Рішення

від 24.06.2024 по справі 910/4600/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2024Справа № 910/4600/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Луцькреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор"

про стягнення заборгованості в розмірі 633 623,46 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Луцькреклама» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Аутдор» про стягнення заборгованості в розмірі 633 623,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами № 01-02/23ТК від 01.04.2020, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.05.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що строк дії більшості дозволів на розміщення зовнішньої реклами закінчився у 2022 - на початку 2023 році, а тому подальше нарахування позивачем оплати було безпідставним. Відповідач зазначає, що позивач не надає жодного належного і допустимого доказу надсилання вказаних рахунків на адресу відповідача, в свою чергу посилання позивача на те, що відповідач є користувачем програми електронного документообігу «M.E.Doc» не заслуговують на увагу, оскільки умовами Договору не передбачено обміну документами через системи документообігу. У зв`язку з викладеним, відповідач зазначає, що оскільки позивачем не забезпечено надсилання рахунків на адресу відповідача, у останнього не було можливості перевірити виставлену позивачем до сплати суму, надати мотивовану незгоду (за наявності) та оплатити виставлені рахунки. Також, щодо вимог про стягнення пені за період з 10.10.2023 по 01.04.2024, відповідач зазначає, що оскільки діяльність відповідача в умовах воєнного стану здійснювалась не в повному обсязі, наявність висновку (листа) Торгово-промислової палати України про підтвердження форс-мажорних обставин № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а також те, що сторонами у Договорі прямо передбачено, що наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, то в даному випадку підстави для задоволення позову відсутні.

14.05.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

Відповідач, правом на подання заперечень на відповідь на відзив, у встановлений строк не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішень виконавчого комітету Луцької міської ради № 479 від 29.12.2005 № 61 від 23.02.2006, № 18 від 01.02.2006 Товариству з обмеженою відповідальністю «Довіра аутдор» надані/продовжені дозволи на розміщення зовнішньої реклами: №№ 477, 476, 475, 474, 59, 58, 57, 50, 16.

01 квітня 2020 року між Комунальним підприємством «Луцькреклама» (далі - уповноважена особа, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Довіра аутдор» (далі - розповсюджувач зовнішньої реклами, відповідач) укладено Договір тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами № 01-02/23ТК (далі - Договір), у відповідності до умов якого та порядку розміщення зовнішньої реклами на території Луцької міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету (далі - Порядок), уповноважена особа передає розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування місце для розташування засобу зовнішньої реклами (далі - ЗЗР) за адресою вказаною у додатку, який є невід`ємною частиною цього договору, згідно з виданим у встановленому порядку дозволом на розміщення зовнішньої реклами (далі - дозвіл), а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце за цільовим призначенням - для розміщення ЗЗР, здійснює оплату за тимчасове користування місцем та звільняє місце після закінчення терміну дії (анулювання) Дозволу та/або цього Договору в частині наданого права користування місцем, на яке анульовано/припинено дію Дозволу та/або цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору, місце надається для розміщення виключно тих засобів, що вказані у додатку до цього Договору.

Пунктом 2.3.7 Договору визначено, що у разі припинення строку дії дозволу провести демонтаж ЗЗР не пізніше десяти робочих днів, попередивши у письмовій формі уповноважену особу про дату та час проведення демонтажу. В цьому випадку представником уповноваженої особи проводиться обстеження місця розташування на відсутність ЗЗР та складається акт обстеження. Дата складання та підписання вказаного акту обстеження є датою припинення зобов`язань розповсюджувача по цьому Договору, а також датою припинення нарахування платежів передбачених цим Договором.

У відповідності до п. 2.3.14 Договору в разі закінчення строку дії, анулювання дозволу, протягом десяти робочих днів провести демонтаж ЗЗР та надати фото звіт уповноваженій особі та робочому органу про результати демонтажу.

Згідно п. 3.1 Договору плата встановлюється виконавчим комітетом Луцької міської ради та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі цього Договору та/або рахунків-фактур, наданих уповноваженою особою.

Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний отримати рахунок на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця та провести оплату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 3.2 Договору).

Відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 Договору плата визначається з врахуванням площі місця, базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів. Нарахування плати, яка вказана по кожному ЗЗР у Додатку до цього Договору, проводиться у порядку, визначеному виконавчим комітетом міської ради.

Нарахування плати здійснюється з дати прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради щодо видачі Дозволу. На суму плати нараховується податок на додану вартість. В разі анулювання дозволу та здійснення демонтажу ЗЗР, датою припинення нарахувань по цьому Договору, є десятий робочий день з дня прийняття (винесення) рішення про анулювання такого документа, згідно з вимогами Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності».

За умовами п. 3.5 Договору плата сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісяця шляхом перерахування коштів на рахунок уповноваженої особи та зараховується до бюджету Луцької міської територіальної громади в порядку, визначеному Луцькою міською радою. Сплата коштів розповсюджувачем зовнішньої реклами є підтвердженням ним визнання нормативно-правових та локальних актів, які регулюють порядок нарахування плати. Допускається авансове перерахування грошових коштів.

Пунктом 3.9 Договору визначено, що за несвоєчасно проведену оплату розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 4.1-4.4 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання договірних зобов`язань на період дії форс-мажорних обставин. Сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, протягом трьох робочих днів з моменту їх настання зобов`язана письмово інформувати іншу про обставини непереборної сили, які виникли після підписання цього Договору, які не можна передбачити в момент укладення Договору, запобігти їх виникненню, яких не можна уникнути, або ж попередити їх наслідки, і які не викликані з вини жодної із сторін і створюють неможливість виконання зобов`язання. Належним доказом дії обставин непереборної сили буде довідка уповноваженого державного органу України.

При наявності форс-мажорних обставин виконання договірних зобов`язань сторін призупиняються на строк дії таких обставин.

Під час строку дії форс-мажорних обставин, кожна із сторін має право ініціювати дострокове припинення дії Договору та анулювання дозволу.

При тимчасовому припинення дії Договору за форс-мажорними обставинами сторони проводять розрахунки по факту виконання зобов`язань на дату припинення дії Договору, про що складається додаткова угода, яка стає невід`ємною частиною цього Договору.

Обставинами непереборної сили є зовнішні і надзвичайні події, а саме: стихійні лиха (пожежа, повені, землетрус, епідемії, епізоотії, природні катаклізми та їх наслідки, воєнні дії, повстання, мобілізація тощо.

Цей договір набуває чинності з дати прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради про надання дозволу, його підписання сторонами, а в окремих випадках з врахуванням ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Дія цього Договору (в тому числі в цілому та в частині одного/ та/чи декількох наданих місць) припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку дії Дозволу, якщо ЗЗР демонтовано (п. 6.1 та п. 6.5 Договору).

Додатками № 1 від 01.04.2020, № 2 від 01.12.2020, № 3 від 12.01.2020 та № 4 від 02.06.2021, № 5 від 13.09.2021 до Договору сторони погодили адресну програму розміщення засобів зовнішньої реклами.

04 січня 2022 року сторонами укладено Додатковий договір № 1 до Договору, яким сторонами узгоджено, що нарахування плати за тимчасове користування місце розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, проводитиметься відповідно до вищевказаного Порядку та згідно п. 2 та п. 3 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 01.12.2021 № 981-1 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 04.12.2019 № 774-1 «Про порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади».

Також, додатком № 1 від 04.01.2022 до означеного Додаткового договору сторони погодили адресну програму розміщення засобів зовнішньої реклами.

02 січня 2023 року сторонами укладено Додатковий договір № 1 до Договору, яким сторонами узгоджено, що нарахування плати за тимчасове користування місце розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, проводитиметься відповідно до вищевказаного Порядку та згідно п. 2 та п. 3 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 01.12.2021 № 981-1 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 04.12.2019 № 774-1 «Про порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади».

Також, додатком № 2 від 02.01.2023 до означеного Додаткового договору сторони погодили адресну програму розміщення засобів зовнішньої реклами.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 173-1 від 23.03.2022 «Про часткове звільнення розповсюджувачів зовнішньої реклами від плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади» з метою полегшення фінансового навантаження на рекламні компанії, власників рекламних засобів та підтримки малого, середнього і великого підприємництва, виконавчий комітет міської ради вирішив з 24.02.2022 нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, проводити у розмірі 50 % від повної вартості на період до прийняття відповідного рішення виконавчим комітетом Луцької міської ради.

Комунальному підприємству «Луцькреклама» доручено провести перерахунок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади (п. 2 рішення).

На підставі рішень виконавчого комітету Луцької міської ради № 311-1 від 15.06.2022, № 261-1 від 03.05.2023, № 300-1 від 18.05.2023, № 326-1 від 07.06.2023 проводились демонтажі рекламних конструкцій відповідача, згідно Актів від 07.12.2022, від 22.05.2023, від 20.07.2023, від 14.12.2023.

Як зазначає позивач, відповідач користується місцями, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, для розташування рекламних засобів, проте оплату за таке користування здійснює не у повному обсязі.

Позивачем було виставлено відповідачу на оплату наступні рахунки: № 440 від 30.03.2022 на суму 36 993,00 грн., № 532 від 18.04.2022 на суму 30 827,50 грн., № 713 від 17.05.2022 на суму 30 827,50 грн., № 864 від 15.06.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1010 від 12.07.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1158 від 15.08.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1304 від 15.09.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1448 від 11.10.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1563 від 07.11.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1743 від 12.12.2022 на суму 30 827,50 грн., № 82 від 17.01.2023 на суму 33 615,47 грн., № 228 від 07.02.2023 на суму 33 615,47 грн., № 375 від 10.03.2023 на суму 33 615,47 грн., № 521 від 07.04.2023 на суму 33 615,47 грн., № 729 від 29.05.2023 на суму 32 645,55 грн., № 814 від 08.06.2023 на суму 30 608,72 грн., № 1020 від 25.07.2023 на суму 29 875,46 грн., № 1103 від 07.08.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1243 від 07.09.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1354 від 06.10.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1492 від 07.11.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1630 від 07.12.2023 на суму 34 457,36 грн., № 55 від 15.01.2024 на суму 26 355,19 грн., № 164 від 06.02.2024 на суму 26 355,19 грн., № 306 від 04.03.2024 на суму 26 355,19 грн., які були оплачені відповідачем частково внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 629 000,23 грн.

Також, позивачем на адресу відповідача направлялись вимоги № 01-06/06 від 17.01.2023 та № 01-06/32 від 07.03.2024 про сплату заборгованості за договором, які залишені відповідачем без відповіді.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг за період з березня 2022 року по березень 2024 року включно, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 629 000,33 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 4 623,13 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд зазначає, що розміщення об`єктів зовнішньої реклами врегульовано Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 та місцевим Порядком розміщення реклами.

У відповідності до статті 1, частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

У відповідності до п. 23 та п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Судом встановлено, що на підставі рішень виконавчого комітету Луцької міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Довіра аутдор» надані/продовжені дозволи на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

02 січня 2023 року сторонами укладено Додатковий договір № 1 до Договору, яким сторонами узгоджено, що нарахування плати за тимчасове користування місце розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, проводитиметься відповідно до вищевказаного Порядку та згідно п. 2 та п. 3 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 01.12.2021 № 981-1 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 04.12.2019 № 774-1 «Про порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади».

Також, додатком № 2 від 02.01.2023 до означеного Додаткового договору сторони погодили адресну програму розміщення засобів зовнішньої реклами.

Згідно п. 33 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Згідно з п. 3.1 Договору плата встановлюється виконавчим комітетом Луцької міської ради та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі цього Договору та/або рахунків-фактур, наданих уповноваженою особою.

Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний отримати рахунок на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця та провести оплату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.3 та п. 3.4 Договору плата визначається з врахуванням площі місця, базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів. Нарахування плати, яка вказана по кожному ЗЗР у Додатку до цього Договору, проводиться у порядку, визначеному виконавчим комітетом міської ради.

Нарахування плати здійснюється з дати прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради щодо видачі Дозволу. На суму плати нараховується податок на додану вартість. В разі анулювання Дозволу та здійснення демонтажу ЗЗР, датою припинення нарахувань по цьому Договору, є десятий робочий день з дня прийняття (винесення) рішення про анулювання такого документа, згідно з вимогами Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності».

Тобто, за умовами укладено між сторонами договору, обов`язок з отримання рахунок на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР покладений саме на відповідача, що нівелює посилання відповідача на ненадання позивачем доказів надсилання вказаних рахунків на адресу відповідача.

В той же час, як встановлено судом, позивачем було виставлено відповідачу на оплату рахунки: № 440 від 30.03.2022 на суму 36 993,00 грн., № 532 від 18.04.2022 на суму 30 827,50 грн., № 713 від 17.05.2022 на суму 30 827,50 грн., № 864 від 15.06.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1010 від 12.07.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1158 від 15.08.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1304 від 15.09.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1448 від 11.10.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1563 від 07.11.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1743 від 12.12.2022 на суму 30 827,50 грн., № 82 від 17.01.2023 на суму 33 615,47 грн., № 228 від 07.02.2023 на суму 33 615,47 грн., № 375 від 10.03.2023 на суму 33 615,47 грн., № 521 від 07.04.2023 на суму 33 615,47 грн., № 729 від 29.05.2023 на суму 32 645,55 грн., № 814 від 08.06.2023 на суму 30 608,72 грн., № 1020 від 25.07.2023 на суму 29 875,46 грн., № 1103 від 07.08.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1243 від 07.09.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1354 від 06.10.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1492 від 07.11.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1630 від 07.12.2023 на суму 34 457,36 грн., № 55 від 15.01.2024 на суму 26 355,19 грн., № 164 від 06.02.2024 на суму 26 355,19 грн., № 306 від 04.03.2024 на суму 26 355,19 грн., які були оплачені відповідачем частково, згідно платіжних інструкцій № 75 від 20.02.2023 на суму 30 387,10 грн., № 76 від 20.02.2023 на суму 30 827,50 грн., № 274 від 11.04.2023 на суму 30 827,50 грн., № 273 від 11.04.2023 на суму 30 827,50 грн., №74 від 20.02.2023 на суму 26 014,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 629 000,23 грн.

При цьому, хоча умовами Договору і не узгоджено як обов`язку позивача щодо направлення рахунків, так і направлення рахунків через програму електронного документообігу «M.E.Doc», разом з тим, з долучених до матеріалів справи рахунків вбачається, що останні отримані відповідачем, про що свідчать відповідні відмітки на рахунках.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що строк дії більшості дозволів на розміщення зовнішньої реклами закінчився у 2022 - на початку 2023 році, а тому подальше нарахування позивачем оплати було безпідставним.

Водночас, пунктом 2.3.7 Договору визначено, що у разі припинення строку дії дозволу провести демонтаж ЗЗР не пізніше десяти робочих днів, попередивши у письмовій формі уповноважену особу про дату та час проведення демонтажу. В цьому випадку представником уповноваженої особи проводиться обстеження місця розташування на відсутність ЗЗР та складається акт обстеження. Дата складання та підписання вказаного акту обстеження є датою припинення зобов`язань розповсюджувача по цьому Договору, а також датою припинення нарахування платежів передбачених цим Договором.

У відповідності до п. 2.3.14 Договору в разі закінчення строку дії, анулювання дозволу, протягом десяти робочих днів провести демонтаж ЗЗР та надати фото звіт уповноваженій особі та робочому органу про результати демонтажу.

Однак, жодних доказів як повідомлення позивача про дату та час проведення демонтажу ЗЗР, так і про фактичний демонтаж ЗЗР, відповідачем до матеріалів справи не надано, як і не надано Актів обстеження, зі складенням якого, за умовами Договору припиняється нарахування платежів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, як і доказів демонтажу ЗЗР, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 629 000,33

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 4 623,13 грн.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.9 Договору визначено, що за несвоєчасно проведену оплату розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Водночас, заперечуючи проти вимог про стягнення пені за період з 10.10.2023 по 01.04.2024, відповідач зазначає, що оскільки діяльність відповідача в умовах воєнного стану здійснювалась не в повному обсязі, наявність висновку (листа) Торгово-промислової палати України про підтвердження форс-мажорних обставин № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а також те, що сторонами у Договорі прямо передбачено, що наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, то в даному випадку підстави для задоволення позову відсутні.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Відповідно до п. 4.1-4.4 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання договірних зобов`язань на період дії форс-мажорних обставин. Сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, протягом трьох робочих днів з моменту їх настання зобов`язана письмово інформувати іншу про обставини непереборної сили, які виникли після підписання цього Договору, які не можна передбачити в момент укладення Договору, запобігти їх виникненню, яких не можна уникнути, або ж попередити їх наслідки, і які не викликані з вини жодної із сторін і створюють неможливість виконання зобов`язання. Належним доказом дії обставин непереборної сили буде довідка уповноваженого державного органу України.

При наявності форс-мажорних обставин виконання договірних зобов`язань сторін призупиняються на строк дії таких обставин.

Під час строку дії форс-мажорних обставин, кожна із сторін має право ініціювати дострокове припинення дії Договору та анулювання дозволу.

При тимчасовому припинення дії Договору за форс-мажорними обставинами сторони проводять розрахунки по факту виконання зобов`язань на дату припинення дії Договору, про що складається додаткова угода, яка стає невід`ємною частиною цього Договору.

Обставинами непереборної сили є зовнішні і надзвичайні події, а саме: стихійні лиха (пожежа, повені, землетрус, епідемії, епізоотії, природні катаклізми та їх наслідки, воєнні дії, повстання, мобілізація тощо.

В той час, жодних доказів повідомлення відповідачем позивача, в порядку визначеному Договором, про виникнення обставини непереборної сили, не надано, як і не доведено жодним доказом, наявність обставин, які були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання щодо здійснення розрахунків.

Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд оцінюючи обставини справи суд враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, суд зазначає, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 173-1 від 23.03.2022 «Про часткове звільнення розповсюджувачів зовнішньої реклами від плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади» з метою полегшення фінансового навантаження на рекламні компанії, власників рекламних засобів та підтримки малого, середнього і великого підприємництва, виконавчий комітет міської ради вирішив з 24.02.2022 нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, проводити у розмірі 50 % від повної вартості на період до прийняття відповідного рішення виконавчим комітетом Луцької міської ради.

Комунальному підприємству «Луцькреклама» доручено провести перерахунок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади (п. 2 рішення).

Тобто, відповідачу нараховується плата за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами у розмірі 50 % від повної вартості.

Таким чином, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 4 623,13 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Аутдор» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 23; ідентифікаційний код: 33501602) на користь Комунального підприємства «Луцькреклама» (43016, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 28; ідентифікаційний код: 32964234) заборгованість у розмірі 629 000 (шістсот двадцять дев`ять тисяч) грн. 33 коп., пеню в розмірі 4 623 (чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 13 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 504 (дев`ять тисяч п`ятсот чотири) грн. 35 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 24.06.2024

Суддя О.А. Грєхова