Рішення

від 07.06.2024 по справі 911/3767/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2024 р. Справа № 911/3767/23

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Гарантований покупець»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фотон Про-Плюс»

про стягнення 22 053 148, 89 гривень

за участю представників:

від позивача: Франюк А.В. (довіреність № 171-Д від 29.12.2023)

від відповідача: Безпалюк Н.В. (ордер серії АІ № 1524827 від 09.01.2023)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.12.2023 Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - позивач / ДП «Гарантований покупець») звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фотон Про-Плюс» (далі - відповідач / ТОВ «Фотон Про-Плюс») про стягнення надлишково сплачених позивачем коштів за договором № 1727/02/20 від 03.08.2020 в період за квітень-червень 2023 року у розмірі 22 053 148, 89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з огляду на попередньо сплачені ДП «Гарантований покупець» платежі та отримання оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за квітень та травень 2023 року та сертифікованих даних комерційного обліку за червень 2023 року щодо фактичного відпуску електричної енергії відповідачем у позивача виникла переплата за договором за куплену електричну енергію у розмірі 22 053 148, 89 грн, проте ТОВ «Фотон Про-Плюс» не повернуло надлишково сплачені ДП «Гарантований покупець» кошти, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Господарський суд Київської області ухвалою від 20.12.2023 у цій справі залишив позовну заяву ДП «Гарантований покупець» без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

22.12.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області ДП «Гарантований покупець», на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків, подало письмові пояснення разом з доказами на їх підтвердження.

Господарський суд Київської області ухвалою від 25.12.2023 у справі № 911/3767/23, зокрема, прийняв позовну заяву ДП «Гарантований покупець» до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив підготовче засідання на 12.01.2024; встановив позивачу строк до 12.01.2024 для подання до суду додаткових доказів у справі (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних доказів іншій стороні, а також до закінчення підготовчого провадження - відповіді на відзив разом з доказами направлення її копії на адресу іншої сторони; встановив відповідачу строк - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, а також до закінчення підготовчого провадження - заперечень, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності), разом з доказами направлення копій вказаних заяв та / чи клопотань іншій стороні.

09.01.2024 через підсистему «Електронний суд» та 10.01.2024 на електронну адресу Господарського суду Київської області ТОВ «Фотон Про-Плюс» надіслало аналогічні за змістом клопотання про відкладення розгляду справи, згідно яких, з огляду на неможливість підготовки відзиву на позовну заяву в чотириденний строк, просило суд відкласти розгляд справи № 911/3767/23 на іншу дату.

10.01.2024 через підсистему «Електронний суд», а також на електронну адресу Господарського суду Київської області ТОВ «Фотон Про-Плюс» надіслало аналогічні за змістом клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, згідно яких просило продовжити встановлений судом відповідний процесуальний строк додатково ще на тридцять днів з дня закінчення визначеного ухвалою Господарського суду Київської області від 25.12.2023 п`ятнадцятиденного строку на подання відзиву на позовну заяву.

Господарський суд Київської області ухвалою від 12.01.2024 у справі № 911/3767/23, зокрема, задовольнив клопотання ТОВ «Фотон Про-Плюс» про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву частково, продовжив ТОВ «Фотон Про-Плюс» строк для подання відзиву на позовну заяву до 02.02.2024, задовольнив клопотання ТОВ «Фотон Про-Плюс» про відкладення розгляду справи, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 02.02.2024.

01.02.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Фотон Про-Плюс» надіслало відзив на позовну заяву, згідно змісту якого заперечило щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову та, як наслідок, просило суд у задоволенні позовних вимог відмовити. У підготовчому засіданні 02.02.2024 суд долучив відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами до матеріалів справи.

Крім того 01.02.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Фотон Про-Плюс» надіслало клопотання про витребування доказів.

Господарський суд Київської області ухвалою від 02.02.2024 у справі № 911/3767/23, зокрема, відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Фотон Про-Плюс» про витребування доказів та відклав підготовче засідання на 08.03.2024.

21.02.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області ДП «Гарантований покупець» подало відповідь на відзив, згідно змісту якої заперечило проти доводів ТОВ «Фотон Про-Плюс» з огляду на їх необґрунтованість, а також зазначило, що викладені у відзиві доводи відповідача та надані ним докази не спростовують позовних вимог у цій справі.

04.03.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Фотон Про-Плюс» надіслало клопотання про відкладення розгляду справи.

08.03.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області ДП «Гарантований покупець» подало клопотання про поновлення строку для подання доказів, долучених позивачем до відповіді на відзив.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання долучених до відповіді на відзив доказів позивач зазначив, що надання таких доказів зумовлено посиланням відповідача у відзиві на позовну заяву на укладений між ним та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго») договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

У підготовчому засіданні 08.03.2024, розглянувши клопотання ДП «Гарантований покупець» про поновлення строку для подання доказів, суд дійшов таких висновків.

Приписами ч. 1, 4 ст. 74, ч. 2, 4, 8 ст. 80, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коди особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як випливає з матеріалів справи, ДП «Гарантований покупець» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою 14.12.2023, тоді як з відповіддю на відзив, до якої позивачем долучено нові докази, - 21.02.2024, про що свідчать відмітки канцелярії суду на таких заяві та відповіді, тобто долучені до відповіді на відзив документи подано позивачем з пропуском передбаченого законом строку для подання доказів останнім.

Водночас приписами ст. 118, 119 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку для подання до суду доказів, задоволення клопотання ДП «Гарантований покупець» про поновлення строку для подання долучених до відповіді на відзив доказів та долучення поданих позивачем разом із відповіддю на відзив документів до матеріалів справи.

В розрізі зазначеного судом взято до уваги те, що вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст клопотання учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Господарський суд Київської області ухвалою від 08.03.2024 у цій справі, зокрема, відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Фотон Про-Плюс» про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання на 22.03.2024.

18.03.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідач надіслав:

- клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, згідно якого просив суд залучити до участі у справі № 911/3767/23 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НЕК «Укренерго» та Акціонерне товариство «Херсонобленерго»;

- заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту яких виклав свої пояснення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив міркувань.

У підготовчому засіданні 22.03.2024 суд долучив заперечення на відповідь на відзив разом з доданим до них документом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 22.03.2024 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Господарський суд Київської області ухвалою від 22.03.2024, зокрема, відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Фотон Про-Плюс» про залучення до участі у справі третіх осіб, відмовив у задоволенні усного клопотання ТОВ «Фотон Про-Плюс» про відкладення підготовчого засідання, закрив підготовче провадження в справі № 911/3767/23 та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.04.2024.

25.04.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Фотон Про-Плюс» надіслало клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, у зв`язку із неможливістю представника останнього взяти участь у судовому засіданні 26.04.2024 з огляду на його перебування на семінарі з підвищення кваліфікації.

Господарський суд Київської області ухвалою від 26.04.2024 у справі № 911/3767/23, зокрема, задовольнив клопотання ТОВ «Фотон Про-Плюс» про відкладення (перенесення) розгляду справи та оголосив у судовому засіданні перерву до 03.05.2024.

02.05.2024 через підсистему «Електронний суд» ДП «Гарантований покупець» надіслало додаткові пояснення, згідно яких виклало перелік судових рішень, ухвалених за результатами розгляду спірної категорії спорів. У судовому засіданні 03.05.2024 суд долучив такі пояснення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.05.2024 представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення у судовому засіданні перерви.

Господарський суд Київської області ухвалою від 03.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 03.05.2024 у справі № 911/3767/23, задовольнив усне клопотання ТОВ «Фотон Про-Плюс» про оголошення у судовому засіданні перерви та оголосив у судовому засіданні перерву до 10.05.2024.

10.05.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Фотон Про-Плюс» надіслало заяву про оголошення перерви в судовому засіданні з наміром вирішити спір у цій справі з позивачем в позасудовому порядку.

Господарський суд Київської області ухвалою від 10.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 10.05.2024 у справі № 911/3767/23, задовольнив заяву ТОВ «Фотон Про-Плюс» про оголошення перерви в судовому засіданні та оголосив у судовому засіданні перерву до 07.06.2024.

У судовому засіданні 07.06.2024, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по закінченні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до змісту наведених у позовній заяві доводів ДП «Гарантований покупець», останнє є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1217 від 25.06.2019.

Позивач посилається на обставини укладення 03.08.2020 між ТОВ «Фотон Про-Плюс» (за договором - виробник / продавець за «зеленим» тарифом) та ДП «Гарантований покупець» (за договором - гарантований покупець) договору № 1727/02/20 (далі - договір), відповідно до пп. 1.1, 2.5, 3.1-3.3, 7.2, 7.3 якого продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 (надалі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП № 2804 від 13.12.2019 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

До цього договору та його додатків можуть бути внесені зміни у разі внесення змін до затвердженої регулятором типової форми договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Без обмеження прав продавця за «зеленим» тарифом, що передбачені у цьому договорі, у разі внесення змін до законодавства України або внесення змін до затвердженої регулятором типової форми договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом гарантований покупець публікує такі зміни на своєму вебсайті та направляє продавцю за «зеленим» тарифом у двох примірниках додаткову угоду щодо приведення цього договору у відповідність до нової редакції типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, що затверджена регулятором.

Протягом 15 робочих днів з дня отримання від гарантованого покупця двох примірників додаткової угоди продавець за «зеленим» тарифом має підписати їх зі своєї сторони та повернути гарантованому покупцю для подальшого оформлення два примірники підписаної додаткової угоди.

Відтак в подальшому між сторонами у справі було укладено ряд додаткових угод.

Так, зокрема, п. 4 додаткової угоди № 606/01/21 від 16.02.2021 сторони дійшли згоди доповнити договір новим п. 3.4 в такій редакції: «У випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за «зеленим» тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за «зеленим» тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період».

Копії договору № 1727/02/20 від 03.08.2020 та додаткових угод наявні в матеріалах означеної справи.

Крім того ДП «Гарантований покупець» до позовної заяви також долучило копії актів купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2023 на загальну суму 20 159 136, 30 грн та від 31.05.2023 на загальну суму 29 114 587, 59 грн.

Стосовно акта купівлі-продажу електроенергії за червень 2023 року позивач зауважив, що з огляду на відсутність здійснення відповідачем виробництва електричної енергії протягом зазначеного періоду ДП «Гарантований покупець» такий акт не складався та, відповідно, на адресу ТОВ «Фотон Про-Плюс» не надсилався.

За доводами позивача, останній, на виконання умов договору, з урахуванням наданих адміністратором комерційного обліку (далі - АКО) сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії за квітень і травень 2023 року та оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 днів червня 2023 року, в рахунок оплати купленої у відповідача електричної енергії перерахував на рахунок ТОВ «Фотон Про-Плюс» грошові кошти у загальному розмірі 22 053 148, 89 грн, в підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії платіжних інструкцій № 288 004 від 14.04.2023, № 288 832 від 17.04.2023, № 290 667 від 26.04.2023, № 293 057 від 15.05.2023, № 293 951 від 18.05.2023, № 296 011 від 31.05.2023, № 296 828 від 31.05.2023 та № 299 542 від 15.06.2023.

Проте, за твердженнями ДП «Гарантований покупець», у зв`язку із оновленням НЕК «Укренерго» сертифікованих даних комерційного обліку в системі управління ринком MMS, а саме проведення коригування даних обсягу виробленої електричної енергії на об`єктах відповідача за квітень-червень 2023 року, АКО надано нульові значення погодинного та сумарного обсягу відпуску / споживання електричної енергії відповідного розрахункового періоду (підстава: здійснення несинхронної роботи об`єктів генерації з ОЕС України), з огляду на що позивач надіслав на електронну адресу ТОВ «Фотон Про-Плюс» акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за квітень 2023 року від 11.07.2023 та акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за травень 2023 року від 18.08.2023, від підписання яких відповідач відмовився.

До того ж позивач зауважив, що неодноразово звертався до ТОВ «Фотон Про-Плюс» із листами про повернення зазначених вище переплат, у здійсненні чого відповідач також відмовив.

На підтвердження вказаних обставин ДП «Гарантований покупець» долучило до позовної заяви, зокрема, скриншоти (знімки екрану) з платформи MMS, копії акта коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за квітень 2023 року від 11.07.2023, акта коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за травень 2023 року від 18.08.2023, доказів надсилання таких актів коригування на електронну адресу відповідача, листів ДП «Гарантований покупець» № 41/2346 від 13.07.2023, № 41/2430 від 20.07.2023, № 41/2927 від 14.08.2023, № 41/2981 від 15.08.2023 та № 41/3281 від 01.09.2023, листів ТОВ «Фотон Про-Плюс» № 031 від 26.07.2023, № 032 від 26.07.2023, № 035 від 22.08.2023 та № 037 від 05.09.2023.

Отже, як стверджує позивач, ТОВ «Фотон Про-Плюс» договірні зобов`язання в частині повернення ДП «Гарантований покупець» надлишково сплачених коштів не виконало, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.

Зі свого боку відповідач у відзиві на позовну заяву не погодився з вимогами позивача, зазначивши про те, що:

- у разі, якщо на адресу виробника було направлено підписані акти купівлі-продажу електричної енергії за певний період, відповідно, дані комерційного обліку та обсяг генерації в цьому періоді було підтверджено, тоді як ані договором, ані Порядком не передбачено коригування даних відпуску після підписання сторонами таких актів;

- акти коригування до актів купівлі-продажу електричної енергії за квітень та травень 2023 року, складені та направлені ТОВ «Фотон Про-Плюс», не можуть бути прийняті відповідачем, оскільки їх було складено вже після спливу строків розрахунків (після підписання актів купівлі-продажу електричної енергії); крім того складені вони в результаті штучних, не підтверджених підстав для обнулення даних обліку відпущеної електроенергії;

- відповідач протягом спірного періоду виробляв електричну енергію, фізично здійснював її відпуск в мережі системи розподілу, тоді як від Акціонерного товариства «Херсонобленерго», що виконує функції оператора системи розподілу, жодних повідомлень чи зауважень щодо невідпуску електричної енергії в мережу не отримував.

За доводами ТОВ «Фотон Про-Плюс», в підтвердження реальності виробітку та продажу електроенергії за квітень, травень та червень 2023 року, останнє звернулося до АКО із запитом № 048 від 29.12.2023 про надання даних, які були завантажені ним як оператором автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) у цей період до системи ММS (Центральної інформаційно-комунікаційної платформи DataHub НЕК «Укренерго») у вигляді таблиці .xlsx та підтвердження завантаження цих даних у вигляді знімків екрану платформи MMS.

До того ж відповідач зауважив, що підтвердженням факту обсягу генерації та продажу у мережу електричної енергії є також акт про виробіток і відпуск електричної енергії за квітень, травень, червень 2023 року, що надається до НЕК «Укренерго», дані, що завантажуються на платформу mms.ua.energy постачальником послуг комерційного обліку, на підставі яких НЕК «Укренерго» надає дані щодо сумарного відбору електроенергії з мереж оператора системи розподілу, сумарного відпуску електроенергії в мережі оператора системи розподілу та сальдо ДП «Гарантований покупець».

На підтвердження вказаних обставин ТОВ «Фотон Про-Плюс» долучило до відзиву на позовну заяву, зокрема, копії таблиць та скриншотів з платформи MMS, листа ТОВ «Фотон Про-Плюс» № 048 від 29.12.2023, актів про виробіток та відпуск електроенергії та рахунків про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Стосовно тверджень позивача про несинхронну роботу об`єктів генерації ТОВ «Фотон Про-Плюс» останнє зазначило, що ДП «Гарантований покупець» не надало жодних доказів на підтвердження наявності таких обставин, тоді як доводи позивача з посиланням на лист НЕК «Укренерго» № 01/27376 від 05.06.2023 «Щодо надання переліку об`єктів генерації» із зазначеним в ньому переліком об`єктів виробників, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України, є недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки вказаний лист містить інформацію про втрату електричного зв`язку з додатковими точками обліку, що створені Акціонерним товариством «Херсонобленерго» з суміжними областями на неокупованих територіях, які межують з тимчасово окупованими територіями, проте втрата електричного зв`язку з додатковими точками обліку оператора системи розподілу не є тотожним асинхронній роботі з ОЕС України.

За твердженнями відповідача, жодних доказів, відповідей та пояснень, яким чином встановлено та чи взагалі існують факти несинхронної роботи ТОВ «Фотон Про-Плюс» НЕК «Укренерго» не надає.

Отже, на думку відповідача, останнім виконано всі покладені на нього обов`язки цивільним, господарським законодавством України, законодавством, що регулює взаємовідносини в сфері електроенергетики та безпосередньо самим договором, зокрема, стосовно подання прогнозних даних щодо виробітку електричної енергії, вироблення електричної енергії, поставлення її в мережі системи розподілу, а також підписання актів купівлі-продажу, що свідчить про безпідставність позовних вимог у цій справі та, як наслідок, наявність підстав для відмови у їх задоволенні.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15, ч. 1 ст. 16, ч. 1, 2 ст. 509, ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, і з договорів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 692 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду зазначеного, суд дійшов висновку, що підписання як позивачем, так і відповідачем вказаного договору свідчить про погодження сторін з умовами цього договору та породжує для них обов`язок із його виконання.

Водночас згідно з ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п. 1.1.2 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП № 307 від 14.03.2018 (далі - Правила ринку) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відпуск - електрична енергія, що надійшла в систему передачі або в систему розподілу через точку комерційного обліку учасника ринку та / або учасника роздрібного ринку, та / або обсяг номінованої потужності на відповідний розрахунковий період з метою імпорту та обсяг електричної енергії на відповідний розрахунковий період з метою отримання аварійної допомоги в енергосистему України, узгоджений з ОСП суміжної країни.

Відтак відпущеною електричною енергією є електрична енергія, що надійшла в мережі або до оператора систем розподілу, яким на території Херсонської області є Акціонерне товариство «Херсонобленерго» (далі - АТ «Херсонобленерго»), або оператора систем передач, яким є НЕК «Укренерго».

Як випливає з матеріалами означеної справи, електрична енергія надходила до мереж АТ «Херсонобленерго» через точки комерційного обліку відповідача, що підтверджується, зокрема, підписаними сторонами актами купівлі-продажу та відповідна обставина не спростована жодним належним та допустимим доказом, відтак електрична енергія, що була вироблена на об`єктах генерації ТОВ «Фотон Про-Плюс» є такою, що відпущена в електричну мережу, а отже, є отриманою позивачем.

Стосовно посилань ДП «Гарантований покупець» на роботу об`єктів генерації відповідача в асинхронному режимі як підстави для проведення коригувань обсягів фактично відпущеної електричної енергії, що, як зазначає позивач, підтверджується доданими до матеріалів справи листами НЕК «Укренерго» та АТ «Херсонобленерго», суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, лист АТ «Херсонобленерго» № 01-001280 від 01.06.2023, яким НЕК «Укренерго» аргументує зміни фактично переданих даних, є лише інформацією оператора системи розподілу (далі - ОСР) про те, що об`єкти генерації відновлюваних джерел енергії (за наданим переліком) знаходяться на тимчасово окупованій території, та про втрату електричного зв`язку мереж, що перебувають в зоні відповідальності ОСР, з неокупованою територією Херсонської області та суміжними областями на неокупованих територіях, які межують з тимчасово окупованими територіями.

Поряд з тим в означеному листі мова не йдеться про стан електричних мереж оператора системи передачі (далі - ОСП), які знаходяться в зоні відповідальності НЕК «Укренерго», та втрати ними електричного зв`язку з ОЕС України, оскільки електричні мережі ОСП не знаходяться в зоні відповідальності АТ «Херсонобленерго».

Відтак посилання у листі АТ «Херсонобленерго» на втрату такого зв`язку не є підтвердженням того, що підприємства (за переліком) несинхронно працюють з ОЕС України, отже, відпуск електричної енергії ТОВ «Фотон Про-Плюс» в електричні мережі системи розподілу ОСР фізично відбувається, ресурсні об`єкти відповідача (62W3606797181513, 62W381825712599B) та їх точки комерційного обліку протягом спірного періоду своєї роботи не зупиняли.

Згідно приписів ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єднана енергетична система України (ОЕС України) - сукупність електростанцій, електричних мереж, інших об`єктів електроенергетики, що об`єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом.

Водночас в матеріалах означеної справи відсутні будь-які рішення Регулятора, інших уповноважених осіб у сфері енергетики, НЕК «Укренерго», які б визначали чіткий перелік територій / зон / систем, які працюють несинхронно з ОЕС України.

Так, відповідно до п.п. 15 п. 2.2.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 (далі - ККО) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) АКО (НЕК «Укренерго») виконує функції зведення балансу електричної енергії в областях обліку та торгових зонах ринку електричної енергії України.

Приписами п. 1.1.2 Правил ринку визначено, що торгова зона (зона) - відокремлена зона, визначена оператором системи передачі за погодженням з Регулятором, у якій здійснюється синхронна робота електроустановок.

Згідно із постановою НКРЕКП № 1307 від 27.06.2019 визначено дві відокремлені торгові зони на території України - торгову зону «Острів Бурштинської ТЕС» та торгову зону «ОЕС України» та одну торгову зону «ОЕС України» із включенням до її складу торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС» для ізольованого (острівного) режиму роботи.

Отже, на сьогодні, відповідно до актів НКРЕКП, на території Херсонської області діє виключно одна торгова зона, а саме «ОЕС України», відтак в розумінні законодавства як Лівобережна, так і Правобережна частини Херсонщини працюють синхронно в об`єднаній енергетичній системі України, у зв`язку з чим доводи позивача про несинхронність роботи та щодо відсутності підстав для проведення розрахунків є такими, що суперечать вимогам зазначених нормативно-правових актів.

Крім того суд вважає за доцільне зазначити, що АКО провів коригування обсягів в односторонньому порядку безпідставно та без врахування положень низки нормативно-правових актів, зокрема розділу Х ККО та додатку 10 до Правил ринку (далі - Додаток 10), тобто без прийняття жодного рішення.

Відповідно до пп. 1.1, 1.2 Додатку 10, якщо АКО надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між ОСП та СВБ, до якої входять такі учасники ринку, відповідно до цих Правил врегулювання.

Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття АР відповідного обґрунтованого рішення. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього кварталу здійснюється у другому місяці поточного кварталу. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього року здійснюється у другому місяці поточного року.

Згідно із п. 10.1.4 ККО у разі недосягнення сторонами згоди вирішення зазначених суперечок проводиться АКО, Регулятором або в судовому порядку.

Так, жоден із учасників цієї справи не посилався на обставини вжиття зацікавленими сторонами заходів щодо врегулювання суперечок протягом спірного періоду із іншими суб`єктами, зокрема, в частині обсягів відпущеної електричної енергії, що були сформовані на Лівобережжі Херсонщини, тоді як відповідно до п. 10.2.3 ККО звернення щодо суперечки, яка виникає у зв`язку з виконанням цього Кодексу або нормативних документів, що розроблені АКО, розглядається і вирішується АКО у строк не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не більше 15 днів від дня їх отримання. Результатом такого розгляду відповідно до пп. 10.2.18, 10.2.22 та 10.3.1 ККО є рішення АКО, водночас інформації стосовно наявності будь-якого рішення АКО матеріали справи не містять.

Отже, проведені коригування є такими, що вчиненні без належних правових підстав та не оформлені жодним належним документом - рішенням АКО (НЕК «Укренерго»), відтак не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом.

Стосовно ж здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях, особливості якої в умовах цього режиму врегульовані Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон), суд зазначає таке.

Так, ч. 1 ст. 13 та ст. 131 Закону містять гіпотези (елемент правової норми, в якій зазначаються умови, обставини, з настанням котрих можна або необхідно здійснювати її диспозицію). Вони за змістом є ідентичними, і, відповідно, їх зміст наступний: «Положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями».

Тобто відповідні статті безспірно застосовуються до тимчасово окупованих територій, визначених в пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 3 Закону, а відносно тимчасово окупованих територій, визначених п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону, у випадку наявності рішення Кабінету Міністрів України щодо поширення дій ст. 13 та 131 на відповідні території.

Приписами ч. 1 ст. 3 Закону унормовано, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих російською федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частиною 2 ст. 1 Закону встановлено, що датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими російською федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Частиною 3 цієї ж статті Закону встановлено, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Тобто в пунктах 1 та 2 ч. 1 ст. 3 Закону мова йдеться про території, що були окуповані до введення воєнного стану, а саме території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, водночас території, окуповані після 24.02.2022, відносяться до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону, зокрема, і територія Херсонської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», прийнятої на виконання вимог ч. 3 ст. 1 Закону, перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

На виконання зазначеної постанови Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022 затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, в якому чітко визначило межі територій де ведуться бойові дії та тимчасово окупованих територій, до яких належить й територія Херсонської області.

Проте для застосування положень ст. 13 та 131 Закону необхідна сукупність ряду юридичних фактів, а саме: визнання території тимчасово окупованою та поширення Кабінетом Міністрів України положень ст. 131 Закону на таку тимчасово окуповану територію (відповідне рішення).

На сьогодні відсутнє будь-яке рішення Кабінету Міністрів України щодо поширення дії відповідної статті на сухопутну територію Херсонської області, відтак приписи ст. 13 та 131 Закону до території Херсонської області не застосовуються, у зв`язку з чим здійснення господарської діяльності, зокрема, із виробництва електричної енергії на території тимчасово окупованої Херсонської області є правомірним в розумінні зазначеного Закону.

Отже, проаналізувавши положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд дійшов висновку про відсутність заборон щодо здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях Херсонської області, зокрема, й із виробництва електричної енергії.

До того ж суд вважає за доцільне наголосити на тому, що відповідно до ч. 2, 5 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування «зеленого» тарифу.

Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» державою гарантовано на весь строк застосування «зеленого» тарифу вимог щодо закупівлі у кожному розрахунковому періоді електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії і не проданої за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього, встановленої відповідно до статті 92 цього Закону, в обсягах та порядку, визначених статтею 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», а також щодо розрахунків за таку електричну енергію у повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами.

Поряд з тим приписи ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України презюмують, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В розрізі зазначених норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що:

- принцип стандарту доказування передбачає покладання тягаря доказування на сторони та, водночас, не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує;

- надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання про їх прийнятність, суд виходить з критеріїв їх належності, допустимості, достовірності, тоді як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідні обставини, на які посилаються сторони, мають бути підтверджені належними доказами;

- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання;

- обов`язок доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження власних доводів, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

З огляду на викладене, враховуючи визначений умовами договору обов`язок ДП «Гарантований покупець» виконати свої зобов`язання щодо оплати виробленої електричної енергії у повному обсязі та недоведення позивачем належними та допустимими доказами безпідставності отримання відповідачем коштів, як наслідок, набуття ТОВ «Фотон Про-Плюс» такого майна на законних підставах, - підстави для його повернення відповідачем як в силу положень договору, так і згідно приписів ст. 1212 ЦК України відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», § 23).

Відтак всі інші доводи та міркування учасників справи не впливають на висновки суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Гарантований покупець» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фотон Про-Плюс» про стягнення 22 053 148, 89 гривень заборгованості.

2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 24.06.2024.

Суддя П.В.Горбасенко