Рішення

від 24.06.2024 по справі 904/1144/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024Справа № 904/1144/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Приватного підприємства «ПІОНЕС»

про стягнення 434 429,39 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов Військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства «КИСЕТ» про стягнення 434 429,39 грн штрафу за порушення умов договору про надання послуг № 21/11-2 від 21.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2024 змінено найменування відповідача на Приватне підприємство «ПІОНЕС», матеріали справи № 904/1144/24 вирішено направити за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

16.04.2024 матеріали даної справи надійшли до Господарського суду міста Києва та за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/1144/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору. У зв`язку з тим, що судом було встановлено відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в системі «Електронний Суд» ЄСІТС, даною ухвалою суд звернув увагу Приватного підприємства «ПІОНЕС» на обов`язковості такої реєстрації та можливості ознайомлення з матеріалами справи через вказану систему.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана позивачу в його електронний кабінет та доставлена останньому 22.04.2024, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Відповідачу суд направив копію ухвали про відкриття провадження у справі № 904/1144/24 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, втім, поштовий конверт із вказаною ухвалою суду повернувся до суду неврученим, причиною повернення зазначено: «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розумінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було направлено ухвалу від 22.04.2024 про відкриття провадження у даній справі на належну адресу Приватного підприємства «ПІОНЕС», яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а іншої адреси свого місцезнаходження відповідач суду не повідомляв.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.04.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

21.11.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Приватним підприємством «КИСЕТ» (28.02.2024 змінено найменування на Приватне підприємство «Піонес») (виконавець) укладено договір про надання послуг № 21/11-2 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовникові Послуги з поточного ремонту, побудови, створення і впровадження локальних мереж, інших мереж (код ДК 021:2015 - 72710000-0 Послуги у сфері локальних мереж) (надалі - послуги), а замовник - прийняти і оплатити надані послуги.

Обсяг послуг та вимоги до надання послуг визначено в Договірній ціні (додаток № 1) та Дефектному акті (додаток № 2), що є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. Договору в редакції додаткової угоди № 1).

Ціна Договору становить 2 172 146,96 грн, в тому числі ПДВ - 362 024,49 грн, що визначено в додатку № 1 - Договірна ціна (п. 2.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору визначено строк надання послуг - до 29.12.2023. Місце надання послуг - м. Дніпро, в/ч НОМЕР_1 (п. 4.2. Договору).

За умовами підпункту 5.3.1. п. 5.3. Договору виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені Договором, що кореспондується із правом замовника, визначеним у підпункті 5.2.2. п. 5.2. Договору контролювати надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Водночас, за положеннями підпункту 5.1.2. п. 5.1. Договору замовник зобов`язаний приймати надані послуги згідно з актом встановленої форми.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, в тому числі, але не виключно, відповідно до ст.ст. 546-551 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України та цим Договором (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.4. Договору за невиконання (неналежне виконання) умов договору, у тому числі відмову від його виконання виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20 відсотків від ціни договору.

Договір набирає чинності з дати підписання та діє до 29.12.2023, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного виконання зобов`язань (п. 9.1. Договору).

На виконання умов Договору відповідач виконав роботи на суму 141 449,77 грн, що підтверджується підписаними 19.12.2023 представниками сторін Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року.

При цьому, обсяг виконаних робіт визначено комісією, створеною наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 664 від 14.12.2023 «Про призначення комісії для встановлення фактично виконаних робіт», за участі представника відповідача - Сергія Боткачика, визначеного відповідачем для участі у такій комісії, а саме, 14.12.2023 складено та підписано Акт обстеження виконаних робіт згідно Договору.

Листом від 16.12.2023 № 1705/2203 позивач звернувся до відповідача, у якому зазначив, що станом на 14.12.2023 відповідачем виконано робіт орієнтовно в обсязі 2-5% від загального обсягу робіт, які передбачалось виконати за Договором та просив повідомити про причини невиконання умов Договору у визначені строки.

В матеріалах справи міститься лист відповідача від 19.12.2023 № 28, яким останній повідомив позивача про призупинення виконання робіт за Договором, у зв`язку з дією обставин непереборної сили, а саме, виникнення проблем з постачанням кабельно-провідникової продукції, до якого долучив лист від ТОВ «ДКС-Сервіс» від 18.12.2023 про неможливість постачання продукції через блокування перепускних пунктів.

У відповідь на вказаний лист відповідача позивач у листі від 22.12.2023 № 1705/2255 відхилив наведені відповідачем обставини неможливості виконання Договору та зазначив, що такі обставини не вважаються обставинами непереборної сили у розумінні п. 7.2. Договору. При цьому, Договором не передбачено зобов`язань відповідача із постачання матеріалів/товару.

Листом від 25.12.2023 № 23 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань за Договором через незабезпечення необхідних умов для проведення робіт, зокрема, через низьку температуру в приміщенні, у зв`язку з чим запропонував підписати відповідний акт або створити двосторонню комісію для перевірки викладених обставин та їх фіксування в Акті огляду приміщення.

Листом від 29.12.2023 № 1705/2325 позивач повідомив відповідача про відмову від Договору відповідно до п. 11.2.1. Договору, у зв`язку з невиконанням останнім визначених умовами Договору послуг з поточного ремонту, побудови, створення і впровадження локальних мереж, інших мереж у встановлених обсягах та строки. Даний лист отримано 29.12.2023 представником відповідача, що підтверджується розпискою останнього на вказаному листі, скріпленою печаткою.

Також 29.12.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією № 1705/2323, у якій просив сплатити штраф у розмірі 20% від ціни Договору, який складає 434 429,39 грн.

Вказану претензію отримано відповідачем 29.12.2023 та надано відзив на неї (лист від 10.01.2024 № 25), у якому відповідач не погодився із нарахованою позивачем штрафною санкцією, посилаючись на настання обставин непереборної сили, а саме, багаторазові повітряні тривоги у м. Дніпрі, які перешкоджали у належному виконанні робіт, що відповідно до п. 8.1. Договору є тими обставинами, що звільняють відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань. Крім того, відповідач зазначив, що неможливість виконання Приватним підприємством «КИСЕТ» робіт зумовлена також тим, що позивачем не було забезпечено належних умов для такого виконання, а саме: не підготовлено приміщення для проведення у ньому працівниками відповідача робіт (не забезпечено належного температурного режиму), припинено доступ працівникам відповідача до приміщення.

Позивач у листі від 16.02.2024 № 1705/506 (відповідь на відзив на претензію) повторно вимагав від відповідача сплатити штрафні санкції у розмірі 434 429,39 грн протягом п`яти банківських днів, з моменту отримання даної претензії. Вказаний лист отримано відповідачем 16.02.2024, що підтверджується розпискою представника останнього на вказаному листі, скріпленою печаткою відповідача.

У зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Договором із виконання робіт у визначених обсягах та у погоджений строк, а також несплату штрафних санкцій за таке порушення на відповідні вимоги позивача, останній звернувся із даним позовом до суду, у якому просить стягнути з Приватного підприємства «Піонес» штраф у розмірі 434 429,39 грн, розрахований на підставі п. 6.4. укладеного між сторонами Договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Суд встановив, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Частиною 1 ст. 850 ЦК України визначено, що замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Згідно зі ст. 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, сторони у Договорі погодили виконання робіт на суму 2 172 146,96 грн, обсяг яких визначено у Дефектному акті, який є додатком № 2 до Договору.

Відповідач лише частково виконав передбачені Договором роботи, на суму 141 449,17 грн, які позивачем прийнято.

Доказів виконання відповідачем решти робіт на суму 2 030 697,79 грн у визначені п. 4.1. Договору матеріали справи не містять та відповідачем не надано. В той же час, із листів відповідача, які були адресовані позивачу вбачається, що відповідач не заперечував того, що ним не виконано робіт за Договором у повному обсязі. Натомість, посилався на наявність обставин, що перешкоджають йому у виконанні робіт та настання обставин непереборної сили.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Пунктом 7.1. Договору погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань або неналежне виконання зобов`язань за Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, про настання яких сторони не могли знати на момент укладення Договору. При цьому строк виконання зобов`язань пропорційно відсувається на час дії відповідної обставини непереборної сили.

Обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, а також обставини викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, що виключає можливість виконання послуг за цим Договором без шкоди для якості (п. 7.2. Договору).

Відповідно до п. 7.3. Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом десяти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються органом, уповноваженим видавати такі документи (п. 7.4. Договору).

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було дотримано вимог Договору та законодавства щодо надання належного документу, який би підтверджував неможливість виконання зобов`язань за укладеним із позивачем Договором, а саме сертифікату Торгово-Промислової палати України (її регіональних органів). При цьому, неможливо також перевірити дотримання відповідачем строку повідомлення позивача про форс-мажорні обставини, встановленого п. 7.3. Договору, так як відповідачем не конкретизовано у листах до позивача, коли ці обставини мали початок.

