Постанова

від 12.12.2024 по справі 910/4600/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. Справа№ 910/4600/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 12.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра аутдор"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.06.2024

у справі № 910/4600/24 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Комунального підприємства "Луцькреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор"

про стягнення заборгованості в розмірі 633 623,46 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство "Луцькреклама" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" про стягнення заборгованості в розмірі 633 623,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами № 01-02/23ТК від 01.04.2020, в частині здійснення розрахунків.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" на користь Комунального підприємства "Луцькреклама" заборгованість у розмірі 629 000 грн 33 коп., пеню в розмірі 4 623 грн 13 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 504 грн 35 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем не надано суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, як і доказів демонтажу ЗЗР, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 629 000,33 грн підлягають задоволенню.

Також суд, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем грошового зобов`язання зі здійснення оплати за тимчасове користування місцем для розміщення ЗЗР, враховуючи умови укладеного сторонами договору, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра аутдор" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 24.06.2024 у справі №910/4600/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом без урахування всіх обставин справи. При цьому скаржник стверджував, що:

- ні позивач в позові, ні суд в оскаржуваному рішенні не зазначають, яким саме чином відповідач, не будучи особою, що формує рахунки, повинен їх отримувати від позивача, який їх не надсилав засобами поштового чи електронного зв`язку. Пункт 3.2 договору також не передбачає порядок отримання рахунків відповідачем за відсутності у позивача обов`язку їх надсилати. В даному випадку доцільним є застосування правової доктрини "contra proferentem" - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав (постанова КГС ВС від 19.12.2023 № 925/1205/22);

- суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що сторони не погоджували обмін документами через систему документообігу "M.E.Doc", а тому висновки суду першої інстанції про те, що з долучених до матеріалів справи рахунків, що надсилались позивачем через зазначену програму, вбачається їх отримання відповідачем, є помилковими і такими, що прийняті на підставі недопустимих доказів;

- суд першої інстанції залишив поза увагою те, що строк дії більшості Дозволів на розміщення зовнішньої реклами закінчився у 2022 - на початку 2023 років, а тому подальше нарахування позивачем оплати було безпідставним;

- оскільки позивачем не забезпечено надсилання рахунків на адресу відповідача, у останнього не було можливості перевірити виставлену позивачем до сплати суму, надати свою мотивовану незгоду (за наявності) та оплатити виставлені рахунки. Крім того, з долучених позивачем рахунків незрозуміло, за розміщення яких рекламних засобів нараховано оплату у заявлений період;

- враховуючи, що діяльність відповідача в умовах воєнного стану здійснювалась не в повному обсязі, наявність висновку (листа) Торгово-промислової палати України про підтвердження форс-мажорних обставин №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а також те, що сторонами у договорі прямо передбачено, що наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, то в даному випадку підстави для задоволення позову були відсутні.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

06.08.2024 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що:

- доводи відповідача стосовно відсутності підстав для стягнення заборгованості, є такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства;

- відповідач підписав договір № 01-02/23ТК від 01.04.2020 р. та усі додатки і додаткові договори, а отже погодився виконувати умови, які передбачені їх положеннями та зобов`язаний був виконувати їх належним чином;

- посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин спростовуються доводами позивача в позовній заяві. Саме через запровадження воєнного стану Виконавчим комітетом Луцької міської ради було прийняте рішення №173-1, котрим з лютого 2022 року до тепер, зменшене нарахування плати за розмішення ЗЗР та становить лише 50% від загальної суми. Луцька територіальна громада не перебувала в зоні бойових дій. Це є загальновідомим фактом і згідно положень ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування. Відповідач, користуючись цим, проводив свою господарську діяльність за яку отримував кошти, що підтверджується наданими позивачем доказами. Інших підтверджуючих документів, які б спростовували докази позивача відповідачем суду не надано. Отже доводи відповідача, щодо безпідставності стягнення заборгованості у воєнний час, за використання майна Луцької об`єднаної територіальної громади є помилковими і не заслуговують на увагу;

- відповідач не виконав свого обов`язку, щодо демонтажу ЗЗР і його рекламні конструкції фактично і надалі використовували територію Луцької територіальної громади та містили комерційну рекламу, яка періодично змінювалась. Крім того, відповідачем в лютому та квітні 2023 року проводилась оплата, що підтверджує визнанням вимог пункту 3.5. договору, котрим передбачено: "…Сплата коштів Розповсюджувачем зовнішньої реклами є підтвердженням визнання нормативно-правових та локальних актів, які регулюють порядок нарахування цієї плати".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024 апеляційну скаргу у справі №910/4600/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

25.07.2024 матеріали справи №910/4600/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра аутдор" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/4600/24. Судове засідання призначено на 08.10.2024.

17.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

07.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 задоволено клопотання представника Комунального підприємства "Луцькреклама" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" у справі №910/4600/24.

Розгляд справи відкладено до 19.11.2024.

05.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Судове засіданнч призначене на 19.11.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4600/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.11.2024, справу №910/4600/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра аутдор" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/4600/24 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.12.2024.

29.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 12.12.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 12.12.2024, з`явився представник позивача, який надав пояснення по справі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою від 30.11.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

На підставі рішень виконавчого комітету Луцької міської ради № 479 від 29.12.2005 № 61 від 23.02.2006, № 18 від 01.02.2006 Товариству з обмеженою відповідальністю "Довіра аутдор" надані/продовжені дозволи на розміщення зовнішньої реклами: №№ 477, 476, 475, 474, 59, 58, 57, 50, 16.

01 квітня 2020 року між Комунальним підприємством "Луцькреклама" (далі - уповноважена особа, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Довіра аутдор" (далі - розповсюджувач зовнішньої реклами, відповідач) укладено Договір тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами № 01-02/23ТК (далі - Договір), у відповідності до умов якого та порядку розміщення зовнішньої реклами на території Луцької міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету (далі - Порядок), уповноважена особа передає розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування місце для розташування засобу зовнішньої реклами (далі - ЗЗР) за адресою вказаною у додатку, який є невід`ємною частиною цього договору, згідно з виданим у встановленому порядку дозволом на розміщення зовнішньої реклами (далі - дозвіл), а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце за цільовим призначенням - для розміщення ЗЗР, здійснює оплату за тимчасове користування місцем та звільняє місце після закінчення терміну дії (анулювання) Дозволу та/або цього Договору в частині наданого права користування місцем, на яке анульовано/припинено дію Дозволу та/або цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору, місце надається для розміщення виключно тих засобів, що вказані у додатку до цього Договору.

Пунктом 2.3.7 Договору визначено, що у разі припинення строку дії дозволу провести демонтаж ЗЗР не пізніше десяти робочих днів, попередивши у письмовій формі уповноважену особу про дату та час проведення демонтажу. В цьому випадку представником уповноваженої особи проводиться обстеження місця розташування на відсутність ЗЗР та складається акт обстеження. Дата складання та підписання вказаного акту обстеження є датою припинення зобов`язань розповсюджувача по цьому Договору, а також датою припинення нарахування платежів передбачених цим Договором.

У відповідності до п. 2.3.14 Договору в разі закінчення строку дії, анулювання дозволу, протягом десяти робочих днів провести демонтаж ЗЗР та надати фото звіт уповноваженій особі та робочому органу про результати демонтажу.

Згідно п. 3.1 Договору плата встановлюється виконавчим комітетом Луцької міської ради та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі цього Договору та/або рахунків-фактур, наданих уповноваженою особою.

Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний отримати рахунок на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця та провести оплату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 3.2 Договору).

Відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 Договору плата визначається з врахуванням площі місця, базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів. Нарахування плати, яка вказана по кожному ЗЗР у Додатку до цього Договору, проводиться у порядку, визначеному виконавчим комітетом міської ради.

Нарахування плати здійснюється з дати прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради щодо видачі Дозволу. На суму плати нараховується податок на додану вартість. В разі анулювання дозволу та здійснення демонтажу ЗЗР, датою припинення нарахувань по цьому Договору, є десятий робочий день з дня прийняття (винесення) рішення про анулювання такого документа, згідно з вимогами Закону України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності".

За умовами п. 3.5 Договору плата сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісяця шляхом перерахування коштів на рахунок уповноваженої особи та зараховується до бюджету Луцької міської територіальної громади в порядку, визначеному Луцькою міською радою. Сплата коштів розповсюджувачем зовнішньої реклами є підтвердженням ним визнання нормативно-правових та локальних актів, які регулюють порядок нарахування плати. Допускається авансове перерахування грошових коштів.

Пунктом 3.9 Договору визначено, що за несвоєчасно проведену оплату розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 4.1-4.4 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання договірних зобов`язань на період дії форс-мажорних обставин. Сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, протягом трьох робочих днів з моменту їх настання зобов`язана письмово інформувати іншу про обставини непереборної сили, які виникли після підписання цього Договору, які не можна передбачити в момент укладення Договору, запобігти їх виникненню, яких не можна уникнути, або ж попередити їх наслідки, і які не викликані з вини жодної із сторін і створюють неможливість виконання зобов`язання. Належним доказом дії обставин непереборної сили буде довідка уповноваженого державного органу України.

При наявності форс-мажорних обставин виконання договірних зобов`язань сторін призупиняються на строк дії таких обставин.

Під час строку дії форс-мажорних обставин, кожна із сторін має право ініціювати дострокове припинення дії Договору та анулювання дозволу.

При тимчасовому припинення дії Договору за форс-мажорними обставинами сторони проводять розрахунки по факту виконання зобов`язань на дату припинення дії Договору, про що складається додаткова угода, яка стає невід`ємною частиною цього Договору.

Обставинами непереборної сили є зовнішні і надзвичайні події, а саме: стихійні лиха (пожежа, повені, землетрус, епідемії, епізоотії, природні катаклізми та їх наслідки, воєнні дії, повстання, мобілізація тощо.

Цей договір набуває чинності з дати прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради про надання дозволу, його підписання сторонами, а в окремих випадках з врахуванням ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Дія цього Договору (в тому числі в цілому та в частині одного/ та/чи декількох наданих місць) припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку дії Дозволу, якщо ЗЗР демонтовано (п. 6.1 та п. 6.5 Договору).

Додатками № 1 від 01.04.2020, № 2 від 01.12.2020, № 3 від 12.01.2020 та № 4 від 02.06.2021, № 5 від 13.09.2021 до Договору сторони погодили адресну програму розміщення засобів зовнішньої реклами.

04 січня 2022 року сторонами укладено Додатковий договір № 1 до Договору, яким сторонами узгоджено, що нарахування плати за тимчасове користування місце розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, проводитиметься відповідно до вищевказаного Порядку та згідно п. 2 та п. 3 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 01.12.2021 № 981-1 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 04.12.2019 № 774-1 "Про порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади".

Також, додатком № 1 від 04.01.2022 до означеного Додаткового договору сторони погодили адресну програму розміщення засобів зовнішньої реклами.

02 січня 2023 року сторонами укладено Додатковий договір № 1 до Договору, яким сторонами узгоджено, що нарахування плати за тимчасове користування місце розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, проводитиметься відповідно до вищевказаного Порядку та згідно п. 2 та п. 3 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 01.12.2021 № 981-1 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 04.12.2019 № 774-1 "Про порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади".

Також, додатком № 2 від 02.01.2023 до означеного Додаткового договору сторони погодили адресну програму розміщення засобів зовнішньої реклами.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 173-1 від 23.03.2022 "Про часткове звільнення розповсюджувачів зовнішньої реклами від плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади" з метою полегшення фінансового навантаження на рекламні компанії, власників рекламних засобів та підтримки малого, середнього і великого підприємництва, виконавчий комітет міської ради вирішив з 24.02.2022 нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, проводити у розмірі 50 % від повної вартості на період до прийняття відповідного рішення виконавчим комітетом Луцької міської ради.

Комунальному підприємству "Луцькреклама" доручено провести перерахунок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади (п. 2 рішення).

На підставі рішень виконавчого комітету Луцької міської ради № 311-1 від 15.06.2022, № 261-1 від 03.05.2023, № 300-1 від 18.05.2023, № 326-1 від 07.06.2023 проводились демонтажі рекламних конструкцій відповідача, згідно Актів від 07.12.2022, від 22.05.2023, від 20.07.2023, від 14.12.2023.

Як зазначає позивач, відповідач користується місцями, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, для розташування рекламних засобів, проте оплату за таке користування здійснює не у повному обсязі.

Позивачем було виставлено відповідачу на оплату наступні рахунки: № 440 від 30.03.2022 на суму 36 993,00 грн., № 532 від 18.04.2022 на суму 30 827,50 грн., № 713 від 17.05.2022 на суму 30 827,50 грн., № 864 від 15.06.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1010 від 12.07.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1158 від 15.08.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1304 від 15.09.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1448 від 11.10.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1563 від 07.11.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1743 від 12.12.2022 на суму 30 827,50 грн., № 82 від 17.01.2023 на суму 33 615,47 грн., № 228 від 07.02.2023 на суму 33 615,47 грн., № 375 від 10.03.2023 на суму 33 615,47 грн., № 521 від 07.04.2023 на суму 33 615,47 грн., № 729 від 29.05.2023 на суму 32 645,55 грн., № 814 від 08.06.2023 на суму 30 608,72 грн., № 1020 від 25.07.2023 на суму 29 875,46 грн., № 1103 від 07.08.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1243 від 07.09.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1354 від 06.10.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1492 від 07.11.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1630 від 07.12.2023 на суму 34 457,36 грн., № 55 від 15.01.2024 на суму 26 355,19 грн., № 164 від 06.02.2024 на суму 26 355,19 грн., № 306 від 04.03.2024 на суму 26 355,19 грн., які були оплачені відповідачем частково внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 629 000,23 грн.

Також, позивачем на адресу відповідача направлялись вимоги № 01-06/06 від 17.01.2023 та № 01-06/32 від 07.03.2024 про сплату заборгованості за договором, які залишені відповідачем без відповіді.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг за період з березня 2022 року по березень 2024 року включно, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 629 000,33 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 4 623,13 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що строк дії більшості дозволів на розміщення зовнішньої реклами закінчився у 2022 - на початку 2023 році, а тому подальше нарахування позивачем оплати було безпідставним. Відповідач зазначає, що позивач не надає жодного належного і допустимого доказу надсилання вказаних рахунків на адресу відповідача, в свою чергу посилання позивача на те, що відповідач є користувачем програми електронного документообігу "M.E.Doc" не заслуговують на увагу, оскільки умовами Договору не передбачено обміну документами через системи документообігу. У зв`язку з викладеним, відповідач зазначає, що оскільки позивачем не забезпечено надсилання рахунків на адресу відповідача, у останнього не було можливості перевірити виставлену позивачем до сплати суму, надати мотивовану незгоду (за наявності) та оплатити виставлені рахунки. Також, щодо вимог про стягнення пені за період з 10.10.2023 по 01.04.2024, відповідач зазначає, що оскільки діяльність відповідача в умовах воєнного стану здійснювалась не в повному обсязі, наявність висновку (листа) Торгово-промислової палати України про підтвердження форс-мажорних обставин № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а також те, що сторонами у Договорі прямо передбачено, що наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, то в даному випадку підстави для задоволення позову відсутні.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані позивачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Розміщення об`єктів зовнішньої реклами врегульовано Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 та місцевим Порядком розміщення реклами.

У відповідності до статті 1, частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

У відповідності до п. 23 та п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Судом встановлено, що на підставі рішень виконавчого комітету Луцької міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "Довіра аутдор" надані/продовжені дозволи на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено судом, 02 січня 2023 року сторонами укладено Додатковий договір № 1 до Договору, яким сторонами узгоджено, що нарахування плати за тимчасове користування місце розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, проводитиметься відповідно до вищевказаного Порядку та згідно п. 2 та п. 3 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 01.12.2021 № 981-1 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 04.12.2019 № 774-1 "Про порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади".

Також, додатком № 2 від 02.01.2023 до означеного Додаткового договору сторони погодили адресну програму розміщення засобів зовнішньої реклами.

Згідно п. 33 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Згідно з п. 3.1 Договору плата встановлюється виконавчим комітетом Луцької міської ради та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі цього Договору та/або рахунків-фактур, наданих уповноваженою особою.

Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний отримати рахунок на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця та провести оплату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.3 та п. 3.4 Договору плата визначається з врахуванням площі місця, базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів. Нарахування плати, яка вказана по кожному ЗЗР у Додатку до цього Договору, проводиться у порядку, визначеному виконавчим комітетом міської ради.

Нарахування плати здійснюється з дати прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради щодо видачі Дозволу. На суму плати нараховується податок на додану вартість. В разі анулювання Дозволу та здійснення демонтажу ЗЗР, датою припинення нарахувань по цьому Договору, є десятий робочий день з дня прийняття (винесення) рішення про анулювання такого документа, згідно з вимогами Закону України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності".

Таким чином, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що за умовами укладеного сторонами договору, обов`язок з отримання рахунок на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР покладений саме на відповідача, що нівелює доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про ненадання позивачем доказів надсилання вказаних рахунків на адресу відповідача.

В той же час, як встановлено судом, позивачем було виставлено відповідачу на оплату рахунки: № 440 від 30.03.2022 на суму 36 993,00 грн., № 532 від 18.04.2022 на суму 30 827,50 грн., № 713 від 17.05.2022 на суму 30 827,50 грн., № 864 від 15.06.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1010 від 12.07.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1158 від 15.08.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1304 від 15.09.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1448 від 11.10.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1563 від 07.11.2022 на суму 30 827,50 грн., № 1743 від 12.12.2022 на суму 30 827,50 грн., № 82 від 17.01.2023 на суму 33 615,47 грн., № 228 від 07.02.2023 на суму 33 615,47 грн., № 375 від 10.03.2023 на суму 33 615,47 грн., № 521 від 07.04.2023 на суму 33 615,47 грн., № 729 від 29.05.2023 на суму 32 645,55 грн., № 814 від 08.06.2023 на суму 30 608,72 грн., № 1020 від 25.07.2023 на суму 29 875,46 грн., № 1103 від 07.08.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1243 від 07.09.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1354 від 06.10.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1492 від 07.11.2023 на суму 34 457,36 грн., № 1630 від 07.12.2023 на суму 34 457,36 грн., № 55 від 15.01.2024 на суму 26 355,19 грн., № 164 від 06.02.2024 на суму 26 355,19 грн., № 306 від 04.03.2024 на суму 26 355,19 грн., які були оплачені відповідачем частково, згідно платіжних інструкцій № 75 від 20.02.2023 на суму 30 387,10 грн., № 76 від 20.02.2023 на суму 30 827,50 грн., № 274 від 11.04.2023 на суму 30 827,50 грн., № 273 від 11.04.2023 на суму 30 827,50 грн., №74 від 20.02.2023 на суму 26 014,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 629 000,23 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що вказані рахунки були направлені позивачем через програму електронного документообігу "M.E.Doc", що дійсно не узгоджено умовами укладеного сторонами договору, однак, за висновком апеляційного суду вказані дії позивача свідчать лише про намір сторони правочину посприяти належному виконанню іншою сторони умов укладеного договору в частині здійснення розрахунків за тимчасове користування місцем для розміщення ЗЗР. До того ж з матеріалів справи вбачається, що відповідні рахунки були отримані відповідачем, що підтверджується відмітками на них.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, щодо безпідставності нарахування плати за тимчасове користування розташування ЗЗР по завершенню дії окремих Дозволів у 2022 та 2023 роках є неспроможними, оскільки умовами п. 2.3.7 договору від 01.04.2020 визначено, що у разі припинення строку дії Дозволу, провести демонтаж ЗЗР не пізніше десяти днів, попередивши у письмовій формі Уповноважену особу про дату та час проведення демонтажу. В цьому випадку представником Уповноваженої особи проводиться обстеження місця розташування на відсутність ЗЗР та складається Акт обстеження. Дата складання та підписання вказаного акту обстеження є датою припинення зобов`язань Розповсюджувача по цьому Договору, а також датою припинення нарахування платежів передбачених цим Договором.

Пунктом 2.3.14. доповнюється цей обов`язок, відповідно до якого в разі закінчення строку дії, анулювання Дозволу, протягом десяти робочих днів провести демонтаж ЗЗР та надати фотозвіт Уповноваженій особі та Робочому органу про результат демонтажу.

Проте, вказаний договірний обов`язок щодо демонтажу ЗЗР відповідачем не виконано, позаяк в матеріалах справи відсутні докази, як повідомлення позивача про дату та час проведення демонтажу ЗЗР, так і про фактичний демонтаж ЗЗР, як і не надано Актів обстеження, зі складенням якого, за умовами договору припиняється нарахування платежів.

За таких обставин, місцевим господарським судом правильно відхилено доводи відповідача щодо безпідставності нарахування плати за тимчасове користування розташування ЗЗР по завершенню дії окремих Дозволів у 2022 та 2023 роках.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, як і доказів демонтажу ЗЗР, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 629 000,33 грн підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем його договірних зобов`язань, позивач також просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" 4 623,13 грн пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 3.9 договору від 01.04.2020 визначено, що за несвоєчасно проведену оплату відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Колегія суддів перевіривши здійснений позивачем розрахунок, дійшла висновку про його правильність. Таким чином, розмір пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором від 01.04.2020 №01-02/23ТК становить 4 623,13 грн.

Щодо посилань апелянта на наявність форс-мажорних обставин, спричинених введенням воєнного стану на території України, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Так, в обгрунтування наявності підстав для звільнення ТОВ "Довіра аутдор" від відповідальності за неналежне виконання умов договору від 01.04.2020, апелянт посилається на те, що з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України сфера ринку рекламних послуг, яка є єдиною діяльністю відповідача, стала збитковою, з огляду на відсутність попиту на вказані послуги. Отримання грошових коштів за надані рекламні послуги є основним джерелом отримання прибутку та покриття збитків. А тому підприємство стало заручником ситуації в правовому полі, що призвело до виникнення збитковості підприємства. Триваючі бойові дії, артилерійські та ракетні обстріли, оголошення обов`язкової евакуації мешканців різних регіонів України сприяли ще більшому погіршенню фінансового стану підприємства відповідача.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об`єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Виходячи з аналізу статті 218 Господарського кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов`язань.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Також доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.

Також Верховний Суд у своїй практиці неодноразово підкреслював, що сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування таких обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не зобов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18). Адже визнання сертифіката Торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Наразі, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Натомість відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 01.04.2020 №01-02/23ТК.

Крім того суд відзначає, що оголошення форс-мажору має здійснюватися в порядку, передбаченому умовами договору, а саме відповідно до пункту 4.1 договору, яким визначено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання договірних зобов`язань на період дії форс-мажорних обставин. Сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, протягом трьох робочих днів з моменту їх настання зобов`язана письмово інформувати іншу про обставини непереборної сили, які виникли після підписання цього Договору, які не можна передбачити в момент укладення Договору, запобігти їх виникненню, яких не можна уникнути, або ж попередити їх наслідки, і які не викликані з вини жодної із сторін і створюють неможливість виконання зобов`язання. Належним доказом дії обставин непереборної сили буде довідка уповноваженого державного органу України.

Разом з цим, докази повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" позивача про настання форс-мажорних обставин в строк визначений умовами договору матеріали справи не містять.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які відповідно до умов договору, а також статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України звільняють його від відповідальності за порушення умов договору від 01.04.2020 №01-02/23ТК.

За таких обставин, місцевим господарським судом правильно відхилено доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення виконання договірних зобов`язань спричинених настанням форс-мажорних обставин.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра аутдор".

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 24.06.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра аутдор" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/4600/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра аутдор".

Матеріали справи № 910/4600/24 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 27.01.2025 після виходу з відпустки судді Тарасенко К.В.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко