "Папазов проти України" від 15.03.2012 зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Отже, строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи, поведінка заявників та об`єктивна необхідність вчинення процесуальних дій.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на обставини, пов`язані із збройною агресію проти України, включення Харківської міської територіальної громади (місцезнаходження Господарського суду Донецької області) до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, загострення небезпечної ситуації в м.Харків, а також обставини особливого (дистанційного) режиму роботи господарського суду Донецької області, повний текст рішення складений судом у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

04.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник, позивач) та Відділом освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області ЕІС-код 56ХS00014R619005 (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №04-1082/21-БО-Т (далі - договір) відповідно до п.1.1., п.1.3 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.

Пунктом 1.4. договору погоджено, що споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільчої мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі Оператора ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи).

Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті несе споживач.

За умовами п.2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 01.11.2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 18 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також розрахункові періоди) (тис.куб.м): з листопада 2021 по квітень 2022 щомісяця замовлений обсяг 2000куб.м., з жовтня 2022 по грудень 2022 щомісяця замовлений обсяг 2000куб.м.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з усіх сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.2.1.3 договору).

За змістом п.2.2. договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені п.2.1. цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.

Відповідно до п.2.4. договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.

Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.

В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Відповідно до п.2.5. договору режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх власних потреб.

За умовами п.2.6 договору розрахункову одиницю газу приймається один метр кубічний (м3), приведений до стандартних умов: температура (t) 293,18 K (20 0C), тиск газу (Р) 101,325 кПа (760 мм рт.ст.).

У п.3.1. договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану с правом власності на природний газ.

За умовами п.3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу. На запит постачальника споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу (п.3.4 договору).

За приписами п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Сторони у п.3.5.1 договору погодили, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

За змістом п.3.5.2 договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує на надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника.

Відповідно до п.3.5.3 договору споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно доданих Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п.3.5.4 договору).

Пунктом 3.6. договору встановлено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

У п.4.1 договору сторони погодили, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м. газу без ПДВ 13658,42грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89грн за 1000куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00грн.

Відповідно до п.4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить разом з ПДВ - 297972грн.

За умовами п.5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до п.5.2 договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди ( п.5.3 договору).

За умовами п.5.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.

Відповідно до п.5.5 договору звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.

Згідно з п.6.2. договору споживач зобов`язаний, зокрема:

2) самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди;

3) самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі:

- порушення строків оплати за договором про постачання природного газу;

- перевищення обсягів використання газу, зазначених в пункті 2.1. договору, без їх коригування додатковою угодою;

- невключення/виключення споживача до/з Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС;

- інших випадках, передбачених цим договором та законодавством.

4) прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

У п.6.3. договору передбачено право постачальника ініціювати заходи з припинення (обмеження) постачання природного газу споживачеві в разі:

- невиконання споживачем пунктів 5.1 та 8.4 цього договору;

- відмови споживача від підписання акту приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.

Газопостачання споживачу може бути припинено в інших випадках передбачених чинним законодавством України.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п.7.1 договору).

За приписами п.7.2. у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктами 10.1., 10.2. договору передбачено звільнення сторін від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (п.10.3. договору).

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.10.4. договору).

Відповідно до п.10.5. договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.

Відповідно до п.13.1 даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022р. включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.

Сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представникам сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 13.5 та 13.6 цього договору (п.13.4).

Відповідно до п.13.5 сторони зобов`язуються повідомляти одна одну рекомендованим листом з повідомленням про зміни власних платіжних реквізитів, ЕІС-коду, адреси, номерів телефонів, факсів у п`ятиденний строк з дня виникнення відповідних змін.

Договір підписаний обома сторонами без зауважень, скріплений печаткою Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області.

Як встановлено судом, сторони 07.01.2022 уклали Додаткову угоду №1 до договору, яка є його невід`ємною частиною, у якій вирішили:

1. Викласти пункт 2.1 договору в наступній редакції: « 2.1. Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 04.11.2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 18,000 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також розрахункові періоди) (тис.куб.м.):

Листопад 2021 1,7197 тис.куб.м.;

Грудень 2021 2,000 тис.куб.м.;

Січень 2022 11,0003 тис.куб.м.;

Лютий 2022 2,000 тис.куб.м.;

Листопад 2022 0,640 тис.куб.м.;

Грудень 2022 0,640 тис.куб.м..

Всього 18,000 тис.куб.м.

2. Викласти пункт 4.3 договору в наступній редакції: « 4.3. Загальна вартість цього договору становить 238337,60 грн., крім того ПДВ 59594,40 грн., разом з ПДВ 297972,00грн.».

Решта умов договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання сторонами (п.3 Додаткової угоди №1).

07.01.2022 сторони уклали також Додаткову угоду №2 до договору, яка є його невід`ємною частиною, у якій дійшли згоди доповнити договір п.4.4 наступного змісту: « 4.4. Відповідно до кошторисних призначень споживача на 2022 рік виділені бюджетні зобов`язання складають, на дату підписання даної додаткової угоди, 236396,09грн. Невідповідність обсягів бюджетного фінансування вартості договору не позбавляє споживача від обов`язку виконання п.5.1. даного договору. В подальшому бюджетні зобов`язання можуть збільшуватися відповідно до кошторисних призначень споживача.».

За умовами п.2 Додаткової угоди №2 решта умов договору залишилися незмінними і обов`язковими для виконання сторонами.

Додаткові угоди підписані обома сторонами без зауважень, скріплені печаткою Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору протягом періоду листопад 2021 березень 2022 ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг передало у власність Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області природній газ на загальну суму 348362,23грн, в підтвердження чого суду надані наступні акти:

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 (обсяг споживання 1,71970тис.куб.м.) на суму 28467,90грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 (обсяг споживання 5,88470тис.куб.м.) на суму 97415,29грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 (обсяг споживання 6,74780тис.куб.м.) на суму 111703,06грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 (обсяг споживання 5,13420тис. куб.м.) на суму 84991,52грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 (обсяг споживання 1,55900тис. куб.м.), з урахуванням коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 за період березень, на суму 25804,46грн.

Як встановлено судом, вказані акти підписані лише з боку ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

До матеріалів справи приєднані скріншоти з електронної поштової скриньки у підтвердження направлення на електрону адресу відповідача акту приймання-передачі природного газу за березень 2022 та акту коригування від 25.04.2022. Доказів направлення актів приймання-передачі природного газу за період листопад 2021 - лютий 2022 до позовної заяви не додано. За твердженнями позивача у заяві про усунення недоліків позовної заяви (сформована в системі «Електронний суд» 28.02.2024), інші акти направлялися відповідачу простими поштовими листами, до позовної заяви ці докази не подавались і не можуть бути подані. Разом з цим, звернув увагу на здійснену відповідачем в строк повну оплату за поставлений газ за листопад 2021 та часткову оплату газу за період грудень 2021, що за переконанням представника свідчить про обставину отримання актів приймання-передачі природного газу.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації від АТ "Ощадбанк", за період з 04.11.2021 по 31.07.2023 відповідач 29.12.2021 здійснив оплату за природний газ у загальному розмірі 61575,89грн.

Відповідно до приєднаного до позову розрахунку, враховуючи здійснену оплату у загальному розмірі 61575,89грн, відповідачем повністю сплачений природний газ за період листопад 2021, спожитий у грудні 2021 природний газ був оплачений відповідачем частково у розмірі 33107,99грн., у зв`язку з чим за період грудень 2021 березень 2022 виникла сума основного боргу у розмірі 286786,34грн.

19.05.2022 позивач направив позивачу на його електронну адресу рахунок фактуру на суму 286786,34грн та повідомлення про наявність заборгованості та необхідність її погашення.

Посилаючись на те, що відповідач не повністю виконав свої зобов`язання з оплати поставленого газу за спірний період, це стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення суми боргу за спожитий газ у розмірі 286786,34грн, а також 3% річних у розмірі 11656,50грн, інфляційних втрат у розмірі 62804,48грн та пені у розмірі 55283,24грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.73 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вже встановлено судом, між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання природного газу №04-1056/21-БО-Т від 04.11.2021.

З огляду на встановлений ст.204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги зазначений договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг з приймання платежів.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору у позивача виник обов`язок поставити товар (природний газ), а у відповідача прийняти його та своєчасно здійснити його оплату.

Сторонами не заперечується, що у виконання зобов`язань за п.п.3.5.1 договору відповідач не надав позивачу в обумовлені строки завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Судом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи актів підписаних лише з боку постачальника ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг протягом періоду листопад 2021 березень 2022 передало у власність Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області природний газ на загальну суму 348362,23грн.

Обсяг отриманого природного газу не спростований відповідачем належними та допустимими доказами в порядку ст.ст.76-77 ГПК України, наявними в матеріалах справи. Обсяг спожитого газу також не заперечується у відзиві на позовну заяву.

Суд також враховує, що на адвокатський запит позивача ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" була надана відповідь №ТОВВИХ-24-1243 від 26.01.2024 про те, що обсяг природного газу використаний споживачем з ЕІС-код 56ХS00017R619005 у період з 21.11.2021 по 31.03.2022 становить:

- з 21.11.2021 по 30.11.2021 1719,70 м3 ;

- з 01.12.2021 по 31.12.2021 5884,70 м3 ;

- з 01.01.2022 по 31.01.2022 6747,80 м3 ;

- з 01.02.2022 по 28.02.2022 5134,20 м3 ;

- з 01.03.2022 по 31.03.2022 1559,00 м3 .

Вказані Оператором ГТС дані відповідають обсягам споживання природного газу, які вказані позивачем в спірних актах приймання-передачі.

Судом враховується, що за умовами п.3.5.4 договору обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Відповідачу.

Отже, в даному випадку обсяги спожитого газу правомірно встановлені відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Слід також відзначити, що у п.2.4 договору сторони дійшли згоди, що обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі є належними підставами для здійснення розрахунку за спожитий природний газу у розмірі, вказаному в актах.

Суд не погоджується з позицією відповідача у відзиві стосовно того, що на правовідносини сторін не поширюється дія договору в частині спожитого газу понад обсяг, встановлений договором постачання природного газу, з огляду на наступне.

Як вже встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання природного газу №04-1056/21 БО-Т від 04.11.2021 на суму 297972грн (п.4.3. договору в редакції Додаткової угоди №1 від 07.01.2022), водночас фактично позивачем було поставлено природній газ відповідачу на суму 348362,23грн. Таким чином, поставлений природний газ на суму 50390,23грн перевищує вартість обсягу, який визначений умовами договору.

У п.2.1. договору та у наступній редакції вказаного пункту у Додатковій угоді №1 від 07.01.2022 постачальник та споживач дійшли згоди, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 01.11.2021 року по грудень 2022 року (включно) в загальній кількості 18 тис.куб.метрів.

За змістом п.2.2. договору відповідач підтвердив, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені п.2.1. цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.

Разом з цим, протягом строку дії договору фактично за наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу загальний обсяг споживання склав 21,0454тис.куб.метрів, тобто більше замовлених обсягів у п.2.1. договору.

Відповідно до п.2.5. договору режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх власних потреб.

Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.3 ст.670 ЦК України якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Відповідно до абз.1, 4 п.10 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу.

Ті самі обов`язки щодо покладення саме на споживача контролю газоспоживання і своєчасного обмеження (припинення) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів передбачені і умовами п.2.4. договору.

В свою чергу, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено право постачальника ініціювати заходи з припинення (обмеження) постачання природного газу в разі його споживання в більших об`ємах ніж погоджені сторонами.

Дослідивши договір та Додаткові угоди до нього, акти про фактично спожитий обсяг природного газу, суд встановив, що позивач розрахував вартість різниці між договірним обсягом споживання природного газу (в обсязі, що не перевищує 297972грн) та фактичним обсягом спожитого відповідачем газу саме за ціною природного газу, визначеною п. 4.1. договору.

Отже, у відповідача виник обов`язок сплатити 50390,23грн за понадлімітне споживання природного газу за договором, враховуючи, що споживання газу здійснювалося протягом строку дії договору.

Як вже відзначалося судом вище, сторони керуючись свободою договору у п.2.4 договору дійшли згоди, що обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

За приписами п.12 розділу II Правил постачання природного газу розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу. У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника.

Так, у п. 5.1 договору сторони дійшли згоди, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. При цьому остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Враховуючи вищевикладені умови договору, відповідач повинен був здійснити повний розрахунок з позивачем наступним чином:

- за листопад 2021 до 15.01.2022 включно;

- за грудень 2021 до 15.02.2022 включно;

- за січень 2022 до 15.03.2022 включно;

- за лютий 2022 до 15.04.2022 включно;

- за березень 2022 до 15.05.2022 включно;

Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, останнім повністю сплачений природний газ за період листопад 2021, за грудень 2021 природний газ був оплачений відповідачем частково у розмірі 33107,99грн, у зв`язку з чим за період грудень 2021 березень 2022 виникла заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 286786,34грн.

Суд враховує, що відповідно до п.4.4 в редакції Додаткової угоди №2 до договору, незважаючи на визначений розмір виділених бюджетних зобов`язань позивача на 2022 рік, невідповідність обсягів бюджетного фінансування вартості договору не позбавляє споживача від обов`язку виконання п.5.1. даного договору, обумовлено, що в подальшому бюджетні зобов`язання можуть збільшуватися відповідно до кошторисних призначень споживача.

Згідно з ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічні положення містяться у ст.617 ЦК України.

Отже, відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження видатків.

Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття нею зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє її від обов`язку виконати зобов`язання за спірним договором (аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №914/1556/17).

Додатково слід зазначити, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права (аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №916/1345/18).

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується споживання відповідачем природного газу за спірний період, обсяги споживання відповідачем не спростовані, докази здійснення повного розрахунку за отриманий природний газ суду не надані, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 286786,34грн такими, що підлягають задоволенню.

Несвоєчасна оплата вартості отриманого газу стала підставою для нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 55283,24грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Згідно, п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до приєднаного до позову розрахунку, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у загальному розмірі 55283,24грн у зв`язку з простроченням здійснення оплати нараховувалась позивачем наступним чином:

- грудень 2021 на суму боргу 64307,30грн за період з 16.02.2022 по 15.08.2022 нарахована пеня у розмірі 10289,17грн;

- січень 2022 на суму боргу 111703,06грн за період з 16.03.2022 по 15.09.2022 нарахована пеня у розмірі 20902,24грн;

- лютий 2022 на суму боргу 84991,52грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 нарахована пеня у розмірі у загальному розмірі 17953,00грн;

- березень 2022 на суму боргу 25784,46грн за період з 17.05.2022 по 16.11.2022 нарахована пеня у розмірі у загальному розмірі 6138,82грн.

Дослідивши розрахунок вимог в цій частині, суд встановив, що нарахування здійснено в межах правомірно обраного періоду та з дотриманням вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон розрахунок пені в межах обраних позивачем періодів, суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним, відтак вимоги в цій частині у розмірі 55283,24грн є правомірними.

Відповідачем у відзиві заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Позиція обґрунтована посиланням на ч.2 ст. 258 ЦК України, яка передбачає скорочену позовну давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.1, ч.5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов`язань, визначених статтею 175 ГК України.

При цьому позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Як вже зазначалося, за приписами ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна скорочена позовна давність в один рік.

При цьому, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

В свою чергу, згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктами 12 - 14. Закон №540-IX набрав чинності 02.04.2020, пунктом 12 якого передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, зокрема, визначені статтею 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому дію карантину неодноразово було продовжено та постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24:00 30.06.2023.

Також судом враховано, що 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває на даний час.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено в тому числі пунктом 19, відповідно до змісту якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені в тому числі статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до приєднаного до позову розрахунку, першим днем періоду нарахування заявленої до стягнення пені є 16.02.2022, останнім днем періоду нарахування є 16.11.2022.

Отже, до спливу строку позовної давності законом його було продовжено і дія відповідних обставин не припинилася до часу звернення позивача в суд з даним позовом.

Приймаючи до уваги те, що встановлений ст. 258 ЦК України строк позовної давності продовжений на строк дії карантину з 12.03.2020 по 30.06.2023 відповідно до п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а також продовжений на строк дії воєнного стану відповідно до п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд дійшов висновку що позивачем не пропущено строк позовної давності звернення до суду (що відбулось 21.02.2024 шляхом подання позову до суду через систему «Електронний суд») з вимогами про стягнення пені, а тому заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних у розмірі 11656,50грн суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Відповідно до приєднаного до позову розрахунку, заявлені до стягнення 3% річних нараховані позивачем наступним чином:

- за грудень 2021 на суму боргу 64307,30грн (з урахуванням часткової оплати) за період з 16.02.2022 по 31.07.2023 у розмірі 2806,62грн;

- за січень 2022 на суму боргу 111703,06грн за період з 16.03.2022 по 31.07.2023 у розмірі 4618,08грн;

- за лютий 2022 на суму боргу 84991,52грн за період з 16.04.2022 по 31.07.2023 у розмірі 3297,21грн.;

- за березень 2022 на суму боргу 25784,46грн за період 17.05.2022 по 31.07.2023 на суму 934,60грн.;

Дослідивши розрахунок вимог в цій частині суд встановив, що нарахування здійснені в межах правомірного періоду.

Перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок вимог в цій частині, встановив, що розрахунок є арифметично вірним, відтак вимоги в цій частині є правомірними.

Розглянувши вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 62804,48грн суд зазначає наступне.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 20.11.2020 по справі №910/13071/19, від 26.06.2020 у справі №905/21/19 дійшов висновків, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Оскільки на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика.

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Відповідно до приєднаного до позову розрахунку ціни позову, заявлені до стягнення інфляційні втрати нараховані позивачем наступним чином:

- на суму 64307,30грн (з урахуванням часткової оплати) за період з 01.03.2022 по 31.07.2023 у загальному розмірі 17924,29грн.;

- на суму 111703,06грн за період з 01.04.2022 по 31.07.2023 у загальному розмірі 24983,94грн;

- на суму 84991,52грн за період з 01.05.2022 по 31.07.2023 у загальному розмірі 15882,44грн;

- на суму 25784,46грн за період з 01.06.2022 по 31.07.2023 у загальному розмірі 4013,81грн.

За наслідками перевірки розрахунку судом встановлено, що позивачем під час розрахунку правильно обрані індекси інфляції, розрахунок позивача є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині є правомірними.

Розглянувши викладені у відзиві доводи з посиланням на форс-мажорні обставин, суд зазначає наступне.

Посилаючись на військову агресію Російської Федерації проти України та засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.-7.1, відповідач вважає, що сплата 3% річних та інфляційних витрат мала б прораховуватися тільки до 24.02.2022.

З огляду на позицію відповідача, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставою для звільнення від відповідальності.

В обґрунтування позиції відповідач вказує на обставини окупації з 24.05.2022 території Світлодарської міської територіальної громади, запровадження Розпорядженням начальника Світлодарської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області №124 від 01.03.2022 дистанційної форми роботи структурних підрозділів військової адміністрації, проведення евакуації населення Світлодарської ТГ відповідно до Розпорядження начальника Світлодарської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 31.03.2022 №156, відсутність можливості співробітників відділу освіти дістатися до вузлів обліку газу для проведення звірки показань.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, востаннє відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №3684-ІХ від 08.05.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05:30 14 травня 2024 року строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.

Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Частина 2 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить: збройний конфлікт, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

За змістом ст. 193 ГК України, господарське законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання ж таких умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України також визначені підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, вказаною нормою можливе звільнення саме від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому. Відтак, навіть встановлення факту настання форс-мажорних обставин за приписами вказаної правової норми не звільняє відповідача від виконання основного зобов`язання - оплати отриманого товару.

За умовами п.10.1. укладеного між сторонами договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.

Згідно п.10.2. договору строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. В свою чергу, за приписами п.10.3 договору сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.10.4 договору).

Відповідно до п.10.5. договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.

Своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно оплату по договору.

Суд констатує, що відповідач в порушення п.10.3 договору не дотримався темпоральних умов щодо сповіщення контрагента про настання форс-мажорних обставин.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

У даному випадку положення укладеного сторонами договору прямо не передбачають юридичні наслідки не повідомлення постачальника в строки, визначені договором, про факт настання таких обставин. У зв`язку з цим відсутні підстави вважати, що порушення відповідачем передбаченого договором строку повідомлення позивача про настання форс-мажору означає автоматичну втрату відповідача права посилатись на форс-мажор у відносинах з контрагентом.

При цьому з вищевикладених умов договору вбачається, що для уникнення відповідальності за невиконання зобов`язань у зв`язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажор) відповідна сторона повинна не лише повідомити іншу сторону про існування таких обставин, однак і надати докази їх існування, підтверджені в порядку встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч.1 ст.14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- ст.14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У п.8.6.1 постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 наведено висновок, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

В порушення п.10.4 договору відповідачем не було надано у якості доказів настання форс-мажорних обставин сертифікат Торгово-промислової палати.

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається учасник справи, не може бути прийнятий судом, оскільки він не відповідає вимогам ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні.

У листі №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобів`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний лист Торгово-промислової палати України не є єдиним та вирішальним доказом існування форс-мажорних обставин, які звільняють сторону договору від його виконання.

Тобто, обставини форс-мажору (непереборної сили), що зумовлені військовою агресією проти України, засвідчені Торгово-промисловою палатою у листі №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не містять конкретизації впливу обставин форс-мажору на конкретне зобов`язання, а тому обов`язковим є доведення причинно-наслідкового зв`язку.

Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Наведене кореспондується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Відтак, зацікавленій стороні необхідно довести факт виникнення форс-мажорних обставин; те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

За укладеним між сторонами договором постачання природного газу №04-1056/21-БО-Т від 04.11.02021 у відповідача виникли зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" (зі змінами) м. Світлодарськ Світлодарської міської територіальної громади (місцезнаходження відповідача) з 20.05.2022 по 23.05.2022 знаходилось на території активних бойових дій, з 24.05.2022 територія Світлодарської міської територіальної громади є тимчасово окупованою Російською Федерацією.

Як встановлено судом, граничний строк здійснення повної оплати за спожитий газ за період грудень 2021 настав ще до початку воєнного стану, за останній спірний період березень 2022 строк оплати настав 15.05.2022, тобто ще до окупації місцезнаходження відповідача.

Таким чином, отримавши в тому числі під час дії воєнного стану на підставі укладеного між сторонами договору товар (природний газ) на підконтрольній українській владі території без будь-яких заперечень, відповідач добровільно прийняв на себе зустрічні зобов`язання зі здійснення його оплати у погоджені договором строки.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи не доведено, що саме спричинені військовою агресією обставини спричинили неможливість здійснювати своєчасне виконання грошових зобов`язань за договором.

Крім того, суд досліджуючи сам зміст поняття господарсько-правової відповідальності та належності до неї заявлених до стягнення грошових зобов`язань у вигляді заявлених 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, тобто відсотки річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19), а отже відсутні підстави відмовити у їх стягненні на підставі ст.ст. 614, 617 ЦК України за наявності форс-мажорних обставин.

Аналогічні доводи викладені Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 по справі №920/505/22.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від заявлених до стягнення вимог позивача в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат на підставі статей 614, 617 ЦК України, ст.218 ГК України.

Викладені у відзиві доводи не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості позовних вимог, відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу освіти Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (84792, Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Світлодарськ (пн), пр.Миру, 5; код ЄДРПОУ 43978045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдінг (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд.1; код ЄДРПОУ42399676) суму боргу у розмірі 286786,34грн, пеню у розмірі 55283,24грн, 3% річних у розмірі 11656,50грн, інфляційні витрати у розмірі 62804,48грн та судовий збір у розмірі 4998,37грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

У зв`язку з тим, що Харківська територіальна громада перебуває під постійними обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю суддів та працівникам суду, повний текст рішення складено та підписано 20.06.2024.

Суддя Ю.В. Макарова