Рішення

від 24.06.2024 по справі 910/3852/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024Справа № 910/3852/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроседіа - офісні меблі»

про стягнення 18 837,44 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроседіа-офісні меблі» про стягнення 18 837,44 грн, з яких: заборгованість у розмірі 12 603,22 грн, пеня у розмірі 5 037,78 грн, 3% річних у розмірі 1 196,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.05.2015 № 777-в в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01.01.2021 по 01.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.04.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3852/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору. У зв`язку з тим, що судом було встановлено відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в системі «Електронний Суд» ЄСІТС, даною ухвалою суд звернув увагу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроседіа - офісні меблі» на обов`язковості такої реєстрації та можливості ознайомлення з матеріалами справи через вказану систему.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана позивачу в його електронний кабінет та доставлена останньому 22.04.2024, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Відповідачу суд направив копію ухвали про відкриття провадження у справі № 910/3852/24 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яку представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроседіа - офісні меблі» отримано 30.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600263019641.

Відтак, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.05.2015 Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроседіа-офісні меблі» (споживач) було укладено Договір № 777-в про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (надалі - Договір).

Предметом вказаного Договору відповідно до п. 1 є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку № 155 по вул. Горького (наразі - вул. Антоновича) у м. Києві, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 2 Договору виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. На дату укладення договору тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 442 від 30.04.2015.

Діючі розцінки (тарифи), що надаються виконавцем можуть змінитися в разі зміни тарифних ставок. В разі зміни розміру складових розцінок (тарифів) на послуги, виконавець змінює діючі розцінки (тарифи) шляхом повідомлення споживача про такі зміни (п. 3 Договору).

Пунктом 4 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться до 30 числа поточного місяця.

За несвоєчасне внесення плати зі споживача стягується пеня у розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України (п. 7 Договору).

Підпунктом 1 п. 10 Договору визначено обов`язок споживача оплачувати послуги в установлений цим договором строк, а підпунктом 3 п. 11 Договору визначено право виконавця нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законом/договором.

Договір набирає чинності з 01.05.2015 і діє до 30.04.2016. У разі коли за місяць до закінчення дії цього Договору однією із сторін не заявлено у письмовій аргументованій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим (п. 19 Договору).

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач допустився порушення умов Договору, оскільки не сплачував своєчасно та у повному обсязі вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроседіа - офісні меблі» утворилася заборгованість у розмірі 12 603,22 грн за період з 01.01.2021 по 01.03.2024. Крім того, за несвоєчасне внесення плати відповідачем позивач нарахував та заявив до стягнення, крім суми основного боргу, пеню у розмірі 5 037,78 грн та 3% річних у розмірі 1 196,44 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Суд встановив, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

При цьому, доказів розірвання Договору або визнання його недійсним суду не надано, а тому суд дійшов висновку, що дія договору № 777-в про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.05.2015 щороку продовжувалась, а вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін взаємних прав та обов`язків.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, у відповідача виник обов`язок оплачувати надані позивачем послуги до 30 числа поточного місяця.

Судом із наданих в матеріали справи доказів встановлено, що позивач нараховував вартість послуг у період з 01.01.2021 по 01.03.2024 за встановленим рішенням органу місцевого самоврядування тарифом.

Доказів оплати відповідачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у спірний період матеріали справи не містять.

При цьому, відповідач викладених у позові обставин не спростував, жодних доказів виконання свого обов`язку зі сплати вартості послуг за Договором, отриманих у період з 01.01.2021 по 01.03.2024 у розмірі 12 603,22 грн не надав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що факт надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідачу підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 12 603,22 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки відповідач допустив прострочення оплати вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивачем нараховано пеню у розмірі 5 037,78 грн відповідно до п. 7 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частин 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Виходячи з наведеного, позовна вимога про стягнення з відповідача 5 037,78 грн пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, позивач нараховує 3% річних у розмірі 1 196,44 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати основного боргу, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних є правомірною.

Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у розмірі 1 196,44 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроседіа-офісні меблі» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 155, ідентифікаційний код 21612339) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 17-Б, ідентифікаційний код 32375554) 12 603,22 грн заборгованості, 5 037,78 грн пені, 1 196,44 грн 3% річних та 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.06.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко