Рішення

від 24.06.2024 по справі 905/610/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.2024р. Справа №905/610/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ

до відповідача Відділу культури, туризму, молоді, сім`ї та спорту Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, смт.Мангуш

про стягнення заборгованості в сумі 89936,38 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 62590,64 грн., 3% річних в сумі 2428,17 грн., інфляційне збільшення в сумі 11696,37 грн. та пеня в сумі 13221,20 грн.

Суддя Левшина Г.В.

за участю секретаря судового засідання Ревенко Д.С.

Представники сторін:

від позивача: Жигадло І.Б.

від відповідача: Бень В.Е.

1. Стислий зміст позовних вимог:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відділу культури, туризму, молоді, сім`ї та спорту Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, смт.Мангуш, про стягнення заборгованості в сумі 89936,38 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 62590,64 грн., 3% річних в сумі 2428,17 грн., інфляційне збільшення в сумі 11696,37 грн. та пеня в сумі 13221,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання природного газу №04-1067/21-БО-Т від 04.11.2021р.

17.05.2024р. через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній заперечував проти доводів відповідача та заявив клопотання про зупинення провадження у справі №905/610/24 до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

20.06.2024р. через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення по справі, якими останній, зокрема, підтримав заявлене клопотання про зупинення провадження у справі, ключовим моментом, який підлягає дослідженню Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду при розгляді справи 908/1162/23 є визначення правового статусу тимчасового окупованих територій, за відсутності рішення Кабінету Міністрів України щодо таких територій, та, відповідно, виникнення заборгованості в період окупації.

2. Стислий зміст правової позиції відповідача:

14.05.2024р. через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що:

- через початок повномасштабної агресії російської федерації на території України у відповідача була відсутня можливість виконати вимоги п. 3.5.1 Договору та надати позивачу не пізніше 5 березня 2022 року, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за лютий 2022 року;

- матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження об`ємів постачання позивачем саме відповідачу та споживання саме відповідачем вказаного обсягу газу;

- матеріали справи не містять та позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів (звітів про фактичне споживання, інформації про зняті показники приладів обліку) на підтвердження обсягу споживання природного газу з урахуванням фактичних даними знятих показників лічильників на об`єктах споживання відповідача.

19.06.2024р. через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, за змістом яких останній підтримав позицію, викладену у відзиві на позов. Щодо клопотання про зупинення провадження у справі, то відповідач звернув увагу на те, що у справі №905/610/24 та у справі №908/1162/23, яку прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, досліджується різний спірний період виникнення заборгованості.

3. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом:

Ухвалою суду від 19.04.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/610/24; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

29.04.2024р. через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву. Одночасно, відповідачем було подано заяву про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу.

Ухвалою суду від 01.05.2024р. задоволено клопотання Відділу культури, туризму, молоді, сім`ї та спорту Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, смт.Мангуш про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву; продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 16.05.2024 року.

Ухвалою суду від 20.05.2024р. вирішено розгляд справи №905/610/24 проводити у судовому засіданні з викликом сторін; судове засідання для розгляду справи призначено на 24.06.2024 року о 12:30 год.; запропоновано відповідачу до дати судового засідання надати письмові міркування з приводу клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 24.06.2024р. в режимі відеоконференції з`явилися представники сторін, надали пояснення по суті справи.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ про зупинення провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Суд зазначає, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясувати, як пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, з даною справою, а також чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду даної справи. Сама лише взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду даної справи та прийняття у ній рішення.

Не обґрунтоване зупинення провадження у справі з цих підстав призведе до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Так, відповідно до ст.1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі також Закон) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території. Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) - починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України. Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини 1 статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

За ст. 2 цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно зі ст. 3 для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1- 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

За приписами ч. 4 ст. 4 Закону в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.

У ч. 2 ст.ст. 13, 13-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України. На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Частиною 1 ст.ст. 13, 13-1 Закону визначено, що наведені вище положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затв. ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 05:30 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалась та триває наразі.

06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

З даних ЄДРСР вбачається, що на розгляді Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №908/1162/23 (прийнята до розгляду згідно ухвали від 19.04.2024) за позовом ТОВ «ВІМК» про стягнення з КНП «ТМО «БЛІМЛ ТА ШМД» ММР ЗО боргу за електричну енергію в розмірі 1593623,84 грн., який виник на підставі договору про постачання електричної енергії від 31.12.2021р. №2273/1.

Постачання електричної енергії, за обставинами справи №908/1162/23, здійснювалось в період листопад та грудень 2022 року за місцем знаходження відповідача - м. Мелітополь (Мелітопольська міська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області), що є тимчасово окупованою територією України з 25.02.2022 згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.

Передаючи справу №908/1162/23 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив про необхідність відступу від висновку цього ж суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, щодо того, що достатнім для застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 13-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи ст. 2 Закону, вважаючи, що положення цих статей можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахуванням їх ч. 1, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України (ухвала від 27.03.2024р.).

Тобто, у справі №908/1162/23 вирішується, зокрема, питання щодо наявності/відсутності підстав для застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 13-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» за умови відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо території, тимчасово окупованих з 24.02.2022р.

Одночасно, за обставинами справи №905/610/24, що розглядається, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за поставлений Відділу культури, туризму, молоді, сім`ї та спорту Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області природний газ у лютому 2022 року. При цьому згідно відомостей інформаційної платформи оператора ГТС постачання природного газу споживачу здійснювалось по 26.02.2022р.

Місцем знаходження відповідача на час здійснення спірного постачання природного газу є Донецька область, селище міського типу Мангуш, пр. Миру, буд. 60.

Вказана територія знаходиться в межах Маріупольського району Донецької області.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, до території України, що тимчасово окупована Російською Федерацією, з 05.03.2022 відноситься вся територія Маріупольського району.

Таким чином, спірний період постачання природного газу у цій справі не підпадає під період знаходження відповідача на тимчасово окупованій території.

Враховуючи той факт, що правовідносини у справах №905/610/24 та №908/1162/23 не є подібними через різні обставини справи та характер спірних правовідносин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у даній справі.

4. Встановлені судом обставини справи:

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальній послуг (НКРЕКП), від 04.09.2018р. №962 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

04.11.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник) та Відділом культури, туризму, молоді, сім`ї та спорту Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області (далі - споживач) було укладено договір №04-1067/21-БО-Т постачання природного газу, за змістом п.1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

EIC-код споживача - 56XS00017QG0R00X.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб (п.1.2 договору).

Згідно п.1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

У разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: ПАТ «Маріупольгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (п.1.5 договору).

Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природною газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 58 тис.куб.метрів (п.2.1 договору).

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.2.1.3 договору).

Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача (п.2.2 договору).

Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п.2.4 договору).

За змістом п.3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

Підпунктом 3.5.1 договору визначено, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п.3.5.2 договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3 договору).

У відповідності до п.3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступною за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ITC обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п.3.6 договору).

Згідно п.4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м. газу без ПДВ - 13658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.

Відповідно до п.4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 800110 грн., крім того ПДВ - 160022 грн., разом з ПДВ - 960132 грн.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору (п.5.1 договору).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого газу у попередні розрахункові періоди (п.5.3 договору).

Пунктом 6.2 договору визначені обов`язки споживача, зокрема, споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно п.13.1 договору останній набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та застережень та скріплений печаткою відповідача.

На виконання вказаних умов договору, з урахуванням укладених додаткових угод, позивачем здійснювалось постачання природного газу протягом листопада 2021 року - лютого 2022 року на загальну суму 456790,60 грн., на підтвердження чого до позовної заяви додані наступні акти приймання-передачі природного газу:

- від 30.11.2021р. про передачу 5,03898 тис. куб.м природного газу у листопаді 2021 на суму 83415,25 грн.;

- від 31.12.2021р. про передачу 8,36400 тис. куб.м природного газу у грудні 2021 на суму 138457,60 грн.;

- від 31.01.2022р. про передачу 8,77400 тис. куб.м природного газу у січні 2022 на суму 145244,76 грн.;

- від 28.02.2022р. про передачу 5,41700 тис. куб.м природного газу у лютому 2022 на суму 89672,99 грн.

Вказані акти відповідачем не підписані, акти приймання-передачі природного газу за спірні періоди направлялись на електронну пошту відповідача mangush_kulturabuh@ukr.net, яка вказана ним у договорі №04-1067/21-БО-Т від 04.11.2021р.

На підтвердження обсягів споживання газу позивач надав роздруківки з інформаційної платформи оператора ГТС, які були надані останнім разом з листом №ТОВВИХ-24-4616 від 25.03.2024р.

Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату вартості поставленого природного газу за договором на суму 394199,96 грн., що вбачається з реєстру надходження коштів від відповідача на банківський рахунок позивача, наданого АТ «Державний ощадний банк України».

За твердженням позивача станом на момент пред`явлення позову відповідач має заборгованість в розмірі 62590,64 грн. (за зобов`язаннями лютого 2022 року).

Несплата відповідачем боргу стала підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, пені, а також звернення позивача до суду з даним позовом.

4. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено, надана до справи копія договору постачання природного газу містить підпис представника відповідача у відповідній графі, який засвідчений фірмовою печаткою.

Відповідачем факт підписання та укладання договору постачання природного газу не спростовано, доказів оспорювання, визнання недійсними останнього до матеріалів справи не надано.

При цьому, у договорі №04-1067/21-БО-Т від 04.11.2021р. сторонами узгоджено такі істотні умови договору, як його предмет, ціна, строк дії.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір за своє правовою природою є договором поставки природного газу, правове регулювання якого визначено, зокрема, приписами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015р.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.2 ст.714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил постачання природного газу встановлено, що реєстрація споживача у реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється постачальником на період дії укладеного договору постачання природного газу в частині його обов`язку постачати природний газ споживачу.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача (абз. 2 п.11 розділу ІІ Правил).

Відповідно до п.12 розділу II Правил постачання природного газу, за підсумками розрахункового періоду, споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Також абз.5 п.12 розділу II Правил постачання природного газу визначено, що у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору, або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

З матеріалів справи вбачається і відповідачем не оспорюється, що він як споживач включений до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС, за ЕІС-кодом 56XS00017QG0R00X.

Матеріали справи не містять доказів того, що у відповідача відсутній доступ до Інформаційної платформи.

Інформаційна платформа - це електронна платформа Оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (абз.6 п.5 розділу 1 Правил постачання природного газу).

З відомостей інформаційної платформи про попередні/остаточні відбори природного газу з 08.11.2021р. по 26.02.2022р. (інформація з особистого кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на інформаційній платформі Оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом) відомо, що споживач з ЕІС-кодом 56XS00017QG0R00X за період з 01.02.2022р. по 26.02.2022р. спожив природний газ у обсязі 5417,00 куб.м. Інформація щодо обсягу використаного природного газу вказаним споживачем у період з 27.02.2022р. по 28.02.2022р. оператором газорозподільної системи ПрАТ «Маріупольгаз» до інформаційної платформи не надавалась.

Відповідач не надає будь-яких доказів про те, що ним отримано природний газ за договором №04-1067/21-БО-Т від 04.11.2021р. у лютому 2022 року в іншому обсязі, ніж стверджує позивач, а відомості позивача є недостовірними. Відповідач не звертався до суду щодо врегулювання розбіжностей обсягів спожитого ним природного газу.

Відповідачем не доведено, що він як споживач природного газу виконував свій обов`язок перед постачальником як з надання даних свого комерційного вузла обліку, так і щодо надання постачальнику завіреної належним чином копії складеного між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за спірний період.

Аргументи відповідача про те, що дані з інформаційної платформи оператора ГРМ не можуть бути використані для підготовки актів приймання-передачі природного газу без отриманих від відповідача даних комерційного вузла обліку, прямо суперечать як умовам укладеного між сторонами договору, так і Правилам постачання природного газу.

Більш того, як умовами договору так і Правилами постачання природного газу обов`язок контролювати власне споживання природного газу покладено на споживача. Ціна 1000 куб.м. природного газу визначена сторонами у п. 4.1 договору.

Відповідно до п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем на адресу місцезнаходження відповідача акта приймання-передачі природного газу від 28.02.2022р. за лютий 2022 року.

Поряд із цим, з поданих документів відомо, що позивач 12.03.2022р. надсилав на вказану у договорі постачання електронну адресу споживача (mangush_kulturabuh@ukr.net) акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року від 28.02.2022р.

Відповідач не заперечує проти факту отримання зазначеного акту, втім наполягає на тому, що через початок повномасштабної агресії російської федерації на території України у відповідача була відсутня можливість виконати вимоги п. 3.5.1 Договору та надати позивачу не пізніше 5 березня 2022 року, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за лютий 2022 року.

Судом враховано заперечення відповідача, проте наведенні останнім обставини не спростовують факту споживання у спірний період природного газу за договором №04-1067/21-БО-Т від 04.11.2021р. та наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за спожитий у лютому 2022 року природний газ у пред`явленому розмірі.

Як вже було зазначено судом, пунктом 3.5.4 договору сторони погодили, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ITC обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Отже, строк оплати постачання природного газу за актом приймання-передачі від 28.02.2022р. є таким, що настав.

Приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив постачання природного газу за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року в загальному розмірі 394199,96 грн., а саме: 15.12.2021р. у розмірі 83415,25 грн., 21.12.2021р. у розмірі 3556,00 грн., 21.12.2021р. у розмірі 161983,95 грн., 15.02.2022р. у розмірі 4767,24 грн., 15.02.2022р. у розмірі 140477,52 грн.

Отже, відповідачем було у повному розмірі сплачено за поставлений природний газ у листопаді 2021 року - січні 2022 року, грошові кошти у сумі 27082,35 грн. було зараховано позивачем в якості передоплати за лютий 2022 року, що передбачено п.5.3 договору.

Доказів сплати решти заборгованості за поставлений природний газ у лютому 2022 року у загальному розмірі 62590,64 грн. суду не надано, наявність заборгованості відповідачем не спростовано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 62590,64 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 11696,37 грн. та 3% річних у сумі 2428,17 грн., суд виходить з такого.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування процентів та інфляційних втрат має компенсаційний, а не штрафний характер та, відповідно, особа не може бути звільнена від сплати процентів річних та інфляційних втрат у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема на підставі статті 617 Цивільного кодексу України.

Відповідно до наданого розрахунку позивачем нараховано на заборгованість у розмірі 62590,64 грн. 3% річних за період прострочення з 16.04.2022р. по 31.07.2023р. у розмірі 2428,17 грн. та інфляційні втрати за період з травня 2022 року по липень 2023 року у розмірі 11696,37 грн.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично та методологічно правильним.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 11696,37 грн. та 3% річних у сумі 2428,17 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені за період з 16.04.2022р. по 15.10.2022р. у розмірі 13221,20 грн.

Так, стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Після здійснення судом перерахунку пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга. Закон» в межах визначеного позивачем періоду прострочення, судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а тому суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 13221,20 грн.

Також судом було досліджено питання щодо наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

За загальним правилом, обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що ст.617 Цивільного кодексу України передбачено про звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особи, яка порушила зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, щодо форс-мажору та застосування даної норми необхідні певні умови: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередження порушення зобов`язання; причинний зв`язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Натомість, відповідач не надав суду належних доказів того, що Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов`язані з початком 24.02.2022р. військової агресії Російської Федерації проти України об`єктивно унеможливили виконання грошових зобов`язань за договором у спірний період.

Крім того, матеріали справи не містять й доказів повідомлення відповідачем позивача про настання таких обставин.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов договору постачання природного газу №04-1067/21-БО-Т від 04.11.2021р.

Як визначає ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог та задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 165, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ до Відділу культури, туризму, молоді, сім`ї та спорту Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, смт.Мангуш про стягнення заборгованості в сумі 89936,38 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 62590,64 грн., 3% річних в сумі 2428,17 грн., інфляційне збільшення в сумі 11696,37 грн. та пеня в сумі 13221,20 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу культури, туризму, молоді, сім`ї та спорту Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області (87400, Мангушський р-н, Донецька обл., селище міського типу Мангуш(з), проспект Миру, буд. 60, код ЄДРПОУ 43952027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) основну заборгованість в сумі 62590,64 грн., 3% річних в сумі 2428,17 грн., інфляційне збільшення в сумі 11696,37 грн., пеню в сумі 13221,20 грн., всього заборгованість в сумі 89936,38 грн., судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В судовому засіданні 24.06.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 24.06.2024р.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Г.В. Левшина