У листі від 10.01.2024 № 25 відповідач лише абстрактно зазначає про оголошення повітряних тривог протягом робочого дня, однак не конкретизує коли саме існували такі перешкоди для виконання робіт за Договором. При цьому, суд враховує, що Договір укладено між сторонами під час дії воєнного стану та, відповідно, у цей час відповідачем взято на себе зобов`язання із виконання робіт у строк до 29.12.2023, тобто, останній при укладенні Договору оцінював свої можливості щодо виконання робіт саме у зазначений строк.

Отже, суд не вбачає настання у даних правовідносинах між сторонами обставин непереборної сили, які об`єктивно унеможливили виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором у встановлені строки.

Інші обґрунтування неможливості належного та своєчасного виконання своїх зобов`язань за Договором, викладені відповідачем у листах від 19.12.2023 № 28, від 25.12.2023 № 23 та від 10.01.2024 № 25 суд вважає необґрунтованими та суперечливими. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження обставин недопущення позивачем працівників відповідача на об`єкт для виконання робіт, в той час як Акт про недопущення до виконання робіт від 14.12.2023 підписано лише представниками відповідача, підпис представника позивача на ньому відсутній. Водночас, у листі відповідача від 19.12.2023 № 28 містяться зовсім інші причини неможливості виконання зобов`язань, а саме - невиконання контрагентом відповідача своїх зобов`язань із поставки продукції, жодних згадок про перешкоджання позивачем у допуску працівників відповідача до об`єкту чи про невідповідність температурного режиму немає. В свою чергу, в листі від 10.01.2024 № 25 відсутні будь-які згадки про проблеми із постачанням кабельно-провідникової продукції, на які відповідач вказував у листі від 19.12.2023 № 28

Отже, наведені вище обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач такого принципу добросовісності не дотримався, фактично відмовившись від виконання решти робіт за Договором у передбачений строк.

Жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-77 ГПК України на підтвердження викладених відповідачем у листах до позивача обставин неможливості належного виконання зобов`язань за Договором матеріали справи не містять.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, що є підставою для застосування до нього відповідальності за таке порушення.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як визначено в п. 11.2.1. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем зобов`язань за цим Договором (будь-які дії, бездіяльність чи рішення виконавця, що дають підстави замовнику вважати його зобов`язання за цим Договором невиконаним чи виконаним неналежним чином), замовник має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку шляхом направлення виконавцю повідомлення про таку відмову.

Сторони дійшли згоди, що одностороння відмова замовника від Договору породжує правові наслідки, передбачені ч. 3 ст. 651 ЦК України, та прирівнюється до розірвання Договору (п. 11.2.2. Договору).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Суд встановив, що позивач, у зв`язку з невиконанням відповідачем в обсязі і в строки робіт за Договором, на підставі п. 11.2.1. Договору листом від 29.12.2023 № 1705/2325 повідомив про відмову від цього Договору.

Із наявних в матеріалах справи документів суд встановив, що відповідач не оскаржував такої відмови позивача від Договору, а лише заперечував проти нарахування йому штрафних санкцій. Будь-яких доказів визнання вказаного одностороннього правочину недійсним або доказів того, що між сторонами продовжують існувати правовідносини за Договором, матеріали справи не містять.

Отже, з урахуванням погоджених сторонами в пунктах 11.2.1, 11.2.2. умов Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин є розірваним між сторонами з 29.12.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Перевіривши розрахунок штрафу за порушення відповідачем умов Договору, суд встановив, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача штраф у розмірі 434 429,39 грн є обґрунтованим та арифметично правильним.

Суд зазначає, що вибір способу захисту порушеного права та виду штрафної санкції, яка підлягає стягненню з відповідача, є виключним правом позивача.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи встановлені при розгляді даної справи обставини, які відповідачем не було спростовано, як і не надано доказів належного виконання ним зобов`язань за Договором або належних доказів неможливості такого виконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства «Піонес» про стягнення 434 429,39 грн штрафу за порушення умов Договору підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Піонес» (пр. Миколи Бажана, 10, м. Київ, 01000; ідентифікаційний код 31655506) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 434 429,39 грн штрафу та 6 516,44 грн судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.06.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко