Ухвала

від 18.06.2024 по справі 915/383/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

18 червня 2024 року Справа № 915/383/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши скаргу позивача на рішення державного виконавця у справі

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код 40081200)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шалару Олексій Ілліч ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

про: стягнення 141 920,00 грн, звільнення об`єктів позивача від рекламних об`єктів відповідача шляхом демонтажу,

особа, дії якої оскаржуються: головний державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Білик Ростислав Валерійович (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пастера, буд. 58)

В С Т А Н О В И В:

27.05.2024 до суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла скарга б/н від 27.05.2024 (вх. № 6230/24) на рішення державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якій позивач (стягувач) просить суд:

1.Визнати неправомірним (незаконним) повідомлення від 09.05.2024 №79296 головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білика Ростислава Валерійовича про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

2.Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білика Ростислава Валерійовича, яка полягає у не відкритті виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі № 915/383/23 згідно судового наказу від 08.01.2024.

3.Зобов`язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрити виконавче провадження, прийнявши до виконання наказ Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024 по справі №915/383/23 про звільнення об`єктів регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламних конструкцій фізичної особи підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розміщувались згідно договору №ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018, шляхом демонтажу конструкцій, що розташовані за адресами:

-м.Одеса, вул.Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту;

-м.Одеса, вул.От. Головатого (ст. Одеса-Пересип);

-м.Одеса, вул.Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст.Одеса-Головна.

Скарга ґрунтується на підставі: статей 18, ст. 39, п. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та мотивована, зокрема, таким:

09.05.2024 головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Біликом Ростиславом Валерійовичем винесене повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.7 с.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що рішення суду не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а саме - зобов`язання.

Стягувач вважає, що наказ по справі №915/383/23 від 08.01.2024, виданий Господарським судом Миколаївської області, відповідає всім вимогам чинного законодавства встановленим до виконавчого документа, а рішення головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення виконавчого документа є необґрунтованим. Так, на переконання скаржника, відсутність в резолютивній частині рішення суду слова «зобов`язати» не означає відсутність заходів примусового виконання рішення, адже рішення містить вказівку на відповідні дії зобов`язального характеру та спосіб виконання рішення суду: «звільнити», «шляхом демонтажу». Таким чином, стягувач вважає, що резолютивна частина вказаного судового рішення та виданий на його підставі наказ господарського суду передбачає заходи примусового виконання рішень.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Смородінової О.Г. у відпустці у період з 20.05.2024 по 07.06.2024, вказану скаргу передано на розгляд судді у перший робочий день після завершення відпустки 10.06.2024.

Ухвалою суду від 10.06.2024 розгляд скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» б/н від 27.05.2024 (вх. № 6230/24) на рішення державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у справі № 915/383/23 було призначено на 18 червня 2024 року о 13:00; постановлено головному державному виконавцю Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Білику Ростиславу Валерійовичу у строк до 14.06.2024 надати суду та направити стягувачу і боржнику письмові пояснення щодо скарги, з доданням до них: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, якщо такі докази не надані скаржником; документів, що підтверджують надіслання (надання) пояснень і доданих до них доказів іншим учасникам справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу (стягувачу), відповідачу (боржнику) та органу державної виконавчої служби в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів зазначених учасників 10.06.2024 о 18:14, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2024 у справі № 915/383/23 позивач (стягувач), відповідач (боржник) та державний виконавець отримали 11.06.2024.

11.06.2024 до суду від представника позивача - адвоката Лунгул Л.А. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 12.06.2024.

Станом на момент проведення судового засідання будь-яких інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ч. 1 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

18.06.2024 в підготовче засідання з`явився представник стягувача (скаржника), який підтвердив актуальність заявлених у скарзі вимог, відповів на запитання суду. Представники боржника і державного виконавця в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

18.06.2024 за результатами розгляду скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» б/н від 27.05.2024 (вх. № 6230/24), на підставі статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.

Ознайомившись з матеріалами скарги, дослідивши надані докази у їх сукупності з матеріалами судової справи, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі № 915/383/23 було задоволено позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Фізичної особи-підприємця Шалару Олексій Ілліч; стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 141 920,00 грн; ухвалено звільнити об`єкти Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламних конструкцій Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розмішувались згідно Договору про надання рекламних послуг від 01.04.2018 (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018), шляхом демонтажу конструкцій, що розташовані за адресами: - м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту). - м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип). -м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст. Одеса-Головна; стягнуто з відповідача на користь позивача 5 368,00 грн судового збору.

Рішення суду набрало законної сили 21.12.2023.

08.01.2024 на виконання вказаного рішення стягувачу було видано відповідні накази.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 у справі «Савіцький проти України» (заява № 38773/05) та від 05.07.2012 у справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07) вказано, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 915/383/23, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавців.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу положень ст. 1 Закону «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Дослідивши обставини скарги та оцінивши у відповідності до ст. 86 ГПК України докази, надані учасниками, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Матеріали скарги свідчать про таке:

22.04.2024 Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) була направлена заява стягувача про примусове виконання рішення відповідно до наказу, виданого Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024 по справі №915/383/23.

09.05.2024 головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Біликом Ростиславом Валерійовичем винесене повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що рішення суду не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а саме - зобов`язання.

Вказане повідомлення державного виконавця і стало для стягувача підставою для звернення до суду із відповідною скаргою.

Суд зауважує, що приписами ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади повинні діяти у спосіб, на підставі та у межах повноважень, визначених законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності з п. п. 1,1-1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судових наказів.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувана та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

З урахуванням наведеного, суд наголошує, що виконавчий документ, а саме наказ Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024, виданий на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі № 915/383/23, яке набрало законної сили 21.12.2023, про звільнення об`єктів Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламних конструкцій Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розмішувались згідно Договору про надання рекламних послуг від 01.04.2018 (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018), шляхом демонтажу конструкцій, що розташовані за адресами: - м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту). - м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип). -м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст. Одеса-Головна, відповідає усім вимогам, визначеним для виконавчого документа у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, у вказаному виконавчому документі зазначено:

1) назву і дату видачі документа (Наказ, дата видачі: 08.01.2024), найменування органу (Господарський суд Миколаївської області), прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала (суддя Смородінова О.Г.);

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ (На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023, залишеного без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023);

3-4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувана та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків) (Стягувач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код 40081200); Боржник: Фізична особа-підприємець Шалару Олексій Ілліч ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ));

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень (Звільнити об`єкти Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламних конструкцій Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розмішувались згідно Договору про надання рекламних послуг від 01.04.2018 (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018), шляхом демонтажу конструкцій, що розташовані за адресами:

- м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту).

- м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип).

-м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст. Одеса-Головна);

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (Рішення набрало законної сили « 21» грудня 2023 року);

7) строк пред`явлення рішення до виконання (Наказ може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років).

У свою чергу, державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Суд відзначає, що згідно з ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати: у рішенні про вчинення певних дій або припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: «Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)», «Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)», строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Резолютивною частиною рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі № 915/383/23 передбачено, зокрема:

«Звільнити об`єкти Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламних конструкцій Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розмішувались згідно Договору про надання рекламних послуг від 01.04.2018 (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018), шляхом демонтажу конструкцій, що розташовані за адресами:

- м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту).

- м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип).

-м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст. Одеса-Головна».

При цьому, суд наголошує, що обов`язок Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча (відповідач у справі № 915/383/23, замовник у договірних правовідносинах, на підставі яких було заявлено позовні вимоги) протягом двох тижнів після дати закінчення періоду проведення рекламної кампанії або припинення Договору або відповідної додаткової угоди демонтувати рекламну конструкцію власними силами у присутності представників виконавця згідно з проектною документацією, дотриманням норм техніки безпеки, електробезпеки, пожежної безпеки та санітарних норм за наявності відповідної ліцензії або залучати для демонтажу на підставі договору особу, яка має таку ліцензію, передбачено умовами укладеного між сторонами Договору про надання рекламних послуг від 01.04.2018 (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018) (п. 2.2.15), на підставі якого заявлені позовні вимоги у даній справі.

Крім того, статус Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча як боржника було чітко визначено судом за змістом наказу Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024 у справі № 915/383/23.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами скаржника про те, що відсутність в резолютивній частині рішення суду слова «зобов`язати» не означає відсутність заходів примусового виконання рішення, адже рішення містить вказівку на відповідні дії зобов`язального характеру та спосіб виконання рішення суду («звільнити», «шляхом демонтажу»), а також вказівку на боржника (Фізична особа-підприємець Шалару Олексій Ілліч).

Таким чином, резолютивна частина вказаного судового рішення та виданий на його підставі наказ господарського суду передбачають заходи примусового виконання рішень.

Вказане свідчить про безпідставне повернення наказу з посиланням на порушення п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 зазначеного Закону).

За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Водночас належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що бездіяльність головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білика Ростислава Валерійовича, яка полягає у не відкритті виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі № 915/383/23 згідно судового наказу від 08.01.2024 є неправомірною, а отже скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» б/н від 27.05.2024 (вх. № 6230/24) на рішення державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у справі № 915/383/23 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги в порядку ст. 344 ГПК України не здійснюється, оскільки нормами Закону України «Про судовий збір» не встановлено розміру ставки судового збору за звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, інших витрат пов`язаних з розглядом скарги учасниками судового процесу не заявлено.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 219, 220, 232, 233, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1 Скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» б/н від 27.05.2024 (вх. № 6230/24) на рішення державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у справі № 915/383/23 задовольнити.

2. Визнати неправомірним (незаконним) повідомлення від 09.05.2024 №79296 головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білика Ростислава Валерійовича про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

3. Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білика Ростислава Валерійовича, яка полягає у не відкритті виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі № 915/383/23 згідно судового наказу від 08.01.2024.

4. Зобов`язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрити виконавче провадження, прийнявши до виконання наказ Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024 по справі №915/383/23 про звільнення об`єктів Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламних конструкцій Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розмішувались згідно Договору про надання рекламних послуг від 01.04.2018 (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018), шляхом демонтажу конструкцій, що розташовані за адресами: - м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту). - м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип). -м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст. Одеса-Головна.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 24.06.2024.

СуддяО.Г. Смородінова